Ухвала суду № 138890242, 24.07.2026, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/270/26

провадження № 1-кс/405/2311/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.2026 м. Кропивницький

слідчий суддя Подільського районного суду міста Кропивницького ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницькому клопотання старшого слідчого ВРЗЗС СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_3 про арешт майна, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024121010001793 від 25.06.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України,

ВСТАНОВИВ:

старша слідча звернулась до Подільського районного суду міста Кропивницького з вказаним вище клопотанням, яке посилаючись на обставини кримінального провадження просила задовольнити.

У судове засідання слідча не з`явилась, надала заяву, відповідно до якої клопотання підтримала та просила розглянути без її участі.

Власник майна та представник власника майна не з`явились в судове засідання, надали заяву, відповідно до якої просили провести розгляд клопотання без їх участі та проти задоволення клопотання не заперечують.

Згідно з ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Таким чином, беручи до уваги положення ст. 172 КПК України слідчий суддя ухвалив здійснити розгляд даного клопотання відповідно до наявних матеріалів.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 107 КПК України, враховуючи неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів судового розгляду не здійснювалося.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступних висновків.

Слідчий суддя встановив, що в провадженні СУ ГУНП в Кіровоградській області знаходяться матеріали досудового розслідування № 12024121010001793 від 25.06.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.332 КК України, згідно з яким приблизно на початку квітня 2025 року у м. Кропивницький Кіровоградської області, точний час і місце органами досудового слідства не встановлено, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час спілкування зі своїм знайомим ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , розповіли останньому про бажання їх знайомих виїхати за кордон для своїх рідних чоловічої статі віком від 18 до 60 років.

Знаючи про перешкоди щодо можливості виїзду за межі України громадян України чоловічої статі, віком від 18 до 60 років, ОСОБА_6 , діючи з прямим умислом та корисливою метою, запропонував ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за грошову винагороду, використовуючи власні зв`язки та знайомства, організувати встановлення громадянам України фіктивної групи інвалідності як підставу для виїзду за межі України.

Так, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 діючи на пропозицію ОСОБА_6 , перебуваючи в м. Кропивницький Кіровоградської області, не пізніше початку квітня 2025 року, більш точного часу та місця досудовим розслідуванням не встановлено, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного збагачення за рахунок вчинення умисних, за рахунок вчинення умисних, незаконних дій у сфері охорони державної таємниці, недоторканості державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації, достовірно знаючи про введення з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на всій території України воєнного стану, будучи обізнаним про проведення загальної мобілізації на підставі Указу Президента України №65/2022 «Про загальну мобілізацію», у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та забезпеченням оборони держави, підтриманням бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України, інших військових формувань, а також про наявність діючих обмежень на виїзд за кордон чоловіків віком від 18 до 60 років, діючи за попередньою змовою групою осіб, обрали способом злочинної діяльності сприяння незаконному переправленні осіб через державний кордон України порадами, вказівками, наданням засобів, вчинених з корисливих мотивів.

Будучи обізнаним з вказаними вище положеннями чинного законодавства, ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою зі ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , перебуваючи в м. Кропивницький Кіровоградської області, більш точного місця досудовим розслідуванням не встановлено, не пізніше початку квітня 2025 року, розробили детальний план сприяння незаконному переправленню через державний кордон України осіб чоловічої статі, які у період дії воєнного стану в Україні, не маючи підстав, передбачених Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Правилами перетинання державного кордону громадянами України», мають намір виїхати за межі державного кордону України.

В подальшому, діючи за попередньою змовою групою осіб, реалізуючи свій злочинний корисливий умисел, на виконання заздалегідь розробленого злочинного плану, не пізніше початку квітня 2025 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 познайомили ОСОБА_6 з жінкою - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканкою с. Кропивник, Калуського р-ну, Івано-Франківської обл.

Під час спілкування ОСОБА_7 звернулася до ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 за допомогою щодо отримання нею групи інвалідності для подальшого уникнення від мобілізації та безперешкодного перетину державного кордону України на законних підставах для її військовозобов`язаних чоловіка або сина.

Під час наступних спілкувань в період часу з квітня до листопада 2025 року ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 отримали від ОСОБА_7 в якості винагороди грошові кошти за організацію незаконного переправлення її сина та чоловіка через державний кордон України, тим самим усуненням перешкод, шляхом організації складання (видачі) та подання на розгляд посадових осіб МСЕК фіктивних медичних документів про, нібито, наявність у ОСОБА_7 загального захворювання та прийняття рішення про встановлення другої групи інвалідності. Для організації свого злочинного замислу ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 також одержали від ОСОБА_7 необхідні документи для оформлення групи інвалідності.

При цьому, ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 пояснили, що ОСОБА_7 отримає групу інвалідності без наявності відповідного захворювання, що дасть їй змогу безперешкодно виїхати за межі України з її сином та чоловіком в якості супроводжуючих.

Відповідно до розробленого ОСОБА_6 за попередньою змовою з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 злочинного плану, усвідомлюючи, що друга група інвалідності для ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 дає можливість особам призовного віку, а саме її чоловіку - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та сину - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , супроводжуючи її на підставі абз. 2, 3 п. 2-1 «Правил перетинання державного кордону громадянами України», затвердженого постановою КМУ від 27.01.1995 № 57, перетнути державний кордон України.

Відтак, на початку квітня 2025 року, більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , реалізуючи свій злочинний умисел почала надавати допомогу в отриманні медичних довідок ОСОБА_7 , які в подальшому стануть основою для прийняття рішення МСЕК про надання ОСОБА_7 другої групи інвалідності.

В подальшому ОСОБА_7 за рішенням МСЕК від 26.11.2025, незаконно отримала другу групу інвалідності, в чому активно сприяла ОСОБА_4 своїми умисними діями, порадами, вказівками, наданням засобів та усуненням перешкод за попередньою змовою зі ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .

За комплекс послуг, до яких входили послуги медичних співробітників, що вносили неправдиві відомості в медичну документацію ОСОБА_7 , ОСОБА_4 за попередньою змовою зі ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , отримала грошові кошти на загальну суму близько 4000 доларів США.

Таким чином, встановлена достатність доказів для підозри ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у вчиненні сприяння незаконному переправленні осіб через державний кордон України порадами, вказівками, наданням засобів, вчинене за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, тобто у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного корисливого умислу, на виконання заздалегідь розробленого злочинного плану, ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою групою осіб зі ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не пізніше 08.07.2025, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, за рахунок вчинення умисних, незаконних дій у сфері охорони державної таємниці, недоторканості державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації, достовірно знаючи про введення з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на всій території України воєнного стану, будучи обізнаним про проведення загальної мобілізації на підставі Указу Президента України №65/2022 «Про загальну мобілізацію», у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та забезпеченням оборони держави, підтриманням бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України, інших військових формувань, а також про наявність діючих обмежень на виїзд за кордон чоловіків віком від 18 до 60 років, обрали способом злочинної діяльності - сприяння незаконному переправленні осіб через державний кордон України порадами, вказівками, наданням засобів вчинених з корисливих мотивів.

Будучи обізнаною з вказаними вище положеннями чинного законодавства, ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою зі ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , перебуваючи в м. Кропивницький Кіровоградської області, більш точного місця досудовим розслідуванням не встановлено, але не пізніше 08.07.2025, згідно раніше розробленому злочинному плану щодо сприяння незаконному переправленню через державний кордон України осіб чоловічої статі, які у період дії воєнного стану в Україні, не маючи підстав, передбачених Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Правилами перетинання державного кордону громадянами України», мають намір виїхати за межі державного кордону України, приступили до його виконання.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного корисливого умислу, 08.07.2025 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 познайомили ОСОБА_6 з жінкою - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , мешканкою м. Івано-Франківська.

Під час спілкування ОСОБА_10 звернулася до ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 за допомогою щодо отримання нею групи інвалідності для подальшого уникнення від мобілізації та безперешкодного перетину державного кордону України на законних підставах для її батька.

Під час наступних спілкувань в період часу з липня 2025 року до червня 2026 року ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 отримали від ОСОБА_10 в якості винагороди грошові кошти за організацію незаконного переправлення її батька через державний кордон України, тим самим усуненням перешкод, шляхом організації складання (видачі) та подання на розгляд посадових осіб МСЕК фіктивних медичних документів про нібито наявність у ОСОБА_10 загального захворювання та прийняття рішення про встановлення другої групи інвалідності. Для організації свого злочинного замислу ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 також одержали від ОСОБА_10 необхідні документи для оформлення групи інвалідності.

При цьому, ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 пояснили, що ОСОБА_10 отримає групу інвалідності без наявності відповідного захворювання, що дасть їй змогу безперешкодно виїхати за межі України з її батьком в якості супроводжуючого.

Відповідно до розробленого ОСОБА_6 за попередньою змовою з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 злочинного плану, усвідомлюючи, що друга група інвалідності для ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , дає можливість особам призовного віку, а саме її батьку - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , супроводжуючи її на підставі абз. 6 п. 2-1 «Правил перетинання державного кордону громадянами України», затвердженого постановою КМУ від 27.01.1995 № 57, перетнути державний кордон України.

Відтак, не пізніше 08.07.2025, більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_4 за попередньою змовою зі ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , реалізуючи свій злочинний умисел почала надавати допомогу в отриманні медичних довідок ОСОБА_10 , які в подальшому стали основою для прийняття рішення МСЕК про надання ОСОБА_10 другої групи інвалідності.

В подальшому ОСОБА_10 за рішенням МСЕК від 09.06.2026 незаконно отримала другу групу інвалідності в чому активно сприяла ОСОБА_4 своїми умисними діями, порадами, вказівками, наданням засобів та усуненням перешкод за попередньою змовою зі ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .

За комплекс послуг, до яких входили послуги медичних співробітників, що вносили неправдиві відомості в медичну документацію ОСОБА_10 , ОСОБА_4 за попередньою змовою зі ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , отримала грошові кошти на загальну суму близько 4000 доларів США.

Таким чином, встановлена достатність доказів для підозри ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у вчиненні сприяння незаконному переправленні осіб через державний кордон України порадами, вказівками, наданням засобів, вчинене за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, тобто у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

У ході розгляду клопотання встановлено, що 22.07.2026 в період часу з 06:37 год. по 08:07 год., під час проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді Подільського районного суду м. Кропивницького від 08.07.2026, за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем фактичного проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , було виявлено та вилучено:

- ??мобільний телефон MOTO g05 IMEI: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 із сім карткою НОМЕР_3 та сім карткою НОМЕР_4 .

22.07.2026 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 повідомлено про підозру у вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст.332 КК України.

Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку, що зазначене вище клопотання слідчий подав з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно з ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, зокрема: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає: перелік майна, на яке накладено арешт; підстави застосування арешту майна; перелік тимчасово вилученого майна, яке підлягає поверненню особі, у разі прийняття такого рішення; заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно.

Слідчий суддя також звертає увагу й на той факт, що завданням арешту майна є саме запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до ст. 98 КПК України - речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.

Згідно з ч.1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Отже, дослідивши матеріали клопотання, слідчим суддею не встановлено негативних наслідків арешту майна та зазначається, що такі обмеження є пропорційними меті, заради досягнення якої застосовується такий арешт, оскільки він пов`язаний з втручанням у право особи на власність, що є складовою права на мирне володіння своїм майном (передбачене у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Беручи до уваги зазначене, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 131, 132, 170, 309 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

клопотання слідчого задовольнити.

Накласти арешт на майно, що було вилучене під час проведення обшуку за місцем фактичного проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , а саме:

- ?? мобільний телефон MOTO g05 IMEI: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 із сім карткою НОМЕР_3 та сім карткою НОМЕР_4 .

Заборонити відчужувати, користуватися та розпоряджатися вказаним майно.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню слідчим, прокурором.

Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_12