Рішення № 138891686, 03.08.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/9697/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2026 р. місто Київ

Дніпровський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Савлук Т. В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича група Артпласт» про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 , звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича група Артпласт» заборгованості із заробітної плати у розмірі 90 363 грн. 64 коп., середнього заробітку за час затримки проведення остаточного розрахунку при звільненні у розмірі 41 363 грн. 40 коп., витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн. 00 коп. та судові витрати у розмірі 968 грн. 96 коп.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 22 лютого 2019 року позивача було прийнято на роботу до ТОВ «Виробнича група АРТПЛАСТ» на посаду менеджера, що підтверджується записами у трудовій книжці.

27 жовтня 2023 року трудові відносини між сторонами припинено на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України за власним бажанням працівника.

Позивач зазначає, що у день звільнення відповідач не провів із ним остаточного розрахунку, не виплатив усіх належних сум заробітної плати, не повідомив письмово про суми, нараховані при звільненні, та не видав належним чином оформлений наказ про звільнення.

Позивач зазначає, що станом на день звернення до суду заборгованість із заробітної плати становить 90 363 грн. 64 коп.

Крім цього, посилаючись на положення статей 116, 117 Кодексу законів про працю України, позивач просив стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку у сумі 41 363 грн. 40 коп., який обчислено виходячи із середньоденного заробітку 318 грн 18 коп. та кількості робочих днів затримки.

Також позивач просив стягнути витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8 000 грн. 00 коп. та судовий збір.

15 серпня 2024 року Дніпровським районним судом міста Києва відкрито провадження у цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Положеннями ст.174 Цивільного процесуального кодексу України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Положеннями статтею 174 Цивільного процесуального кодексу України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

У відповідності до статей 174, 178 Цивільного процесуального кодексу України відповідач не скористався своїм процесуальним правом та не направив суду відзив на позовну заяву із викладенням заперечень проти позову.

На підставі ч. 1 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У відповідності до ч. 8 ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Отже, розглянувши подані позивачем документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, як це передбачено ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України.

Суд у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони грунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що на підтвердження своїх вимог позивачем надано: копію трудової книжки; індивідуальні відомості форми ОК-5 Пенсійного фонду України; відповідь Центрального міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці;договір про надання правничої допомоги та документи щодо оплати послуг адвоката.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, суд встановив, що відповідно до копії трудової книжки позивач 22 лютого 2019 року був прийнятий на роботу до ТОВ «Виробнича група АРТПЛАСТ» на посаду менеджера.

Записом у трудовій книжці підтверджується, що 27 жовтня 2023 року позивача звільнено за власним бажанням відповідно до статті 38 КЗпП України.

Належність вказаних доказів відповідає вимогам статей 76, 77 ЦПК України, а їх достовірність відповідачем не спростована.

Із наданої позивачем форми ОК-5 Пенсійного фонду України вбачається, що відповідач протягом дії трудових відносин подавав відомості про нарахування заробітної плати позивачу та сплату єдиного внеску, що підтверджує існування між сторонами трудових правовідносин.

Також судом досліджено відповідь Центрального міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці, якою підтверджено факт звернення позивача щодо можливого порушення відповідачем вимог трудового законодавства у частині проведення остаточного розрахунку при звільненні. У зазначеному листі Держпраці наведено вимоги статей 116, 117 КЗпП України та повідомлено про направлення відповідного запиту роботодавцю щодо усунення можливих порушень трудового законодавства.

Разом із тим жодних доказів того, що після звільнення відповідач здійснив остаточний розрахунок із позивачем або спростував заявлену суму заборгованості, матеріали справи не містять.

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає право на своєчасне одержання винагороди за працю, яке захищається законом.

Відповідно до статті 94 Кодексу законів про працю України та статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата є винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно зі статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 КЗпП України.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи чи організації, проводиться в день звільнення, а якщо працівник у день звільнення не працював - не пізніше наступного дня після пред`явлення вимоги про проведення розрахунку.

Статтею 117 КЗпП України передбачено відповідальність роботодавця у разі невиплати належних працівникові сум при звільненні.

Разом із тим, для застосування зазначеної норми суд повинен встановити: факт існування заборгованості; її розмір; факт вини роботодавця; відсутність спору щодо розміру належних сум або вирішення такого спору на користь працівника.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх вимог позивачем подано індивідуальні відомості Пенсійного фонду України (форма ОК-5), відповідно до яких за 2021-2023 роки роботодавцем подавалися відомості щодо нарахування заробітної плати та сплати страхових внесків.

Разом із тим, зазначені документи лише підтверджують факт подання звітності роботодавцем до Пенсійного фонду України та відображають базу нарахування єдиного соціального внеску, однак не підтверджують фактичного невиконання роботодавцем обов`язку щодо виплати заробітної плати працівникові.

Крім того, судом досліджено лист Центрального міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці від 02.05.2024 року, відповідно до якого Держпраці повідомило позивача про загальні положення статей 116, 117 КЗпП України та зазначило, що на адресу роботодавця направлено інформаційно-роз`яснювальний лист щодо можливих порушень трудового законодавства.

При цьому зазначений лист не містить встановленого факту порушення відповідачем трудового законодавства, не містить висновків про проведення заходів державного контролю, не підтверджує наявності заборгованості із заробітної плати та не є рішенням компетентного органу про встановлення порушення трудових прав позивача.

Відповідно до статей 76, 77, 81 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Позивачем не надано суду: трудового договору чи контракту; наказу про прийняття на роботу; наказу про звільнення; розрахункового листа; довідки про нараховану, але невиплачену заробітну плату; бухгалтерських документів; відомостей щодо остаточного розрахунку; банківських виписок; доказів звернення до відповідача із вимогою про проведення остаточного розрахунку; інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували саме розмір заявленої до стягнення заборгованості.

Також матеріали справи не містять будь-якого документального розрахунку середнього заробітку, здійсненого відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року.

Сам по собі розрахунок, наведений позивачем у позовній заяві, без підтвердження первинними бухгалтерськими документами не може вважатися належним доказом відповідно до статті 77 ЦПК України.

Більше того, суд звертає увагу, що відомості Пенсійного фонду України підтверджують лише суми нарахованої заробітної плати, а не факт її невиплати.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами ані наявності заборгованості із заробітної плати, ані її розміру, ані підстав для застосування відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Отже, доводи позивача щодо розміру нарахованих сум не підтверджені жодними належними доказами.

При цьому обов`язок доказування покладений на учасників справи.

Так, правилами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 5 цієї статті докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 7 наведеної статті суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи і згідно з ч. 2 ст. 13 ЦПК України це не є обов`язком суду.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича група Артпласт» про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Враховуючи викладене та керуючись статтями Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, статтями 43 Конституції України, 47, 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України, суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича група Артпласт» про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні- відмовити.

Сторони цивільного процесу:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича група Артпласт», юридична адреса: 02125, м. Київ, просп. Визволителів, буд. 13, оф. 103, код ЄДРПОУ 42448445.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга.

С у д д я: