Рішення № 138891503, 28.05.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/5904/26

Справа №754/2869/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

28 травня 2026 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Буша Н.Д.,

секретаря судового засідання Поліщук Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі представника - адвоката Божок С.К. звернувлась до Деснянського районного суду міста Києва із позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Подану позовну заяву обґрунтовано тим, що відповідно до ордера на житлове приміщення №Г 211711 від 24 травня 1973 наймачем кв. АДРЕСА_1 з травня 1973 року був ОСОБА_3 із сім`єю, яка складалась з дружини ОСОБА_1 та сина ОСОБА_4 . ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Квартира АДРЕСА_1 є трьохкімнатною, житлова площа 38,28 кв.м. У спірній квартирі зареєстровані позивач ОСОБА_1 , її син ОСОБА_4 , онука ОСОБА_5 та відповідач ОСОБА_2 . Відповідач ОСОБА_2 є онуком позивача, він не проживає у спірній квартирі з 2002 року, оскільки після розлучення батьків проживав з мамаю, яка з малолітнім сином залишила спірну квартиру добровільно. Адреса їх фактичного місця проживання не відома. Після досягнення повноліття ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) відповідач не цікавився спірною квартирою, не проживав у квартирі, не приймав участі в оплаті комунальних послуг за квартиру та утримання квартири, не вів спільного господарства з позивачем та її родиною. Тягар утримання спірної квартири повністю лежить на позивачеві та членах її родини. Вартість комунальних послуг, яка постійно зростає, негативно відображається на бюджеті позивача. Посилаясь за вказане, позивач просить задовольнити її позовні вимоги.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 27.02.2026 року відкрито спрощене позовне провадження, призначено судове засідання. Крім того, вказаною ухвалою залучена до участі у справі як третя особа Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація та вирішено клопотання представника позивача про витребування доказів.

Позивач в судове засідання не з`явилась, представник позивача надала до суду заяву про розгляд справи у відсутність сторони позивача, позовні вимоги підтримує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся судом в порядку вимог ст. 128 ЦПК України за останнім відомим місцем реєстрації особи рекомендованим листом з повідомленням; позов з додатками, ухвала суду та судова повістка повернулась до суду. Відповідач не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву.

Представник третьої особи надіслала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність з проханням прийняти рішення у відповідності до вимог чинного законодавства України.

За відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 ЦПК України.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності з повідомленням причин неявки, ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось (ч. 2 ст. 247 ЦПК України).

Дослідивши обставини справи, оцінивши по справі докази, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що 24.05.1973 ОСОБА_3 отримав ордер на житлове приміщення №211711 серії Г.

Відповідно до ордера на житлове приміщення №211711 серії Г, виданого виконавчим комітетом Київськї міської ради депутатів від 24.05.1973 року громадянину ОСОБА_3 з сім`єю із трьох чоловік, а саме: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 (дружина), ОСОБА_4 (син), надано право на зайняття житлового приміщення, яке складається з трьох кімнат площею 38,28 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 .

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до розпорядження Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації №1072 від 07.10.2002 року, архівний витяг №480 від 22.09.2025 року ЖЕК дозволено змінити договір найму на вказну квартиру та укласти його із ОСОБА_1 , склад сім`ї якої: вона, син - ОСОБА_4 , онук - ОСОБА_2 , дочка - ОСОБА_6 , онука - ОСОБА_7 , чоловік дочки - ОСОБА_8 у зв`язку із смертю чоловіка ОСОБА_3 - власника особового рахунку.

Станом на 16.09.2025 року за вищевказаною адресою зареєстровано чотири особи: ОСОБА_1 (позивач), ОСОБА_4 (син позивача), ОСОБА_5 (онука позивача) та ОСОБА_2 (відповідач, який є онуком позивача).

Згідно акту про фактичне не проживання ЖЕД-302 від 10.09.2025 року відповідач зареєстрований у спірній квартирі, але не проживає з 01.01.2015 року по 10.09.2025 року.

Згідно до відповіді Національної поліції у м. Києві Деснянського управління поліції №359667-2025 від 16.09.2025 року на адвокатський запит адвоката Божок С. - згідно даних ІКС "Інформаційний портал Національної поліції України" інформація щодо реєстрації звернень ОСОБА_2 про перешкоджання ОСОБА_1 чи членами її родини у проживанні в кв. АДРЕСА_1 в період часу з 01.01.2006 року по теперішній час в Деснянському УП ГУНП у м. Києві відсутня.

Згідно відповіді КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" №102/50-2300 від 17.09.2025 року на адвокатський запит адвоката Божок С.К. за наслідками розгляду повідомляють, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 до структурного підрозділу комунального підприємства ЖЕД-302 із заявами про перешкоджання ОСОБА_1 чи членами її родини йому проживати у кв. АДРЕСА_1 у період з травня 2015 року по теперішній час не звертався.

За змістом статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно зі статтею 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.

Відповідно до статті 64 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї.

Згідно з ч. 4 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

У частині третій статті 71 ЖК України наведено випадки, у яких жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім`ї понад шість місяців.

Вичерпного переліку поважності причин не проживання в житловому приміщенні законодавство не встановлює, у зв`язку з чим зазначене питання суд вирішує в кожному конкретному випадку, з урахуванням конкретних обставин справи.

Згідно зі статтею 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Верховний Суд виходить з того, що у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. При вирішенні спору про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, необхідно встановити факт відсутності особи у жилому приміщення понад шість місяців та поважність причин такої відсутності.

Поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначаються судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та правил ЦПК України щодо оцінки доказів.

При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.

Суд має всебічно перевірити доводи сторін щодо поважності причин відсутності у жилому приміщенні понад зазначені у статті 71 ЖК України строки.

При вирішенні питання про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, враховуються причини її відсутності. Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого жилого приміщення.

Відповідний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 03.04.2019 року у справі № 454/2025/15-ц.

У справах про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, на позивача покладається обов`язок із доведення відсутності відповідача у спірному приміщенні понад строк, із яким законом пов`язана можливість збереження права користування житлом за відсутнім наймачем (користувачем), а на відповідача, відповідно, покладається обов`язок із доведення поважності причин відсутності у спірному приміщенні понад встановлений законом строк.

Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Стаття 8 Конвенції гарантує кожній особі право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення у справі Gillow v. the U.K. від 24.11.1986), так і на наймача або членів його сім`ї (рішення у справі Larkos v. Cyprus від 18.02.1999).

Пункт 2 статті 8 Конвенції визначає підстави, за яких втручання держави у використання особою прав, зазначених у пункті 1 цієї статті, є виправданим. Таке втручання має бути передбачене законом і необхідне в демократичному суспільстві, а також здійснюватися в інтересах національної і громадської безпеки або економічного добробуту країни, для охорони порядку і запобігання злочинності, охорони здоров`я чи моралі, захисту прав і свобод інших осіб. Цей перелік підстав для втручання є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Водночас державі надаються широкі межі розсуду, які не є однаковими і в кожному конкретному випадку залежать від цілей, зазначених у пункті 2 статті 8 Конвенції.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України», рішення від 02.12.2010 поняття «житло» не обмежується приміщенням, в якому особа проживає на законних підставах або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв`язків з конкретним місцем. Втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у право на житло.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 77-80 ЦПК України.

Відповідач не проживає у спірній квартирі тривалий час, понад шість місяців з 2015 року без поважних причин, добровільно визначив собі інше місце проживання, що дає підстави зробити висновок про втрату інтересу відповідача до вказаного житла.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача.

В порядку ст. 141 ЦПК України судовий збір слід стягнути із відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 82, 89, 133, 141, 279, 280-283, 352, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) таким, що втратив право користування житловим приміщенням: квартирою АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Повний текст рішення суду складено 03.06.2026 року.

Суддя Н.Д. Буша