Ухвала суду № 138889061, 11.08.2026, Південний міський суд Одеської області (до 25.04.2025 - Южний міський суд Одеської області)

Справа № 519/1262/24

4-с/519/205/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2026 м. Південне

Південний міський суд Одеської області у складі судді - Москаленко Інни Олександрівни, при секретарі судового засідання Коршак Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шуляченка Миколи Борисовича, за участі стягувача АТ КБ «ПриватБанк» -

ВСТАНОВИВ:

Суть скарги

1.Скаржник ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шуляченка Миколи Борисовича, у якій просить визнати незаконними дії приватного виконавця та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шуляченка М.Б. від 07.07.2026 про закінчення виконавчого провадження №80920502.

2.Обґрунтовуючи вимоги скарги зазначила, що 07.07.2026 приватним виконавцем, керуючись вимогами п.9 частини першої статті 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа по справі № 519/1262/24 виданого 28.04.2026 року Південним міським судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приват Банк» заборгованість у розмірі 41 293,06 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 647,30 грн. у зв`язку з виконанням вимог виконавчого документа в повному обсязі. Водночас, кошти, стягнуті приватним виконавцем у розмірі 41 293,06 грн. є соціальними, а саме аліментами на дитину та пенсією, на які не може бути звернуто стягнення. Вважає такі дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шуляченка М.Б. протиправними.

3.24.06.2026 приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Шуляченко Микола Борисович подав до суду відзив на скаргу, в якому просив в задоволенні скарги відмовити. Посилався на те, що діяв в межах своїх повноважень, про спеціальний режим використання рахунку йому відомо не було, боржник з заявами і клопотаннями не звертався.

4.14.07.2026 до суду надійшли додаткові пояснення приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шуляченка Миколи Борисовича.

5.17.07.2026 до суду надійшли письмові пояснення скаржника та уточнення прохальної частини скарги.

Процедура

6.Представник скаржника Подолич А.В. в судовому засіданні скаргу підтримав в повному обсязі та просив задовольнити.

7.Представник приватного виконавця Лапін К.А. в судовому засіданні (в режимі відеоконференції) просив в задоволенні скарги відмовити.

Фактичні обставини встановлені Судом

Суд, дослідивши матеріали скарги та цивільної справи №519/1262/24, копії матеріалів ВП №80920502, приходить до наступного:

8.Згідно ч.1 ст. 449 ЦПК України, скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення її права або свобод.

9.Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього кодексу, порушено їхні права чи свободи.

10.Судом встановлено, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шуляченко Миколи Борисовича (далі - приватний виконавець) перебувало виконавче провадження ВП № 80920502, з примусового виконання виконавчого листа по справі № 519/1262/24, виданий 28.04.2026 року Південним міським судом Одеської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приват Банк» заборгованість у розмірі 41 293,06 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 647,30 грн.

11.06.05.2026 приватним виконавцем винесено постанову про арешт коштів, яким накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

12.07.07.2026 приватним виконавцем, керуючись вимогами п.9 частини першої статті 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа по справі № 519/1262/24 виданого 28.04.2026 року Південним міським судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приват Банк» заборгованість у розмірі 41 293,06 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 647,30 грн. у зв`язку з виконанням вимог виконавчого документа в повному обсязі.

13.З виписки по картковому рахунку, відкритому у АТ «Ощадбанк» на ім`я скаржниці, вбачається, що у період з 06.01.2026 по 06.07.2026 на зазначений рахунок надходили виключно пенсійні виплати у сумі 29703,17грн., які у подальшому були списані в рамках виконавчого провадження №80920502.

14.З виписки по картковому рахунку, відкритому у АТ «Універсалбанк» на ім`я скаржниці, вбачається, що у період з 21.11.2025 по 08.05.2026 на зазначений рахунок надходили виключно суми стягнутих органом ДВС аліментів на утримання дитини у сумі 12 160 грн., які у подальшому були списані в рамках виконавчого провадження №80920502.

15.Згідно відповіді АТ «Ощадбанк» від 02.07.2026 картковий рахунок скаржниці не є рахунком з спеціальним режимом використання.

Мотиви, з яких Суд дійшов висновків, і закон, яким керувався Суд

16.Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.

17.Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби України.

18.Відповідно до ст.129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання.

19.Відповідно до ч. 2, 3 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.

20.Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, виконання судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя і вагомим складником доступу до суду.

21.Отже, виконання судового рішення є заключним етапом цивільного процесу щодо захисту порушеного права чи законного інтересу особи, що звернулась до суду за захистом.

22.Стаття 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначає, що завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

23.Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

24.Статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних та приватних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців.

25.Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів ( ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження»).

26.У судовому засіданні встановлено, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шуляченко Миколи Борисовича (далі - приватний виконавець) перебувало виконавче провадження ВП № 80920502, з примусового виконання виконавчого листа по справі № 519/1262/24, виданий 28.04.2026 року Південним міським судом Одеської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приват Банк» заборгованість у розмірі 41 293,06 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 647,30 грн.

27.Відповідно до частини першої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

28.Згідно зі статтею 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

29.Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

30.Відповідно до абзацу другого частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону.

31.За змістом пункту 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

32.З матеріалів справи вбачається, що рахунки скаржниці, відкриті у АТ «Універсалбанк» та АТ «Ощадбанк» не є рахунками з спеціальним режимом використання.

33.При цьому, відповідно до ч.3 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження» банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

34.Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом.

35.При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

36.У цій справі банківські установи, на які нормами статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" покладений обов`язок визначати можливість накладення арешту на кошти на рахунку або списання коштів в примусовому порядку, платіжну інструкцію приватного виконавця виконали, тобто не визначили кошти на рахунках у відповідній сумі такими, на які законом заборонено звертати стягнення.

37.Також, виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

38.Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (пункти 7.14, 7.15), а також підтверджений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року в справі № 756/8815/20, у постанові Верховного Суду від 28 лютого 2024 року у справі № 753/9581/22, від 18 жовтня 2024 року у справі № 199/6670/15-ц.

39.Водночас, матеріали справи не містять доказів звернення скаржника щодо скасування арешту з відповідних рахунків та грошових коштів на них.

40.З постанови приватного виконавця від 06.05.2026 про арешт коштів боржника вбачається, що накладений арешт не стосується коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

41.Отже, на момент винесення постанови про арешт коштів приватний виконавець діяв в межах своїх повноважень та в останнього не було відомостей про характер коштів на рахунках, і він не мав об`єктивної можливості їх отримати.

42.Суд звертає увагу, що саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх обліковування на рахунку, на кошти на які заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

43.У разі, якщо банк не повідомив приватного виконавця, що рахунок, на якому знаходяться кошти боржника, є рахунком зі спеціальним режимом використання, то дії приватного виконавця щодо накладення арешту на кошти на цьому банківському рахунку та їх подальше списання не можна вважати протиправними. Під час винесення постанови про накладення арешту коштів на рахунках боржника приватний виконавець діяв в межах своїх повноважень, у нього на час списання коштів не було інформації, що відповідні рахунки призначені лише для отримання пенсії, аліментів та/або на них зараховується виключно пенсія та аліменти.

44.Аналогічний висновок міститься у в постанові Верховного Суду від 14 серпня 2024 року у справі № 338/1125/23.

45.Верховний Суд у постанові від 19.01.2026 у справі № 204/9551/18 наголосив: якщо рахунок не має спеціального режиму, на нього надходять різні кошти, банк не повідомив виконавця про спеціальний статус, а боржник не довів соціальне чи пенсійне походження коштів, самі дії виконавця щодо арешту і подальшого списання не можуть автоматично визнаватися неправомірними. Після отримання відповідної інформації виконавець уже зобов`язаний реагувати на захищений статус коштів.

46.Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що при списанні коштів з рахунку ОСОБА_1 , який не є рахунком зі спеціальним режимом використання та за відсутності повідомлення скаржника, що зазначені кошти на рахунках є пенсією та аліментами, приватний виконавець діяв у відповідності з вимогами Закону України «Про виконавче провадження» та принцип «розумної обачності» не порушував. Тому, відсутні підстави визнавати дії приватного виконавця протиправними.

47.Водночас, згідно п. 10-2 Розділу XIII «Прикінцеві та Перехідні положення» до Закону України «Про виконавче провадження» тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX: 3) припиняється звернення стягнення на пенсію, стипендію (крім рішень про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю внаслідок кримінального правопорушення, та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації).

48.Згідно ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

49.КЦС ВС у постанові від 04.03.2020 у справі № 752/22214/16-ц виходив із того, що кошти на рахунку матері, які є аліментами на дитину, мають спеціальне цільове призначення та належать дитині; застосування виконавчих заходів до таких коштів порушує права дитини.

50.За такого, суд погоджується зі скаржницею, що суми аліментів та пенсії не підлягають стягненню у рамках виконавчого провадження.

51.Однак, як визначено у Постанові КЦС ВС від 04.03.2020 у справі № 752/22214/16-ц ефективним способом захисту за таких обставин є звернення до суду зі вимогою про визнання незаконною та скасування постанови приватного виконавця про арешт коштів боржника, оскільки на них не може бути звернуто стягнення.

52.Проте, на разі виконавче провадження закінчено фактичним виконанням, а постанова приватного виконавця від 06.05.2026 про арешт коштів боржника скасована.

53.Скаржниця просить в порядку ст. 451 ЦПК України зобов`язати державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

54.За змістом частини другої статті 451 ЦПК України за наслідком розгляду скарги на рішення, дію або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця суд, за умови визнання оскаржуваних рішення, дії чи бездіяльності неправомірними, приймає рішення про зобов`язання вчинити певну дію, коли це необхідно для усунення порушення або поновлення право заявника. При цьому суд не вправі зобов`язувати зазначених осіб до вчинення певних дій (прийняття рішень) в інших випадках, а також якщо відповідні дії (рішення) визначені Законом України «Про виконавче провадження» такими, що можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби чи приватним виконавцем.

55.Суд звертає увагу, що у приватного виконавця відсутні повноваження здійснити поворот виконання у цій справі за статтею 444 ЦПК України, оскільки він пов`язаний зі зміною чи скасуванням судового рішення, на виконання якого було проведено стягнення.

56.Пункт 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII передбачає закінчення виконавчого провадження у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

57.Стаття 41 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає відновлення виконавчого провадження, якщо постанова про його закінчення визнана судом незаконною або скасована. Але передумовою цього є саме незаконність постанови про закінчення, а не будь-яке порушення, допущене раніше під час виконання.

58.Згідно з частинами першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

59.Оскільки суд не встановив порушень у діях приватного виконавця, арешт зі скаржниці вже скасовано приватним виконавцем, а скасування постанови приватного виконавця про закінчення виконавчого провадження призведе до поновлення виконавчих дій, а не до повернення стягнутих коштів, суд не вбачає підстав для задоволення скарги.

60.Інше не відповідало б принципам справедливості, розумності, ефективності і пропорційності.

61.Керуючись ст.ст.447, 451, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

62.В задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шуляченка Миколи Борисовича - відмовити.

63.Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

64.Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду.

65.Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення.

Суддя Південного міського суду

Одеської області І.О. Москаленко