Рішення № 138886578, 11.08.2026, Шаргородський районний суд Вінницької області

Справа № 152/452/26

2/152/570/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11 серпня 2026 року м. Шаргород

Шаргородський районний суд Вінницької області у складі:

головуючого Войнаровського І.В.,

за участі:

секретаря Дроган Н.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої дії адвокат Скорковська Любов Анатоліївна до Шаргородської міської територіальної громади Жмеринського району Вінницької області, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

у с т а н о в и в:

24 березня 2026 року адвокат Скорковська Л.А., в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до Шаргородської міської територіальної громади Жмеринського району Вінницької області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Руданське Жмеринського (раніше Шаргородського) району Вінницької області помер батько ОСОБА_1 ОСОБА_2 , який постійно до дня своєї смерті проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_1 , та згідно запису в погосподарській книзі № 3 особовий рахунок НОМЕР_1 разом з спадкодавцем на час відкриття спадщини ніхто не проживав та не був зареєстрований. Після смерті ОСОБА_2 залишилось спадкове майно, яке складається із земельної ділянки, площею 1,44 га, кадастровий номер 0525387200:01:004:0042, що розташована на території Руданської сільської ради, із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. В січні 2026 року матір позивача - ОСОБА_3 , діючи на підставі довіреності, посвідченої 06 січня 2026 року Прогонним Є.М., приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Житомирської області, від імені ОСОБА_1 , звернулася до державного нотаріуса Шаргородської державної нотаріальної контори з питанням оформлення спадщини, однак ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, що залишилось після смерті ОСОБА_2 , у зв`язку з тим, що останньою своєчасно не подано заяву про прийняття спадщини та не пред`явлено доказів про реєстрацію місця проживання разом із спадкодавцем на час його смерті. Роз`яснено, що питання про визначення додаткового строку для подання заяви в нотаріальну контору може бути вирішено судом. Вважає, що строк для подання заяви про прийняття спадщини був пропущений позивачем з поважних причин. Вказує, що батьки позивача припинили спільне проживання (до цього проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу) понад 16 років до дня смерті спадкодавця, у зв`язку з чим позивач почала фактично проживати з матір`ю та не була обізнана про майновий стан батька, не мала доступу до його особистих речей чи документів, а сам спадкодавець за життя не повідомляв їй про набуття у власність земельної ділянки. На момент смерті батька ОСОБА_2 позивач ОСОБА_1 була молодою особою, щойно закінчила школу та вступила до навчального закладу в іншому місті, у зв`язку з чим фактично змінила місце проживання. У подальшому позивач створила власну сім`ю та переїхала на постійне місце проживання до Житомирської області, що остаточно унеможливило отримання будь-яких відомостей про спадщину за місцем її знаходження. Про існування земельної ділянки позивачу стало відомо на початку січня 2026 року випадково під час приватної розмови з працівниками сільської ради. Тому, позивач не знала і не могла знати про відкриття спадщини та наявність спадкового майна, що унеможливило своєчасне звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, а тому вважає, що остання пропустила вказаний строк з поважної причини і їй слід надати додатковий строк у три місяці для подання заяви про прийняття спадщини, що й стало підставою для звернення до суду з вказаним позовом. Після смерті ОСОБА_2 у Спадковому реєстрі інформація відсутня. Крім позивача інших спадкоємців ні за законом ні за заповітом після смерті її батька ОСОБА_2 немає, оскільки позивач являється його єдиною дитиною, батьки спадкодавця померли ще задовго до його смерті, а в офіційному зареєстрованому шлюбі ОСОБА_2 ніколи не був, тільки проживав в цивільному шлюбі із матір`ю позивача та сімейні відносини із нею фактично були припинені понад 16 років до смерті ОСОБА_2 .

З огляду на вищевикладене, представник позивачки просить визнати, що строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , пропущений ОСОБА_1 з поважних причин та визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Руданське Жмеринського (раніше Шаргородського) району Вінницької області, тривалістю три місяці з моменту набрання цим рішенням законної сили.

Ухвалою суду від 24 березня 2026 року цю позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі (а.с.24).

Ухвалою суду від 28 травня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду (а.с.38).

Ухвалою суду від 11 серпня 2026 року прийнято рішення провести заочний розгляд справи.

В судове засідання позивачка та її представник не з`явилися, однак 11 серпня 2026 року від представника позивачки до суду надійшла заява, в якій просить: розглянути цивільну справу за відсутності позивача та його представника;. позовні вимоги позивача розглянути по суті на підставі наявних у матеріалах справи доказів та провести заочний розгляд даної справи у порядку, передбаченому статтями 280-281 ЦПК України та ухвалити заочне рішення (а.с.42-43).

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, шляхом направлення судових повісток про виклик до суду (а.с.39,41).

Оцінивши досліджені у судовому засіданні докази, суд доходить висновку, що позов слід задовольнити, виходячи із такого.

Відповідно до копії свідоцтва про народження, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Руданське Шаргородського району Вінницької області. Її батьком записаний ОСОБА_2 , а матір`ю ОСОБА_4 (а.с.8).

Згідно з копією свідоцтва про шлюб, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зареєстрували 11 січня 2022 року шлюб. Після реєстрації шлюбу позивачка змінила прізвище з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 » (а.с.9).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Руданське Шаргородського району Вінницької області (а.с.10).

Згідно з копією державного акта на право власності на земельну ділянку серії ВН №171686 від 15 червня 2003 року, ОСОБА_2 був власником земельної ділянки площею 1,44 га, яка розташована на території Руданської сільської ради, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0525387200:01:004:0042 (а.с.11).

Відповідно до довідки №39 від 21 січня 2026 року, виданої Руданським старостинським округом Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області, батько позивачки ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на момент смерті був зареєстрований та проживав в АДРЕСА_1 , згідно запису в погосподарській книзі №3 особовий рахунок НОМЕР_1 . За даним погосподарським номером ніхто не зареєстрований та не проживав (а.с.12).

Постановою державного нотаріуса Шаргородського державної нотаріальної контори Вінницької області Масилюк Р.М. №67/02-31 від 11 лютого 2026 року, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, з підстави пропуску нею строку для подання заяви про прийняття спадщини (а.с.13).

Згідно з копій витягів зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори, спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №84134233 та №84134254 від 11 лютого 2026 року, ОСОБА_2 заповіту не залишав та спадкова справу не заводилась (а.с.14-15).

Відповідно до повідомлення Шаргородської державної нотаріальної контори Вінницької області №171/01-16 від 28 березня 2026 року, спадкова справа до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , не заводилася, згідно алфавітний книг обліку спадкових справ за 2017-2026 роки (а.с.26).

Судом установлено, що позивачка ОСОБА_1 пропустила шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_2 з поважних причин.

Установленим судом обставинам відповідають цивільні правовідносини, пов`язані зі спадкуванням, які регулюються Цивільним кодексом України (далі ЦК України).

Так, згідно зі статтями 1216 та 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Частинами 1 та 2 ст. 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця (ч. 1 ст. 1221 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом, зокрема, можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини.

Частиною 1 ст. 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно з ч. 2 ст. 1269 ЦК України заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно із частинами 1, 3 ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За приписами ч. 1, 2 ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Пунктом 2 Постанови пленуму Верховного суду України № 14 від 18 грудня 2009 року встановлено, що обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з?ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

З огляду на викладене, суд вважає поважною та обґрунтованою причину пропуску строку для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , з огляду на це, на переконання суду, позивачці слід визначити додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини тривалістю в три місяці, який слід відраховувати з дня набрання рішенням суду законної сили.

Ураховуючи викладене вище, суд доходить висновку про повне задоволення позову.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 247, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, на підставі статей 1220, 1222, 1223, 1268, 1269, 1270, 1272 ЦК України, суд,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якої дії адвокат Скорковська Любов Анатоліївна до Шаргородської міської територіальної громади Жмеринського району Вінницької області, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини задовольнити повністю.

Визнати, що строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , пропущений ОСОБА_1 з поважних причин та визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Руданське Жмеринського (раніше Шаргородського) району Вінницької області, тривалістю три місяці, починаючи з дня набрання рішенням суду у цій справі законної сили.

Згідно зі статтями 273, 284, 354, 355 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивачем рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справі, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.В. Войнаровський