Рішення № 138886410, 10.08.2026, Тиврівський районний суд Вінницької області

Справа № 145/619/26

Провадження №2/145/751/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

"10" серпня 2026 р. селище Тиврів

Тиврівський районний суд Вінницької області в складі: головуючого судді Патраманського І.І.

за участю: секретаря судового засідання Урсуляк Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Курахове Мар`їнського району Донецької області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , ВПО, проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1

до

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Донецьк Донецької області, місце реєстрації невідоме, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 (згідно позовної заяви), останнє відоме місце проживання АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2

про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

ВСТАНОВИВ:

До Тиврівського районного суду Вінницької області 14.04.2026 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що вона з відповідачем є батьками неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає із нею. Відповідач коштів на утримання сина надає зовсім рідко, декілька разів на рік. Вона на даний час не працює, оскільки здійснює догляд за малолітніми дітьми, оскільки у неї ще є донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Вона бажає стягувати з відповідача аліменти на утримання сину у частці від його доходу. Їй відомо, що у відповідача інших утриманців немає, тому вважає, що він повинен сплачувати аліменти на утримання сина у частці від його доходу у розмірі не менше 1/4 частки від усіх видів його доходу щомісячно до його повноліття. Такий розмір аліментів суттєво не вплине на матеріальне становище відповідача, оскільки він працездатний, може працювати та допомагати в утриманні сина.

Враховуючи викладене позивачка просить стягувати із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частки від усіх видів його доходу щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення даного позову до суду і до досягнення сином повноліття. Рішення суду в частині стягнення аліментів в межах платежу за один місяць просить допустити до негайного виконання.

Процесуальні дії у справі:

Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 18.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи суд вирішив проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не прибула, причин неприбуття суду не повідомила, про розгляд справи була належно повідомлена. 20.07.2026 надала до суду заяву, в якій вказує, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Просить справу розглянути за її відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, причин неприбуття суду не повідомив, про слухання справи повідомлений в установленому законом порядку.

Так, 23.06.2026 копію ухвали про відкриття провадження разом із копією позовної заяви з додатками було надіслано відповідачу ОСОБА_2 на адресу проживання з рекомендованим листом з повідомленням про вручення, яку 01.07.2026 повернуто до суду з довідкою про причини повернення, у якій зазначено, що адресат відсутній за вказаною адресою (а.с.33-36). З урахуванням викладеного, 09.07.2026, 24.07.2026 судом на офіційному веб-порталі судової влади України розміщено оголошення про виклик ОСОБА_2 до суду (а.с.27, 37) .

Відповідно до ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Згідно з ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Частиною 11 ст. 128 ЦПК України передбачено, що відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають електронного кабінету, за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому суду адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає, не перебуває або не знаходиться.

Частиною 10 ст. 130 ЦПК України передбачено, що якщо місцеперебування відповідача невідоме, суд розглядає справу після надходження до суду відомостей щодо його виклику до суду в порядку, визначеному цим Кодексом.

Враховуючи те, що відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та проводить його в даному судовому засіданні на підставі доказів наявних у справі.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд ухвалює по справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки позивач не заперечує проти такого порядку вирішення спору.

Фактичні обставини справи, встановлені судом:

Сторони мають неповнолітню дитину: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про його народження (а.с. 7).

Дитина проживає з позивачкою і перебуває на її утриманні, що стверджується актом обстеження матеріально-побутових умов проживання (а.с.2), та довідками про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 14.02.2025 № 505-7002346824, № 505-7002346824 (а.с. 8, 9).

З позовної заяви вбачається, що батько участі в утриманні дитини приймає нерегулярно, а позивачка не в змозі самостійно забезпечити дитину найнеобхіднішим. Заперечень на позовну заяву від відповідача до суду не надходило.

Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права:

Відповідно до ст. 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (зі змінами, внесеними Протоколом № 11) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебуванні в шлюбі та у випадку його розірвання.

Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй "Про права дитини" від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку.

Відповідно до положень ст. 1-3 Конвенції ООН "Про права дитини" в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.

Статтею 51 Конституції України та статтями 180, 191 Сімейного Кодексу України (далі СК України) передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» та ст. 141 СК України, батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Розірвання шлюбу між батьками чи проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно ч. 1, 2 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно ст. 182 СК України до обставин, які суд досліджує при визначенні розміру аліментів на дитину відносяться: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною другою ст. 182 СК України встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Прожитковий мінімум на час розгляду справи для дітей віком до 6 років становить 2817 гривень на місяць (ст. 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2026 рік від 03.12.2025 № 4695-ІХ ).

Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом (ч. 1 ст. 183 СК України).

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду спосіб стягнення аліментів (у частці від доходу матері, батька або у твердій грошовій сумі) здійснюється за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, та змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Тобто спосіб стягнення аліментів (у частці від доходу чи у твердій грошовій сумі) здійснюється за рішення суду, але за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Таким чином суди не вправі виходити за межі позовних вимог та самостійно визначати спосіб стягнення аліментів, оскільки це буде порушенням принципу диспозитивності, визначеного ст. 13 ЦПК України.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 04.07.2018 № 490/4522/16-ц.

Враховуючи, що дитина проживає разом з матір`ю, а позивач наполягає на визначенні стягнення аліментів у частці від доходу, суд дійшов висновку про визначення способу стягнення аліментів у частці від заробітку (доходу), батька.

Сторони на підтвердження своїх доходів і матеріального стану у встановленому порядку докази суду не надали. Як і доказів на підтвердження інших обставини, що мають істотне значення, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів.

При визначені розміру аліментів судом враховується, що аліменти стягуються на дитину, яка перебуває на повному утриманні матері. Відповідач є молодою людиною, працездатного віку, розмір його доходів невідомий, інших утриманців не встановлено.

Згідно ст. 191 СК аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

У відповідності до ч. 1,2 ст. 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі п. 3 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Висновки суду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, надавши оцінку зібраним у справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванні усіх обставин справи, суд прийшов до наступних висновків.

Обов`язок відповідача утримувати свою неповнолітню дитину випливає з положень діючого законодавства.

При визначенні розміру аліментів суд враховує факт проживання неповнолітньої дитини з матір`ю, вік дитини, матеріальний стан позивача, вартість життя на теперішній час та необхідність здійснення витрат для забезпечення соціально-побутових потреб, розвитку, здоров`я дитини, матеріальне становище та стан здоров`я платника аліментів, який є молодою людиною працездатного віку, інших утриманців не встановлено, а тому суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення аліментів є обґрунтованими, такими, що відповідають переліченим нормам закону, а тому позов слід задовольнити повністю, і стягувати з відповідача аліменти на утримання неповнолітньої дитини в розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму і не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

Доказів, які б спростовували вищевикладене, сторонами не надано.

Зважаючи на вищевикладені обставини, суд вважає об`єктивним та справедливим розмір аліментів на утримання дитини сторін у вигляді 1/4 частини доходу відповідача щомісячно, в межах позовних вимог, і таким, що відповідатиме загальновстановленому розміру аліментів на дитину при визначенні розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) батьків (ч.5 ст.183 СК України).

Враховуючи положення ст.191 СК України стягнення аліментів слід розпочати з часу пред`явлення позову, а саме з 14.04.2026.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, рішення суду підлягає негайному виконанню по справам про стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

У відповідності до ч. 6 ст. 141 ЦПК України слід стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь держави 1331 грн. 20 коп. судового збору.

На підставі ст. 141, 180, 181, 184, 191 СК України та керуючись ст. 4, 12, 13, 19, 76-81, 141, 258, 263, 264, 265, 268, 273, 280-289 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини задовольнити повністю.

Стягувати зОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утримання неповнолітньої дитини: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частки від усіх видів його доходу щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 14.04.2026 і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути зОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь держави судовий збір в сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одну) гривню 20 копійок (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України, № рахунку: UA908999980313111256000026001, код та найменування класифікації доходів бюджету: 22030106, судовий збір (стягувач Державна судова адміністрація України).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено удень його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга буде подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст судового рішення складено 10 серпня 2026 року.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м.Курахове Мар`їнського району Донецької області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , ВПО, проживаюча за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м. Донецьк Донецької області, місце реєстрації невідоме, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 (згідно позовної заяви), останнє відоме місце проживання АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2

Суддя Патраманський І. І.