Рішення № 138890154, 06.08.2026, Бобринецький районний суд Кіровоградської області

Справа № 383/1010/26

Номер провадження 2/383/759/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області у складі: головуючого судді - Замші О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кареліної Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в місті Бобринець Кіровоградської області цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2026 року товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Європейська агенція з повернення боргів" звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №2097163 від 16.03.2025 року.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 16.03.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Незалежні фінанси» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2097163. Кредитний договір укладено в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та\або відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Відповідно до умов кредитного договору кредитні кошти надаються позичальнику у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані відповідачем первісному кредитору з метою отримання кредиту № НОМЕР_1 , сума кредиту 5000 грн., строк кредиту, 345 днів, денна процентна ставка складає 0,91%.

Позивач виконав свої зобов`язання у повному обсязі, однак відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав і кредитні кошти у визначений строк не повернув, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 19300 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту у розмірі 5000 грн.; заборгованість по неустойці в розмірі 8000 грн.; заборгованості по комісії за обслуговування кредиту в розмірі 6300 грн.

27.08.2025 року. між ТОВ «Фінансова Компанія "Незалежні Фінанси» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 27082025, у відповідності до умов якого ТОВ «Фінансова Компанія "Незалежні Фінанси» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Фінансова Компанія "Незалежні Фінанси» права вимоги до боржників, зокрема до ОСОБА_1 .

Посилаючись на неналежне виконання ОСОБА_1 кредитних зобов`язань, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №2097163 від 16.03.2025 у розмірі 19300 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту у розмірі 5000 грн.; заборгованість по неустойці в розмірі 8000 грн.; заборгованості по комісії за обслуговування кредиту в розмірі 6300 грн.

Ухвалою суду від 10 червня 2026 року відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін.

Представник позивача до суду не з`явився, у позовній заяві просив розгляд справи провести за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, відзиву на позовну заяву не надала, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Згідно ч.2 ст.191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 16.03.2025 року на підставі звернення позичальника, здійсненого за допомогою засобів інформаційно-телекомунікаційної системи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Незалежні фінанси» та ОСОБА_1 укладено споживчий кредит №2097163, за умовами якого кредитодавець зобов`язується на строк 345 днів надати Позичальнику грошові кошти у сумі 5000 грн., а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитом відповідно до Графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором.

Повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту, комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) та процентів за користування кредитом має здійснюватися Позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до Графіку платежів, наведеному у додатку № 1 до Договору. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісій та процентів за користування кредитом (за умови дотримання Графіку платежів) 24.02.2026 року (дата остаточного погашення заборгованості).

Відповідно до умов п. 1.5.1 Договору комісія за надання кредиту складає 375 грн., яка нараховується за ставкою 7,50 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Якщо згідно Графіку платежів комісія за надання кредиту підлягає сплаті частинами, сума комісії може складати менш ніж 7,50 відсотків від суми кредиту, якщо внаслідок поділу цієї суми на кількість розрахункових періодів/кількість платежів згідно графіку платежів, утворюється не ціле число (дріб).

Після прийняття відповідачем умов кредитного договору відповідачу перераховано грошові кошти у сумі 5000 грн. на її платіжну картку № НОМЕР_1 , що вбачається з платіжного доручення № 41592811.

Згідно відомостей про щоденні нарахування та погашення заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №2097163 станом на 27 серпня 2025 року складає 19300 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту у розмірі 5000 грн.; заборгованість по неустойці в розмірі 8000 грн.; заборгованості по комісії за обслуговування кредиту в розмірі 6300 грн.

27 серпня 2025 року до ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів», відповідно до укладеного Договору факторингу №27082025, перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі 19300 грн., що підтверджується договором, актом прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу від 27 серпня 2025 року, платіжною інструкцією № 98 від 29 серпня 2025 року про оплату за договором факторингу, витягом з реєстру боржників від 27 серпня 2025 року.

Таким чином, загальна заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» становить 19300 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту у розмірі 5000 грн.; заборгованість по неустойці в розмірі 8000 грн.; заборгованості по комісії за обслуговування кредиту в розмірі 6300 грн.

Докази на спростування даного розрахунку заборгованості, на підтвердження виконання зобов`язань по договору відсутні, тобто відповідач в порушення умов договору взяті на себе зобов`язання не виконав, кредит та платежі відповідно до договору не повернув, внаслідок чого утворилась заборгованість, що є підставою для застосування до даних відносин правил згідно ст. 1049 ЦК України щодо зобов`язання відповідача повернути грошові кошти відповідно до умов договору.

За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1ст. 627 ЦК України).

За змістом ст.626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом (ст. 610, 612 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ст.11,12 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Зазвичай такі правила є невід`ємною частиною кредитного договору, що прописується в самому договорі та без підтвердження про ознайомлення з такими, договір не буде укладено.

Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

З приводу стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по неустойці в розмірі 8000 грн. та заборгованості по комісії за обслуговування кредиту в розмірі 6300 грн. слід зазначити наступне.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» доповнено, серед іншого, розділ "Прикінцеві та перехідні положення"Цивільного кодексу України пунктом 18.

Згідно п.18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Так у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України згідно із Указом Президента України «Про ведення воєнного стану в Україні» № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 5 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який діє до теперішнього часу.

Враховуючи зазначене, вимоги про стягнення неустойки за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) грошового зобов`язання, суперечать законодавству.

На підставі переліченого вимоги ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення неустойки в сумі 8000 грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує платність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Враховуючи те, що позивачем встановлено плату за послуги банку, в тому числі і які за законом повинні надаватись безоплатно, положення кредитного договору №2097163 від 16.03.2025 року укладеного між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Незалежні фінанси», щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за обслуговування кредиту, є нікчемним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №363/1834/17 (провадження № 14-53цс21) зазначено, що «за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1054 ЦК України). Отже, суть зобов`язання за кредитним договором полягає в обов`язку банку надати гроші (кредит) позичальникові та в обов`язку останнього їх повернути і сплатити за користування ними проценти. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону № 2121-III), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку. 10 червня 2017 року набрав чинності Закон № 1734-VIII. Згідно зі змістом статті 11 Закону № 1023-XII дію Закону № 1023-XII звужено до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону № 1734-VIII».

Оскільки банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь, до яких відноситься й комісія за обслуговування кредитної заборгованості, тому позовні вимоги в частині стягнення 6300 грн. комісії за обслуговування кредиту є необґрунтованими та позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Згідно статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, відповідачем ОСОБА_1 умови договору належним чином не виконано, порушено вимоги правил надання банківських послуг, якими передбачено зобов`язання позичальника погашення заборгованості за кредитом.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заявлені до відповідача, підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення на користь позивача з позичальника боргу за кредитним договором №2097163 від 16.03.2025 року в загальному розмірі 5000 грн., що складається з 5000 грн. заборгованості за тілом кредиту.

За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст.141 ЦПК України, у відповідності до ч. ч. 1, 2 якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги позивача задоволені частково, а саме, згідно розрахунку: 5000 грн. (задоволена частина вимог) : 19300 грн. (ціна позову) х 100 = 25,91%, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на сплату судового збору в розмірі 586 грн. 19 коп. (25.91% від 586 грн. 19 коп.).

Керуючись статтями 10-13, 141, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Європейська агенція з повернення боргів" заборгованість кредитним договором №2097163 від 16.03.2025 року в сумі 5000 грн.

У частині позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по комісії за обслуговування кредиту в розмірі 6300 грн. та заборгованості за неустойкою в розмірі 8000 грн., відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Європейська агенція з повернення боргів" 586 грн. 19 коп. відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Найменування сторін:

- позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Європейська агенція з повернення боргів", місцезнаходження за адресою: вул. Лісова, 2, м. Бровари, Київська область, ЄДРПОУ 35625014;

- відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складено 11.08.2026 року.

Суддя Олена ЗАМША