Рішення № 138889170, 06.08.2026, Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська

№ 207/202/26

№ 2/207/1188/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року м. Кам`янське .

Південний районний суд міста Кам`янського у складі головуючого судді Скиби С.А. , при секретареві Куцевол Л.В. , за участю представника відповідачки П`ятигорець В.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кам`янське справу № 207/202/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості ,

В С Т А Н О В И В

У січні 2026 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовною заявою , у якій просило стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість у розмірі 13280 гривень 40 копійок , оскільки 23 жовтня 2023 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 1073274 , підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором , згідно якого відповідачка отримала кредит у розмірі 2100 гривень 00 копійок , строком на 360 днів , шляхом перерахування коштів на поточний рахунок споживача . 21 червня 2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено Договір факторингу № 21062024 , згідно якого ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором . Відповідачка отримала кошти , але своїх зобов`язань за кредитним договором у повному обсязі не виконала .

Представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» у судове засідання не явився , письмово просив розглядати справу без їх участі . У відповіді на відзив на позовну заяву зазначив , що аргументи відповідачки у відзиві на позовну заяву вважають безпідставними та такими , що спрямовані на уникнення відповідальності за невиконане зобов`язання . Відповідачка пройшла процедуру отримання грошових коштів на сайті ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» : обрала умови , надала необхідні дані для отримання кредиту та підписавши даний Договір в електронній формі з використанням електронного підпису через одноразовий ідентифікатор ОСОБА_1 підтвердила отримання та була ознайомлена з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту , виходячи з обраних умов кредитування . Підтвердила отримання всіх пояснень , необхідних для забезпечення можливості оцінити , чи адаптовано договір до потреб та фінансової ситуації , зокрема шляхом роз`яснення наведеної інформації , в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків , які вони можуть мати , в тому числі в разі невиконання зобов`язань за таким договором . Після заповнення анкети в Особистому кабінеті та успішної ідентифікації Товариство перевірило її кредитоспроможність , ухвалило позитивне рішення щодо заявки та перерахувало кредитні кошти . Вважають , що позивач надав належні докази укладення кредитного договору № 1073274 від 23 жовтня 2023 року з ОСОБА_1 , з умовами якого вона була ознайомлена та свідомо погодилася на них . Щодо умов кредитування , то у паспорті споживчого кредиту (інформація , яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит) долученого до матеріалів справи було відображено всі умови договору , зокрема : стандартну процентну ставка , знижену процентну ставку , загальні витрати за кредитом за стандартною процентною ставкою за весь строк користування кредитом , загальні витрати за кредитом за стандартною процентною ставкою з урахування періоду застосування зниженої процентної ставки за весь строк користування кредитом . Проценти за користуванням кредитом проценти , які нараховуються в межах строку кредиту (позики) , визначені у договорі . Нарахування відсотків за Договором здійснювались відповідно до Додатку № 1 , що є невід`ємною частиною Кредитного договору . Також , у матеріалах справи наявний розрахунок заборгованості , який містить усі необхідні відомості для того , аби ідентифікувати його як такий , що підтверджує суму боргу саме по цьому договорі . Судова практика свідчить про те , що розрахунок заборгованості може бути належним доказом існування боргу у взаємозв`язку з іншими доказами . Разом з тим відповідачка не надала суду докази , які б спростовували як факт надання кредиту в розмірі , визначеному договором , так і розмір боргу , що є процесуальним обов`язком боржника . Усі наведені докази містяться в матеріалах справи . Також , строк кредиту становить 360 днів , а датою укладення Договору є 23 жовтня 2023 року , тому строк у 360 днів спливатиме 23 жовтня 2024 року , однак відповідно до розрахунку заборгованості за Договором № 1073274 від 23 жовтня 2023 року , кінцевий строк нарахування процентів за користування кредиту є дата 21 червня 2024 року . Тобто , проценти нараховувались виключно в межах строку кредитного договору та є значно меншими ніж передбачені у Додатку № 1 до Договору , який у свою чергу був підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора М675 . З урахуванням вищезазначеного випливає , що ОСОБА_1 свідомо уклала даний договір , маючи можливість розрахувати доцільність взяття на себе такого зобов`язання та оцінити усі ризики у зв`язку з його прийняттям . Кредитодавцем у свою чергу чітко виконані усі умови договорів , у тому числі щодо нарахування процентів за кредитним договором № 1073274 . Виписка по картковому рахунку може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту та відсотками , яка повинна досліджуватися судами у сукупності з іншими доказами . На підтвердження виконання Товариством зобов`язань щодо перерахування коштів за кредитним договором надано розрахунок заборгованості за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту по продукту «NewShort» № 1073274 від 23 жовтня 2023 року . Відсутність у матеріалах справи виписок з особових рахунків не свідчить про відсутність у відповідачки заборгованості , оскільки згідно з п. 2.1 кредитного договору кошти надаються Позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок . ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» не створює окремий рахунок для Позичальника , а надає кошти на уже існуючий , а , отже , не може мати доступу до таких рахунків для того , аби отримати інформацію щодо вчинених фінансових операцій . Для підтвердження факту відступлення права вимоги , зокрема до ОСОБА_1 в матеріалах справи наявні усі документи , а саме : копія Договору факторингу № 21062024 від 21 червня 2024 року , копія витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 21062024 від 21 червня 2024 року , копія акту приймання-передачі Реєстру боржників до Договору факторингу № 21062024 від 21 червня 2024 року та копія платіжної інструкції до Договору Факторингу № 21062024 від 21 червня 2024 року . Надані разом з позовною заявою документи у своїй сукупності підтверджують факт переходу права вимоги до ТОВ «ФК «КРЕДИТ КАПІТАЛ» , який є правонаступником первісного кредитора . Також , вважають , що фактично за своєю природою послуги адвоката носять у собі складний характер виконаної роботи , а тому , зазначені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 гривень 00 копійок не є завищеними та належним чином обґрунтованими , що не суперечать принципу розподілу судових витрат . З іншими аргументами відповідачки ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» не погоджується та вважає , що докази додані до матеріалів справи є достатніми для вирішення справи по суті . Позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити .

Представник відповідачки ОСОБА_2 заявлений позов не визнала і пояснила , що підписання кредитного договору здійснювалось електронним підписом, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора , тому не зрозуміло хто підписав кредитний договір . Оригінали укладеного кредитного договору позивачем надано не було . Відповідачка частково сплачувала заборгованість . Не згодні з розміром нарахованих відсотків , оскільки тіло кредиту 2100 гривень , а відсотки нараховані у розмірі 11180 гривень 40 копійок , які є завищеними та не відповідають принципу співмірності . Відповідачка не мала змоги швидко ознайомитися з умовами кредитування при укладенні кредитного договору , тому не мала змоги усвідомити про розмір нарахованих відсотків . В матеріалах справи є тільки кредитний договір та паспорт кредиту , але заявку на отримання кредиту не надано . Також , в розрахунках вказано за перші місяці поточна заборгованість , а надалі вказано , що це прострочена заборгованість . Тому складно визначити , на яких умовах надавалися відповідачці кредитні кошти .

Суд , вивчивши матеріали справи , вважає , що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав .

У судовому засіданні встановлено , що 23 жовтня 2023 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 1073274 ( а.с. 18 22 ) , підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором М675 , згідно якого відповідачка отримала кредит у розмірі 2100 гривень 00 копійок , строком на 360 днів , шляхом перерахування коштів на поточний рахунок споживача № НОМЕР_1 ( а.с. 24 ) . 21 червня 2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено Договір факторингу № 21062024 ( а.с. 30 36 ) , згідно якого ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором ( а.с. 35 ) . Відповідачка отримала кошти , але своїх зобов`язань за кредитним договором у повному обсязі не виконала .

Згідно ст. 1054 ЦК України 2003 року за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах , встановлених договором , а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти .

Кредитний договір разом з умовами , який був укладений з відповідачкою , було підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором .

Підписанням кредитного договору відповідачка підтвердила , що вона ознайомлена з усіма умовами та правилами надання кредитних коштів .

Договір , укладений в електронній формі , є таким , що укладений у письмовому вигляді (ст. 205 , 207 ЦК України 2003 року) . Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 , від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 , від 7 жовтня 2020 року № 127/33824/19 .

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено , що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами , моментом його підписання є використання : електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину ; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом ; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання , іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін , у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів .

Отже , електронний підпис призначений для ідентифікації особи , яка підписує електронний документ .

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» , так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором , визначеним цим Законом .

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа .

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності , що додаються до інших електронних даних особою , яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір , та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію») .

Згідно ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя , суд захищає права , свободи та інтереси фізичних осіб , права та інтереси юридичних осіб , державні та суспільні інтереси у спосіб , визначений законом або договором .

Згідно ст. 205 ЦК України 2003 року правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі . Сторони мають право обирати форму правочину , якщо інше не встановлено законом . Правочин , для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма , вважається вчиненим , якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків .

Згідно ст. 207 ЦК України 2003 року правочин вважається таким , що вчинений у письмовій формі , якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних) , у листах , телеграмах , якими обмінялися сторони . Правочин вважається таким , що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного , електронного або іншого технічного засобу зв`язку . Правочин вважається таким , що вчинений у письмовій формі , якщо він підписаний його стороною (сторонами) . Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного , електронного або іншого копіювання , електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках , встановлених законом , іншими актами цивільного законодавства , або за письмовою згодою сторін , у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів .

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Селфі Кредит» за кредитним договором № 1073274 від 23 жовтня 2023 року вбачається , що ОСОБА_1 станом на 21 червня 2024 року має заборгованість у розмірі 13280 гривень 40 копійок , з яких : заборгованість за тілом кредиту у розмірі 2100 гривень 00 копійок , заборгованість за процентами у розмірі 11180 гривень 40 копійок ( а.с. 24 30 ) .

Відповідно до позиції Верховного Суду , котра міститься у постанові Верховного Суду від 14 липня 2020 року по справі № 367/4970/13-ц , провадження № 61-19992св заперечуючи розмір кредитної заборгованості , розрахований банком , боржник та його представник не надали до суду докази , які б спростовували як факт надання кредиту у розмірі , визначеним кредитним договором так і розмір боргу , що є процесуальним обов`язком боржника .

Згідно з правовою позицією Верховного Суду , викладеній у постанові від 8 липня 2020 року по справі № 464/4985/15-ц , провадження № 61-43538св18 , твердження заявника про те , що позивач не надав належних доказів на підтвердження розміру заборгованості за кредитним договором є неспроможними , оскільки в матеріалах справи , серед інших письмових доказів , наявний розширений розрахунок заборгованості . Доказів , які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором , боржником не надано . У позиції Верховного Суду , викладеній у постанові Верховного Суду від 2 липня 2020 року по справі № 753/16745/15-ц , провадження № 61-40036св18 , Верховним Судом було підтримано позицію суду апеляційної інстанції , про те що розрахунок заборгованості узгоджується зі змістом договору та є належним доказом .

Відповідачка ОСОБА_1 зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в сумі , строки та на умовах , що передбачені кредитним договором , однак зобов`язання у повному обсязі не виконала , у зв`язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором .

Згідно ст. 611 ЦК України 2003 року у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки , встановлені договором або законом , зокрема : припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання , якщо це встановлено договором або законом , або розірвання договору ; зміна умов зобов`язання ; сплата неустойки тощо .

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України 2003 року боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання .

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України 2003 року зміст договору становлять умови (пункти) , визначені на розсуд сторін і погоджені ними , та умови , які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства .

Згідно ст. 629 ЦК України 2003 року договір є обов`язковим для виконання сторонами .

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України 2003 року договір є укладеним , якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору . Істотними умовами договору є умови про предмет договору , умови , що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду , а також усі ті умови , щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди .

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України 2003 року зобов`язанням є правовідношення , в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку .

Згідно ст. 526 ЦК України 2003 року зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства , а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться .

Згідно ст. 599 ЦК України 2003 року зобов`язання припиняється виконанням , проведеним належним чином .

Згідно ст. 11 ЦК України 2003 року цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб , що передбачені актами цивільного законодавства , а також із дій осіб , що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки . Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків , зокрема , є : договори та інші правочини .

Згідно ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи , які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування , не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування .

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані , на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів) , що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи , та інших обставин , які мають значення для вирішення справи .

Згідно ст. 514 ЦК України 2003 року до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах , що існували на момент переходу цих прав , якщо інше не встановлено договором або законом .

У своєму відзиві представник відповідачки посилається на те , що позивачем не доведено право вимоги до відповідачки , оскільки у позові позивач зазначає , що право вимоги до відповідачки перейшло до нього внаслідок укладення Договору факторингу № 21062024 від 21 червня 2024 року , укладеного між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» . Реєстр Боржників , у якому було б зазначено й відповідачку по даній справі , у матеріалах справи відсутній , що свідчить про недоведеність позивачем факту переходу від ТОВ «Селфі Кредит» до позивача права вимоги до відповідачки . Також , до позову позивачем додано копію листа ТОВ «ПЕЙТЕК» № 20251020-5361 від 20 жовтня 2025 року про проведення платежу , але ліцензія Національного банку України на проведення фінансової діяльності ТОВ «ПЕЙТЕК» до позову не надана . Наданий позивачем лист не можна визнати належним та допустимим доказом підтвердження факту перерахування позивачем кредитних коштів . Отже , ні копія кредитного договору від 23 жовтня 2023 року № 1073274 , ні лист ТОВ «ПЕЙТЕК» № 20251020-5361 від 20 жовтня 2025 року , не є належними доказами . Проте позиція представника відповідачки суперечить інформації , яка є наявною в матеріалах позову та спростовується наданими позивачем документами , а саме : копія Договору факторингу № 21062024 від 21 червня 2024 року , витяг з Реєстру боржників до Договору факторингу № 21062024 від 21 червня 2024 року , платіжна інструкція № 3392 від 21 червня 2024 року про плату за відступлення права вимоги за Договором факторингу № 21062024 від 21 червня 2024 року . Також , в матеріалах справи наявні документи про перерахування грошових коштів на картковий рахунок відповідачки , а саме : лист ТОВ «ПЕЙТЕК» № 20251020-5361 від 20 жовтня 2025 року про підтвердження успішного перерахування коштів 23 жовтня 2023 року на платіжну картку клієнта № НОМЕР_1 від ТОВ «Селфі Кредит» на суму 2100 гривень 00 копійок .

Згідно інформації АТ «Райффайзен Банк» № 81-15-9/9671-БТ від 8 червня 2026 року вбачається , що банківська картка № НОМЕР_1 емітована на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) . Згідно виписки про рух коштів по рахунку НОМЕР_3 вбачається , що 23 жовтня 2023 року на карту № НОМЕР_1 було здійснено зарахування переказу у сумі 2100 гривень 00 копійок .

За таких обставин суд вважає кредитний договір між позивачем та відповідачем укладеним .

За встановлених обставин , суд вважає , що відповідачкою ОСОБА_1 не доведено порушення її прав з боку позивача ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» , судом не встановлено правових підстав для відмови у задоволенні позову з підстав , заявлених представником відповідачки .

Таким чином , представником відповідачки не надано належних та достатніх доказів , які б свідчили про недобросовісність банківської установи при укладенні кредитного договору , невідповідності змісту правочину цивільному законодавству , також не надано суду доказів вчинення щодо нього обману та тиску . Доводи представника відповідачки про те , що доказів підписання відповідачкою кредитного договору за допомогою електронного підпису не існує , суд вважає безпідставними .

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень , крім випадків , встановлених цим Кодексом .

У додаткових поясненнях представник відповідачки просить зменшити розмір заявленої позивачем суми процентів за користування кредитом з 11180 гривень 40 копійок до 2100 гривень .

Відповідачка ОСОБА_1 підписала Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 1073274 від 23 жовтня 2023 року . Отже , відповідачка була обізнаною з умовами договору до його підписання і не може посилатися на свою необізнаність та спонукання з боку первісного кредитора до підписання Договору на невигідних для себе умовах , тому суд не вбачає підстав для зменшення розміру нарахованих відсотків , оскільки позивачем були нараховані відсотки згідно умов кредитного договору .

Укладений між сторонами кредитний договір , підписаний сторонами , містить строк повернення . Враховуючи , що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку позивачу не повернуті , а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України 2003 року , згідно якої , якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги , кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час , що свідчить про порушення його прав , тому позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів .

В обґрунтування суми заборгованості за кредитним договором позивачем надано розрахунок заборгованості , з якого вбачається , що у період дії кредитного договору відповідачка свої зобов`язання порушила , внаслідок чого у неї утворилася заборгованість .

Доказів , які б спростовували правильність наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором , відповідачем не надано . Заперечення щодо правильності розрахунків відповідачкою та її представником обґрунтовані не були , свого розрахунку стороною відповідача суду не надано . Крім того , представник відповідачки не заперечувала факт отримання відповідачкою кредиту та користування кредитними коштами .

Таким чином , стягненню підлягає заборгованість за кредитним договором у розмірі 13280 гривень 40 копійок , з яких : заборгованість за тілом кредиту у розмірі 2100 гривень 00 копійок , заборгованість за процентами у розмірі 11180 гривень 40 копійок , оскільки відповідачка отримала кредит , користувалася кредитними коштами .

Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати , пов`язані з правничою допомогою адвоката , несуть сторони , крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави .

Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами . Для цілей розподілу судових витрат :

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката , в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу , пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду , збір доказів тощо , а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості , що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою ;

2) розмір суми , що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката , необхідних для надання правничої допомоги , встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів , які підтверджують здійснення відповідних витрат .

Згідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) , виконаних адвокатом , та здійснених ним витрат , необхідних для надання правничої допомоги .

Згідно ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із : складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) ; часом , витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) ; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт ; ціною позову та (або) значенням справи для сторони , в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи .

Відшкодування витрат на оплату послуг адвоката здійснюється за наявності документального підтвердження витрат , а саме платіжного доручення про сплату коштів . У разі неподання відповідних документів у суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум .

Розмір відшкодування не повинен бути неспіврозмірним , тобто явно завищеним . Суд з урахуванням матеріалів конкретної справи , зокрема ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність .

Розумна необхідність це врахування часу , який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець , тривалість розгляду і складність справи ; вартість відповідних послуг адвокатів , яка склалася в країні або в регіоні , наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг ; ціна позову ; докази , що підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката .

Докази , які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката , повинна подавати сторона , що вимагає відшкодування таких витрат .

На підтвердження факту надання правової допомоги представником позивача надано копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 1 липня 2025 року , акту № 730 наданих послуг від 12 січня 2026 року , детального опису наданих послуг від 12 січня 2026 року , з якого вбачається , що сума наданих послуг відповідно до договору складає 8000 гривень 00 копійок . Однак , суд вважає , що ці витрати є неспівмірними .

Дослідивши надані докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу , враховуючи об`єм та характер наданих послуг , їх складність , суд приходить до висновку , що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 гривень 00 копійок не відповідають критеріям реальності (їхньої дійсності і необхідності) та розумності їхнього розміру виходячи з конкретних обставин справи , сталою правовою позицією і безумовно є завищеними .

Таким чином , стягненню підлягає сума витрат на правову допомогу у сумі 3000 гривень 00 копійок , що є співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) ; часом , витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) ; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та значенням справи для сторони , оскільки такі витрати позивачем понесені і ці витрати відповідають критерію розумності .

Згідно ч. 1 , 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог . Інші судові витрати , пов`язані з розглядом справи , покладаються : 1) у разі задоволення позову - на відповідача ; 2) у разі відмови в позові - на позивача ; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог .

При розподілі судових витрат суд враховує , що позов задоволено повністю , тому судові витрати підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача , які складаються з : судового збору у розмірі 2662 гривні 40 копійок , витрат на правову допомогу у сумі 3000 гривень 00 копійок , оскільки такі витрати позивачем понесені і ці витрати відповідають критерію розумності .

Керуючись ст. 525 , 526 , 530 , 610 612 , 1054 ЦК України 2003 року , ст. 10 , 19 , 81 ЦПК України , суд

В И Р І Ш И В

Заявлений позов задовольнити повністю .

Стягнути з ОСОБА_1 , місце проживання : АДРЕСА_1 , номер облікової картки платника податків : НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» , місцезнаходження : м. Львів , вулиця Смаль-Стоцького , 1 , 28 корпус , ідентифікаційний код юридичної особи : 35234236 , заборгованість за кредитним договором № 1073274 від 23 жовтня 2023 року у розмірі 13280 гривень 40 копійок , з яких : заборгованість за тілом кредиту у розмірі 2100 гривень 00 копійок , заборгованість за процентами у розмірі 11180 гривень 40 копійок , судові витрати у сумі 5662 гривні 40 копійок .

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

Суддя С.А. Скиба