Ухвала суду № 138886668, 06.08.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа 127/27456/26

Провадження 1-кс/127/10375/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

представника Вінницької ОДА ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора відділу Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_3 , в рамках кримінального провадження № 12026020000000230 внесеного до ЄРДР 04.08.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, про арешт майна, за фіксування судового розгляду технічними засобами,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшло клопотання прокурора відділу Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_3 про накладення арешту на майно.

Клопотання мотивовано тим, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, проводиться досудове розслідування у кримінальному проваджені №12026020000000230 від 06.05.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, у зв`язку із чим у органу досудового розслідування постала необхідність у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді накладення арешту на майно.

Під час розгляду, з матеріалів клопотання встановлено, що громадська організація звернулась із заявою про вчинення кримінального правопорушення, у якій викладено факт того, що на території ряду територіальних громад має місце системне використання земельних ділянок без належних правових підстав та які відповідно до законодавства повинні передаватися у користування виключно на конкурентних засадах, фактично використовуються заздалегідь визначеними суб`єктами господарювання без проведення земельних торгів та без належного оформлення прав користування.

У ряді випадків земельні ділянки офіційно обліковуються як такі, що не передані у користування, однак фактично обробляються: здійснюється оранка, посів та збір урожаю із застосуванням сільськогосподарської техніки. Така діяльність має відкритий характер та здійснюється на значних площах.

Для перевірки вказаної інформації, в рамках розслідування надано доручення оперативному підрозділу, в ході виконання якого встановлено факт самовільного зайняття та використання суб`єктами господарської діяльності земельних ділянок на території Дубовомахаринецького старостинського округу Самгородської сільської ради Хмільницького району Вінницької області.

Так, в ході відпрацювання Козятинської ОТГ 02.08.2026 було виявлено комбайн марки «CLAAS 760 LEXION», д.н.з. НОМЕР_1 , який здійснював сільськогосподарські роботи, а саме збір (косіння) зернової культури «пшениця» на частині земельної ділянки з кадастровим номером 0521481600:03:002:0377 площею 37,3954 га, що відносяться до земель запасу громади, однак після того як на місце зупинки комбайна прибув його власник, а саме голова СФГ «ІНГОДА» ОСОБА_5 , останній в супереч вимозі працівників поліції покинув місце вчинення кримінального правопорушення на вказаному комбайні до приїзду слідчо-оперативної групи.

З метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення 02.08.2026 в порядку ст. 233, 237 КПК України проведено огляд земельних ділянок, з кадастровими номерами 0521481600:03:002:0377 площею 37,3954 га, 0521481600:03:002:0378 площею 1 га, 0521481600:03:002:0321 площею 5,4382 га та 0521481600:03:002:0389 площею 2 га, які є самовільно зайнятими та використовуються для вирощування сільськогосподарської культури пшениці, урожай з яких частково зібрано, вищеописані земельні ділянки, являються комунальною та державною власністю, розташовані на території Дубовомахаринецького старостинського округу Самгородської сільської ради Хмільницького району Вінницької області.

В даному випадку, встановлено факти, що можуть свідчити про самовільне зайняття та вирощування сільськогосподарської культури пшениці на вищевказаних земельних ділянках, які відносяться до земель запасу комунальної власності та земель лісового фонду державної власності.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна відомості про право власності на земельні ділянки із кадастровими номерами 0521481600:03:002:0377 площею 37,3954га, 0521481600:03:002:0378 площею 1га та 0521481600:03:002:0389 площею 2га що розташовані на території Дубовомахаринецького старостинського округу Самгородської сільської ради Хмільницького району Вінницької області, у реєстрі відсутні, а земельна ділянка з кадастровим номером 0521481600:03:002:0321 площею 5,4382га на праві власності належать Вінницькій обласній державній адміністрації та перебуває у постійному користуванні ДСГП «Ліси України».

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді.

Арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

На даний час є достатні підстави вважати, що нерухоме майно, а саме земельні ділянки з кадастровими номерами 0521481600:03:002:0377 площею 37,3954га, 0521481600:03:002:0378 площею 1га, 0521481600:03:002:0321 площею 5,4382га та 0521481600:03:002:0389 площею 2га, є предметом злочину та набуті у користування для ведення господарської діяльності злочинним шляхом, а отже мають значення речових доказів, крім того, урожай пшениці, що вирощується та зазначених земельних ділянках може бути використаний для відшкодування заподіяної шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

На підставі вищевикладеного, з метою забезпечення кримінального провадження, прокурор просила слідчого суддю клопотання задовольнити.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 вимоги клопотання про арешт майна підтримала у повному обсязі.

Представник Вінницької ОДА ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечила щодо задоволення клопотання прокурора про накладення арешту на нерухоме майно, а саме тземельні ділянки із забороною користуватись та розпоряджатися будь яким чином, а також вести господарську діяльність пов`язану із розорюванням вказаної земельної ділянки та вирощування на ній сільськогосподарських культур, оскільки земельні ділянки перебувають у постійному користуванні ДСГП «Ліси України» та використовуються в тому числі і для вирощування сільськогосподарської культури пшениці, а тому, просила відмовити у задоволенні клопотання прокурора у повному обсязі.

Слідчий суддя вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали клопотання та матеріали кримінального провадження, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов`язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Враховуючи наведене, судовий розгляд клопотання здійснювався за фіксації судового процесу технічними засобами.

Так, згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Арешт на комп`ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини другою цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп`ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

Арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.

Забороняється накладати арешт на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання" і статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки".

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

В силу ст. 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову також цивільний позивач.

Як зазначено вище, згідно з частиною першою статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

В ході розгляду, з матеріалів доданих до клопотання не вбачається наявності жодного доказу на предмет наявності підстав, а також обґрунтування того, що потреби досудового розслідування, з часу внесення відомостей до ЄРДР, а саме 06.05.2026, виправдовують необхідність накладення арешту на майно законного володільця, який не має жодного відношення до кримінального провадження, ба більш того, не конкретизовано підстав та мети накладення арешту.

Крім того, у клопотанні не зазначено жодних доказів на підтвердження розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також відсутні докази підтверджуючі співмірності вартості майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову з розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, що також свідчить про недотримання вимог ст. 171 КПК України.

Також, накладення арешту на земельну ділянку із забороною у будь-який спосіб розпоряджатись (у тому числі, але не виключно: відчужувати, обтяжувати, передавати в заставу, оренду) та використовувати (у тому числі; але не виключно: вести господарську діяльність пов`язану із розорюванням вказаної земельної ділянки та вирощування на ній сільськогосподарських культур), повністю позбавляє власника майна здійснювати свою господарську діяльність, зокрема одним із видів діяльності господарства, є вирощування зернових культур (пшениця), що призведе до занепаду земельних ділянок та негативних наслідків.

Накладення заборони здійснення господарської діяльності є порушенням гарантованого Конституцією України права власності, що включає в себе володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Статтею 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477- IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду як джерело права.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07 червня 2007 року у справі «Смирнов проти України» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересам та правомірною метою, а з іншого боку - вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

До того ж, п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна віднесено до заходів забезпечення кримінального провадження, тому, для накладання арешту на майно, як захід забезпечення кримінального провадження, обов`язково повинна бути наявна досить обґрунтована підозра.

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження та потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручаюся у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора, а також може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

З огляду на вищенаведене, враховуючи те, що прокурором не доведено необхідності такого арешту з посиланням на належні, допустимі докази, тому слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання прокурора відділу Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно є необґрунтованим, невмотивованим та не доведеним, а тому, задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. 131, 132, 170, 171, 172, 174, 175 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання прокурора відділу Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_3 , в рамках кримінального провадження № 12026020000000230 внесеного до ЄРДР 04.08.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, про накладення арешту на майно відмовити.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення, однак оскарження не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя