Рішення № 138889847, 11.08.2026, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 345/970/26

Провадження №: 2/343/548/26

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2026 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

судді - Монташевич С. М.,

з участю: секретаря судового засідання - Шикор Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Долинського районного суду Івано-Франківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 345/970/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "КРЕДИТ-КАПІТАЛ", Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕНСУС УКРАЇНА" про встановлення факту невиконання обов`язку кредитора,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позицій сторін за первісним та зустрічним позовами:

позивач за первісним позовом просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором № 3054552 від 14.10.2020 в загальному розмірі 35424,00 грн, а також сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 14.10.2020 ОСОБА_1 та ТОВ "АВЕНСУС УКРАЇНА" уклали в електронному вигляді договір про надання споживчого кредиту № 3054552, згідно з яким перший отримав від другого 10800,00 грн на умовах, визначених кредитним договором. ТОВ "АВЕНСУС УКРАЇНА" умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит на потрібну суму. Однак останній зі свого боку не виконав умови кредитного договору.

30 квітня 2021 року ТОВ "АВЕНСУС УКРАЇНА" та ТОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" уклали договір відступлення прав вимоги № ККАУ-30042021, за яким останнє отримало належні ТОВ "АВЕНСУС УКРАЇНА" права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 3054552 від 14.10.2020, заборгованість за яким складає 35424,00 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту - 10800,00 грн, заборгованість за процентами - 24624,00 грн.

Представник ОСОБА_1 у системі «Електронний суд» сформував відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позовних вимог ТОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" відмовити, що мотивував тим, що первісний кредитор коштів по договору не переказував, а його довіритель від нього їх не отримував, тому в нього не виникли права кредитора, а відтак і не перейшли до ТОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ". Наданий суду кредитний договір не підписаний ОСОБА_1 жодним способом та не має обов`язкових реквізитів електронного документа. Розрахунки не підтверджені доказами фактичного руху коштів, суперечать умовам кредитного договору та вимогам законодавства про заборону нарахування процентів після закінчення строку кредитування та односторонньої зміни кредитором цих умов без повідомлення споживача. Тобто ОСОБА_1 ніяких коштів від ТОВ "АВЕНСУС УКРАЇНА" та/або з призначенням платежу по кредитному договору № 3054552 від 14.10.2020 не надходило, хоча передумовою виникнення обов`язку з повернення коштів є виконання кредитором власного обов`язку видати кредитні кошти. Умовами спірного договору визначено, що безготівкове перерахування коштів є особистим обов`язком ТОВ "АВЕНСУС УКРАЇНА". Можливості видачі коштів іншою особою (ТОВ "ФК "ВЕЙ ФОР ПЕЙ") договір не передбачає. Сам по собі кредитний договір лише засвідчує волевиявлення сторін на виникнення певних правовідносин, а не є засвідченим фактом його виконання чи наявності заборгованості за ним. Належні та достовірні докази перерахування первісним кредитором коштів (первинний бухгалтерський документ та/або засвідчена його банком виписка про дійсний переказ коштів) суду не надано. Крім того зазначив, що жодний документ, наданий ТОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ", не підписаний ОСОБА_1 . Докази генерації та фактичного надсилання останньому одноразового паролю-ідентифікатора, фактичного підписання примірника оригіналу договору та додатків особисто ним у наданій суду редакції, попередня письмова згода про використання електронних підписів одноразовим ідентифікатором та/або факсимільного відтворення підпису кредитора за допомогою засобів копіювання, в якій мають міститися зразки відповідного аналога власноручних підписів сторін, відсутні. Також звернув увагу на те, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме наданий суду примірний договір, правила, паспорт споживчого кредиту розумів ОСОБА_2 та погодився з ними, а також те, що надані документи взагалі містили умови, зокрема щодо сплати відсотків, строку кредитування, автопролонгацій, і надалі не змінювалися фінансовою установою. Щодо розрахунку і розміру заборгованості, то сам по собі розрахунок заборгованості за відсутності первинних документів не може вважатися доказом, який підтверджує суму видачі банком кредиту позичальнику, суми траншів кредиту, дату коли саме і яка сума кредитних коштів була повернута позичальником банку за відображеним у ньому періодом і як наслідок суму боргу тощо. Крім того розрахунки заборгованості, які надані ТОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ", не відповідають умовам кредитного договору, оскільки його умови передбачають, що при сумі 10800,00 грн та нарахування відсотків за ставкою 0,57/1,90% на день протягом конкретно визначеного строку кредитування 30 днів, загальна варість кредиту за зниженою процентною ставкою складає 12646,80 грн, за стандартною процентною ставкою - 16956,00 грн, з яких 10800,00 грн сума кредиту, і 1846,80 грн або 6156,00 грн відсотки, нараховані відповідно за ставками 0,57 або 1,90 %. Натомість ТОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" пред`явив вимогу про стягнення заборгованості в розмірі 35424,00 грн, з яких 10800,00 грн - основний борг, 24624,00 грн - відсотки, що не відповідає умовам договору. Більше того первісний кредитор нараховував проценти після спливу строку кредитування, хоча доказів вчинення сторонами будь-яких дій з пролонгації строку кредитування не надано. Також звернув увагу на непропорційно велику суму відсотків, зазначивши, що ТОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" не міг би вимагати стягнення більш ніж 6156,00 грн відсотків конкретно передбачених умовами договору.

Позивач за зустрічним позовом просить встановити факт невиконання ТОВ "АВЕНСУС-УКРАЇНА" обов`язку видачі коштів за договором про надання споживчого кредиту № 3054552 від 14.10.2020 на користь ОСОБА_1 .

Свою позицію мотивує тим, що спірний договір передбачає безготівкове перерахування коштів, що є обов`язком особисто кредитора. Можливості видачі коштів іншою особою, у тому числі ТОВ "ФК "ВЕЙ ФОР ПЕЙ", ні договір, ні законодавство України не передбачають. Належні докази перерахування коштів 14.10.2020 суду не надані, оскільки ТОВ "АВЕНСУС УКРАЇНА" ніколи ніяких коштів не видавало. Надана ж суду копія листа-довідки не містить відомостей про платника, отримувача, їх рахунки, банківські установи, фактичне проведення платежу банком платника та призначення платежу, пов`язане з кредитним догоовром, тобто вона не містить обов`язкових реквізитів первинного документа, не підтверджує реальність господарської операції і не дозволяє ідентифікувати осіб, які брали у ній участь. Крім того, у матеріалах справи відсутні докази наявності у ТОВ "ВЕЙ ФОР ПЕЙ" ліцензії на здійснення безготівкових фінансових операцій та чи взагалі воно було спроможне виконувати переказ коштів з власного рахунку. Оскільки ТОВ "АВЕНСУС УКРАЇНА" свої зобов`язання з видачу кредиту коштів не виконало, внаслідок чого у нього не виникли права кредитора, а відтак такі не перейшли до ТОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ".

Представник позивача-відповідача у системі "Електронний суд" сформував відзив на зустрічну позовну заяву, в якому зазначив, що 30.04.2021 у зв`язку з неналежним виконанням кредитних зобов`язань право вимоги за кредитним договором № 3054552 про надання споживчого кредиту від 14.10.2020, який укладено між ОСОБА_1 та ТОВ "АВЕНСУС УКРАЇНА", відступлено ТОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ". До звернення до суду з позовом відповідач-позивач жодного разу не звертався ні до суду, ні до Товариства з приводу неотримання кредитних коштів і тільки через 6 років вперше звернувся до суду з позовом про начебто неукладення кредитного договору та невиконання кредитором своїх зобов`язань.

ОСОБА_1 є клієнтом ТОВ "АВЕНСУС УКРАЇНА" з 20.10.2020 та до спірного кредитного договору уклав ще 11 аналогічних кредитних договорів, належним чином виконавшши всі свої зобов`язнання за ними, що свідчить про повну обізнаність з умовами кредитування у вказаному Товаристві та порядком здійснення переказу коштів на банківську картку.

Перед укладенням кредитного договору ОСОБА_1 було належним чином верифіковано та ідентифіковано. Зокрма, ідентифікація клієнта проводилась із використанням сервісів дистанційної ідентифікації, а саме: шляхом підтвердження персональних даних клієнта, із використанням фінансового номера телефону, шляхом отримання та перевірки ідентифікаційних даних з Бюро кредитних історій, а також із застосуванням системи BANK ID АТ "Альфа Банк" (перейменовно на АТ "СЕНС БАНК"). Зазначена процедура унеможливлює участь сторонніх осіб та підтверджує, що всі дії щодо подання заяви на отримання кредиту, погодження умов договору та його підписання вчинялися безпосередньо позичальником.

Враховуючи вимоги Закону України "Про електронну комерцію", укладення кредитного договору відбулося в електронній формі за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої здійснюється через вебсайт. Так, 14.10.2020 позичальник на вебсайті обрав бажані умови кередитування, у тому числі суму кредиту та строк кредитування, вказав контактні дані. Під час реєстрації клієнту було надано для ознайомлення та прийняття гіперпосилання на правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, публічну пропозицію на використання аналогів підпису, згоду на обробку персональних таних та доступ до своєї кредитної історії. Після цього Товариство повідомило клієнта про прийняття заявки на отримання кредиту. Проаналізувавши наявну інформацію щодо клієнта, Товариство прийняло рішення про можливість укладення кредитного договору, про яке повідомило його шляхом відправки інформаційного повідомлення на номер телефону клієнта + 380680543012. В особистому кабінеті клієнт отримав для ознайомлення паспорт споживчого кредиту. Він мав право прийняти пропозицію укласти договір або відмовитися від пропозиції, однак він повідомив про готовність прийняти пропозицію, натиснувши відповідну клавішу "погоджуюсь", після чого Товариство направило клієнту одноразовий ідентифікатор А714107, введенням якого він підтвердив, що ознайомився з умовами кредитування, підписавши їх. Після одержання електронного повідомлення про прийняття пропозиції, Товариство відправило клієнту його примірник кредитного договору на електронну адресу (Dmytro.muzychyn@gmail.com) та додатково розмістило кредитний договір в особистому кабінеті позичальника на ІКС Товариства. Надалі Товариство повідомило клієнта про факт перерахування коштів шляхом відправки інформаційного повідмолення засобами зв`язку СМС-повідомлення на номер телефону. Тобто факт укладення кредитного договору мав місце.

Щодо факту отримання кредиту, то на його підтвердження суду надано інформаційну довідку платіжного провайдера ТОВ "ФК "ВЕР ФОР ПЕЙ", в якій зазначені дата проведення операції, сума операції, номер картки та транзанції, яка є належним доказом отримання кредитних кошітв. Переказ коштів через платіжного провайдера здійснений на підставі договору про організацію переказу грошових коштів від 20.04.2017, який укладений між ТОВ "АВЕНСУС УКРАЇНА" та ТОВ "ФК "ВЕР ФОР ПЕЙ", яке має відповідну ліцензію на здійснення таких переказів та внесене до Державного реєстру фінансових установ. Тому зазначена довідка в сукупності з іншими доказами свідчить про беззаперечне отримання відповідачем-позивачем кредиту в розмірі 10800,00 грн за кредитним договором № 3054552 від 14.10.2020. Оскільки ТОВ "АВЕНСУС УКРАЇНА" не є банківською установою, тому позбавлене можливості відкривати будь-які рахунки для клієнтів та як наслідок формувати платіжні доручення та виписки за такими рахунками. Натомість ОСОБА_1 не був позбавлений можливості надати суду виписки з банківського рахунку, які б підтверджували, що ТОВ "АВЕНСУС УКРАЇНА" не виконало свого обов`язку та не було здійснено переказу коштів на суму 10800,00 грн.

Представник відповідача-позивача у системі "Електронний суд" сформував відповідь на відзив на зустрічну позону заяву, в якій зазначив, що суду не надано ні первинних документів, ні виписок, засвідчених банком про те, що ТОВ "ВЕЙ ФОР ПЕЙ" дійсно отримувало від ТОВ "АВЕНСУС УКРАЇНА" якісь кошти, які надалі перевело його довірителю, хоча в самому договорі про організацію переказу грошових коштів від 20.04.2017 зазначено, що зробити це можливо тільки через розрахунковий банк. Тобто без первинних документів і виписок засвідчених розрахунковим банком сам лише лист ТОВ "ВЕЙ ФОР ПЕЙ", як і договір з останнім, не є належними та допустимим доказами фактичного переказу коштів.

Представник позивача-відповідача ТОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" у судове засідання не з`явився, як безпосередньо в первісній позовній заяві, так і в окремо сформованих клопотаннях просив справу розглядати без його участі.

Відповідач-позивач ОСОБА_1 та його представник також у судове засідання не з`явилися. Останній у зустрічній позовній заяві просив проводити її розгляд без їх участі.

Представник відповідача за зустрічним позовом ТОВ "АВЕНСУС УКРАЇНА" у судове засідання не з`явився, у відзиві за зустрічну позовну заяву просив проводити розгляд справи за його відсутності.

Спір між сторонами не вирішений.

Заяви та клопотання сторін за первісним та зустрічним позовами, процесуальні дії у справі:

ТОВ "Фінансова компанія "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" 13.02.2026 адресувало Калуському міськрайонному суду Івано-Франкіської області позовну заяву до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Згідно із ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франкіської області від 19.02.2026, суд вказану позовну заяву передав за підсудністю до Долинського районного суду Івано-Франківської області.

Матеріали справи поступили на адресу Долинського районного суду Івано-Франківської області 12.03.2026.

Згідно з ухвалою від 18.03.2026, суд відкрив провадження по справі та призначив її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання та викликом сторін.

08 квітня 2026 року представник ОСОБА_1 у системі "Електронний суд" сформував відзив на позовну заяву, до якої долучив серед іншого клопотання про витребування доказів та зустрічну позовну заяву до ТОВ "Фінансова компанія "КРЕДИТ-КАПІТАЛ", ТОВ "АВЕНСУС УКРАЇНА" про встановлення факту невиконання обов`язку кредитора.

Згідно з ухвалою від 20.04.2026, суд прийняв зутрічну позовну заяву до спільного розгляду з первісним позовом, перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче судове засідання.

11 травня 2026 року представник відповідача за зустрічним позовом ТОВ "АВЕНСУС УКРАЇНА" у системі "Електронний суд" сформував відзив на зустрічну позовну заяву, який попередньо направив учасникам справи.

18 травня 2026 року представник позивача-відповідача у системі "Електронний суд" сформував письмові пояснення, які попередньо скерував учасникам справи, а представник ОСОБА_1 сформував відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву, яку також доставив до електрноних кабінетів учасників справи.

Згідно з ухвалою від 20.05.2026, суд за клопотанням представників сторін витребував у АТ "СЕНС БАНК", ТОВ "ФК "КРЕДИТ КАПІТАЛ", ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" та ТОВ "ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» інформацію про належність ОСОБА_1 банківських карток, на які були перераховані кошти, а також докази про перехування таких коштів за кредитним договором, який є предметом дослідження в даній справі, та сам кредитний договір.

26 травня 2026 року представник відповідача-позивача сформував клопотання про приєднання додаткових доказів, а саме відповідей з АТ "СЕНС БАНК" про відсутність переказів на рахунок ОСОБА_1 від ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА", які, з урахуванням предмета доказування, стадії судового процесу, суд уважав за необхідне долучити до матеріалів справи та дослідити під час дослідження доказів.

04 червня та 05 червня 2026 року від ТОВ "ФК"КРЕДИТ КАПІТАЛ", 08 червня 2026 року від АТ "СЕНС БАНК" та 10 червня 2026 року від ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" поступили витребувані за ухвалою суду докази, які приєднано до справи, в тому числі до електронної, що забезпечило можливість сторонам ознайомитись з отриманою інформацією через систему "Електронний суд".

16 червня 2026 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду.

31 липня 2026 року представник ТОВ "Фінансова компанія "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" у системі "Електронний суд" сформував клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що завершення розгляду справи відбулося за відсутності учасників справи, датою ухвалення рішення у справі є дата складання повного судового рішення, що відповідає вимогам ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України та не є порушенням прав сторін щодо участі у розгляді справи, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 05.09.2022 у справі № 1519/2-5034/11.

Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин:

14 жовтня 2020 року ОСОБА_1 із метою отримання від ТОВ "АВЕНСУС УКРАЇНА" фінансових послуг ознайомився з паспортом споживчого кредиту (інформацією, яка надається до укладення договору про споживчий кредит), який підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором А714107 (т. 1 а.с. 23-24, 203-204, т. 2 а.с. 85-86). На підтвердження того, що ОСОБА_1 відомі правила кредитування у вказаному Товаристві відповідач за зустрічним позовом ТОВ "АВЕНСУС УКРАЇНА" надав Інформацію з Українського бюро кредитних історій, з якої слідує, що останній був неодноразово клієнтом цього Товаристав та має кілька виконаних перед ним зобов`язань (т. 1 а.с. 222-256, т. 2 а.с. 88-122).

Після ознайомлення з основними умовами кредитування, ОСОБА_1 уклав із ТОВ "АВЕНСУС УКРАЇНА" в електронному вигляді договір № 3054552 про надання споживчого кредиту від 14.10.2020, за умовами якого його сторони погодили, що укладення цього договору здійснюється за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через вебсайт або мобільний застосунок. Електронна ідентифікація споживача здійснюється при вході в особистий кабінет в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію" (п. 1.1). Товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язкується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором (п. 1.2). Сума кредиту - 10800,00 грн (п. 1.3). Строк кредиту - 30 днів. Дата повернення кредиту вказується у Графіку платежів, що є додатком № 1 до цього договору (13.11.2020). Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах, визначених в розділі 4 цього договору (п. 1.4). Знижена процентна ставка 0,57 % в день від суми кредиту, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в п. 1.4 цього договору, якщо в цей строк споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку (п. 1.5.1). Стандартна процентна ставка 1,90 % в день від суми кредиту, яка застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в п. 1.4 цього договору, якщо споживач не виконав умови, зазначені в п. 1.5.1 договору, та у межах нового строку, якщо відбулося продовження строку користування кредитом, відповідно до п. 4.1-4.6 договору, та у межах періоду прострочення, але не більше 90 днів поспіль з моменту виникнення прострочення, що застосовується відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України (п. 1.5.2). Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем з метою отримання кредиту (п. 2.1). Умови та порядок пролонгації передбачені в п. 4 договору, в якому серед іншого зазначено, що споживач, у випадку якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 грн, може ініціювати продовження строку користування кредитом, відповідно до п. 4.3 договору. Пропозиція споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь Товарства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процетнів....Якщо поживач, здійснюючи вказаний платіж, не бажає продовжувати користування ктредитом, він має повідомити про це Товариство...В іншому разі здійснений платіж буде розцінений як пропозиція щодо продовження строку користування кредитом...(п. 42, 43). Кредитний договір позичальник підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором А714107 (на що також вказує довідка про ідентифікацію (т. 1 а.с. 25)). ОСОБА_1 указав свої паспортні дані, РНОКПП, електронну адресу та номери мобільних телефонів (т. 1 а.с. 19-22, 205-208, т. 2 а.с. 81-84). Такі ж дані містяться і в обліковій картці клієнта, що розміщена в ІТС Товариства (т. 1 а.с. 220). Доказів на підтвердження отримання доступу до персональних даних не за ініціативною відповідача-позивача чи заволодіння такими третіми особами матеріали справи не містять.

Позивач-відповідач долучив до матеріалів справи CD-R диск, на якому міститься електронний варіант договору № 3054552 про надання споживчого кредиту від 14.10.2020 та паспорт споживчого кредиту (т. 2 а.с. 58), які суд дослідив під час розгляду справи.

Також до матеріалів справи на підтвердження погоджених із відповідачем-позивачем умов кредитування позивач долучив Правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту в ТОВ "АВЕНСУС УКРАЇНА" (т. 1 а.с. 15-18, т. 2 а.с. 1-8, 123-130). Однак суд звертає увагу на те, що такі правила не містять підпису ОСОБА_1 , а відтак не має підстав уважати, що саме ці правила розумів останній, ознайомився і погодився з ними, підписуючи кредитний договір. Роздруківка ж із сайту ТОВ "АВЕНСУС УКРАЇНА" та посилання на нього належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, на що звернув свою увагу Верховний Суд України в постанові від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15). За вказаних обставин суд не вбачає підстав для того, щоб уважати долучені до матеріалів справи Правила частиною договору про надання споживчого кредиту № 3054552, а вказані у них умови - такими, що сторони взаємно погодили.

Заперечуючи факт ознайомлення з умовами договору та його підписання, відповідач-позивач не надав будь-яких доказів. Натомість відповідач за зустрічним позовом ТОВ "АВЕНСУС УКРАЇНА" надав скріншоти з Інформаційно-комунікаційної системи ТОВ "АВЕНСУС УКРАЇНА", а також СМС-інформування про погодження кредиту та здійснення переказу коштів (т. 2 а.с. 9-11, 12, 132, 133), які відображають всю хронологію дій позичальника від входу на сайт кредитодавця до перерахування коштів.

На підтвердження перерахування кредитних коштів через ТОВ "ФК "ВЕЙ ФОР ПЕЙ" позивач-відповідач та відповідач за зустрічним позовом ТОВ "АВЕНСУС УКРАЇНА" надали повідомлення за вих. № 6510-ВП від 16.12.2025, в якому вказано, що за дорученням ТОВ "АВЕНСУС УКРАЇНА" було успішно проведено такий переказ коштів: 14.10.202 на суму 10800,00 грн, маска карти НОМЕР_2 , код авторизації 847921, номер транзакції в системі WayForPay - creditplus - 11443745 (т. 1 а.с. 26, т. 2 а.с. 87).

Згідно з повідомленням АТ "СЕНС БАНК" № 8792-БТ-32.3/2026 від 29.95.2026, на ім`я ОСОБА_1 відкрито картку НОМЕР_3 (т. 2 а.с. 71, 217), на яку 14.10.2020 зараховано 10800,00 грн (А2С WAY FOR PAY), на що вказує виписка по рахунку (т. 2 а.с. 72).

У свою чергу відповідач-позивач заперечує факт отримання саме від ТОВ "АВЕНСУС УКРАЇНА" кредитних коштів, на підтвердження чого надав відповідь з АТ "СЕНС БАНК" (т. 2 а.с. 47), а відтак і факт виконання ним своїх зобов`язань за кредитним договором по наданні кредиту.

Натомість відповідачі за зустрічним позовом зазначили, що переказ коштів на виконання спірного кредитного договору на користь ОСОБА_1 був здійснений через платіжного провайдера ТОВ "ФК "ВЕЙ ФОР ПЕЙ", який має ліцензію на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків (т. 1 а.с. 215), на підставі договору про організацію переказу грошових коштів № ВП-20041701 від 20.04.2017 (т. 1 а.с. 211-214), предметом якого є організація та здійснення переказу грошових коштів фінансовою компанією на користь кредитної установи по транзакціях, що ініціюються клієнтами - держателями електронних платіжних засобів, з використанням елетронних способів обробки платежів на підставі укладених кредитною установою угод, а також організація та здійснення переказів грошових коштів від кредитної установи на банківські картки клієнтів.

Як слідує з картки обліку договору (розрахунку заборгованості) за договором № 3054552 від 14.10.2020, який проведений ТОВ "АВЕНСУС УКРАЇНА", загальна заборгованість ОСОБА_1 за вказаним договором становить 35424,00 грн, із яких основний борг - 10800,00 грн, проценти - 24624,00 грн. Проценти нараховувались із 14.10.2020 до 11.02.2021, процентна ставка - стандартна (205,20 грн в день), з 12.02.2021 до 29.04.2021 проценти не нараховувались. Будь-які платежі відсутні (т. 1 а.с. 27-31).

30 квітня 2021 року ТОВ "АВЕНСУС УКРАЇНА" відступило право вимоги до боржника ОСОБА_1 ТОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ", згідно з договором про відступлення прав вимоги № ККАУ-30042021 від 30.04.2021, за умовами якого кредитор передає новому кредитору за плату права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників. Для підтвердження дійсності прав вимог, що відступається, кредитор надає новому кредитору кредитний договір щодо кожного боржника, докази перерахування коштів (надання кредиту) та іншу наявну документацію. Права вимоги переходять до нового кредитора з моменту підписання сторонами цього договору, після чого він стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей (а.с. 32-36).

Акт приймання-передачі Реєстру боржників до договору відступлення прав вимог № ККАУ-30042021 від 20.04.2021 складений та підписаний сторонами 30.04.2021 (а.с. 38). За відступлення права вимоги проведено відповідну оплату, на що вказує платіжна інструкція (а.с. 39).

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до вказаного договору про відступлення прав вимоги, від ТОВ "АВЕНСУС УКРАЇНА" до ТОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 3054552 від 14.10.2020. Сума заборгованості за основним зобов`язанням - 10800,00 грн, сума заборгованості за процентами 6156,00 грн, сума заборгованості за простроченими процентами 18468,00 грн, що складає загальну суму заборгованості за кредитом - 35242,00 грн (а.с. 37). Тобто після отримання права вимоги позивач-відповідач будь-яких нарахувань за спірним договором не проводив.

Таким чином, між сторонами за первісним позовом виник спір щодо належного виконання умов кредитного договору, непогашення відповідачем-позивачем заборгованості за цим договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача-відповідача. У свою чергу сторона відповідача-позивача за зустрічним позовом уважає, що первісний кредитор не виконав свого обов`язку щодо надання кредиту, а відтак у позивача-відповідача не виникло права вимагати стягнення заборгованості за кредитним договором, який, окрім цього не підписаний належним чином та містить несправедливі умови в частині нарахування процентів.

Оцінка суду та норми права, які застосував суд:

зважаючи на позиції представників сторін за первісним та зустрічним позовами, дослідивши докази, які надані на обґрунтування позовних вимог та заперечень, з`ясувавши таким чином фактичні обставини справи, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно- телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами. Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18), від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20 (провадження № 61-6379св21).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

У постанові Верховного Суду у справі №127/33824/19 від 07.10.2020 суд дійшов висновку, що без отримання листа на адресу електронної пошти і смс-повідомлення, без здійснення входу на вебсайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача, цей правочин, відповідно до Закону України "Про електронну комерцію", вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі

Про можливість укладення договору вищевказаним способом вказано і в постановах Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 09.09.2020 у справі №732/670/19.

У постанові Верховного Суду від 29 травня 2024 року у справі № 545/1750/21 зазначено, що, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису всіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Для укладення електронного кредитного договору особі необхідно пройти ідентифікацію та зробити електронний підпис через смс-повідомлення чи через підтвердження, яке надходить у формі листа до електронної пошти, або в застосунку «Приват24».

З урахуванням указаного вище, зважаючи на наявні у матеріалах справи докази, суд установив, що ОСОБА_1 та ТОВ "АВЕНСУС УКРАЇНА" 14.10.2020 уклали договір № 3054552 про надання споживчого кредиту, який підписали електронними підписами, за умовами якого ТОВ "АВЕНСУС УКРАЇНА" надало відповідачу-позивачу кредит у загальному розмірі 10800,00 грн строком на 30 днів із визначеним розміром процентних ставок.

Перед укладенням кредитного договору відповідач-позивач ознайомився з основними умовами кредитування в ТОВ "АВЕНСУС УКРАЇНА", після чого уклав спірний договір, умови якого є чіткими, зрозумілими, структурованими та детальними. Стандартна процентна ставка визначена в розмірі 1,90 % за кожен день користування кредитом, що не суперечило чинним на дату укладення договору вимогам Закону України «Про споживче кредитування». Тобто споживач пристав на умови кредитодавця, а в разі незгоди з умовами кредитного договору, відповідач-позивач не скористатися своїм правом, передбаченим ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування», на відмову від договору протягом 14 календарних днів, з дня укладення договору без пояснення причин. Натомість поставив питання про невиконання перед ним свого обов`язку первісним кредитодавцем лише після звернення до суду нового кредитора про стягнення заборгованості.

Сам по собі факт заперечення відповідачем-позивачем вчинення дій щодо акцептування умов договору (особистого підписання ним договору (введення одноразового ідентифікатора)), не є безумовним доказом відсутності волевиявлення на укладення правочину, враховуючи, що описані вище докази свідчать про дотримання первісним кредитовцем встановленої процедури укладення електронного договору. Відповідно до положень законодаства про електронну комерцію, зміст якого описано нище, електронний договір може укладатися шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається на зазначений особою номер телефону при ідентифікації на сайті кредитодавця, а введення такого ідентифікатора є підтвердженням прийняття умов договору. Водночас, заперечення факту введення відповідного коду без надання належних доказів неправомірного використання персональних даних, втрати доступу до телефону чи інших обставин, які б свідчили про укладення договру стороньою особою, не спростовує належності вчинених дій відповідачу-позивачу.

Заперечення ж ОСОБА_1 щодо отримання кредитних коштів саме від ТОВ "АВЕНСУС УКРАЇНА" ґрунтуються на тому, що у банківській виписці не вказано відправника коштів, проте відповідач-позивач не підтверджує іншого джерела отримання платежу на суму 10800,00 грн, жодним чином не пояснює походження таких коштів на його рахунку.

Натомість з наданих суду доказів слідує, що від імені ТОВ "АВЕНСУС УКРАЇНА" через платіжного провайдера на підставі відповідного договору про переказ коштів були перераховані на належку ОСОБА_1 картку кошти в сумі 10800,00 грн, які є предметом договору № 3054552 від 14.10.2020.

Виходячи з наведеного, суд уважає, що у матеріалах справи наявні належні та допустимі докази укладення кредитного договору та отримання ОСОБА_1 від ТОВ "АВЕНСУС УКРАЇНА" кредитних коштів у сумі 10800,00 грн, які останнім не спростовані.

Зазначене у сукупності свідчить про безпідставність зустрічної позовної вимоги про встановлення факту невиконання обов`язку кредитора та є підставою для відмови у задоволенні зустрічного позову через його необґрунтованість.

Натомість щодо вимоги про стягнення заборгованості за первісним позовом, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Під час розгляду справи доказів належного виконання зобов`язань по поверненню кредитних коштів відповідач-позивач суду не надав, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, які описані вище, та що такі не повернув, тому суд уважає, що позивач-відповідач підставно заявляє до стягнення заборгованість за тілом кредиту в розмірі 10800,00 грн

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

ТОВ "АВЕНСУС УКРАЇНА" нарахувало проценти позичальнику за користування кредитними коштами на загальну суму 24624,00 грн. Проценти нараховувались із 14.10.2020 до 11.02.2021, процентна ставка - стандартна - 1,90 % в день (10800,00 грн* 1,90 % = 205,20 грн).

Відповідно до статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Дані вимоги закону не мали на меті надати споживачу формальні підстави для подальшого невиконання умов договору або визнання укладеного договору недійсним. Споживач (позичальник) не звільнений від обов`язку бути добросовісним при укладенні договору, що означає повне з`ясування позичальником умов договору (тобто умов, на яких йому кредитор видасть кредитні кошти, і які наслідки він матиме для себе) до підписання договору і відповідно до отримання позичальником на підставі підписаного договору кредитних коштів, а не навпаки.

Уклавши спірний договір, відповідач-позивач підтвердив, що він ознайомлений з умовами Договору, повністю розуміє їх, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись своїх обов`язків та виконувати їх.

Розмір відсотків за користування кредитними коштами та строки кредиту сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому в статті 627 ЦК України.

Відповідач-позивач, укладаючи кредитний договір, мав можливість самостійно обрати фінансову установу для отримання кредиту, оцінити запропоновані умови кредитування та зважити на можливість їх виконання з огляду на своє фінансове становище. Крім того, він мав право відмовитися від договору протягом 14 днів з дня його укладення без пояснення причин, у тому числі в разі отримання грошових коштів, однак таким правом не скористався.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом у погодженому розмірі суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності.

У пункті 8.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

У пункті 5 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів» вказано, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Отже, наведене передбачає право суду зменшити розмір заборгованості за тими процентами, які нараховуються як міра відповідальності за неналежне виконання позичальником обов`язку щодо своєчасного повернення отриманих у кредит грошових коштів.

Однак у спірному випадку позивач-відповідач вимогу про стягнення процентів, що нараховуються за прострочення виконання грошових зобов`язань, не заявляв, а лише просив, окрім тіла кредиту, стягнути проценти за правомірне користування кредитними коштами.

Проте, суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що ОСОБА_1 вчиняв будь-які дії, які б давали підстави продовжувати строк користування кредитом, будь-які сплати з його боку відсутні.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18.01.2022 (справа № 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Як установив суд вище, кредит за договором № 3054552 від 14.10.2020 надавався відповідачу-позивачу на 30 днів і датою його повернення визначено 13.11.2020. Тобто саме до цього часу кредитодавець мав право нараховавути відсотки за користування кредитними коштами. Подальше ж нарахування процентів, а саме з 13.11.2020, безпідставне, оскільки доказів погодження сторонами такого нарахування процентів в цей період матеріали справи не містять, відтак підстав для їх нарахування суд не встановив. Одночасно суд звертає увагу, що у позовній заяві не заявлено про стягнення з відповідача вказаної вище суми грошових коштів в порядку ст. 625 ЦК України.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків після закінчення строку кредитування за договором № 3054552 від 14.10.2020 слід відмовити у зв`язку з його необґрунтованістю, оскільки нараховування передбачених договором відсотків за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредтування, а ОСОБА_1 не вчиняв жодних дій, передбачених договором, які б давали підставу кредитодавцю продовжувати строк кредитування.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що заборгованість за процентами за користування кредитними коштами є підставною в розмірі 6156,00 грн (10800,00 грн * 1,90 % * 30 днів).

З урахуванням установлених вище обставин, суд виснує, що відповідач-позивач, істотно порушивши умови договору № 3054552 від 14.10.2020, не погасивши заборгованість, проценти не сплативши, мав невиконане зобов`язання перед ТОВ "АВЕНСУС УКРАЇНА" в розмірі 16956,00 грн, із яких: 10800,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 6156,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами.

Відповідно до вимог ст. 1077, 1078 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Як установив суд вище, право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 3054552 від 14.10.2020 перейшло від ТОВ "АВЕНСУС УКРАЇНА" до ТОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ", що підтверджується описаними вище доказами.

Договір, за якими перейшло право вимоги до відповідача-позивача, у встановленому порядку недійсним не визнаний, тобто, в силу положень ст. 204 ЦК України, діє презумпція правомірності указаниого правочину.

Враховуючи те, що ТОВ "АВЕНСУС УКРАЇНА" як первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором перед відповідачем-позивачем виконало, будь-яких доказів на спростування вказаного суд не встановив, а останній не надав, факт переходу прав вимоги знайшов своє підтвердженя, тому суд, оцінивши досліджені докази в їх сукупності, враховуючи, що ОСОБА_1 істотно порушив умови спірного кредитноно договору, у встановленому порядку та строки не погасив заборгованість за наданим кредитом, позивач-відповідач набув права вимоги за вказаним зобов`язанням на підставі описаного вище договору відступлення прав вимог, суд уважає, що з відповідача-позивача на користь ТОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" підлягає стягненню заборгованість за договором № 3054552 від 14.10.2020 у розмірі 16956,00 грн, складові якої зазначено вище, що складає 47,86 % від заявленої до стягнення суми заборгованості (16956,00 грн*100%/35424,00 грн), а позов задоволенню частково.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, ч. 3 ст. 2 ЦПК України та ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії" (рішення від 21.01.1999), зокрема, зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Тому, за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, суд не вважає за необхідне давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у даній справі.

Розподіл судових витрат:

до судових витрат, які позивач-відповідач поніс у зв`язку з розглядом справи, останній відносить оплату судового збору в розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією (а.с. 6).

Враховуючи, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, то, згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача-позивача на користь позивача-відповідача слід стягнути 1274,22 грн (2662,40 грн*47,86%) сплаченого судового збору, що пропорційно до задоволених позовних вимог.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

Згідно із ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Позивач на підтвердження понесених витрат на правничу професійну допомогу в розмірі 8000,00 гривень надав:

- договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025, який укладений між ТОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" та адвокатським об`єднанням "Апологет", в особі керуючого партнера - адвоката Усенка М.І., в якому визначено, що вартість наданих послуг правничої допомоги за одну кредитну справу складає 8000,00 грн (т. 1 а.с. 43);

- акт № 300 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 13.02.2026, відповідно до якого вартість послуг за ведення справи по боржнику ОСОБА_1 становить 8000 грн (т. 1 а.с. 43 звор.);

- детальний опис наданих послуг від 13.02.2026, в якому визначено найменування послуг та кількість витраченого часу (а.с. 44);

- ордер на надання правничої допомоги серії ВС № 1381377 від 02.07.2025 та довіреність від 14.07.2024, згідно із якими правова допомога ТОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" надається адвокатом Усенком М.І. (а.с. 45).

Таким чином, позивач на обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу у справі подав належні та допустимі докази, що описані вище.

Однак, суд звертає увагу на те, що відповідач-позивач заявив про зменшення розміру судових витрат, зазначивши про неспівмірність заявлених витрат позовним вимогам. Такі витрати не відповідають критеріям неминучості та необхідності та можуть стати джерелом збагачення для сторони. Позов є типовим та не потребує додакового залучення адвокатів для його підготовки, так як основною статутною діяльністю позивача-відповідача є стягнення заборгованостей по типовим договорам. Крім того не доведено фактичність понесених витрат на правничу допомогу.

Зважаючи на викладене вище, виходячи з конкретних обставин справи, її складності, ціни позову, обсягу виконаної адвокатом роботи, враховуючи вимоги розумності і справедливості, зважаючи на те, що відповідач-позивач клопоче про зменшення витрат на правничу допомогу, суд уважає, що підставною до стягнення слід вважати суму в розмірі 4000,00 грн.

Водночас з огляду на те, що позовні вимоги задоволено частково, суд уважає за необхідне стягнути з відповідача-позивача на користь позивача-відповідача відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1914,40 грн (4000,00 грн * 47,86%), що пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні зустрічного позову, підстав для стягнення понесених витрат відповідачем-позивачем нема.

На підставі викладеного, керуючись ст. 258, 259, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" заборгованість за договором № 3054552 про надання споживчого кредиту від 14 жовтня 2020 року у розмірі 16956,00 (шістнадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят шість) гривень, із яких: 10800,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 6156,00 гривень - заборгованість за нарахованими процентами, а також сплачений судовий збір у розмірі 1274 (одна тисяча двісті сімдесят чотири) гривні 22 копійки та 1914 (одну тисячу дев`ятсот чотирнадцять) гривень 40 копійок витрат за надання професійної правничої допомоги.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "КРЕДИТ-КАПІТАЛ", Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕНСУС УКРАЇНА" про встановлення факту невиконання обов`язку кредитора відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Позивач-відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "КРЕДИТ-КАПІТАЛ", місцезнаходження якого: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28 4-й поверх, код ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач-позивач: ОСОБА_1 , зареєстрований в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач за зустрічним позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю "АВЕНСУС УКРАЇНА", місцезнаходження: м. Київ, пр. Перемоги, 90-А, код ЄДРПОУ 41078230.

Суддя С.М. Монташевич