Рішення № 138888192, 11.08.2026, Березівський районний суд Одеської області

Березівський районний суд Одеської області

11.08.2026

Справа № 494/1554/26

Провадження № 2/494/1166/26

Рішення

Іменем України

11.08. 2026 року м.Березівка

Березівський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Панчишина А.Ю.

при секретарі Станілевич А.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін в приміщенні Березівського районного суду цивільну справу за позовом ТОВ «ФК «Венера фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором споживчого кредиту

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що 09.04.2025 року між ТОВ «Клай інвест» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 280562, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». ТОВ «Клай інвест» 09.04.2025 року направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти кредитний договір №280562 від 09.04.2025 року. ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення кредитного договору №280562 на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «Клай інвест» направлено ОСОБА_1 , через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор KL-7234 на номер телефону НОМЕР_1 .

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору ТОВ «Клай інвест» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 4 000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених кредитним договором .

19.12.2025 року між ТОВ «Клай інвест» та ТОВ «ФК «Венера фінанс» уклали договір факторингу №19122025/1, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив ТОВ «ФК «Венера фінанс» за плату належні йому права вимоги до боржників , вказаних в реєстрі, в тому числі і до ОСОБА_1 .

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором №280562 від 09.04.2025 року належним чином не виконав, внаслідок чого станом 20.02.2026 року утворилась заборгованість за договором №280562 від 09.04.2025 року в розмірі 7620,00 грн., що складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту 4 000,00 грн., суми прострочених платежів по процентах 2620,80 грн. та суми прострочених платежів за обслуговування кредиту - 1 000,00 грн. За вказаних підстав представник позивача ТОВ «Венера фінанс» просить стягнути із ОСОБА_1 7620,00 грн. заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 15 500,00 грн.

Ухвалою судді від 08.07.2026 року відкрито провадження по цивільній справі, судовий розгляд постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, до матеріалів справи додав клопотання, в якому вказав, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд розглядати справу без його участі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, будучи повідомленим у встановленому законом порядку про дату, час та місце розгляду справи, клопотання про відкладення розгляду справи та письмовий відзив на позов від нього до суду не надходили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення.

Суд дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з`явилися у судове засідання.

Судом встановлено, що 09.04.2025 року ТОВ «»Клай інвест», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Венера фінанс» уклала з ОСОБА_1 кредитний договір №280562, за яким ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 4000,00 грн. та зобов`язалась повернути кредит та сплатити проценти за користування ним.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не виконала вказані грошові зобов`язання, у неї виник борг по поверненню тіла кредиту в розмірі 4 000,00 грн. , борг по сплаті процентів за користування ним в розмірі 2620,00 грн. та заборгованість за обслуговування кредиту в розмірі 1000,00 грн. Загальний розмір боргу за договором кредитної лінії склав 7620,80 грн.

ТОВ «Клай інвест» та ТОВ «ФК «Венера фінанс» уклали Договір факторингу №19122025/1 від 19.12.2025 року. Відповідач продовжувала ухилятись від повернення боргу за вказаним договором. ТОВ «ФК «Венера фінанс» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право вимоги до осіб, які були боржниками ТОВ «Клай інвест», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Венера фінанс» включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №280562 від 09.04.2025 року в розмірі 7620,80 грн.

Спірні правовідносини регулюються главою 48 «Виконання зобов`язання» та главою 51 «Правові наслідки порушення зобов`язання. Відповідальність за порушення зобов`язання» розділу І «Загальні положення про зобов`язання», а також главою 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» та главою 73 «Факторинг» підрозділу 1 «Договірні зобов`язання» розділу ІІІ «Окремі види зобов`язань» книги п`ятої «Зобов`язальне право» ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином з дотриманням умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог з дотриманням звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання чи виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Всупереч ч.1 ст.81 ЦПК України ОСОБА_1 не надала жодного доказу на підтвердження належного виконання нею грошових зобов`язань за договором споживчого кредиту №280562 від 09.04.2025 року в розмірі 7620,80 грн. Тому у відповідача виник борг по поверненню кредиту в розмірі поверненню тіла кредиту в розмірі 4 000,00 грн. , борг по сплаті процентів за користування ним в розмірі 2620,80 грн. та заборгованість за обслуговування кредиту 1000,00 грн.

Це підтверджується приєднаними до позову письмовими розрахунками та копією виписки з особового рахунку за договором №280562 від 09.04.2025 року.

В матеріалах цивільної справи відсутні докази на підтвердження того, що станом на день ухвалення рішення суду відповідач хоча б частково повернув борг за вказаним договором.

Що стосується вимоги про стягнення з відповідача послуг з надання, обслуговування і повернення кредиту в розмірі 1000,00 грн. то суд вважає, що дана вимога задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 визначено, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Оскільки споживач є вразливою стороною договірних відносин, законодавець визначився з посиленим захистом споживачів шляхом прийняття Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про споживче кредитування», який набрав чинності 10 червня 2017 року.

Відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно із цим Законом послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Враховуючи імперативне врегулюванням законодавством про захист прав споживачів умов щодо нарахування комісії з обслуговування кредитного договору щодо сплати комісії за обслуговування кредитної заборгованості не підлягає застосуванню, отже відсутні правові підстави для задоволення позовної вимоги в частині стягнення комісії.

З огляду на викладене поданий ТОВ «ФК «Венера фінанс» позов слід задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Венера фінанс» заборгованість за кредитним договором №280562 від 09.04.2025 року у загальному розмірі 6620,80 грн, що складається з тіла кредиту в розмірі 4000,00 грн. , борг по сплаті процентів за користування ним в розмірі 2620,80 грн. В решті у задоволенні позову слід відмовити.

Що стосується розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Частиною 1, 3ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з тим, позивач просить стягнути на його користь з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 15 500,00 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Враховуючи те, що категорія даного спору не відноситься до складної, сам спір є типовим, справа розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження, в судові засідання представник позивача не з`являвся, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу слід задовольнити частково в розмірі 3000,00 грн., оскільки саме такий розмір відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, а також те, що саме такий розмір витрат є співмірним з виконаною адвокатом правничою послугою.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited проти України», заява № 19336/04).

Вказане взаємоузгоджується з правовою позицією Верховного Суду висловлену у постанові від 22 грудня 2021 року по справі № 873/212/21.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Венера фінанс» слід стягнути судові витрати пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, (86,87 %) а саме судовий збір у розмірі 2313,04 грн.

Керуючись ст.ст.2, 12, 13, 76, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280-289 ЦПК України, ст.ст. 207, 526, 546, 626, 628, 634, 638, 1048, 1050, 1054, 1055 ЦК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги ТОВ «ФК «Венера фінанс» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера фінанс» заборгованість за кредитним договором №280562 від 09.04.2025 у розмірі 6620 (шість тисяч шістсот двадцять) гривень 80 копійок, 2313 гривень 04 копійки судового збору та 3000,00 гривень витрат на правничу допомогу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Панчишин А.Ю.