Рішення № 138891022, 10.08.2026, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/4108/26

№ провадження 2/646/3390/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2026 року м.Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого: судді Шиховцової А.О.,

секретаря судового засідання: Скриннік А.С.,

розглянувши у відкритому розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

До Основ`янського районного суду міста Харкова із позовною заявою звернувся представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Єврокредит», у якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором.

В обгрунтування позовної заяви зазначає, 20.11.2018 року між Акціонерним товариством «Мегабанк» та ОСОБА_1 укладено договір №176-165-855-2-18-Г. Сторони погодили та своїм підписом Позичальник підтвердив, що цей Кредитний договір з усіма додатками та Договором, являють у сукупності для Сторін один єдиний Договір, у зв`язку з чим істотні умови, які є обов`язковими для Договору відповідно до чинного законодавства України, можуть міститися як у тексті цього Кредитного договору, чи додатках до нього, так i у Договорі (додатках до нього) (п. 5.4 Кредитного договору). Також Позичальник своїм підписом підтвердив, що: - з Правилами, які розміщені на офіційному сайті Кредитодавця www.megabank.ua та/або у відділеннях Кредитодавця, а також з умовами цього Кредитного договору, ознайомлений і згодний; - один оригінал Договору із додатками, Тарифи, Паспорт споживчого кредиту ним отримані (п. 5.5 Кредитного договору). За умовами п. 7.1 Кредитного договору, він набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 18.11.2022, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами прийнятих на себе зобов`язань за ним. Відповідно до п. 7.2 Кредитного договору, закінчення строку Договору не звільняє Позичальника від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Кредитного договору. Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору, Кредитодавець надав Позичальнику кредитні кошти (далі Кредит), в сумі та на умовах визначених Договором, які Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю, сплатити проценти за користування Кредитом та інші платежі згідно з додатками до цього Договору. Кредит надавався на споживчі цілі шляхом зарахування коштів на поточний рахунок Позичальника в АТ «МЕГАБАНК» (п.1.2. Кредитного договору). Для обліку Кредиту та нарахованих процентів за Кредитом Кредитодавець відкрив відповідні рахунки. У подальшому Банк свої зобов`язання перед Позичальником за Кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши йому Кредит у розмірі та на умовах, погоджених у Кредитному договорі. Позичальник Кредит одержав, що відображено у виписках з його рахунку. Однак, свої зобов`язання за Кредитним договором щодо повернення заборгованості та сплаті відсотків та комісії (за наявності) за користування Кредитом Відповідач виконав не в повному обсязі, допустивши прострочення здійснення строкових платежів, а також та не повернув кредит після закінчення строку кредитування, внаслідок чого у останнього сформувалась заборгованість перед Позивачем, що складається з Заборгованість за кредитом (в тому числі прострочена): 8 477,04 грн., Заборгованість по сплаті відсотків (в тому числі прострочена): 22,28 грн., Заборгованість по сплаті комісії (в тому числі прострочена): 25 795,59 грн., загальна сума заборгованості: 34 294,91 грн. Окрім цього, позивачем зазначається, що Відповідно до п. 3.3.4 Кредитного договору, Кредитодавець має право без згоди Позичальника повністю або частково передати (відступити) свої права та зобов`язання по кредитному договору, а також по правочинам, пов`язаним із забезпеченням виконання зобов`язань за Кредитним договором. 03.09.2024 року відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024 року, між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» (Новий кредитор) був укладений Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги. У п. 1 вказано, що за цим Договором в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Банк відступає Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку до дебіторів та/або позичальників та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб підприємців та/або юридичних осіб, Зазначених у Додатку №1 до цього Договору, надалі за текстом Боржники, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників, за договорами на розрахунково-касове обслуговування та/або договорами про користування банківськими індивідуальними сейфами та/або кредитними договорами (в тому числі договорами про надання кредиту (офердрафту)), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку №1 до цього Договору, надалі за текстом «Основні договори», надалі за текстом Права вимоги. Новий кредитор сплачує Банку за Права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором. Пункт 2 Договору № GL1N426240 визначає, що Новий кредитор в день укладення цього Договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання Банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4 цього Договору, набуває усі права кредитора за Основними договорами, включаючи: право вимагати належного виконання Боржниками зобов`язань за Основними договорами, сплати Боржниками грошових коштів, сплати процентів у розмірах, вказаних в Основних договорах, вказаних у Додатку №1 до цього Договору, право вимагати сплати неустойок, пеней, штрафів, передбачених Основними договорами, право вимагати сплати сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України (індекс інфляції, 3,0% річних), право вимагати передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань за Основними договорами, право вимагати застосуванню наслідків реституції при недійсності правочинів, право отримання коштів від реалізації заставного та іншого майна Боржників, вимоги, які випливають з розірвання та/або визнання недійсними договорів із Боржниками, права, що випливають із судових справ, у тому числі справ про банкрутство Боржників, виконавчих проваджень щодо Боржників, в тому числі щодо майна Боржників, яке не було реалізоване на торгах та підлягатиме передачі стягувачу в погашення боргу після укладення цього Договору, права вимоги за мировими угодами із Боржниками, договорами з арбітражними керуючими Боржників, охоронними організаціями, права участі в комітеті кредиторів Боржників, тощо. Відповідно до п. 4 Договору № GL1N426240, Сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за Основними договорами, відповідно до цього Договору Новий кредитор сплачує Банку грошові кошти у сумі 21 723 211,51 (Двадцять один мільйон сімсот двадцять три тисячі двісті одинадцять гривень) 51 копійку, надалі за текстом Ціна договору. Ціна договору сплачується Новим кредитором Банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим Договором, відповідно до пункту 14 цього Договору, на підставі протоколу, сформованого за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став Новий кредитор. На підтвердження здійснення оплати до Заяви додається копія Платіжної інструкції № 66895 від 31.07.2024 року на суму 23 425 777 (двадцять три мільйони чотириста двадцять п`ять тисяч сімсот сімдесят сім) гривень 00 копійок. У призначенні платежу вказано, що оплата здійснена за лот GL1N426240 відповідно до протоколу GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024 року. За результатом відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024 року, номер лота: GL1N426240, було укладено декілька договорів, серед яких у тому числі і Договір № GL1N426240 від 03.09.2024 року. Ціна у тому числі цього Договору була сплачена відповідно до вказаної Платіжної інструкції. Пунктом 2 Договору № GL1N426240 передбачено, що після набуття Новим кредитором Прав вимоги, Новий кредитор має право на власний розсуд відступати (продавати, здійснювати наступне відступлення) такі Права вимоги повністю або в частині третім особам в порядку, встановленому чинним законодавством України. В подальшому, Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» (Первісний кредитор) 27.12.2024 року уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» (Новий кредитор) Договір № 1/12 про відступлення прав вимоги. Відповідно до умов договору №1/12 від 27.12.2024, Права вимоги переходять від Первісного кредитора до Нового кредитора з моменту підписання сторонами цього Договору та Додатку №1. Відповідно до п. 4 Договору № 1/12, з урахуванням змін, внесених у цей пункт Додатковою угодою №1 від 23.05.2025 року, Сторони узгодили ціну Договору та строки здійснення розрахунків за Договором. Зокрема, відповідно до Додаткової угоди №1 від 23.05.2025 року п. 4 було викладено в наступній редакції: «Сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за Основними договорами, відповідно до цього Договору, Новий кредитор сплачує Первісному кредитору грошові кошти у сумі 22 730 000,00 (Двадцять два мільйони сімсот тридцять тисяч гривень) 00 копійок, надалі за текстом Ціна договору. Ціна договору сплачується Новим кредитором шляхом безготівкового перерахування коштів на будь-який з рахунків Первісного кредитора в банківських установах за реквізитами, що зазначені у цьому Договорі. На підтвердження здійснення розрахунків, позивачем надано платіжні інструкції №1074 від 27.12.2024 року; № 1091 від 31.01.2025 року, №1822 від 22.09.2025 року. Окрему увагу позивач звертає на факт, що всі нарахування, що відбувались до дати отримання ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС», а в подальшому ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ», права грошової вимоги, здійснювались безпосередньо AT «МЕГАБАНК» станом на день відступлення права вимоги 03.09.2024 року. У свою чергу, ні ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС», ні ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» не здійснювало жодних додаткових нарахувань, умови Кредитного договору в односторонньому порядку не змінювало.

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова від 15 квітня 2026 року було постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У своїй позовній заяві , представник позивача просить здійснювати розгляд справи без участі позивача та його представника, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду був належним чином повідомлений шляхом направлення на зареєстровано адресу відповідача рекомендованого поштового відправлення. В подальшому направлені на адресу відповідача рекомендовані поштові відправлення повернуті з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до постанови КЦС ВС від 10.05.2023 № 755/17944/18 (61-185св23) довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду, зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Відповідно до положень ст. 128 ЦПК України, з проставленням у поштовому відправленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси, особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність усіх умов у розумінні статті 280 ЦПК України для ухвалення заочного рішення.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 223 ЦПК України у разі неявки учасника справи, який належним чином повідомлений про судове засідання, без поважних причин або без повідомлення причин неявки, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.

У зв`язку з неявкою в судове засідання сторін у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалося.

Суд дослідивши доводи позивача, викладені у позові, та оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

20.11.2018 року між Акціонерним товариством «Мегабанк» та ОСОБА_1 укладено договір №176-165-855-2-18-Г. Відповідно до умов договору №176-165-855-2-18-Г від 20.11.2018 року, кредитодавець надає кредитні кошти в сумі та на умовах визначених договором, які позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі згідно з додатками. Відповідно до розділу 2 договору, кредит надається на строк з 20 листопада 2018 року до 18 листопада 2022 року включно. Загальний розмір кредиту складає 57200 (п`ятдесят сім тисяч двісті) грн. Процентна ставка за користування кредитом, що нараховується на суму заборгованості становить 10% річних. Відповідно до пункту 3.2.1 позичальник зобов`язується повернути одержаний кредит у повному обсязі до 16.00 годин 18 листопада 2022 року. Пунктом 5.4 договору встановлено, що сторони погоджують та своїм підписом позичальник підтверджує, що цей договір з усіма додатками та правилами, являють у сукупності для сторін один єдиний договір, у зв`язку з чим істотні умови, які є обов`язковими для договору відповідно до чинного законодавства України, можуть міститься як у тексту договору, чи у додатках до нього, так і у правилах. Відповідно до п.5.5 позичальник своїм підписом підтверджує що, до підписання договору ознайомлений з інформацією, передбаченою ч. 2 та ч. 3 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування». Відповідно до п. 7.1 договорі набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 18 листопада 2025 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань за ним. Окрім цього, на зворотній стороні копії договору №176-165-855-2-18-Г, міститься відповідні підписи у графах «позичальник» та «кредитодавець», що розташовані у розділі «Місцезнаходження та реквізити сторін».

Окрім цього, матеріали справи містять копію згоди фізичної особи суб`єкта кредитної історії від 20 листопада 2018 року, відповідно до якої, ОСОБА_1 надала свою згоду щодо доступ до своєї кредитної історії, збір, зберігання, використання та поширення через бюро кредитних історій, про що міститься відповідний підпис у графі «суб`єкт кредитної історії».

Разом із цим, у матеріалах справи міститься копія розрахунку загальної вартості кредиту, сформованої з боку АТ «Мегабанк», та яка містить підпис особи, щодо кредиту якої такий розрахунок сформований.

Матеріали справи містять паспорт споживчого кредиту «споживчий кредит готівкою», відповідно до якого сума кредиту визначена у розмірі 57200,00 грн. Суд звертає увагу, що у графі «строк кредитування» міститься напис «48», без уточнень щодо одиниці виміру. Окрім цього, відповідно до паспорту споживчого кредиту, відсотки річних встановлені у розмірі 10% за типом фіксованої процентної ставки. Слід звернути увагу, що паспорт споживчого кредитування містить так само і іншу інформацію, яка передбачена вимогами Закону України «Про споживче кредитування». Інформація яка міститься у вказаному паспорті, надана станом на 15 листопада 2018 року, на підтвердження чого міститься підпис кредитодавця. Так, у графі «підпис споживача» міститься напис «20.11.18 ОСОБА_1 ». Разом із паспорт споживчого кредиту, матеріали справи містять додаток №1 до паспорту споживчого кредиту, який відображено у вигляді графіку платежів, копія якого міститься на собі відповідні підписи у графі «підписи сторін».

Окрім цього, на підтвердження факту укладення кредитного договору, позивачем надано до суду копію заяви на отримання Експерс-кредиту на споживчі цілі у ПАТ Мегабанк, зі змісту якої можливо встановити, що відповідачем було добровільно надано персональні дані необхідні для оформлення споживчого кредиту у ПАТ «Мегабанк».

У зв`язку з вищевикладеним, доводи позивача щодо факту укладання кредитного договору знайшли своє підтвердження.

На підтвердження факту виконання ПАТ «Мегабанк» своїх обов`язків, відповідно до договору №176-165-855-2-18-Г від 20.11.2018 року позивачем надано виписку особового рахунку з 20/11/2018 по 02/12/2022 та з 03/12/2022 по 03/09/2024, з яких вбачається зарахування на особовий рахунок № НОМЕР_1 57200,00 грн., та подальше нарахування відсотків. Суд вважає за доцільне звернути увагу, що відповідно до вказаних виписок, по особовому рахунку № НОМЕР_1 здійснювались зарахування грошових коштів, з метою сплати заборгованості за кредитним договором, що у свою чергу є фактичним визнанням особою своїх зобов`язань.

З огляду на викладене, суд вважає що позивачем доведено факт нарахування кредитних коштів у сумі 57200,00 грн. на особовий рахунок відповідача, а отже виконання обов`язків з боку ПАТ «Мегабанк», які виникли у останнього після підписання договору №176-165-855-2-18-Г від 20.11.2018 року.

З метою доведення факту переходу права вимоги, позивачем долучено копію договору №GL1N426240 про відступлення прав вимоги від 03 вересня 2024 року. Відповідно до якого, за результатами проведення відкритих торгів, оформлених протоколом №GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024 року було укладено договір №GL1N426240 від 03 вересня 2024 року. Пунктом 1 договору № GL1N426240 передбачено, що банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до дебіторів та/або позичальників та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб зазначених у додатку №1 до цього договору. Пунктом 2 договору № GL1N426240 передбачено, що новий кредитор в день укладення цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів відповідно до пункту 4 цього договору, набуває усі права кредитора за основними договорами. Відповідно до пункту 4, сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за основними договорами відповідно до цього договору новий кредитор сплачує банку грошові кошти у сумі 21723211,51 (двадцять один мільйон сімсот двадцять три тисячі двісті одинадцять гривень) 51 коп. На підтвердження здійснення оплати, за договором № GL1N426240 від 03 вересня 2024 року, позивачем долучено копію платіжної інструкції №66895 від 31.07.2024 року. Окрім цього, як доказ підтвердження переходу права вимоги від ПАТ «Мегабанк» до ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс», позивачем долучено копію протоколу електронного аукціону №GFD001-UA-20240618-01260.

Отже, позивачем доведено факт переходу права вимоги за кредитним договором №176-165-855-2-18-Г від 20.11.2018 року до ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» від ПАТ «Мегабанк».

Щодо набуття права вимоги позивачем, за доцільне зазначити наступне. Відповідно до копії договору №1/12 про відступлення прав вимоги від 27 грудня 2024 року, ТОВ «ФК Єврокредит» та ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» уклали договір за яким, первісний кредитор відступає новому кредитору належні первісному кредитору а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора до дебіторів та/або позичальників та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб зазначених у додатку №1 до цього договору. Відповідно до пункту 2 договору №1/12 від 27 грудня 2024 року, права вимоги переходять від первісного кредитора до нового кредитора з моменту підписання сторонами цього договору та додатку №1. Пунктом 4 договору №1/12 від 27 грудня 2024 року, передбачено що, за відступлення прав вимоги за основними договорами відповідно до цього договору, новий кредитор сплачує первісному кредитору грошові кошти в сумі 22730000,00 (двадцять два мільйони сімсот тридцять тисяч гривень) 00 коп. Так, відповідно до наданої до суду копії витягу з додатку №1 до договору №1/12 від 27 грудня 2024 року, ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» передало, а ТОВ «ФК Єврокредит» прийняло вимоги до боржника за кредитним договором №176-165-855-2-18-Г від 20.11.2018.

На підтвердження сплати суми грошових вимог, за договором №1/12 від 27 грудня 2024 року, ТОВ «ФК Єврокредит» долучило до суду платіжні інструкції №1074 від 27.12.2024 року; № 1091 від 31.01.2025 року, №1822 від 22.09.2025 року.

З огляду на викладене, позивачем доведено факт набуття права вимоги до відповідача, як до боржника за кредитним договором №176-165-855-2-18-Г від 20.11.2018.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Окрім цього, суд вважає необхідним зазначити позицію Верховного Суду викладену у постанові від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19 у якій зазначено, що у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування.

Разом із цим, суд звертає увагу, що в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). Тобто, первісним кредитодавцем (ПАТ «Мегабанк»), не було зазначено переліку супутніх та додаткових послуг, не погоджено таких перелік із споживачем при укладені кредитного договору, у зв`язку з чим положення які передбачають обов`язкову сплату комісії за розрахунково-касове обслуговування та передбачені у графі 7.1. графіку платежів, що є додатком №1 до паспорту споживчого кредитування, є нікчемними. Вказана позицію узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові від 06.11.2023 у справі №204/224/21.

З огляду на викладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача комісії у розмірі 25795,59 грн не підлягають задоволенню.

Так, суд вважає що позивачем доведено факт укладання кредитного договору, правомірність нарахування відсотків за користування кредитними коштами, факт переходу права вимоги до позивача, а у зв`язку з чим позов підлягає частковому задоволенню.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 11200,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

На підставі п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

За нормами ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Нормою ч. 8 ст.141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Звертаючись із позовною заявою, ТОВ «ФК Єврокредит» просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11200,00 грн., надавши при цьому договір про надання правничої допомоги №1/07 від 01 липня 2025 року, Вартість послуг (прейскурант) від 01 липня 2025 року, Акт приймання-передачі послуг з правничої допомоги №12079307 від 05.01.2026 року, Реєстр боржників від 01 грудня 2025 року.

Визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 13 березня 2025 року у справі 275/150/22, в якій зазначено, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконаних робіт.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог «ФК «Єврокредит», суд дійшов висновку щодо необхідності стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, у розмірі 2776 (дві тисячі сімсот сімдесят шість) грн. 48 коп., пропорційно задоволенню позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позову пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 660,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.512,514,526,530,610-612,625-627,1049,1054 ЦК України, ст. ст.141, 263-265, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Єврокредит» (код ЄДРПОУ 40932411, місцезнаходження: м. Дніпро, пров. Ушинського, буд. 1, офіс 105) заборгованість за кредитним договором №176-165-855-2-18-Г від 20.11.2018 року у сумі 8499 (вісім тисяч чотириста дев`яносто дев`ять) грн. 32 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Єврокредит» (код ЄДРПОУ 40932411, місцезнаходження: м. Дніпро, пров. Ушинського, буд. 1, офіс 105) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2776 (дві тисячі сімсот сімдесят шість) грн. 48 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Єврокредит» (код ЄДРПОУ 40932411, місцезнаходження: м. Дніпро, пров. Ушинського, буд. 1, офіс 105) судовий збір у сумі 660 (шістсот шістдесят) грн. 00 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили протягом тридцяти днів з дня його проголошення, якщо не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів апеляційної скарги.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Єврокредит» (код ЄДРПОУ 40932411, місцезнаходження: м. Дніпро, пров. Ушинського, буд. 1, офіс 105)

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1

Суддя Шиховцова А.О.