Ухвала суду № 138888030, 11.08.2026, Сосницький районний суд Чернігівської області

Справа № 745/457/26

Провадження № 1-кп/745/54/2026

УХВАЛА

іменем України

11.08.2026 рокус-ще Сосниця

Сосницький районний суд Чернігівської області в складі :

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів, розглянувши у підготовчому судовому засіданні в с-щі Сосниця кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 внесене в Єдиний реєстр досудового розслідування за № 12026270360000103 від 10.04.2026 року по обвинуваченню у вчиненні злочину за ч.1,2 ст. 307 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В підготовчому судовому засіданні прокурор просив призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту, вважаючи, що під час досудового розслідування були дотримані всі вимоги КПК України, підстав для закриття провадження чи повернення обвинувального акту не вбачає. На думку прокурора, судовий розгляд слід проводити у відкритому судовому засіданні з викликом в судове засідання обвинуваченого, свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .

Також прокурор звернувся з клопотанням про продовження відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави, мотивуючи тим, що ОСОБА_4 , раніше судимий 26.03.2026 Сосницьким районним судом Чернігівської області за ч. 2 ст. 125 КК України до штрафу в розмірі 1700 грн, 04.05.2026 Сосницьким районним судом Чернігівської області за ч. 1 ст. 122 КК України до 2 років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з випробувальним строком 2 роки, обґрунтовано обвинувачується у незаконному придбанні з метою збуту, незаконному зберіганні з метою збуту та незаконному збуті наркотичних засобів, незаконному придбанні з метою збуту, незаконному зберіганні з метою збуту та незаконному збуті наркотичних засобів, вчиненому повторно, у незаконному зберіганні наркотичних засобів з метою збуту, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307 та ч. 2 ст. 307 КК України. 28.05.2026 ухвалою слідчого судді Менського районного суду підозрюваному ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 24.07.2026, з визначенням застави в розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 199 680 грн. 00 коп. 20.07.2026 ухвалою слідчого судді Менського районного суду обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 16.09.2026, з визначенням застави в розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 199 680 грн. 00 коп. На даний час ризики, передбачені ст. 177 КПК України та встановлені ухвалою Менського районного суду від 28.05.2026 про обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжують існувати, зокрема: переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Обвинувачений не заперечував щодо призначення судового розгляду та розгляду справи, однак просив змінити запобіжний захід на домашній арешт в зв"язку з поганим станом здоров"я.

Захисник обвинуваченого не заперечувала щодо призначення судового розгляду та розгляду справи, у вирішенні питання продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відпосно обвинуваченого покладається на розсуд суду.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження щодо можливості призначення судового розгляду, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього документи відносно обвинуваченого, суд приходить до висновку про можливість призначення судового розгляду з наступних підстав.

Угод про визнання винуватості у порядку ст. 468 475 КПК України до суду не надійшло. Підстав для закриття кримінального провадження не вбачається.

Обвинувальний акт складено у відповідності до вимог ст. 291 КПК України, при його затвердженні прокурором дотримані вимоги закону, тому провадження може бути призначене до судового розгляду.

Окрім цього, заслухавши думку учасників кримінального провадження стосовно можливості продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд приходить до висновку, що клопотання є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.3 ст.315 КПК УКраїни під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відносно обвинуваченого ухвалою слідчого судді Менського районного суду від 28.05.2026 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі 199680 грн.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченого продовжено ухвалою слідчого судді Менського районного суду від 20.07.2026, строком до 16.09.2026 з визначенням розміру застави 199680 грн..

Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суддя зобов`язаний встановити, чи доводяться надані сторонами кримінального правопорушення докази, обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього кодексу; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначених у клопотанні.

Відповідно до приписів ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Вирішуючи питання щодо доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченого, суд враховує що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які існували та були підставою для обрання та продовження запобіжного заходу ОСОБА_4 у виді тримання під вартою не зникли.

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, а саме за ч. 1,2 ст. 307 КК України, за вчинення яких законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.

Зокрема, ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - можливість переховування від суду підтверджується тим, що ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні тяжких злочинів та розуміючи про реальний термін відбування покарання та невідворотність у майбутньому покарання за вчинення ним злочинів, тому зможе переховуватися від суду.

Також встановлений ризик, передбачений п.3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні.

Вказаний ризик підтверджується тим, що обвинувачений ОСОБА_4 , без обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, безперешкодно, шляхом залякування, переконання може здійснювати вплив на свідків у вказаному кримінальному провадженні, у результаті чого останні зможуть змінити свої показання в суді під час судового засідання.

Показання свідків мають важливе значення для цього кримінального провадження, проте в умовах зацікавленості обвинуваченого у відверненні негативних наслідків, обумовлених притягненням його до кримінальної відповідальності, він може безпосередньо, а також використовуючи зв`язки із іншими особами, впливати на свідків у різних формах (умовляння, підкуп, заохочення тощо), з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі, тощо.

Крім того, наявний ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень, оскільки обвинувачений раніше 12 разів притягався до кримінальної відповідальності.

Ці обставини свідчать про те, що ризики, які існували при обранні та продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжують існувати.

Стосовно доводів обвинуваченого про доцільність зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт в зв"язку з наявністю в нього захворювань, суд зазначає наступне.

Обвинуваченим надано витяг із медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_4 від 13.07.2026 року,з якого вбачається наявність в нього певних хвороб, в тому числі хронічних захворювань.

При вирішенні питання щодо можливості подальшого застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з огляду на наведені обвинуваченим обставини щодо стану його здоров`я, суд має оцінити не лише сам факт наявності у нього певних захворювань, а й їх характер, тяжкість та фактичний вплив на можливість перебування особи в умовах попереднього ув`язнення.

Зокрема, суду належить встановити та оцінити, чи є наявні у обвинуваченого захворювання такими, що об`єктивно перешкоджають його подальшому перебуванню в умовах слідчого ізолятора; чи потребує він спеціального або безперервного лікування, медичного нагляду чи інших лікувальних заходів, які не можуть бути забезпечені в умовах установи попереднього ув`язнення; чи отримує обвинувачений необхідну медичну допомогу за місцем тримання; чи підтверджуються наведені обвинуваченим обставини актуальними медичними документами та висновками відповідних медичних працівників; а також чи свідчать ці документи про фактичну неможливість подальшого тримання особи під вартою, а не лише про наявність у неї певних захворювань.

Крім того, підлягає з`ясуванню, чи виникли після постановлення попередньої ухвали про застосування або продовження запобіжного заходу нові обставини, пов`язані зі станом здоров`я обвинуваченого, або істотно змінився його стан здоров`я, які могли б вплинути на необхідність зміни запобіжного заходу. При цьому сам по собі факт наявності захворювань, навіть тяжких, не звільняє суд від необхідності оцінити можливість забезпечення належного медичного спостереження та лікування особи в умовах її тримання під вартою.

Одночасно з оцінкою стану здоров`я суд має перевірити, чи зберігаються на час розгляду клопотання ризики, передбачені статтею 177 КПК України, які були підставою для застосування або продовження тримання під вартою, чи зменшилися вони, а також чи є вони достатніми для подальшого застосування саме найсуворішого запобіжного заходу. Суд також має оцінити, чи здатний запобігти встановленим ризикам більш м`який запобіжний захід, зокрема домашній арешт.

Таким чином, для вирішення питання про можливість зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт суду необхідно оцінити у сукупності стан здоров`я обвинуваченого, актуальність та зміст наданої медичної документації, можливість отримання ним необхідної медичної допомоги в умовах СІЗО, наявність або відсутність нових чи істотно змінених обставин порівняно з попереднім розглядом питання про запобіжний захід, а також актуальність і ступінь ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.

Дослідивши доводи обвинуваченого та надану на їх підтвердження медичну документацію, суд не встановив таких обставин, які б свідчили про неможливість подальшого перебування обвинуваченого в умовах СІЗО.

Наявність у обвинуваченого захворювань, зазначених у наданій медичній документації, сама по собі не може бути визнана достатньою підставою для зміни запобіжного заходу. Визначальним у цьому випадку є не лише факт встановлення відповідних діагнозів, а те, чи є характер і тяжкість цих захворювань такими, що об`єктивно перешкоджають перебуванню особи під вартою, потребують такого лікування або медичного спостереження, яке неможливо забезпечити в умовах СІЗО.

Разом із тим надана стороною захисту медична документація не містить висновку про неможливість перебування обвинуваченого в умовах попереднього ув`язнення, не підтверджує необхідності застосування до нього лікування, яке не може бути забезпечене за місцем тримання, та не свідчить про те, що стан його здоров`я несумісний із подальшим триманням під вартою.

Суд також враховує, що сам факт наявності у особи тяжких або хронічних захворювань не означає автоматичної неможливості застосування до неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

За таких обставин суд не вбачає підтвердження того, що стан здоров`я обвинуваченого на цей час істотно змінився порівняно зі станом, який був предметом оцінки суду при попередньому вирішенні питання про запобіжний захід, або що виникли нові обставини, які об`єктивно обумовлюють необхідність його зміни.

При цьому судом враховується, що відповідно до положень кримінального процесуального закону питання про доцільність подальшого застосування тримання під вартою не може вирішуватися виключно з огляду на стан здоров`я особи. Суд зобов`язаний також перевірити наявність та актуальність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, які обумовлюють необхідність застосування цього запобіжного заходу.

За таких обставин, застосування по відношенню до останнього більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить виконання покладених на нього обов`язків і тому суд приходить до висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченого.

Згідно ч.1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Згідно з ч.3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов`язаний визначити розмір застави достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч. 4, 5 ст.182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне визначити розмір застави у відповідності до вимог пункту другого частини п`ятої статті 182 КПК України, тобто у розмірі 60 (шістдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 199680,00 грн, який буде відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, а також є достатнім і прийнятним з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб позбавити особу, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. Підстав для застосування застави у мінімальному розмірі суд не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 177, 182, 183, 194, 197 314-317, 369 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудового розслідування за № 12026270360000103 від 10.04.2026 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1,2 ст. 307 КК України, призначити до розгляду у відкритому судовому засіданні на 09.09.2026 року о 14 год. у приміщенні залу суду.

В судове засідання викликати процесуального прокурора, обвинуваченого, захисника.

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до 08.10.2026 року включно.

Визначити 08.10.2026 датою закінчення строку дії ухвали про продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 .

Визначити обвинуваченому ОСОБА_4 розмір застави - 60 (шістдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 199680,00 (сто дев"яносто дев"ять шістсот вісімдесят) гривень, яка може бути внесена на депозитний рахунок: UA 128201720355289002000005960, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26295412, Банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

У разі внесення розміру застави негайно звільнити ОСОБА_4 з-під варти та покласти на нього наступні обов`язки:

1) не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає ( с.Чорнотичі Корюківського району Чернігівської області) без дозволу суду;

2) прибувати на першу вимогу до суду;

3) повідомляти суд про зміну місця свого проживання або місця роботи;

4) утриматися від спілкування зі свідками.

Строк дії обов`язків визначити протягом двох місяців з часу звільнення ОСОБА_4 з-під варти у разі внесення застави.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що у разі невиконання обов`язків заставодавця, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому для використання коштів судового збору. Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава внесена обвинуваченим може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Контроль за виконанням обвинуваченим обов`язків в разі внесення застави покласти на процесуального прокурора.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору, надіслати ДУ "Чернігівський слідчий ізолятор" та начальнику Відділення поліції № 1 (м. Мена) Корюківського РВП ГУНП в Чернігівській областi.

Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а обвинуваченим протягом 5 днів з моменту отримання її копії.

В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1