Ухвала суду № 138886693, 10.08.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/27964/20

Провадження 6/127/1134/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Борисюк І.Е.,

за участю: секретаря судового засідання Обертун Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» про заміну стягувача та видачу дубліката виконавчого листа,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» із заявою про заміну стягувача та видачу дубліката виконавчого листа.

Заява обґрунтована тим, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області у справі № 127/27964/20 було задоволено позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за яким 18.05.2021 видано виконавчий лист. 22.08.2025 між АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Капіталресурс» укладено договір факторингу № 8-22-08/2025, за умовами якого право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до ТОВ «Капіталресурс». Крім того, на примусовому виконанні перебувало виконавче провадження № 65679403 з примусового виконання вказаного виконавчого листа, яке 23.11.2022 було завершено державним виконавцем, а виконавчий документ направлено на адресу стягувача. Проте, під час укладення договору факторингу оригінал виконавчого листа новому кредитору передано не було. На запит ТОВ «Капіталресурс» первісний стягувач - АТ КБ «ПриватБанк» листом від 31.03.2026 повідомило, що оригінал виконавчого листа № 127/27964/20 втрачено. У зв`язку з вказаним ТОВ «Капіталресурс» на даний час не може реалізувати свої права як стягувача, що гарантовані законодавством України.

Вищевикладене й стало підставою для звернення представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» до суду із заявою про заміну стягувача у виконавчому листі № 127/27964/20 від 18.05.2021 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості, з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс», а також видачу дубліката вказаного виконавчого листа.

На виконання вимог абз. 2 ч. 2 ст. 183 ЦПК України заявником надано разом із заявою, поданою до суду в електронній формі, докази надсилання заяви із доданими до неї документами заінтересованим особам: АТ КБ «ПриватБанк» та Другому відділу ДВС у місті Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України - до їх електронних кабінетів та боржниці ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку листом з описом вкладення. (а.с. 112-115)

Судом встановлено, що направлені заявником вищевказані документи були доставлені до електронних кабінетів учасників справи, крім боржниці, 28.07.2026, що підтверджується відповідними квитанціями про доставку документів до зареєстрованих електронних кабінетів. (а.с. 114-115) Поштове відправлення, направлене боржниці засобами поштового зв`язку 08.08.2026 повернулось відправнику із відміткою «за закінчення встановленого терміну зберігання», що підтверджується відомостями з вебсайту Укрпошти (трекінг відправлення № 0505662824784).

У судове засідання представник заявника та заінтересовані особи не з`явились, хоча були повідомленими про дату, час і місце розгляду справи. Причини неявки суду не повідомлено. Однак, заявником у заяві про заміну стягувача та видачу дубліката виконавчого листа викладено клопотання про розгляд заяви без участі його представника.

Згідно із ч. 3 ст. 442 ЦПК України, враховуючи у даному випадку положення частини п`ятої цієї статті, неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну стягувача.

Враховуючи клопотання представника заявника, а також положення ст. 223, ч. 3 ст. 442 і пп. 17.4 п. 17 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суд постановив провести розгляд справи у відсутність представника заявника та заінтересованих осіб (ухвала суду постановлена без оформлення окремого документа та занесена до протоколу судового засідання).

Дослідивши заяву ТОВ «Капіталресурс», суд прийшов до наступного висновку.

25.02.2021 Вінницьким міським судом Вінницької області було ухвалено заочне рішення у цивільній справі № 127/27964/20 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість станом на 18.10.2020 в сумі 19 247, 97 гривень, яка складається з наступного: 15 876, 47 гривень - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 3 371, 50 гривень - заборгованість за простроченими відсотками, а також судовий збір в сумі 2 102, 00 гривень.

З матеріалів справи вбачається, що вищевказане судове рішення набрало законної сили.

Також з матеріалів справи вбачається видача представнику Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» Вінницьким міським судом Вінницької області 18.05.2021 виконавчого листа за вищевказаним судовим рішенням.

22.08.2025 між Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» було укладено договір факторингу № 8-22-08/2025, відповідно до умов якого клієнт відступає належні йому права вимоги (прав вимоги), а саме права грошової вимоги клієнта до позичальників, зазначених у Реєстрі боргових зобов`язань (за формою, що наведена у додатку № 1 до цього договору), який складається клієнтом, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за договорами (з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них), що укладені між клієнтом та боржниками, та перелік яких наведено згідно з відповідним Реєстром боргових зобов`язань, а фактор здійснює фінансування клієнта шляхом купівлі у нього прав вимоги та сплачує клієнту за права вимоги грошові кошти (купівельну ціну) у сумі та у порядку визначених цим Договором (п. 1). (а.с. 122-124)

Моментом (днем) переходу до фактора прав вимоги (у відповідній частині) є день підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі відповідного Реєстру боргових зобов`язань (за формою, що наведена у додатку № 2 до цього договору) (п. 4 договору).

08.09.2025 між АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Капіталресурс» було підписано акт № 2 приймання-передачі Реєстру боргових зобов`язань № 2 від 08.09.2025 за договором факторингу № 8-22-08/2025 від 22.08.2025. (а.с. 125)

Згідно витягу з реєстру боргових зобов`язань № 2 до договору факторингу № 8-22-08/2025 від 22.08.2025, АТ КБ «ПриватБанк» відступило, а ТОВ «Капіталресурс» набуло права вимоги, зокрема до ОСОБА_1 за кредитним договором № б/н (референс договору SAMDNWFCO0045895352). (а.с. 126)

У відповідності до п. 3 вищевказаного договору факторингу «Капіталресурс» сплатив «купівельну ціну» в повному обсязі до укладення цього договору, що також підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 1 від 22.08.2025. (а.с. 130)

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статті 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, вчинення правочину, наслідком якого є заміна особи в окремому зобов`язанні через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги), є різновидом переходу до особи прав у матеріальних правовідносинах. Унаслідок такої заміни кредитора в матеріальному правовідношенні відбувається його заміна на іншу особу і в процесуальних правовідношеннях у визначених законом випадках.

Зміна кредитора в зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання, не обмежує цивільних прав учасників цих правовідносин. У зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Судом прийнято до уваги, що у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора в зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. У зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником). Процесуальне правонаступництво передбачене ст. 55 ЦПК України - це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. У зв`язку із цим для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.

Матеріальне правонаступництво реалізується в межах процесуального правонаступництва виключно за правилами останнього.

За змістом ст. 512 ЦК України, ст. 442 ЦПК України та ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи із цих норм, зокрема, п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

За таких обставин може мати місце звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження, що відповідатиме змісту ст.ст. 512, 514 ЦК України та ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Окреслене завдання включає в себе як своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, так і досягнення мети ефективного захисту порушених прав шляхом своєчасного та ефективного виконання судового рішення.

Заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених ч. 1 ст. 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу.

Реалізація процесуального правонаступництва має мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва.

Враховуючи необхідність реалізації прав сторін спору на стадії виконання судового рішення, в тому числі в контексті пред`явлення до виконання виконавчого документа та здійснення виконавчого провадження, як те вбачається із заяви заявника, саме з точки зору такої процесуальної мети й розглядається процесуальне правонаступництво у цій справі. Заміна судом сторони справи на підставі матеріального правонаступництва з метою реалізації правонаступником судового рішення у виконавчому провадженні не позбавлена процесуальної мети.

Враховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни сторони справи (стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження.

Водночас, дослідивши матеріали заяви, суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні враховуючи наступне.

Так, із витягу з реєстру боргових зобов`язань № 2 до договору факторингу № 8-22-08/2025 від 22.08.2025 вбачається відступлення АТ КБ «ПриватБанк» ТОВ «Капіталресурс» права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № б/н (референс договору SAMDNWFCO0045895352); дата відкриття рахунку 30.09.2018; загальна сума заборгованості 17 427, 97 гривень.

Проте, як вбачається з рішення суду від 25.02.2021 у справі № 127/27964/20, за яким 18.05.2021 було видано виконавчий лист, стягувача у якому просить замінити заявник, було стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість в сумі 19 247, 97 гривень по договору б/н від 12.04.2016.

У матеріалах справи відсутні належні докази того, що договір б/н від 12.04.2016 є договором, референс якого SAMDNWFCO0045895352.

Судом враховано, що у відповідності до ч. 3 ст. 12 та ч. 1, ч. 5-ч. 7 ст. 81 ЦПК України, з урахуванням ст.ст. 76-80 ЦПК України, заявник зобов`язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази. Представником заявника не повідомлено суду про неможливість подання будь-яких доказів або наявність складнощів в поданні таких доказів. Суд вважає, що заявник, скориставшись своїми процесуальними правами, надав суду усі наявні докази по даній справі на підтвердження своїх вимог.

Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій. Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом. Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму. Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Також, судом звернуто увагу на те, що у відповідності до положень ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, звернувшись до суду, заявник, як заінтересована особа, не довів суду належними, допустимими і достовірними доказами, в розумінні ст.ст. 77-79 ЦПК України, своє правонаступництво як кредитора/стягувача по кредитному договору б/н від 18.10.2020, які б були достатніми, в розумінні ст. 80 ЦПК України, для задоволення заяви про заміну стягувача.

Оскільки заміна стягувача у виконавчому листі є процесуальним наслідком матеріального правонаступництва, висновок про відмову у задоволенні вимоги про заміну стягувача тягне за собою й відмову у задоволенні похідної вимоги про видачу дубліката виконавчого листа.

Таким чином, враховуючи вищевикладене суд прийшов до висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» про заміну стягувача та видачу дубліката виконавчого листа не підлягає задоволенню.

Суд звертає увагу заявника, що за встановлених судом обставин дане судове рішення не позбавляє його права повторно звернутись із заявою до суду, усунувши обставини, що стали підставою для відмови в її задоволенні.

На підставі викладеного вище та керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 11, 512-519 ЦК України, ст.ст. 76-82, 258-261, 353-355, 442, пп. 17.4 п. 17 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» про заміну стягувача та видачу дубліката виконавчого листа - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення до Вінницького апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду складена 11.08.2026.

Суддя