Рішення № 138886758, 10.08.2026, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/1530/26

РІШЕННЯ

іменем України

"10" серпня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої судді Лузан Л.В., за участю секретаря судового засідання Манучарян А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ

у березні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 52271,98 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 01 листопада 2024 року ТОВ «Селфі кредит» уклало з відповідачкою договір № 1870223 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort». Відповідно до договору ТОВ «Селфі кредит» зобов`язалося надати та надало відповідачці кредит у розмірі 15000,00 грн зі строком користування коштами протягом 360 днів, яка в свою чергу зобов`язалася вчасно повернути кредит до 27 жовтня 2025 року, а також сплачувати проценти за користування ним у розмірі 1 % від залишку фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредитування.

28 серпня 2025 року ТОВ «Селфі кредит» уклало з ТОВ «ФК «Позика» договір факторингу №28082025, за яким первісний кредитор відступив позивачу за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з договору №1870223 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 01 листопада 2024 року.

Позичальниця свої зобов`язання жодному з кредиторів належним чином не виконала, в зв`язку з чим виникла заборгованість у загальному розмірі 52271,98 грн, у тому числі: заборгованість за кредитом у розмірі 14349,98 грн, заборгованість за процентами в розмірі 30422 грн, штрафи в розмірі 7500,00 грн.

Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідачки в повному обсязі.

23 квітня 2026 року від відповідачки ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, у якому вона заперечила проти задоволення позовних вимог, зазначила, що позивач не надав докази видачі кредиту, штраф не підлягає стягненню у період дії військового стану в силу вимог ЦК України, строк дії договору складає 30 днів, умови договору щодо автопролонгації є несправедливими, а розрахунок заборгованості не є первинним документом, який підтверджує отримання кредитних коштів. На підставі викладених обставин відповідачка просила відмовити у задоволенні позовних вимог та зменшити проценти за користування кредитними коштами.

23 квітня 2026 року від представниці позивача ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, у якій вона не погодилася з доводами відзиву, вказуючи на те, що матеріали справи містять усі необхідні належні та допустимі докази на підтвердження позовних вимог, зокрема надання відповідачці кредитних коштів, наявності та розміру заборгованості за кредитним договором, відповідачка зі свого боку не спростувала вказаних обставин, не надала відповідних розрахунків. Також звертала увагу на те, що кредитний договір був укладений між сторонами в електронній формі, позичальниця ознайомилася з його умовами та підписала за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

В судове засідання представниця позивача не з`явилася, надіслала суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, причину неявки суду не повідомила.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених вимог та на підставі наданих доказів, суд прийшов до наступного.

Так, згідно ч. 1 ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

При цьому, згідно ч. 1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Згідно ч. 2 ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст.ст.611,612,623-625,1049,1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику в строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання, зокрема повинен повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.

Суд встановив, що 01 листопада 2024 року ТОВ «Селфі кредит» уклало з відповідачкою договір № 1870223 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort». Відповідно до договору ТОВ «Селфі кредит» зобов`язалося надати відповідачці кредит у розмірі 15000,00 грн зі строком користування коштами протягом 360 днів, яка в свою чергу зобов`язалася вчасно повернути кредит до 27 жовтня 2025 року, а також сплачувати проценти за користування ним у розмірі 1 % від залишку фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредитування.

Матеріалами справи, а саме копією довідки ТОВ «Пейтек» № 20250828-1402 від 28 серпня 2025 року, випискою з особового рахунку відповідачки, що була надана АТ КБ «ПриватБанк» підтверджено зарахування кредитних коштів за договором № 1870223 від 01 листопада 2024 року на банківську картку відповідачки, що повністю підтверджує факт виконання ТОВ «Селфі кредит» свого зобов`язання перед відповідачкою.

Таким чином, відповідачка набула статусу, прав та обов`язків позичальниці в кредитних правовідносинах з ТОВ «Селфі кредит».

28 серпня 2025 року ТОВ «Селфі кредит» уклало з ТОВ «ФК «Позика» договір факторингу №28082025, за яким первісний кредитор відступив позивачу за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з договору №1870223 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 01 листопада 2024 року.

Також, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Таким чином, до позивача перейшло право вимоги заборгованості за договором № 1870223 від 01 листопада 2024 року.

У той же час, позичальниця свої зобов`язання жодному з кредиторів належним чином не виконала, в зв`язку з чим виникла заборгованість.

Згідно наданого позивачем розрахунку, заборгованість відповідачки за кредитним договором становить 52271,98 грн, у тому числі: заборгованість за кредитом у розмірі 14349,98 грн, заборгованість за процентами в розмірі 30422,00 грн, штрафи у розмірі 7500,00 грн.

Проте, суд не в повній мірі погоджується з вказаним розрахунком.

Згідно п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексуУкраїни у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

За встановленого, нараховані штрафи не підлягають стягненню.

З розрахунком позивача в частині заборгованості за кредитом, процентами суд погоджується, оскільки такі нарахування здійснені у повній відповідності з умовами кредитного договору (зокрема проценти нараховані за узгодженою процентною ставкою та в межах строку кредитування, розмір процентів не перевищує обмежень, встановлених ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», з урахуванням сплачених відповідачкою коштів).

Слід також звернути увагу, що реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України).

Відповідно до ч. 3 ст.12, ч.ч. 1, 5, 6 ст.81,78 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Заперечуючи проти отримання кредитних коштів, відповідачка не надала жодних доказів, що їй не належить номер мобільного телефону, електронна адреса, з якої подано заяву, тощо. Відповідачка не зверталася до правоохоронних органів з повідомленням про незаконне використання її персональних даних, отримання кредиту, не повідомляла й Банк про незаконний рух коштів на її рахунку чи використання коштів іншими особами.

При цьому, посилання відповідачки на відсутність доказів видачі кредитних коштів в сумі 15000,00 грн, спростовуються матеріалами справи.

Також суд не приймає до уваги доводи відзиву про те, що позивачем не надано первинних бухгалтерських документів, що б підтвердили наявну заборгованість, оскільки на підтвердження розміру заборгованості позивач надав суду детальний розрахунок заборгованості.

Слід звернути увагу на те, що ТОВ «ФК «Позика» (аналогічно первісний кредитор) не є банківською установою, а має статус фінансової установи, керується у своїй діяльності Законом України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема з кредитування без відкриття для позичальників окремих рахунків (на відміну від банківських установ), а тому не створює первинні банківські документи, а відтак наданий позивачем розрахунок (у сукупності з доказами про надання кредиту) є належними та допустимими доказами заборгованості та її розміру.

Водночас, наданий позивачем розрахунок відповідачкою не спростовано, не надано доказів його неправильності або альтернативного розрахунку.

Крім цього, суд не приймає до уваги твердження відзиву про те, що позивач не надав усіх доказів як на підтвердження факту переходу до неї прав вимоги за кредитним договором від первісного кредитора, оскільки воно спростовується копією договору факторингу №28082025 від 28 серпня 2025 року, копією виписки з реєстру прав вимоги від 28 серпня 2025 року, копією платіжної інструкції щодо переказу коштів на підтвердження здійснення розрахунку за договором факторингу.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово вказував, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Згідно ч.1ст.141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати (судовий збір) у розмірі 2290,00 грн (пропорційно розміру задоволених позовних вимог 86%).

Що стосується витрат на правничу допомогу.

Так, відповідно до ч.ч.2-5 ст.137 ЦПК України витрати на правничу допомогу складаються з гонорару адвоката за представництво в суді; іншої правничої допомоги, пов`язаної зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збору доказів тощо; вартості послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу представницею позивача до позовної заяви надано копію договору про надання правової допомоги від 02 січня 2026 року № 39493634/03, укладеного між ТОВ «ФК «Позика» та ФОП Горобей Р.Г. (яка має статус адвоката), з копіями додаткової угоди від 17 березня 2026 року № 1870223, акту наданих послуг, детального опису робіт, що містять перелік, опис та узгоджену сторонами вартість виконаних робіт, необхідних для надання правничої допомоги, зокрема: усна консультація клієнта, витрачений час 0,5 год, вартість послуги 250,00 грн; письмова консультація клієнта, витрачений час 0,5 год, вартість послуги 500,00 грн; правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій, витрачений час 1 год, вартість послуги 1500,00 грн; складання позовної заяви, витрачений час 2 год, вартість послуги 3000,00 грн, формування додатків до позовної заяви, витрачений час 0,5 год, вартість послуги 750,00 грн. Загальна вартість послуг 6000,00 грн.

Даний спір є спором незначної складності, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною, справа не передбачає необхідності виконання значного обсягу дій та робіт, необхідних для її підготовки та розгляду.

При цьому, формування додатків до позовної заяви, не можуть бути віднесені до видів правничої допомоги, які передбачені в ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Також є необґрунтованим виокремлення адвокатом як самостійного виду адвокатської послуги правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів позивача, оскільки охоплюється діями адвоката із складання позовної заяви.

Отже, зважаючи на викладене, суд вважає, що визначені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є завищеними і не являються співмірними, обґрунтованими і пропорційними об`єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, а тому дійшов висновку про необхідність зменшення розміру відшкодування витрат на правничу допомогу до 1500,00 грн.

З огляду на положення ч.2 ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 1290,00 грн (пропорційно розміру задоволених позовних вимог).

Керуючись ст.ст.12,13,76-83,141,259,263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ

позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Позика», місцезнаходження: місто Київ, вулиця Глибочицька, будинок 17Б, ідентифікаційний код 39493634, заборгованість за договором №1870223 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» від 01 листопада 2024 року в розмірі 44771,98 грн, у тому числі: заборгованість за кредитом у розмірі 14349,98 грн, заборгованість за процентами в розмірі 30422,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Позика», місцезнаходження: місто Київ, вулиця Глибочицька, будинок 17Б, ідентифікаційний код 39493634, судові витрати в розмірі 3580,00 грн.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Суддя Л.В. Лузан