Рішення № 138888643, 21.07.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/20987/25

Провадження 2/522/3021/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАІНИ

21 липня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси, у складі:

головуючого - судді Науменко А.В.,

за участю секретаря судового засідання Зелінська К.Ю.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Споживчого товариства «БУДОВА-АРТ» про розірвання договору асоційованого членства в споживчому товаристві та стягнення вартості частки пайового внеску

В С Т А Н О В И В:

18.09.2025 позивач звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до СТ «БУДОВА-АРТ» про розірвання договору асоційованого членства в споживчому товаристві та стягнення вартості частки пайового внеску.

Позивач обґрунтовує позов тим, що 19.11.2020 року між сторонами було укладено Договір асоційованого членства в споживчому товаристві №1/22, за умовами якого відповідач зобов`язався забезпечити будівництво житлового комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , і після прийняття об`єкта в експлуатацію (у строк до II кварталу 2024 року) передати позивачу у власність однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 34,20 кв.м. На виконання умов договору позивач належним чином сплатила частину пайового внеску в розмірі, еквівалентному 22 358,56 доларів США. Проте відповідач допустив істотне порушення зобов`язань та взагалі не розпочав будівельні роботи, у зв`язку з чим позивач на підставі ч. 2 ст. 538 ЦК України скористалася правом призупинити подальші розрахунки. Спираючись на приписи ч. 2 ст. 651 ЦК України щодо істотного порушення договору, яке позбавило позивача того, на що вона розраховувала, а також враховуючи усталену правову позицію Верховного Суду про недоведеність форс-мажорних обставин загальним листом ТПП України, позивач вважає за необхідне розірвати договір у судовому порядку. З огляду на ч. 5 ст. 653 та ст. 533 ЦК України позивач вимагає стягнути з відповідача збитки у розмірі сплаченого пайового внеску в еквіваленті 22 358,56 доларів США, що за курсом на день подання позову становить 926 985,89 грн. Крім того, позивач зазначає, що правовідносини мають споживчий характер (задоволення особистих потреб у житлі), у зв`язку з чим на підставі Закону України «Про захист прав споживачів» вона звільнена від сплати судового збору.

За результатами автоматизованого розподілу справа передана для розгляду судді Приморського районного суду міста Одеси Павлик І.А.

Ухвалою суду від 31.10.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити у порядку загального позовного провадження з викликом сторін.

08.12.2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву.

Відповідно до відзиву відповідач азначає, що не заперечує проти задоволення позову частково. Так відповідач визнав позов в частині розірвання договору та стягненні на користь позивача коштів у розмірі 630895,00 грн. Однак зазначає про відсутність підстав для стягнення внеску у дол США.

22.01.2026 ухвалою судді Павлик І.А. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

На підставі розпорядження керівника апарату Приморського районного суду м. Одеси Шарага А.О. № 1330/26 від 29.04.2026 та службової записки помічника судді, по справі 29.04.2026 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, в результаті якого справа передана в провадження судді Науменко А.В.

30.04.2026 року матеріали заяви передані головуючому судді.

Ухвалою суду від 08.05.2026 року справу прийнято до провадження судді Науменко А.В.

В судове засідання призначене на 08.06.2026 року з`явився позивач. Відповідач надав заяву про відкладення розгляду справи.

Суд вирішив у зв`язку з першою неявкою в судове засідання відкласти розгляд справи на 21.07.2026 року.

В судове засідання призначене на 21.07.2026 року з`явився позивач. Відповідач надав заяву про відкладення розгляду справи. Позивач надав заяву про розгляд справи за наявними матеріалами справи.

Неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Відповідне положення міститься у постанові КЦС ВС від 1 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18.

Верховний Суд виходить з того, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Виходячи з вищевикладеного, враховуючи повторну неявку відповідача та за клопотанням позивача суд приходить до висновку про можливість розглянути справу за наявними матеріалами.

У судовому засіданні встановлено, що Споживче товариство «Будова-Фінанс» мало намір забезпечити фінансування будівництва житлового комплексу «Мандарин Арт» забудовником Колективне Підприємство «Будова» на земельній ділянці, належній на праві оренди ТОВ «Михайлівський маєток» в м. Одесі за адресою: вул. Канатна, буд. 112-А. Проект складався з двох 24 поверхових будинків.

19 листопада 2020 року між Споживчим товариством «БУДОВА-АРТ» та ОСОБА_1 було укладено Договір асоційованого членства в споживчому товаристві №1/22, за умовами якого та Додатку №1 до нього відповідач зобов`язався забезпечити фінансування будівництва житлового будинку АДРЕСА_3 , та після прийняття об`єкта в експлуатацію в строк до II кварталу 2024 року передати пайовику у власність однокімнатну квартиру під будівельним номером АДРЕСА_2 загальною площею 34,20 кв.м, а позивач зобов`язалася сплатити пайовий внесок в еквіваленті 34 200,00 доларів США.

На виконання умов зазначеного договору ОСОБА_1 у період з листопада 2020 року по лютий 2022 року сплатила на користь відповідача частку пайового внеску в розмірі, еквівалентному 22 358,56 доларам США, що підтверджується долученими до матеріалів справи квитанціями до прибуткових касових ордерів №1225 від 19.11.2020, №1283 від 20.11.2020, №1312 від 23.11.2020, №1419 від 24.11.2020, №1459 від 25.11.2020, №1576 від 26.11.2020, №1612 від 27.11.2020, №1660 від 30.11.2020, №1720 від 01.12.2020, №1775 від 02.12.2020, №603 від 18.02.2021, №1225 від 19.05.2021, №2264 від 18.08.2021, №3396 від 16.11.2021 та №271 від 17.02.2022.

У свою чергу, відповідач СТ «БУДОВА-АРТ» узятих на себе зобов`язань щодо забезпечення будівництва та передачі об`єкта нерухомості не виконав, будівництво житлового комплексу взагалі не розпочав, що підтверджується наявним у справі скріншотом стану будівництва з вебсайту «ЛУН», допустивши істотне порушення умов договору та позбавивши позивача того, на що вона розраховувала при його укладенні.

У результаті істотного порушення відповідачем умов договору та з урахуванням комерційного курсу валют на час звернення до суду, розмір завданих позивачу збитків у вигляді сплаченої частки пайового внеску становить 926 985,89 грн, що відповідає еквіваленту 22 358,56 доларів США.

Щодо розірвання Договору асоційованого членства в споживчому товаристві № 1/22 від 19.11.2020 року.

Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін, а вразі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на то вона розраховувала при укладенні договору.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 09.12.2020 р. у справі № 199/3846/19 навів критерії, які необхідно враховувати при оцінці істотності порушення умов договору як підстави для його розірвання.

Істотним є таке порушення, що тягне за собою для іншої сторони неможливість досягнення мети договору, тобто, вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, слід встановити: наявність істотного порушення договору та шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може полягати в реальних збитках і (або) упущеній вигоді; її розмірі, а також чи є істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що вона змогла отримати.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» - позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу повноважень суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Споживче Товариство «Будова-АРТ» не виконало свій обов`язок у встановлений строк, передати пайовикові після здачі будинку в експлуатацію т квартиру.

Згідно з ч. 1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1ст. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Представником відповідача визнано позовні вимоги в частині розірвання договору асоційованого членства в споживчому товаристві №1/22 від 19.11.2020 року.

За таких обставин, з урахуванням вищевикладеного, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню, як обґрунтовані та доведені.

Щодо стягнення пайового внеску.

Відповідно до ч. 5 ст. 653 ЦК України якщо договір розірваний у зв`язку з істотними порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих розірванням договору.

Позивач вважає збитками суму сплачених на користь Споживчого Товариства «Будова-АРТ» грошових коштів, в еквіваленті доларів США.

Відповідач, не погоджуючись з позицією позивача, вказує, що Товариство отримало від позивача 630895,00 грн, внесеної ним частки за Договором асоційованого членства у споживчому товаристві № 1/22 від 19.11.2020 року. Вказаним Договором асоційованого членства встановлено обов`язок Товариства у випадку розірвання Договору - повернути пайовику всю суму частки, яка фактично була ним внесена в гривні на момент розірвання цього Договору (п. 2.6., 5.2. Договору).

Відповідно до умов укладеного між позивачем та відповідачем Договору (а саме - пункти 2.6., 3.1.5., 5.2) у відповідача у випадку розірвання цього Договору наявний обов`язок з повернення позивачу 630895,00 грн - суми фактично сплачених позивачем грошових коштів в гривні. У відповідача відсутній обов`язок з повернення позивачу суми грошових коштів в еквіваленті до долару США, як цього вимагає позивач.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Водночас Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання на території України грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до вимог статті 192 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

За змістом статті 524 ЦК України грошовим визнається зобов`язання, виражене у грошовій одиниці України гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Загальні положення виконання грошового зобов`язання закріплені у статті 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях; якщо в зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одним із елементів належного виконання зобов`язання є його виконання у валюті, погодженій сторонами.

Гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які укладаються та виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У пункті2.1Договоруасоційованого членствав споживчомутоваристві №1/22 від 19.11.2020 Пайовик в порядку і на умовах, передбачених цим Договором, зобов`язується внести Частку в розмірі еквівалентному 34200,00 доларів США, що на момент укладення Договору становить 967860,00 гривень виходячи з комерційного курсу «Середній продаж» долара США, встановленого на інтернет сторінці за адресою http://minfm.com.ua/currency/auction/usd/buy/kiev/ на дату проведення платежу, станом на 09:00 годину зі київським часом, що на дату укладення Договору становить 28,3000 гривень за 1 долар США.

Зазначений в даному пункті розмір Частки, закріплений в гривні, в частині не оплаченої Пайовиком може бути проіндексований (збільшений) Товариством в односторонньому порядку, під час дії цього Договору, і разі збільшення вартості долара США по відношенню до гривні, виходячи з комерційного курсу «Середній продаж» долара США, встановленого на інтернет сторінці за адресою http://minfm.com.ua/currency/auction/usd/buy/kiev/ на дату проведення платежу, що на дату укладенні Договору становить 28,3000 гривень за 1 долар США. Індексація проводиться щодо сум внесених після укладення цього Договору, в разі збільшення вартості долара США шляхом множення на курсову різницю, і порядку, передбаченому Додатком № 2.

Розмір Частки, закріплений в еквіваленті долара США, індексуванню не підлягає.

Пайовик вносить Частку (або її частину, згідно з графіком) виключно в національній валюті України гривні - виходячи з розміру Частки (або її частини), закріпленого в еквіваленті долара США, виходячи з комерційного курсу «Середній продаж» долара США, встановленого на інтернет сторінці за адресою http://minfin.com.ua/currency/auction/uscl/buy/kiev/ на дату проведення платежу, станом на 09:00 годину за київським часом.

За п. 2.2. цього Договору внесення Частки Пайовиком здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Товариства та/або внесення готівкових коштів в касу Товариства в національній валюті України порядку, визначеному в Додатку № 2 до цього Договору.

Згідно п. 2.6. Договору у випадках, коли за цим Договором передбачається повернення Частки (частини Частки) Пайовикові, сума коштів, що повертаються визначається розміром фактично сплачених грошових коштів в гривні на момент повернення за вирахуванням санкцій за невиконання Пайовиком своїх зобов`язань, при цьому сума Частки, яка підлягає поверненню не індексується і на неї не нараховуються відсотки.

Відповідно до частини першої статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України. У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення.

Підставою для тлумачення судом правочину є наявність спору між сторонами щодо його змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів у тексті всієї угоди або її частини, що не дає змогу з`ясувати дійсний зміст угоди або її частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити її намір. У той же час тлумачення не може створювати нові умови договору, а виключно роз`яснює існуючі умови угоди. Тобто суд може постановити рішення про тлумачення змісту договору без зміни його умов. Оскільки метою тлумачення правочину є з`ясування змісту його окремих частин, який складають права та обов`язки сторін, то тлумачення потрібно розуміти як спосіб виконання сторонами умов правочину.

У цій справі сторони погодили, що одиницею виміру суми коштів за цим зобов`язанням є долар США (валюта зобов`язання).

Валютою платежу сторони у договорі визначили національну валюту - гривню.

Таким чином, належним виконанням зобов`язання, яке виникло між сторонами, є повернення Товариством позивачу грошових коштів у національній валюті, сума яких є еквівалентною 22358,56 доларів США на момент платежу.

Така позиціясуду ґрунтуєтьсяна положенняхпостанови ВеликоїПалати ВерховногоСуду від 11 вересня 2024 року по справі № 500/5194/16, за якою зроблено висновок щодо застосування частини другої статті 533 ЦК України:

78. Відсутність у договорі посилання на валюту платежу не спростовує вимог публічного порядку про те, що на території України гривня є єдиним засобом платежу незалежно від валюти зобов`язання, що виникло між фізичними особами резидентами.

79. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що у випадку наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що за частиною другою статті 533 ЦК України, якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

У цій справі спір виник у зв`язку з невиконанням відповідачем у добровільному порядку договірного зобов`язання, в зв`язку з чим спір підлягає вирішенню судом. На момент розгляду справи судом платіж на виконання умов договору відповідач не здійснив.

Стягнення заборгованості за договором у судовому рішенні підтверджує наявність між сторонами невиконаного зобов`язання та обов`язок боржника сплатити кошти на користь кредитора в межах процедури виконання судового рішення (виконавчого провадження).

Тому, формулюючи висновок щодо застосування частини другої статті 533 ЦК України у спірних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду констатувала, щоякщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що у випадку наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення.

Виходячи з вищевикладеного суд приходить до висновку про стягнення з Споживчого товариства «Будова-Арт» на користь ОСОБА_1 збитків в розмірі сплаченої частки пайового внеску в еквіваленті 22358,56 дол США, що дорівнює в національній валюті на день ухвалення рішення, що становить 999494,70 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76,77, 141, 259, 263, 264, 265, 268,272,273 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Споживчого товариства «БУДОВА-АРТ» про розірвання договору асоційованого членства в споживчому товаристві та стягнення вартості частки пайового внеску задовольнити.

Розірвати Договір асоційованого членства в споживчому товаривстві № 1/22 від 19.11.2020 року укладеним між ОСОБА_1 та Споживчим товариством «Будова-Арт» у зв`язку з істотним порушенням.

Стягнути з Споживчого товариства «Будова-Арт» на користь ОСОБА_1 ззбитки в розмірі сплаченої частки пайового внеску в еквіваленті 22358,56 дол США, що дорівнює в національній валюті на день ухвалення рішення, що становить 999494,70 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.

Суддя А.В. Науменко

Повний текст рішення виготовлений 10.08.2026 року.

Суддя А.В. Науменко

21.07.26