Рішення № 138890833, 03.12.2025, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/2894/25

Провадження № 2/643/2589/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.2025 року Салтівський районний суд міста Харкова у складі: головуючого суддіМайстренко О.М. , за участю секретаря Полчанінової А.С. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, суд,-

Встановив:

Позивач ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 37 175,98 грн., судовий збір у розмірі 3028,00 грн., а також витрати на професійну правову допомогу у розмірі 9200,00 грн.

В обґрунтування позову посилається на те, що 24.11.2021 року між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 2038165211. АТ «ОТП БАНК» взяті на себе зобов`язання за кредитним договором виконав своєчасно і в повному обсязі, надавши відповідачу у розпорядження кредитні кошти, що підтверджується матеріалами справи. В свою чергу позичальник не виконав умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів внаслідок чого виникла заборгованість.

21.06.2024 року між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» було укладено договір факторингу, за умовами якого права вимоги за кредитним договором перейшли до ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС». Таким чином, ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» набуло статусу кредитора за кредитним договором № 2038165211 від 24.11.2021, укладеним між АТ «ОТП БАНК» та відповідачем. Крім того, представник позивача просить стягнути з відповідача судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 3028 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9200 грн.

Ухвалою Салтівського районного суду від 23.06.2025, прийнято вищевказану позовну заяву та відкрито провадження, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідачу надавався строк для надіслання (надання) до суду відзиву на позовну заяву і всіх доказів, які можливо доставити до суду, але відзив до суду не надходив.

Копія даної ухвали направлена на відому адресу місця реєстрації відповідача, однак повернулась на адресу суду неврученою, що підтверджується поштовим повідомленням, яке знаходиться в матеріалах справи.

Оскільки ухвала суду про відкриття провадження у справі направлялась на відому адресу місця реєстрації відповідача, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлена про відкриття провадження у справі та встановленого судок: строку для подання відзиву. Відповідачем у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подавався.

Відповідно до вимог ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України.

Вирішуючи справу на підставі наявних у ній письмових доказів, суд приходить до висновку про те, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 24.11.2021 року між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 2038165211, за умовами якого банк надав відповідачу кредит на споживчі потреби з фіксованою процентною ставкою 0,01% за користування кредитом. Загальний розмір кредиту становить 57 566,00 гривень.

Первісний кредитор АТ «ОТП БАНК» виконав умови кредитного договору та надав відповідачу кошти, в свою чергу позичальник не виконав умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів внаслідок чого виникла заборгованість у загальному розмірі 37 175,98 грн.

21.06.2024 року між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» було укладено договір факторингу, за умовами якого права вимоги за кредитним договором перейшли до ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС».

Таким чином, ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» набуло статусу кредитора за кредитним договором № 2038165211 від 24.11.2021, укладеним між АТ «ОТП БАНК» та відповідачем.

Відповідно до Реєстру боржників № 1 до Договору Факторингу № 21/06/24 від 21 червня 2024 року, ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» отримало право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором № 2038165211 від 24.11.2021 року на загальну суму 37 175,98 грн.

Даний факт також підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників № 1 по Договору Факторингу № 21/06/24 від 21 червня 2024 року та Актом прийому-передачі Реєстру Боржників № 2 по Договору Факторингу № 21/06/24 від 21 червня 2024 року.

Таким чином, ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» набуло статусу кредитора за Кредитним договором № 2038165211 від 24.11.2021 року , укладеним між АТ «ОТП БАНК» та відповідачем ОСОБА_1 .

Згідно детального розрахунку заборгованості станом на 21.06.2024 року загальний розмір заборгованості відповідача становить 37 175,98 грн., яка складається з тіла кредиту в розмірі 37 167,27 грн., заборгованості по відсоткам в розмірі 8,71 грн.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язання є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 № 675-VIII визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач зі свого боку не виконав умови кредитного договору, а позивач набув право вимоги з кредитним договором, в зв`язку із чим суд вважає за необхідне стягнути з відповідача наявну заборгованість за кредитним договором.

Згідно з квитанцією, що знаходиться у справі, позивачем при поданні позову до суду сплачений судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Суд розподіляє судові витрати, відповідно до ст. 141 ЦПК України, пропорційно задоволеним позовним вимогам та стягує з відповідача сплачений позивачем судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Судом установлено, що між позивачем та адвокатом Литвиненко О.І. укладено договір про надання правничої допомоги № 03-07/24 від 03.07.2024, відповідно до якого конкретні суми до оплати наводяться у акті приймання-передання наданих послуг, надісланих адвокатом та погоджених клієнтом.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу у розмірі 9200,00 грн. позивач надав суду також копії: Акту №1 приймання-передачі послуг від 15.07.2024, платіжну інструкцію № 4947 від 01.10.2024 про сплату гонорару у розмірі 9200 грн., призначення платежу: оплата згідно з договором № 03-07/24 про надання правничої допомоги від 03.07.2024.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п.п. 1, 4 ч. 3ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина третя статті 141 ЦПК України).

Згідно з ч.ч. 1, 2ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частин 4-6ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до положень ст. ст.1,26,27,30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц звернула увагу не те, що: 1) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін; 2) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу; 3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, Об`єднана Палата Касаційного Господарського Суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 зробили такі правові висновки: розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

У постанові Верховного суду від 12.06.2024 у справі № 444/3403/20 зроблений висновок, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного суду від 13.03.2025 по справі 275/150/22.

Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Надана на підтвердження оплати витрат на правничу допомогу платіжна інструкція № 4947 від 01.10.2024 не містить посилань, що послуги надані адвокатом клієнту саме в межах представництва інтересів клієнта щодо стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_1 за договором № № 2038165211 від 24.11.2021.

Крім того, судом встановлено, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень, позивачем вищевказана платіжна інструкції № 4947 від 01.10.2024 на підтвердження витрат на правничу допомогу надавалась по інших справах за позовами ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» до різних боржників, зокрема у справах №№ 357/11116/25, 186/405/25, 314/1146/25,643/2895/25,643/9325/25,498/655/25,314/920/25,195/590/25,696/839/25, 711/1562/25, 643/6465/25, 947/24787/25, 489/1328/25 , у яких рішеннями ці витрати стягнуті, що свідчить про надання одного і того ж платіжного документа на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу за різними позовами.

Таким чином, розмір понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі № 643/2894/25 суд вважає не доведеним, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 9200,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 265-268 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», код ЄДРПОУ 40340222, місце знаходження: м. Київ, пл. Солом`янська, 2, заборгованість за кредитним договором № 2038165211 від 24.11.2021 року в розмірі 37 175 ( тридцять сім тисяч сто сімдесят п`ять ) грн. 98 коп. та сплачений судовий збір у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухваливпротягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.М. Майстренко