Рішення № 138891128, 11.08.2026, Новоселицький районний суд Чернівецької області

11.08.2026

Справа №720/2537/25

Провадження №2/720/1378/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2025 року Новоселицький районний суд Чернівецької області

в складі головуючого судді Павлінчука С. С.

з участю секретаря Політнічук Л.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в місті Новоселиця цивільну справу за позовом ТОВ "УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що між ОСОБА_1 та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», правонаступником якого є позивач, був укладений кредитний договір, по якому виникла заборгованість у зв`язку із невиконанням відповідачем його умов.

Відповідно до вимог ст.274 ЦПК України справи щодо спорів про стягнення заборгованості розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак у позовній заяві просив розгляд справи провести у його відсутності та не заперечував щодо заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомленим про дату, час і місце судового розгляду справи та не повідомив про причини неявки. З письмової згоди представника позивача суд проводить заочний розгляд справи.

Відповідач у встановлений судом п`ятнадцятиденний строк відзив на позов не подав, тож відповідно до положень ч.8 ст.178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши письмові докази вважає, що позов підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин, встановлені судом

Судом встановлено, що 18.12.2023 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено договір №4226135 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого сума наданого відповідачу кредиту становить 5800 грн (п.1.2 договору), строк кредиту 364 дні з періодичністю сплати процентів кожні 28 днів (п.1.3 договору).

Вищевказаний договір, а також паспорт споживчого кредиту ОСОБА_1 підписав за допомогою накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором «38728».

Пунктом 1.2 кредитного договору передбачено, що на умовах, встановлених договором товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Тип процентної ставки фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах: стандартна процентна ставка становить 2.5 % в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього договору (п.1.4. договору).

Відповідно до п.2.1 договору, товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 .

18.12.2023 року кредитодавець перерахував кредитні кошти на платіжну картку з маскою № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1 у розмірі 5800 грн, що підтверджується листом ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» №3073-2607 від 26.07.2024 року.

26.07.2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ "УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ" укладено договір факторингу №26/07/2024, відповідно до умов якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступило право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №4226135 від 18.12.2023 року, що підтверджується витягом з реєстру боржників до цього договору факторингу.

З розрахунку заборгованості ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» за договором №4226135 від 18.12.2023 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту вбачається, що борг ОСОБА_1 по цьому кредитному договору за період з 18.12.2023 року по 26.07.2024 року становить 37990 грн, з яких 5800 грн тіло кредиту та 32190 грн відсотки за правомірне користування кредитними коштами.

Крім цього, із розрахунку заборгованості ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» за договором №4226135 від 18.12.2023 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту вбачається, що у період з 27.07.2024 року по 15.12.2024 року новим кредитором нараховано ОСОБА_1 відсотки за правомірне користування кредитними коштами у розмірі 20590 грн.

Щодо укладення кредитного договору

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Договір, який укладений в електронній формі є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Відповідно до п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ч.4, 6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закону)пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно ч.8 ст.11 цього Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Статтею 12 цього Закону передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження №61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження №61-7203св20).

Такі дії сторін по даній справі свідчать про укладення кредитного договору з дотриманням встановленої Законом України «Про електронну комерцію» форми правочину, оскільки він був підписаний відповідачем, за допомогою одноразового ідентифікатора, який він отримав на номер мобільного телефону.

Щодо стягнення заборгованості по тілу кредиту

Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог Закону.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.1049 ЦК України).

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №4226135 від 18.12.2023 року заборгованість ОСОБА_1 по цьому кредитному договору складає 58580 гривень, з яких 5800 гривень тіло кредиту.

Розрахунок заборгованості здійснено в межах строку кредитування, визначеного умовами договору, та перевірено судом на відповідність його положенням. Під час розгляду справи суд не встановив обставин, які б свідчили про помилковість такого розрахунку.

Таким чином, з огляду на заявлені позовні вимоги із відповідача слід стягнути 5800 гривень за кредитом, оскільки вказана заборгованість підтверджується наявним розрахунком заборгованості та листом банку про перерахування кредитних коштів.

Щодо стягнення заборгованості по відсоткам

Визначаючи розмір заборгованості у частині відсотків за користування кредитом, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 , суд виходить з наступного.

Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%, була доповнена частиною п`ятою згідно із п.5 Законом №3498-XI «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (далі Законом №3498-XI) від 22 листопада 2023 року.

Закон України від 22 листопада 2023 року №3498-XI «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Закону №3498-XI установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%.

Національним банком України у листі від 20 лютого 2024 року «Щодо дотримання законодавства у сфері споживчого кредитування» надано роз`яснення щодо застосування Закону N 3498-IX, а також п. 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» з метою недопущення порушення прав споживачів.

Так, у пункті 2 вказаного листа щодо максимального розміру денної процентної ставки Національним банком України роз`яснено, що «відповідно до пункту 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про споживче кредитування тимчасово протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом N 3498-IX, тобто до 20.08.2024 включно, встановлено максимальний розмір денної процентної ставки, який не може перевищувати протягом перших 120 днів - 2,5 % (до 22.04.2024 включно); протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23.04.2024 до 20.08.2024 включно).

Пунктом 4 Прикінцевих та Перехідних положень Закону №3498-XI зобов`язано надавачів фінансових послуг, не зазначених у пункті 3 розділу ІІ Закону та надавачів допоміжних послуг протягом 30 днів з дня набрання чинності цим Законом привести свою діяльність та документи у відповідність з вимогами цього Закону.

З розрахунків про стан заборгованості за кредитним договором №4226135 від 18.12.2023 року вбачається, що заборгованість по відсоткам нараховано за період з 18.12.2023 року (дня перерахування грошових коштів) по 16.12.2024 року (365 днів).

З пункту 1.4.1 кредитного договору №4226135 від 18.12.2023 року та розрахунків заборгованості вбачається, що заборгованість за процентами у період з 21.08.2024 року по 16.12.2024 року нараховувалась за процентними ставками 2,5% за день, тобто відсотки частково нараховувались у розмірі більшому ніж встановлений законом.

18.12.2023 року по 22.04.2024 року заборгованість відповідача по відсоткам складає 18415 грн (5800(тіло кредиту) х 2.5% (розмір передбаченої договором процентної ставки) х 127 днів).

У період з 23.04.2024 по 26.07.2024 року заборгованість відповідача по відсоткам складає 8265 грн (5800 (тіло кредиту) х 1,5% (розмір передбаченої договором процентної ставки) х 95 днів).

У період з 27.07.2024 по 20.08.2024 року заборгованість відповідача по відсоткам складає 2175 грн (5800 (тіло кредиту) х 1,5% (розмір передбаченої договором процентної ставки) х 25 днів).

У період з 21.08.2024 по 16.12.2024 року заборгованість відповідача по відсоткам складає 6844 грн (5800 (тіло кредиту) х 1% (розмір передбаченої законом процентної ставки) х 118 дні).

Отже, загальний розмір заборгованості відповідача за процентами становить 35699 гривень (18415 грн + 8265 грн + 2175 грн + 6844 грн).

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення відсотків підлягають частковому задоволенню у вказаному вище розмірі, а в іншій частині позовних вимог слід відмовити за безпідставністю.

Висновки за результатами розгляду справи

За таких обставин суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності приходить до висновку, що позов ТОВ "УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ" підлягає частковому задоволенню та із відповідача на користь позивача слід стягнути прострочену заборгованість по тілу кредиту та відсотках за договором №4226135 від 18.12.2023 у сумі 41499 грн (5800 грн + 35699 грн).

Водночас, з огляду на вимоги Закону № 3498-XI, у задоволенні позовних вимог у частині стягнення відсотків у розмірі, що перевищує гранично допустимий, слід відмовити.

Щодо стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних

З 24 лютого 2022 відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану.

15 березня 2020 року Верховна Рада України прийняла Закон України N 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» яким розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18 відповідно до якого, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, суд доходить до висновку, що в частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних слід відмовити, оскільки їх нарахування та стягнення за прострочення виконання грошового зобов`язання у період дії воєнного стану суперечить вимогам пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, згідно з яким позичальник звільняється від відповідальності за таке прострочення, а положення Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не містить положень, які б дозволяли кредитодавцю нараховувати та стягувати з боржника інфляційні втрати та 3% річних у період дії в Україні правового режиму воєнного стану.

Зазначене узгоджується із висновкам Верховного Суду, наведеним у постанові від 18 жовтня 2023 року в справі №706/68/23, від 31 січня 2024 року у справі №183/7850/22.

Розподіл судових витрат

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.,

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У відповідності до частини 6 статті 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо. Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року (справа №815/1479/18), від 15 липня 2020 року (справа №640/10548/19), від 21 січня 2021 року (справа №280/2635/20), від 13 березня 2025 року (справа №275/150/22).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі №9901/350/18 (провадження №11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, у постанові від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 (провадження №12-171гс19), постанові від 26 травня 2020 року у справі №908/299/18 (провадження №12-136гс19) та постанові від 08 червня 2021 року у справі №550/936/18 (провадження №14-26цс).

Представником позивача на підтвердження понесених витрат надано копію договору про надання правової допомоги №4226135 від 01.08.2024 року укладеного між позивачем та адвокатом Дідух Є.О.; копія акту прийому-передачі виконаних робіт №4226135 від 10.09.2025 року; детальний опис робіт №4226135 від 10.09.2025 року; заявка №4226135 на виконання доручення до договору №01/08/2024-А від 01.08.2024 року.

Від відповідача до суду не надходило заперечень щодо визначеного позивачем розміру витрат на правову допомогу.

З огляду на викладене заявлений розмір витрат на правничу допомогу в сумі 10 000 гривень підтверджений належними, достатніми та достовірними доказами.

Окрім того, при подачі позову ТОВ ТОВ "УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ" сплатило судовий збір у розмірі 2422,40 гривень.

Таким чином, загальний розмір понесених позивачем судових витрат складає 12 422,40 гривні (2422,4 гривень + 10 000 гривень).

З мотивувальної частини даного рішення вбачається, що суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог (70,84%), а тому із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 8800 грн (12422,4 * 41499/58580).

На підставі ст. ст. 525, 526, 530, 549, 610, 611, 633, 634, 1049, 1050 ЦК України, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 274, 282, 284 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , проживаючого по АДРЕСА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» , код ЄДР:40966896, вул.Набережно-Корчуватська,27, приміщення 2 мКиїв, заборгованість за кредитним договором №4226135 від 18.12.2023 в розмірі 41499 гривень та судові витрати у сумі 8800 гривень.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено позивачем до Чернівецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.

Відповідач може подати до Новоселицького районного суду заяву про перегляд заочного рішення на протязі 30 календарних днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків встановлених ЦПК України не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Сергій ПАВЛІНЧУК