Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 643/14416/26
Провадження № 2/643/8188/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.08.2026 м. Харків
Салтівський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого - судді Семенової Я.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Кашуби Ю.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
у с т а н о в и в :
Стислий зміст позовних вимог та доводів позивача
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» в особі представника Медведєвої Н.О., яка діє на підставі довіреності, через підсистему «Електронний суд» звернувся до Салтівського районного суду міста Харкова з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за Кредитним договором №16.09.2025-100002257 від 16.09.2025 в сумі 60 720,00 грн. Також просить судові витрати, які складаються з судового збору в сумі 2 662,40 грн та витрат, пов`язаних з надсиланням відповідачу позовної заяви з додатками в сумі 123,78 грн, покласти на відповідача.
В обґрунтування пред`явлених позовних вимог представником позивача зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 16.09.2025 уклали Кредитний договір (оферти) №16.09.2025-100002257, відповідно до умов якого позичальнику надається кредит у сумі 24 000,00 грн на строк, вказаний в заявці, яка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою позичальник ознайомився під час укладення кредитного договору. Посилався, що ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором виконало належним чином та в повному обсязі. У свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подання позову, у неї утворилась заборгованість у розмірі 60 720,00 грн, що складається з: тіла кредиту 24 000,00 грн; процентів 29 760,00 грн; додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) 4 320,00 грн; відсотків, нарахованих по 625 ст. ЦК України 2 640,00 грн. Звертав увагу, що відповідачем були здійснені заходи, спрямовані на визнання боргу, а саме: проведена часткова сплата по кредитному договору на суму 800,00 грн від 17.10.2025, на суму 18 160,00 грн від 11.11.2025.
Аргументи учасників справи
27.07.2026 засобами поштового електронного зв`язку від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позов, у якому просила відмовити ТОВ «Споживчий центр» у задоволенні позовних вимог у частині, яка не підтверджена належними та допустимими доказами. Зазначила, вона не заперечує факту укладення кредитного договору з позивачем, разом з тим, не погоджується з розміром заборгованості, який просить стягнути з неї позивач. Зауважувала, що сума, яку просить стягнути з неї позивач, значно перевищує розмір отриманого кредиту. Повідомила, що прострочення виконання зобов`язань за договором виникло у зв`язку з її тяжким матеріальним становищем, позаяк на даний час вона проживає у Словацький Республіці, має інші кредитні зобов`язання та обмежені фінансові можливості.
Салтівський районний суд міста Харкова ухвалою від 28 липня 2026 року повернув без розгляду відзив відповідача ОСОБА_1 по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Підставою для повернення відзиву послугувало те, що дану заяву по суті справи було подано заявником засобами електронного поштового зв`язку без застосування електронного цифрового підпису, про що працівниками Салтівського районного суду міста Харкова складено акт від 27 липня 2026 року. Крім того, до вказаного відзиву не було додано документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву позивачеві, як і не додано копії відзиву, як про це зазначено у додатках до відзиву.
Водночас 31.07.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача ТОВ «Споживчий центр» надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Зазначив, що загальні витрати за споживчим є співмірними, враховуючи строк кредитування. Жодних нарахувань поза межами строку кредитування, зокрема, у порядку, передбаченому ст. 625 ЦК України, позивачем не здійснювалось, а позовні вимоги не заявлялись. Посилався, що з огляду на те, що ТОВ «Споживчий центр» надає кошти у кредит без відкриття рахунків у власній установі, на відміну від банківського кредиту, то плата за надання кредиту, на картку, зазначену позичальником, є виправданим. Відповідач не був позбавлений права отримати кредит у відділенні ТОВ «Споживчий центр» (ТМ «ШвидкоГроші»), уникнувши додаткових витрат. Зауважував, що своїм підписом на договорі відповідач також підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов`язується їх виконувати.
З огляду на те, що позивач ТОВ «Споживчий центр» надав відповідь на відзив, а отже отримав відзив відповідача, суд вважає за можливе врахувати позицію відповідача ОСОБА_1 , викладену нею у відзиві на позов.
Рух справи
Салтівський районний суд міста Харкова ухвалою від 09 липня 2026 року відкрив провадження у справі, ухвалив розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін, призначив судове засідання на 11 серпня 2026 року на 09-00 годину.
Участь у справі сторін та інших учасників справи
Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно, у прохальній частині позовної заяви та у відповіді на відзив просив про розгляд справи за відсутності представника ТОВ «Споживчий центр».
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце слухання справи була повідомлена своєчасно та належним чином в порядку ст. 128 ЦПК України, шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання відповідно до відомостей з Єдиного державного демографічного реєстру, отриманих судом згідно з вимогами ч. 8 ст. 187 ЦПК України, про причини неявки суду не повідомила, скористалася процесуальним правом на подання відзиву на позов.
За правилами п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Судова повістка, яка направлялася судом за зареєстрованим місцем проживання відповідача повернулася до суду, як неотримана відповідачем із зазначенням у довідці про причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».
За правилами п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд, беручи до уваги, що сторони належним чином та своєчасно повідомлялися про дату, час і місце розгляду справи, позивач надав суду заяву про розгляд справи за відсутності свого представника, відповідач скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов, вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутністю учасників справи.
Ураховуючи, що в судове засідання не з`явилися всі учасники справи, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
16.09.2025 ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором А961 підписала Паспорт споживчого кредиту (а.с. 28-30).
16.09.2025 ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 підписали електронним підписом Пропозицію про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферту), відповідно до розділу 2 якої дана пропозиція є частиною електронного кредитного договору. Електронний кредитний договір складається з таких електронних документів, які містять всі його істотні умови: дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), розміщена на вебсайті кредитодавця у загальному доступі, а також в особистому кабінеті позичальника на вебсайті кредитодавця; заявка, сформована на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитодавцем; відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитодавця, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого позичальником в повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті (а.с. 30 зворот - 33).
16.09.2025 ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 підписали Заявку кредитного договору №16.09.2025-100002257 (кредитної лінії) (а.с. 33 зворот - 35).
ОСОБА_1 також підписала Відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №16.09.2025-100002257 (кредитної лінії) та інформаційне повідомлення позичальника ОСОБА_1 (а.с. 35-37).
Вказані документи підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е961.
Відповідно до п. 3.1, 3.2 вказаного кредитного договору кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію.
Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.
У п. 3.3. Договору сторони погодили, що кредитодавець надає позичальнику кредит на таких умовах: дата надання/видачі кредиту: встановлюється у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; сума Кредиту: встановлюється у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; тип кредиту: фінансовий кредит; строк, на який надається кредит: встановлюється у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; дата повернення (виплати) кредиту: встановлюється у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; проценти за користування Кредитом (Проценти): встановлюється у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; графік платежів: встановлюється у Заявці, яка є невід`ємною частиною кредитного договору.
У п. 4.1. Договору зазначено, що кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4149-49ХХ-ХХХХ-4629.
У Заявці сторони погодили, що дата надання/видачі кредиту 16.09.2025, сума кредиту 24 000,00 грн, строк, на який надається кредит 217 днів з дати його надання, дата повернення (виплати) кредиту 20.04.2026.
Продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування/строку виплати кредиту/ строку договору не передбачена.
Процентна ставка «Стандарт» фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів (надалі «чергові періоди»). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.
Процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0.5% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт». Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.
Комісія, пов`язана з наданням Кредиту 9% від суми Кредиту та дорівнює 2160 грн 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно Графіку платежів.
Комісія за обслуговування кредитної заборгованості 2160 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується Кредитором та обліковується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно Графіку платежів.
У п. 17 Заявки сторони погодили, що позичальник, який прострочив виконання будь-якого грошового зобов`язання за договором, зокрема, зобов`язання зі сплати Кредиту/його частини та/або Процентів/їх частини та/або Комісії(їй)/ її(їх) частини (якщо Комісія (ії) встановлена(і) договором) у терміни/строки, що передбачені договором, на вимогу Кредитодавця зобов`язаний сплатити Кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 170000% річних від суми заборгованості за весь час прострочення відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України (по тексту даного договору «проценти річних»). Кредитодавець має право нараховувати вказані проценти річних, починаючи з першого дня прострочення виконання зобов`язання (в тому числі, якщо прострочення виконання виникло до закінчення строку, на який надається кредит) за кожен день прострочення його виконання.
04 січня 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ «Універсальні платіжні рішення» укладено договір про надання послуг з переказу коштів №ФК-П-2024/01-2 (а.с. 24-26).
Відповідно до листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №1-2306 від 23.06.2026 було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 16.09.2025 19:05:14 на суму 24 000,00 грн, номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua 865186504, призначення платежу: видача за договором кредиту №16.09.2025-100002257 (а.с. 27).
Згідно з розрахунком заборгованості за договором №16.09.2025-100002257 від 16.09.2025, заборгованість ОСОБА_1 станом на 19.06.2026 перед позивачем становить 60 720,00 гривень, яка складається з: 24 000,00 гривень - основний борг, 29 760,00 гривень відсотки, 2 640,00 гривень відсотки за ст. 625 ЦК України, 4 320,00 гривень - комісії. З розрахунку убачається, що відповідачеві нараховувалися відсотки за ставкою 1% за період з 16.09.2025 по 17.12.2025, з 18.12.2025 по 20.04.2026 за ставкою 0,50%. З 17.10.2025 по 11.11.2025 та з 17.11.2025 по 24.11.2025 ОСОБА_1 нараховувалися % за ст. 625 ЦК України в сумі 360,00 грн в день. 16.09.2025 ОСОБА_1 нараховано комісію в сумі 2 160,00 грн, 17.10.2025 в сумі 2 160,00 грн, 17.11.2025 в сумі 2 160,00 грн. З розрахунку убачається, що 17.10.2025 ОСОБА_1 було сплачено 800,00 грн, 11.11.2025 18 160,00 грн (а.с. 38-40).
Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
За правилами ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Правилами ч. 1 ст. 1054 ЦК України унормовано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Положеннями ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Вимогами ст. 639 ЦК України визначено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Положеннями ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» унормовано, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Згідно зі ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Правилами ч. 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» закріплено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
За змістом ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Згідно з ч. 3 ст. 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №16.09.2025-100002257 (кредитної лінії) від 16.09.2025 в електронній формі, шляхом накладення електронного підпису, відтвореного за допомогою використання позичальником одноразового ідентифікатора. Факт укладення вказаного договору відповідач підтвердила у поданому відзиві на позов.
У договорі №16.09.2025-100002257 (кредитної лінії) від 16.09.2025 сторонами були погоджені всі істотні умови договору. Заявка споживача ОСОБА_1 , яка підписана одноразовим ідентифікатором, пропозиція про укладення договору (оферта) і відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), містять реквізити належного позичальнику електронного засобу для перерахування коштів за даним договором - №4149-49ХХ-ХХХХ-4629, а також вказівку на номер телефону - НОМЕР_2 , як погоджений канал комунікації. Виконання позивачем (кредитором) обов`язку щодо надання грошових коштів у сумі 24 000,00 грн відповідачу (позичальнику) підтверджується листами ТОВ «Універсальні платіжні рішення». Доказів того, що картка з номером НОМЕР_1 не належить відповідачу та на неї не було перераховано кредитних коштів у загальній сумі 24 000,00 грн, відповідачем не надано. Більш того, у відзиві на позов відповідач не заперечує, що отримувала кредитні кошти в зазначеній вище сумі.
Суд зауважує, що ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, не відкриває фінансові рахунки, а тому здійснює перерахування кредитних коштів на вказаний позичальником картковий рахунок, до якого доступу немає, оскільки відомості такого становлять банківську таємницю.
Згідно п. 1, 2 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про банки та банківську діяльність» інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або стала відомою третім особам при наданні послуг банку або виконанні функцій, визначених законом, а також визначена у цій статті інформація про банк є банківською таємницею. Зокрема, банківською таємницею є відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України та інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта, вчинені ним правочини.
Тобто, ТОВ «Споживчий Центр» не може мати доступ до карткового рахунку відповідача та надати витяг з такого рахунку. В свою чергу відповідач виписку з карткового рахунку для спростування факту отримання кредитних коштів не надав, а тому слід вважати, що факт отримання кредитних коштів ОСОБА_1 є доведеним.
У свою чергу, вирішуючи питання щодо розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд керується таким.
У кредитному договорі сторони погодили, що дата повернення (виплати) кредиту 20.04.2026. Процентна ставка «Стандарт» фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів. Процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0.5% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт».
У кредитному договорі міститься графік платежів, згідно з яким дата початку 1 чергового періоду 16.09.2025, дата закінчення 3 чергового періоду 17.12.2025.
З розрахунку заборгованості убачається, що проценти за період з 16.09.2025 по 17.12.2025 нараховувалися ОСОБА_1 за процентною ставкою «стандарт» - 1% за 1 (один) день користування кредитом, як це погоджено у п. 6 Заявки. З 18.12.2025 по 20.04.2026 проценти нараховувалися за ставкою «Економ» (0,5%), як це передбачено умовами п. 3, 7 Заявки.
Відтак, суд погоджується з наданим позивачем розрахунком процентів за користування кредитними коштами, та приймає його.
Що стосується посилань відповідача у відзиві на позовну заяву про те, що вона перебуває у Словацькій Республіці, має інші кредитні зобов`язання, має обмежені фінансові можливості, то суду на підтвердження таких обставин не надано жодного доказу.
Разом з тим, суд зазначає, що як виснував Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 13 березня 2024 року, прийнятій у справі №686/16312/22, суд наголосив, що стаття 617 ЦК України передбачає звільнення саме від відповідальності за порушення зобов`язання, а не від виконання самого зобов`язання. Верховний Суд окремо звернув увагу, що відсутність у боржника необхідних коштів прямо не визнається випадком або непереборною силою в розумінні цієї норми.
У свою чергу, що стосується заявлених позивачем ТОВ «Споживчий центр» вимог щодо стягнення з відповідача комісії, суд керується таким.
Згідно з абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року №1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері, у зв`язку з чим, у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Правилами ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).
Як виснував Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 31.07.2025, прийнятій у справі №199/441/21, провадження №61-9002св23, положення договору про надання споживчого кредиту, які передбачають здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону «Про споживче кредитування», є нікчемними.
Верховний Суд України у постанові від 16 листопада 2016 року у справі №6-1746цс16 вказав, що відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).
Вказане відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 11.03.2020 року у справі №708/195/19.
Як уже зазначалося судом вище, умовами укладеного між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 договору встановлено комісію, пов`язану з наданням та обслуговуванням кредиту, тобто фактично встановлено плату позичальника за дії, які не є послугою в розумінні Закону України «Про споживче кредитування».
Ураховуючи наведене, умови щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію, пов`язану з наданням та обслуговуванням кредиту, є нікчемними.
Частиною четвертою статті 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг, як це закріплено вимогами ч. 3 ст. 55 вказаного Закону.
Як унормовано положеннями ч. 3 ст. 13 ЦК України, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Правилами ч. 1, ч. 2 ст. 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
За змістом ч. 3 ст.12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином, суд доходить висновку про те, що послуга з надання споживчого кредиту є діяльністю банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, не відповідає змісту кредитних правовідносин.
Виходячи із принципів справедливості та добросовісності, на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги заборонено нормативно-правовими актами.
З огляду на викладене вище, положення Договору №16.09.2025-100002257 від 16.09.2025 про сплату позичальником на користь банку комісії за надання та обслуговування кредиту суперечать положенням ч. 1, ч. 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» і є нікчемними з моменту укладення цього правочину.
З розрахунку заборгованості убачається, що ОСОБА_1 була нарахована комісія за надання та обслуговування кредиту на загальну суму 4320,00 грн. Оскільки суд дійшов висновку, що ТОВ «Споживчий центр» без належних на те правових підстав була нарахована комісія за надання та обслуговування кредиту, позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за комісією в сумі 4320,00 грн є необґрунтованими з наведених вище підстав та задоволенню не підлягають.
У свою чергу, що стосується заявлених позивачем ТОВ «Споживчий центр» вимог щодо стягнення з відповідача відсотків відповідно до ст. 625 ЦКУ, суд керується таким.
Згідно з пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду по справі № 183/7850/22 від 31 січня 2024 року зазначено, що касаційний суд вже робив висновки щодо застосування пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що:
на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року в справі №910/8349/22);
на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі №706/68/23 (провадження №61-8279св23).
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:
(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;
(2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;
(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Таким чином, суд доходить висновку, що нарахування позивачем ТОВ «Споживчий центр» відповідачу процентів відповідно до ст. 625 ЦКУ, є неправомірним, а відтак у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача таких процентів в сумі 2640,00 грн слід відмовити.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог ТОВ «Споживчий центр» в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, та за відсотками.
Як убачається з розрахунку заборгованості за договором №16.09.2025-100002257 від 16.09.2025, заборгованість ОСОБА_1 станом на 19.06.2026 перед позивачем становить 60 720,00 гривень, яка складається з: 24 000,00 гривень - основний борг, 29 760,00 гривень відсотки, 2 640,00 гривень відсотки за ст. 625 ЦК України, 4 320,00 гривень - комісії. З розрахунку убачається, що 17.10.2025 ОСОБА_1 було сплачено 800,00 грн, 11.11.2025 18 160,00 грн.
Оскільки суд дійшов висновку про неправомірне нарахування відповідачеві комісії за надання та обслуговування кредиту та відсотків відповідно до ст. 625 ЦК України, із заборгованості відповідача за основним боргом та відсоткам слід вирахувати сплачені відповідачем грошові кошти в сумі 18 960,00 гривень (800,00 + 18 160,00).
Так, як убачається з розрахунку заборгованості, за період з 16.09.2025 по 17.12.2025 (93 дні) відповідачу нараховувалися відсотки за ставкою 1% на день в сумі 22 320,00 грн (93 х 240); за період з 18.12.2025 по 20.04.2026 (124 дні) за ставкою 0,50% на день в сумі 14 880,00 (124 х 120). Усього відповідачу нараховано відсотків у сумі 37 200,00 грн.
Відтак, сума заборгованості відповідача за кредитним договором №16.09.2025-100002257 від 16.09.2025, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 42 240,00 гривень ((24000,00 + 37200,00) 18 960,00 = 42240,00).
Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За правилами ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача на 69,56%, з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 1 851,96 гривень (2 662,40 : 100 х 69,56 = 1 851,96).
Крім того, позивач просив стягнути з відповідача витрати, пов`язані з надсиланням останньому позовної заяви з доданими документами у паперовій формі листом з описом вкладення в сумі 123,78 грн.
Відповідно до квитанції №2131264 від 24.06.2026 з поштової служби «Е-Пост» та опису вкладень, позивач поніс витрати в сумі 123,78 грн за направлення копій позовної заяви та доданих до неї документів відповідачеві.
З огляду на те, що суд у даному рішенні дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «Споживчий центр» на 69,56%, вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача понесені останнім судові витрати, пов`язані з відправкою позовної заяви відповідачу в сумі 86,10 (123,78 : 100 х 69,56% = 86,10) гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд
в и р і ш и в :
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за Кредитним договором №16.09.2025-100002257 від 16.09.2025 в сумі 42 240 (сорок дві тисячі двісті сорок) гривень 00 копійок.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у сумі 1 851 (одна тисяча вісімсот п`ятдесят один) гривень 96 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» витрати, пов`язані з розглядом справи у сумі 86 (вісімдесят шість) гривень 10 копійок.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133А, розрахунковий рахунок НОМЕР_3 , МФО 305299;
відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової карти платника податків: НОМЕР_4 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складено 11 серпня 2026 року.
Суддя : Я.Ю. Семенова
Судове рішення № 138890830, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова) було прийнято 11.08.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 643/14416/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: