Рішення № 138888425, 11.08.2026, Подільський міськрайонний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Котовський міськрайонний суд Одеської області)

ПОДІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 505/3165/25

Провадження № 2/505/1711/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року місто Подільськ

Подільський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Дзюбинського А.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Бондарчук А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Подільського міськрайонного суду Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Зміст позовної заяви

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт коллекшн» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги мотивує тим, що 20.12.2019 між ТОВ «Гоуфінгоу» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 3133015855/188416 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису, який був відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) та надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися.

Згідно умов кредитного договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором на наступних умовах: сума виданого кредиту: 3 500,00 грн, дата надання кредиту: 20.12.2019, строк кредиту: 30 днів, відсоткова ставка 1,85 % (процентів) на добу.

Первісний кредитор свої зобов`язання виконав у повному обсязі, перерахувавши кошти на банківський рахунок відповідача. Проте відповідач, всупереч вимогам закону та умовам договору, обов`язки щодо своєчасного повернення кредиту та сплати нарахованих платежів належним чином не виконує. Внаслідок чого утворилася заборгованість у сумі 9 198,00 грн, яка складається із простроченої заборгованості за сумою кредиту 3 500 грн та простроченої заборгованості за процентами в розмірі 5 698 грн.

31.05.2021 між ТОВ «Гоуфінгоу» та ТОВ «ФК «Сіті фінанси груп» укладено договір факторингу № 1-31/05/21 відповідно до умов якого первісний кредитор відступив до ТОВ «ФК «Сіті фінанси груп» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників в тому числі право вимоги за кредитним договором № 3133015855/188416 від 20.12.2019 укладеним з ОСОБА_1

03.06.2021 ТОВ «ФК «Сіті фінанси груп», як новий кредитор, відповідно до умов договору відступлення права вимоги № 1-03/06/2021, відступив право вимоги за кредитним договором № 3133015855/188416 від 20.12.2019 до ТОВ «ФК Дебт коллекшн», у зв`язку з чим останній набув права грошової вимоги до відповідача.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у сумі 9 198,00 грн, яка складається із простроченої заборгованості за сумою кредиту 3 500 грн та простроченої заборгованості за процентами в розмірі 5 698 грн, а також сплачені судові витрати у справі: судовий збір у сумі 2 422,40 грн, та відповідно до заяви від 12.01.2026 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 500 грн.

Позиція відповідача

Відповідачем заяви по суті справи не надано.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 17.11.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Визначено порядок подання до суду документів по суті у справі.

12.01.2026 представником позивача подано заяву про розподіл судових витрат.

У визначену дату та час судового засідання сторони у справі до суду не з`явилися, про дату та час судового засідання були належним чином повідомлені.

Представник позивача у позовній заяві просив проводити судове засідання за його відсутності, проти ухвалення заочного судового рішення не заперечував.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання у справі, не з`явився. Про причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд вважає за можливе справу розглядати по суті за відсутності сторін, на підставі наявних в справі доказів з ухваленням заочного рішення.

При цьому, суд бере до уваги позицію Верхового Суду, сформульовану у Постанові КЦС ВС від 24.10.2024 у справі № 752/8103/13-ц (провадження № 61-6892св23) згідно якої, якщо сторони чи їх представники, інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

У ситуації, що розглядається, суд дійшов висновку, що наявних у матеріалах справи доказів достатньо для ухвалення законного і обґрунтованого рішення у справі не відкладаючи її розгляду.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Ухвалою суду від 11.08.2026 постановлено провести заочний розгляд цивільної справи на підставі наявних у ній доказів.

Інші заяви та клопотання від учасників справи до суду не надходили, процесуальні дії не вчинялись.

Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Судом встановлено, що 20.12.2019 між ТОВ «Гоуфінгоу» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 3133015855/188416 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію», відповідачем договір підписано електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора «R46966», відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 3 500 грн на строк 30 днів, термін дії договору до 18.01.2020, на умовах сплати процентів за користування кредитом 1,85 % в день. Орієнтовна загальна вартість кредиту - 5 442,50 грн.

У договорі визначено реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів позичальнику НОМЕР_1.

Грошові кошти в сумі 3 500 грн ТОВ «Гоуфінгоу» на рахунок відповідача перераховано 20.12.2019, що підтверджуються листом ТОВ «Платежі онлайн» № 2025-ПО/217 від 19.08.2025, на банківську карту НОМЕР_1 .

Позивач стверджує, що у порушення умов кредитного договору відповідач свої зобов`язання за кредитним договором своєчасно не виконав, внаслідок чого станом на 26.05.2025 утворилась заборгованість, яка становить у сумі 9 198,00 грн, яка складається із простроченої заборгованості за сумою кредиту 3 500 грн та простроченої заборгованості за процентами в розмірі 5 698 грн.

Надана позивачем виписка з особового рахунка за кредитним договором № 3133015855/188416 від 20.12.2019 не містить відомостей щодо помісячного чи поденного нарахування зобов`язань за договором, не містить відомостей щодо загального періоду нарахування зобов`язань, визначення чергових періодів.

31.05.2021 між ТОВ «Гоуфінгоу» та ТОВ «ФК «Сіті фінанси груп» укладено договір факторингу № 1-31/05/21 відповідно до умов якого первісний кредитор відступив до ТОВ «ФК «Сіті фінанси груп» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників в тому числі право вимоги за кредитним договором № 3133015855/188416 від 20.12.2019 укладеним з ОСОБА_1 .

Відповідно до Витягу з реєстру боржників від 31.05.2021 до Договору факторингу № 1-31/05/21 від 31.05.2021, ТОВ «ФК «Сіті фінанси груп» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 9 198,00 грн, яка складається із простроченої заборгованості за сумою кредиту 3 500 грн та простроченої заборгованості за процентами в розмірі 5 698 грн.

У подальшому, 03.06.2021 ТОВ «ФК «Сіті фінанси груп», як новий кредитор, відповідно до умов договору відступлення права вимоги № 1-03/06/2021, відступив право вимоги за кредитним договором № 3133015855/188416 від 20.12.2019 до ТОВ «ФК Дебт коллекшн», у зв`язку з чим останній набув права грошової вимоги до відповідача.

Відповідно до Витягу з реєстру боржників від 03.06.2021 до Договору факторингу № 1-03/06/2021від 03.06.2021 від ТОВ «ФК «Сіті фінанси груп» до ТОВ «ФК Дебт коллекшн» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 9 198,00 грн, яка складається із простроченої заборгованості за сумою кредиту 3 500 грн та простроченої заборгованості за процентами в розмірі 5 698 грн.

Отже, судом встановлено, що зміст спірних правовідносин, які виникли на даний час між позивачем ТОВ «ФК Дебт коллекшн» та відповідачем ОСОБА_1 є відносини, які пов`язані із укладанням кредитного договору, отриманням на його виконання грошових коштів (кредиту) у розмірі та на умовах встановлених договором, а також їх поверненням та сплатою комісії, процентів за користування ними (кредитні правовідносини), на підставі права вимоги, що виникає у позивача внаслідок відступлення права вимоги (договору факторингу).

Норми права, які застосовував суд, та мотиви їх застосування

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво-чи багатосторонніми (договори).

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із положень ч. 1 ст. 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною першою ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання ч. 2 ст. 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною першою ст. 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Відступлення права вимоги означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором і новим кредитором. Одним із різновидів відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 висловила правову позицію у справі № 910/4518/16. Так, проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.

Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно.

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд (пункт 107 цієї постанови).

Тобто твердження про те, що проценти за «користування кредитом» нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов`язання. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України.

Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд за результатами оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, із урахуванням того, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності для вирішення справи, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що позивачем у передбаченому законом порядку доведено належними та допустимими доказами те, що 20.12.2019 ТОВ «Гоуфінгоу» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 3133015855/188416 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.

Суд зауважує, що непогашена відповідачем сума основного боргу стягується позивачем правомірно на підставі кредитного договору, та на підставі укладених двох договорів факторингу з урахування актів прийому передач реєстрів кредиторів, відповідно до яких право вимоги до відповідача у зобов`язаннях кредитного договору отримано завдяки переуступкам прав вимоги: від ТОВ «Гоуфінгоу» до ТОВ «ФК «Сіті фінанси груп», договір факторингу № 1-31/05/21 від 31.05.2021, реєстр прав вимоги від 31.05.2021, від ТОВ «ФК «Сіті фінанси груп» до ТОВ «ФК Дебт коллекшн», договір факторингу № 1-03/06/2021від 03.06.2021, реєстр прав вимоги від 03.06.2021.

Разом з тим, позивачем належними та допустимими доказами не доведено правомірність нарахування процентів за користування кредитом понад 30-денний строк дії договору, за відсутності доведеності обставини пролонгації дії кредитного договору із посиланням на відповідні положення договору та настання обставин, якими обумовлено таку пролонгацію.

Водночас суд враховує, що відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, проценти відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України є платою за користування кредитом та можуть нараховуватися лише в межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу такого строку право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється, якщо інше прямо не встановлено договором як міра відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання.

При цьому зазначення у розрахунку заборгованості процентів, нарахованих після закінчення строку кредитування, не є достатнім для їх стягнення. Позивач повинен довести як правову підставу такого нарахування, так і період, за який відповідні проценти нараховані. У цій справі позивачем не надано належного та зрозумілого розрахунку, який би давав можливість установити кількість днів користування кредитом у межах строку кредитування та окремо визначити суму процентів, нарахованих після його закінчення.

З огляду на встановлений договором строк кредитування 30 днів та процентну ставку 1,85 % на день, розмір процентів за користування кредитом у межах погодженого сторонами строку становить 1 942,50 грн (3 500,00 грн ? 1,85 % ? 30 днів). Саме ця сума процентів підтверджується умовами кредитного договору та підлягає стягненню з відповідача.

Натомість у задоволенні вимоги про стягнення решти процентів, включених позивачем до загальної суми заборгованості, слід відмовити, оскільки позивач не довів наявності правових підстав для їх нарахування після спливу строку кредитування та не надав належного розрахунку, який би давав можливість установити період і правову природу такого нарахування.

Водночас суд зазначає, що відмова у стягненні процентів за користування кредитом після закінчення строку кредитування не означає автоматичного припинення грошового зобов`язання відповідача та не позбавляє кредитора права на передбачені законом наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання, зокрема визначені ст. 625 ЦК України, якщо відповідна вимога заявлена кредитором та наявні передбачені законом підстави для її задоволення.

Суд зазначає, що нарахування процентів за користування кредитом підлягає здійсненню виключно в межах погодженого сторонами базового строку кредитування, який становить 30 днів.

Суд здійснює власний розрахунок заборгованості за відсотками, так сума кредиту 3 500,00 грн, строк кредитування 30 днів, відсоткова ставка 1,85 % в день, 1 942,50 грн (3 500 грн ? 1,85 % ? 30 днів).

Вимоги позивача в частині стягнення процентів, нарахованих понад межі 30-денного строку кредитування, задоволенню не підлягають, оскільки позивач не довів правових підстав для такого нарахування та не надав належного розрахунку, який би давав можливість установити період та правову природу відповідних нарахувань

Щодо стягнення тіла кредиту в розмірі 3 500,00 грн, то ця вимога є законною, обґрунтованою та підтвердженою матеріалами справи, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 5 442,50 грн (3 500,00 грн (тіло кредиту) + 1 942,50 грн (проценти))

Таким чином, з урахуванням установленого судом строку кредитування та погодженої сторонами процентної ставки, обґрунтованою є заборгованість за тілом кредиту в сумі 3 500,00 грн та процентами за користування кредитом у межах строку кредитування в сумі 1 942,50 грн, а всього - 5 442,50 грн.

Отже, суд, з`ясувавши фактичні обставини у справі, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази у справі, проаналізувавши норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, вважає, що заявлений ТОВ «ФК Дебт коллекшн» позов про стягнення заборгованості за договором кредиту підлягає частковому задоволенню, а саме за умовами кредитного договору № 3133015855/188416 від 20.12.2019 підлягає до стягнення із відповідача на користь позивача сума заборгованості 5 442,50 грн, з яких 3 500,00 - заборгованість за тілом кредиту, 1 942,50 грн - заборгованість за відсотками.

У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Розподіл судових витрату справі

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Витрати зі сплати судового збору

При поданні позовної заяви до суду ТОВ «ФК Дебт коллекшн» сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Оскільки позов ТОВ «ФК Дебт коллекшн» до ОСОБА_1 задоволено частково, з нього на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір в розмірі 1 433,35 грн (2 422,40 грн х (5 442,50 грн / 9 198,00 грн).

Витрати на професійну правничу допомогу

Позивачем заявлено клопотання про відшкодування понесених витрат на правову допомогу у загальному розмірі 10 500,00 грн.

У п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За нормами частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Частинами 1,2 статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частинами 3-5 ст.137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат .

До схожого висновку Верховний Суд дійшов у своїй постанові від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) та постанові від 15 червня 2022 року у справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20).

Отже, витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною та доказами такої сплати.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N19336/04) зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п.268). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано: довіреність від 11.07.2025 надану позивачем представнику - адвокату Пархомчуку С.В., договір про надання правової допомоги № 11/07/2025 від 11.07.2025, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, акт про отримання правової допомоги від 30.12.2025, відповідно до якого: зустріч та консультація тривала 1 год - 2 000 грн, складання та подання позовної заяви 2 год. 30 хв - 5 000 грн, інші клопотання, заяви до суду 1 год 30 хв - 3 000 грн, канцелярські витрати - 500 грн, платіжну інструкцію № 9807 від 30.12.2025 АТ «ОТП банк» про здійснення платежу позивачем на користь Пархомчука С.В. в сумі 10 500 грн, рахунок № 30.12.2025-104 від 30.12.2025.

Аналізуючи подані представником позивача документи про сплату витрат на правничу допомогу в частині обґрунтованості розміру, заявленого до сплати, суд виходить з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи. Відтак, позивач повинен підтвердити, що витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Оцінюючи предмет позову у цій справі суд доходить висновку, що наразі існує усталена судова практика щодо стягнення факторами кредиторської заборгованості за договорами споживчого кредиту. Отже предмет позову не вимагає витрачання значної кількості часу для формування позиції позивача, вивчення великої кількості документів та нормативно-правових актів.

Ураховуючи викладене та беручи до уваги обсяг наданих послуг представником, їх складність, наявність усталеної судової практики зі спірного питання, суд уважає, що 4 500 грн є пропорційним обсягу та складності наданих послуг, достатнім для відшкодування понесених витрат на правничу допомогу та відповідатиме критеріям розумності та справедливості. Водночас, означена сума відшкодування не буде нести надмірний тягар для відповідача у порівнянні із сумою заборгованості за кредитним договором, що підлягає до стягнення.

Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 2 662,67 грн (4 500 грн х (5 442,50 грн / 9 198,00 грн).

Загальний розмір судових витрат, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 4 096,02 грн (1 433,35 грн + 2 662,67 грн).

Керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 280-289, 352, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 11, 202, 207, 526, 534, 610, 612, 626, 638, 1048, 1054 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт коллекшн» заборгованість у сумі 5 442 (п`ять тисяч чотириста сорок дві) гривні 50 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт коллекшн» судові витрати у сумі 4 096 (чотири тисячі дев`яносто шість) гривень 02 копійки.

В решті позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлено 11.08.2026.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт коллекшн», ідентифікаційний код юридичної особи 44243120, адреса: м. Київ, вул. Саперне Поле, 12, тел. +380956947419

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_3

Суддя

Подільського міськрайонного суду

Одеської області Андрій ДЗЮБИНСЬКИЙ