Рішення № 138891537, 10.08.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/6307/26

Справа №754/3402/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

10 серпня 2026 року Деснянський районний суд м.Києва у складі:

Головуючої-судді - Панченко О.М.,

Секретаря судових засідань - Сарнавського М.О.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження із викликом (повідомленням) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення відшкодування за невиконання кредитного договору, -

ВСТАНОВИВ:

02.03.2026 року ТОВ «ВІН ФІНАНС» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення відшкодування за невиконання кредитного договору. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 28.05.2012 року Деснянським районним судом м.Києва було ухвалено рішення №2-1559/12 за яким вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором №700001458 від 03.10.2007 року у розмірі 610 051,75 грн. З моменту набрання рішенням законної сили вчинялись дії щодо примусового виконання рішення суду, але воно так і не було виконано. Таким чином, рішення Деснянського районного суду м.Києва не виконувалось Відповідачем у період з 23.02.2019 року по 23.02.2022 р. Щодо належності права вимоги, то кредитний договір №700001458 від 03.10.2007 року було укладено між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 . Надалі, право вимоги первісним кредитором було відступлено до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на підставі укладеного договору про відступлення права вимоги №2016-ЗАБ/ДГ від 26.09.2016 року. Даний факт також підтверджено ухвалою суду від 06.03.2017 по справі №2-1559/12. Так, відповідно до укладених договорів станом на дату звернення до суду , право вимоги за кредитним договором №700001458 від 03.10.2007 р. належить ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія». 25.07.2024 року на загальних зборах учасників ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» протоколом №1706 було вирішено змінити найменування ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на ТОВ «ВІН ФІНАНС». Наказом 55-к від 25.07.2024 року на виконання Протоколу №1706 від 25.07.2204 внесено зміни про перейменування до облікових та інших документів Товариства. Позивачем було розраховано виходячи із загальної суми заборгованості, 3% річних у розмірі 54 854,51 грн. та інфляційні втрати у розмірі 133 396,62 грн., а разом 188 251,13 грн. що підлягають стягненню з Відповідача на користь позивача.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.03.2026 року справу передано головуючій-судді Панченко О.М.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 11.03.2026 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

В судове засідання представник позивача не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. З прохальної частини позовної заяви вбачається, що представник позивача просить проводити розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, про що свідчать рекомендовані поштові повідомлення, відзив, або пояснення на позов не надавав.

Відповідно до п. 2 ч. 7, п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день проставляння у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з ч. 1 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не надав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи викладене, суд, до початку розгляду справи по суті, визнав можливим її заочний розгляд, на підставі наявних у ній доказів.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у зв`язку з відсутністю учасників справи.

Дослідивши письмові матеріали справи та докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 28 травня 2012 року у справі № 2-1559/12 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором №7000001458 від 03.10.2007 року в сумі 607 228,75 грн., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 2 823,00 грн., а всього 610 051,75 грн.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 06 березня 2017 року у справі № 2-1559/12 ( провадження 6/754/128/17) залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компаніія «Довіра та Гарантія» (код ЄДРПОУ 38750239)до участі у справі №2-1559/2012 у якості правонаступника позивача Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (код ЄДРПОУ 2349714). Здійснено заміну стягувача по цивільній справі №2-1559/2012 про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором №7000001458 від 03.10.2007 року в сумі 607 228,75 грн., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 2 823,00 грн., а всього 610 051,75 грн., а саме первісного Стягувача - Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (код ЄДРПОУ - 38750239).

25.07.2024 року на загальних зборах учасників ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» протоколом №1706 було вирішено змінити найменування ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на ТОВ «ВІН ФІНАНС». Наказом 55-к від 25.07.2024 року на виконання Протоколу №1706 від 25.07.2204 внесено зміни про перейменування до облікових та інших документів Товариства.

Позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що зазначене рішення суду відповідачем не виконано, у зв`язку із чим просить стягнути інфляційні втрати та три проценти річних відповідно до статті 625 ЦК України.

Відповідно до статей 12, 13, 76, 77, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України відповідальність боржника у вигляді інфляційних втрат та трьох процентів річних виникає лише у разі прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, обов`язковою умовою задоволення таких вимог є встановлення факту існування непогашеної грошової заборгованості на момент звернення до суду та визначення її розміру.

Разом із тим суд зазначає, що сам по собі факт ухвалення рішення суду не свідчить про його невиконання.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28 травня 2012 року станом на день подання позову залишалося невиконаним повністю або у відповідній частині.

До матеріалів справи не долучено документів виконавчого провадження, які підтверджували б наявність непогашеного залишку заборгованості, зокрема постанов державного чи приватного виконавця, довідки про стан виконання виконавчого документа, інформації про залишок боргу або інших документів, що підтверджують факт невиконання рішення.

Наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних є лише арифметичним обчисленням та сам по собі не підтверджує факту існування непогашеної заборгованості.

Суд звертає увагу, що на підтвердження обставин, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, останнім долучено, зокрема, витяги рішення та ухвали, отримані з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Разом із тим з їх змісту неможливо однозначно встановити, що заборгованість, про стягнення якої зазначено у відповідних судових рішеннях, стосується саме відповідача у цій справі. Надані витяги не містять відомостей, які б беззаперечно ідентифікували відповідача як особу, з якої було стягнуто відповідну заборгованість.

Крім того, зі змісту наданого витягу з судового рішення вбачається, що судом було вирішено питання про солідарне стягнення заборгованості з двох боржників, тоді як у даній справі позивач заявив позовні вимоги лише до одного відповідача, не залучивши іншого солідарного боржника та не навівши правових і фактичних підстав для звернення з вимогою виключно до однієї особи з урахуванням змісту судового рішення, на яке він посилається.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обов`язок доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, надані позивачем витяги з Єдиного державного реєстру судових рішень самі по собі не підтверджують обставин, на які він посилається як на підставу позову, та не можуть бути покладені судом в основу рішення як належні і допустимі докази існування саме у відповідача спірного обов`язку.

Таким чином, позивач не довів одну з обов`язкових обставин, що входить до предмета доказування у даній справі, а саме факт невиконання рішення суду та розмір непогашеної заборгованості, від якого залежить можливість застосування наслідків, передбачених статтею 625 ЦК України.

Враховуючи положення статей 12, 81 ЦПК України, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами, а тому підстав для їх задоволення не встановлено.

Таким чином, суд приходить до висновку, про залишення позовних вимог без задоволення.

Судові витрати залишити за позивачем відповідно до статті 141 ЦПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Частиною 5 передбачено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 12-13, 76-78, 81, 141, 247, 268, 280-282 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення відшкодування за невиконання кредитного договору, - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом цих строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено та підписано 10.08.2026 у відповідності до ч.5 ст.268 ЦПК України.

Суддя О.М. Панченко