Ухвала суду № 138890763 від 11.08.2026 , Люботинський міський суд Харківської області

Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа №: 630/449/26 Провадження № 1-кс/630/394/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м. Люботин

Слідчий суддя Люботинського міського суду Харківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_3 , яка є представником власника майна ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12026221320000125 від 23.03.2025 за ознаками кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч.2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Адвокат ОСОБА_3 , яка є представником власника майна ОСОБА_4 звернулася до слідчого судді із клопотанням у кримінальному провадженні №12026221320000125 від 23.03.2025 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України, про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Люботинського міського суду Харківської області від 15.01.2026 у кримінальному провадженні №42025222130000092.

У даному клопотанні просила скасувати арешт, що був накладений на наступне майно, вилучене під час обшуку 09 січня 2026 року у період часу з 14:36 год. по 20:10 год. у квартирі АДРЕСА_1 , за місцем мешкання ОСОБА_4 , а саме:

- конверт білого кольору виявлений в кімнаті (коридорі) в шафі купе в куртці, де було виявлено та вилучено грошові кошти номіналом по 100 доларів США в кількості 50 шт. (5000 доларів США):

1.купюра номіналом 100 (сто) доларів США, з номером MF90276740B;

2.купюра номіналом 100 (сто) доларів США, з номером PL23594662Q;

3.купюра номіналом 100 (сто) доларів США, з номером LB81344669G;

4.купюра номіналом 100 (сто) доларів США, з номером PL23594664Q;

5.купюра номіналом 100 (сто) доларів США, з номером QA00405101A;

6.купюра номіналом 100 (сто) доларів США, з номером QB31050351B;

7.купюра номіналом 100 (сто) доларів США, з номером QB31050362B;

8.купюра номіналом 100 (сто) доларів США, з номером MB60713174N;

9.купюра номіналом 100 (сто) доларів США, з номером PF80311446K;

10.купюра номіналом 100 (сто) доларів США, з номером QB31050349B;

11.купюра номіналом 100 (сто) доларів США, з номером QE01959583A;

12.купюра номіналом 100 (сто) доларів США, з номером PK41893935E;

13.купюра номіналом 100 (сто) доларів США, з номером MF46403725B;

14.купюра номіналом 100 (сто) доларів США, з номером PD31401639A;

15.купюра номіналом 100 (сто) доларів США, з номером PA12242573C;

16.купюра номіналом 100 (сто) доларів США, з номером PB533959121;

17.купюра номіналом 100 (сто) доларів США, з номером QK34690968A;

18.купюра номіналом 100 (сто) доларів США, з номером PE34982533D;

19.купюра номіналом 100 (сто) доларів США, з номером PF35357065P;

20.купюра номіналом 100 (сто) доларів США, з номером PB394365521;

21.купюра номіналом 100 (сто) доларів США, з номером QL89594774B;

22.купюра номіналом 100 (сто) доларів США, з номером PB69115481V;

23.купюра номіналом 100 (сто) доларів США, з номером PH36188729B;

24.купюра номіналом 100 (сто) доларів США, з номером LB80883157P;

25.купюра номіналом 100 (сто) доларів США, з номером PH36188728B;

26.купюра номіналом 100 (сто) доларів США, з номером PB10067677D;

27.купюра номіналом 100 (сто) доларів США, з номером QL03456096*;

28.купюра номіналом 100 (сто) доларів США, з номером LD65481556B;

29.купюра номіналом 100 (сто) доларів США, з номером LF34997531G;

30.купюра номіналом 100 (сто) доларів США, з номером PG69726902B;

31.купюра номіналом 100 (сто) доларів США, з номером PF66128935G;

32.купюра номіналом 100 (сто) доларів США, з номером QE01959575A;

33.купюра номіналом 100 (сто) доларів США, з номером QE01959577A;

34.купюра номіналом 100 (сто) доларів США, з номером QE01959576A;

35.купюра номіналом 100 (сто) доларів США, з номером QE01959578A;

36.купюра номіналом 100 (сто) доларів США, з номером LF62536623E;

37.купюра номіналом 100 (сто) доларів США, з номером QE01959584A;

38.купюра номіналом 100 (сто) доларів США, з номером QL89594777B

39.купюра номіналом 100 (сто) доларів США, з номером LB89051390A;

40.купюра номіналом 100 (сто) доларів США, з номером LB30419651V;

41.купюра номіналом 100 (сто) доларів США, з номером QB31050344B;

42.купюра номіналом 100 (сто) доларів США, з номером QB31050345B;

43.купюра номіналом 100 (сто) доларів США, з номером QB31050348B;

44.купюра номіналом 100 (сто) доларів США, з номером LB65849260H;

45.купюра номіналом 100 (сто) доларів США, з номером LB92176326S;

46.купюра номіналом 100 (сто) доларів США, з номером QB31050343B;

47.купюра номіналом 100 (сто) доларів США, з номером QB31050342B;

48.купюра номіналом 100 (сто) доларів США, з номером PE89624039C;

49.купюра номіналом 100 (сто) доларів США, з номером PF66128937G;

50.купюра номіналом 100 (сто) доларів США, з номером PF66128936G;

- конверт білого кольору виявлений в кімнаті (коридорі) в шафі купе в куртці, де було виявлено та вилучено грошові кошти номіналом по 100 доларів США в кількості 48 шт. (4800 доларів США); - грошові кошти номіналом по 100 доларів США в кількості 4 шт. (400 доларів США);

1.купюра номіналом 100 (сто) доларів США, з номером HD98261503A;

2.купюра номіналом 100 (сто) доларів США, з номером HD98277860A;

3.купюра номіналом 100 (сто) доларів США, з номером HD98276441A;

4.купюра номіналом 100 (сто) доларів США, з номером HD98277859A;

5.купюра номіналом 100 (сто) доларів США, з номером QJ17754795A;

6.купюра номіналом 100 (сто) доларів США, з номером QJ17754796A;

7.купюра номіналом 100 (сто) доларів США, з номером PG33646541D;

8.купюра номіналом 100 (сто) доларів США, з номером LB96070195J;

9.купюра номіналом 100 (сто) доларів США, з номером QJ17754803A;

10.купюра номіналом 100 (сто) доларів США, з номером LB13342973M;

11.купюра номіналом 100 (сто) доларів США, з номером PF21533289L;

12.купюра номіналом 100 (сто) доларів США, з номером QJ17754802A;

13.купюра номіналом 100 (сто) доларів США, з номером LB77540423J;

14.купюра номіналом 100 (сто) доларів США, з номером PB87638340L;

15.купюра номіналом 100 (сто) доларів США, з номером QJ17754794A;

16.купюра номіналом 100 (сто) доларів США, з номером QJ17754793A;

17.купюра номіналом 100 (сто) доларів США, з номером MB73404368K;

18.купюра номіналом 100 (сто) доларів США, з номером LB87632368A;

19.купюра номіналом 100 (сто) доларів США, з номером MF90276788B;

20.купюра номіналом 100 (сто) доларів США, з номером MF90276791B;

21.купюра номіналом 100 (сто) доларів США, з номером QL86316854B;

22.купюра номіналом 100 (сто) доларів США, з номером PK28167076B;

23.купюра номіналом 100 (сто) доларів США, з номером QE01959581A;

24.купюра номіналом 100 (сто) доларів США, з номером QE01959580A;

25.купюра номіналом 100 (сто) доларів США, з номером QE01959579A;

26.купюра номіналом 100 (сто) доларів США, з номером LB56091220G;

27.купюра номіналом 100 (сто) доларів США, з номером MF97711389F;

28.купюра номіналом 100 (сто) доларів США, з номером LL09410345E;

29.купюра номіналом 100 (сто) доларів США, з номером MI03092524A;

30.купюра номіналом 100 (сто) доларів США, з номером LE56236838C;

31.купюра номіналом 100 (сто) доларів США, з номером LB49392884R;

32.купюра номіналом 100 (сто) доларів США, з номером QB31050361B;

33.купюра номіналом 100 (сто) доларів США, з номером LB83341617J;

34.купюра номіналом 100 (сто) доларів США, з номером PF41707810K;

35.купюра номіналом 100 (сто) доларів США, з номером MD30565803A;

36.купюра номіналом 100 (сто) доларів США, з номером QK69575044A;

37.купюра номіналом 100 (сто) доларів США, з номером QJ17754797A;

38.купюра номіналом 100 (сто) доларів США, з номером QK07192695A;

39.купюра номіналом 100 (сто) доларів США, з номером PD86377866B;

40.купюра номіналом 100 (сто) доларів США, з номером QJ17754798A;

41.купюра номіналом 100 (сто) доларів США, з номером PF39477894K;

42.купюра номіналом 100 (сто) доларів США, з номером PK356055321;

43.купюра номіналом 100 (сто) доларів США, з номером PK356055311;

44.купюра номіналом 100 (сто) доларів США, з номером LK12504965G;

45.купюра номіналом 100 (сто) доларів США, з номером QB55072327A;

46.купюра номіналом 100 (сто) доларів США, з номером QD57854347A;

47.купюра номіналом 100 (сто) доларів США, з номером QE05384118A;

48.купюра номіналом 100 (сто) доларів США, з номером QE68929033A;

49.купюра номіналом 100 (сто) доларів США, з номером QE05384119A;

50.купюра номіналом 100 (сто) доларів США, з номером QG35221105A;

51.купюра номіналом 100 (сто) доларів США, з номером LB51218357W;

52.купюра номіналом 100 (сто) доларів США, з номером QE05384117A;

- мобільний телефон Iphone, з графічним ключем.

На обґрунтування клопотання посилалася на те, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42025222130000092 скерований до суду і ОСОБА_4 є у ньому свідком. ОСОБА_4 підозра не пред`являлася. Власник арештованого майна ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12026221320000125, так само, як і у кримінальному провадженні №4202522213000092, яке спрямоване до суду з обвинувальним актом, про підозру не повідомлявся, обвинувальний акт не отримував, не був допитаний у якості свідка, не мав ніякого процесуального статусу, його майно не підлягає спеціальній конфіскації, оскільки не вбачається, що воно: набуте внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна; призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; було предметом кримінального правопорушення; були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення. сторона захисту звернулась до суду із клопотанням про скасування арешту з вилученого майна й повернення власнику. Подальше обмеження ОСОБА_4 у користуванні та володінні його майном є безпідставним та протиправним. Строки досудового розслідування на даний час невідомі і перебування вилученого майна під арештом призведе до подальшого незаконного порушення майнових прав на невизначений строк.

Адвокат ОСОБА_3 подала до суду заяву, у якій вказала, що підтримує клопотання у повному обсязі та просить його задовольнити та просила провести розгляд клопотання у її відсутності.

Прокурор подав заяву, у якій заперечував проти клопотання. Також, подав копію протоколу огляду предметів слідчим від 14.01.2026.

Дослідивши матеріали клопотання, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 131 КПК України, арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.

За приписами ч. 1ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Відповідно до ч. 1ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Арешт майна є триваючим втручанням, тому навіть правильне рішення про арешт майна може з часом втратити свою обґрунтованість в результаті зміни важливих обставин або виявлення чи виникнення нових обставин. Це може потребувати зміни в режимі арешту майна і навіть його скасування. Ці рішення є не менш важливими в контексті забезпечення права на мирне володіння майном, оскільки з плином часу втручання з боку держави вимагає все більш переконливих аргументів.

Разом із цим, помилкове рішення про скасування арешту майна може спричинити не менш серйозні наслідки, ніж відмова у застосуванні такого арешту, що, врешті, може позначитися як на забезпеченні можливості успішного кримінального провадження, так і на правах інших осіб, на забезпечення яких спрямований такий арешт.

Судом під час розгляду аналогічного клопотання встановлено (та відображено у тексті ухвали від 20.04.2026) наступне: в ході здійснення досудового розслідування, ухвалою слідчого судді Люботинського міського суду Харківської області від 15 січня 2026 року №630/1744/25 було задоволено клопотання прокурора про арешт вилученого під час обшуку у ОСОБА_4 (а також обшуків у інших осіб) майна у кримінальному провадженні № 42025222130000092 від 13.06.2025.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 02.03.2026 дана ухвала залишена без змін.

Майно, про яке йдеться у клопотанні, було вилучене під час обшуку, і постановою слідчого визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 42025222130000092.

У подальшому, кримінальне провадження №4202522213000092 за ч.2 ст. 28 ч.3 ст. 369-2 КК України з обвинувальним актом стосовно ОСОБА_5 направлено до суду.

Постановою прокурора ОСОБА_6 з матеріалів досудового розслідування кримінального провадження №4202522213000092 були виділені матеріли за фактом одержання невстановленою особою неправомірної вигоди для себе та третьої особи за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Серед виділених матеріалів, наявні і речові докази речі і документи, про скасування арешту з яких заявив клопотання представник ОСОБА_4 .

За наслідком виділення цих матеріалів досудового розслідування, до ЄРДР внесено відомості №12026221320000125 від 23.03.2026 за ч.2 ст. 28 ч.3 ст. 369-2 КК України, та це кримінальне провадження розслідується відділенням поліції №2 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області.

Отже, майно, про яке йдеться у клопотанні, було визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12026221320000125.

Кримінальне провадження ведеться щодо групи осіб, які на даний час встановлюються, у тому числі органом досудового розслідування перевіряється і можливість причетності ОСОБА_4 до вчинення вказаного злочину.

Відомостей про те, що будь-кому на даний час пред`явлена підозра суд не отримав.

На даний час власник майна ОСОБА_4 не є підозрюваним у кримінальному провадженні №12026221320000125 від 23.03.2025 що ведеться за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Згідно до протоколу огляду документів від 14.01.2026, слідчим встановлено що співпадіння між виявленими грошовими коштами під час обшуку у ОСОБА_7 , та заздалегідь ідентифікованими коштами, які надавалися ОСОБА_5 , в якості неправомірної вигоди виявлені у купюрах з такими номерами: QE 68929017 A; QE 68929065 А.

Слідчий суддя зазначає, що у своєму клопотанні адвокат ОСОБА_3 не просить зняти арешт та повернути купюри заздалегідь ідентифіковані купюри QE 68929017 A; QE 68929065 А.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Отже, існує дві підстави для скасування арешту майна відсутність потреби у його застосуванні або ж необґрунтованість накладення. Представник в клопотанні вказує, що нормативною підставою для скасування арешту майна є а відсутність потреби у його подальшому застосуванні.

Відповідно до вимог частин 1 та 2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, для вирішення питання про скасування арешту, суду на даному етапі необхідно встановити, чи було доведено заявником, що арешт на майно було накладено необґрунтовано, або його подальше застосування є недоцільним.

Частиною 1 ст. 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Частиною другою цієї статті визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Вирішуючи подане клопотання, слідчий суддя враховує практику ЄСПЛ щодо можливості втручання за рішенням суду в права особи на мирне володіння майном, гарантованого ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Так, у рішенні у справі "Узан та інші проти Туреччини" ЄСПЛ, оцінюючи виправданість втручання відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції, зробив висновок про те, щоб бути сумісним із положеннями Конвенції, втручання повинно відповідати трьом умовам, а саме: (1) бути передбачене національним законом, який в державі вважається необхідним для регулювання використання майна, (2) повинне відповідати загальним інтересам суспільства, (3) має забезпечуватися справедливий баланс між правами власника та загальносуспільними інтересами (п. 195). Крім того, у п. 203 рішення ЄСПЛ, аналізуючи питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, дійшов висновку, що стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції передбачає, що втручання в право мирного володіння майном можливе за умови існування розумного взаємозв`язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби. Тобто, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли наявний значний суспільний інтерес на здійснення такого втручання в право людини, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо.

Частина перша статті 174 КПК України передбачає, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що у подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Отже, учасник кримінального провадження, який подав таке клопотання, має довести, що у подальшому застосуванні арешту відпала потреба або, що арешт на майно накладено необґрунтовано.

Представник володільця майна аргументує необхідність скасування арешту тим, що його було накладено необґрунтовано та у подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.

Наразі досудове розслідування у кримінальному провадженні №12026221320000125 від 23.03.2025 року триває.

Виходячи з вимог ч. 3 ст. 170 КПК України арешт на майно особи, яка не є підозрюваним, обвинуваченим, засудженим по кримінальному провадженню та не несе відповідальність за завдану ними шкоду, може бути накладено лише з метою забезпечення збереження речових доказів та за наявності достатніх підстав вважати, що таке майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

За змістом ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

На даний час, враховуючи тривалий строк розслідування кримінального провадження, власник майна ОСОБА_4 не має статусу підозрюваного або обвинуваченого.

Станом на час розгляду клопотання , відсутні відомості, чому майно, про яке йдеться у клопотанні, а саме грошові кошти (окрім купюр QE 68929017 A; QE 68929065 А ) та мобільний телефон, мають ознаки речових доказів у кримінальному провадженні, які саме сліди вчинення кримінального правопорушення вони могли зберегти та чи можна взагалі їх використовувати як речовий доказ у кримінальному провадженні.

Строк з початку січня 2026 року по серпень 2026 року, за який вказане майно перебувало під арештом, суд вважає достатнім для проведення із цим майном усіх необхідних досліджень.

Метою застосування заходу забезпечення кримінального провадження є досягнення дієвості цього провадження, і застосовується він за клопотанням уповноваженої на те особи, визначеної КПК України.

Критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд суду. Будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (рішення ЄСПЛ у справі «Беєлер проти Італії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (рішення ЄСПЛ у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

Відповідно до ст. 16 КПК України одним з принципів кримінального провадження є недоторканість права власності, відповідно до якого позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Статтею 2 КПК України закріплено, що завдання кримінального провадження є захист особи, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного і неупередженого розслідування з тим, щоб жоден невинуватий не був обвинувачений чи засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу.

Згідно зі ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: верховенство права; законність; недоторканність житла чи іншого володіння особи; недоторканність права власності; презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.

Крім того, на підставі вимог ч.5 ст.9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права яка є однією з засад демократичного суспільства.

Також, у ст.1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А №296-А, п.42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява №48191/99, пп.49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп.69 і 73, Series A №52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", п.50, Series A №98).

Арешт майна, а саме його накладення та скасування є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження (п.7 ч.2ст.131 КПК України).

При цьому, застосування заходів забезпечення кримінального провадження є неможливим, якщо потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні.

Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Заходи забезпечення у вигляді арешту майна мають бути пропорційними щодо мети їх застосування, повинен бути встановлений справедливий баланс між завданнями кримінального провадження та вимогою захисту основних прав особи.

Визнання стороною обвинувачення арештованого майна, а саме грошових коштів речовим доказом у кримінальному провадженні не може бути єдиною умовою для накладення на нього арешту, оскільки не є визначеною законом підставою для цього.

Органом досудового розслідування не доведено необхідність продовження дії заходу забезпечення кримінального провадження у виді накладення арешту на грошові кошти та мобільний телефон з метою збереження речових доказів, оскільки не вказано, у який спосіб та для з`ясування яких обставин, що мають значення у даному кримінальному провадженні, можливе їх використання.

З урахуванням того, що станом на час розгляду клопотання про скасування арешту органом досудового розслідування не доведено належними та допустимими доказами обставини, яке відношення мають вилучені грошові кошти та мобільний телефон до розслідування кримінального провадження №12026221320000125 від 23.03.2025, слідчий суддя вважає, що у даному кримінальному провадженні органом досудового розслідування не доведено необхідності подальшого арешту грошових коштів та мобільного телефону, про які йдеться у клопотанні адвоката ОСОБА_3 від 05.08.2026.

Враховуючи те, що з моменту накладення арешту на вказані грошові кошти та мобільний телефон, стороною обвинувачення не надано доказів повідомлення про підозру ОСОБА_4 , як і не надано даних про внесення відомостей до ЄРДР про вчинення будь-якого кримінального правопорушення ОСОБА_4 , а також не доведено необхідність продовження дії заходу забезпечення кримінального провадження у виді накладення арешту на вказані у клопотанні грошові кошти та мобільний телефон з метою збереження речових доказів, суд вважає, що відсутні подальші підстави вважати, що це майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Нормою ст. 41 Конституції України встановлюється непорушність права особи на володіння, користування і розпорядження своєю власністю.

Згідно ст.18 Конвенції прозахист правлюдини і основоположних свобод передбачено, що обмеження, дозволені згідно з цією Конвенцією щодо зазначених прав і свобод, не застосовуються для інших цілей ніж ті, для яких вони встановлені.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, згідно вимог ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відомостей, що вказане у клопотанні адвоката ОСОБА_3 майно, а саме вилучені грошові кошти та мобільний телефон - є об`єктом, предметом або знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди, у кримінальному провадженні досудове розслідування у якому триває, слідчим суддею на підставі наданих стороною обвинувачення відомостей наразі не встановлено, що дане майно набуте протиправним шляхом.

Аналізуючи положення кримінально процесуального законодавства з приводу накладення арешту на майно особи, обов`язковою передумовою, яка обґрунтовує необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, є наявність достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину, наявність обґрунтованої підозри, підставу для арешту майна; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, що визначено положенням ч. 2 ст. 173 КПК України. При цьому обов`язок доведення існування зазначеної умови КПК України покладається на орган досудового розслідування.

Слідчим суддею встановлено, що досудове розслідування у вказаному провадженні здійснюється з 23.03.2025 та за час його проведення про підозру не повідомлено жодній особі та наразі не встановлено причетності до нього ОСОБА_4 , а також достовірних даних що вилучені грошові кошти за місцем його проживання належать іншим особам.

Також не встановлено даних, що вилучені мобільний телефон та грошові кошти (окрім купюр з серійними номерами QE 68929017 A; QE 68929065 А) мають значення для досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, що на теперішній час вони потрібні для виконання будь-яких слідчих (розшукових) процесуальних дій, в межах кримінального провадження, слідчому судді не надано.

Враховуючи викладене, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для третіх осіб, слідчий суддя вважає доведеним заявником, що на теперішній час, в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба, що, відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України є підставою для задоволення клопотання заявника, та скасування арешту з вказаних у клопотанні заявника грошових коштів та мобільного телефону, .

Скасування арешту з майна, за вказаних вище обставин, на теперішній час не створює будь-яких перешкод для подальшого розслідування кримінального провадження.

Вимога про додаткове зобов`язання уповноваженої особи органу досудового слідства повернути зазначене у клопотанні майно не підлягає задоволенню, оскільни відповідно до ст. 533 КПК України, вирок або ухвала суду, які набрали законної сили, обов`язкові для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України.

За змістом ч. 3 ст. 173 КПК України, відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.

Керуючись ст. 170-173,174, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В:

Клопотання адвоката ОСОБА_3 , яка є представником власника майна ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12026221320000125 від 23.03.2025 за ознаками кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч.2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Люботинського міського суду Харківської області від 15.01.2026 року у справі № 630/1744/25, провадження № 1-кс/630/34/26, на частину майна, вилученого під час обшуку 09 січня 2026 року у період часу з 14:36 год. по 20:10 год. у квартирі АДРЕСА_1 , за місцем мешкання ОСОБА_4 , а саме: