Рішення № 138886274, 11.08.2026, Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

133/2792/26

2-а/133/49/26

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

11.08.26 м. Козятин

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді Дурач О.А.

з участю секретаря Бірюкової Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Козятин Вінницької області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

в с т а н о в и в:

20.07.2026 р. позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Провадження відкрито ухвалою суду від 21.07.2026 р. У даній справі заходи забезпечення доказів та забезпечення позову судом не застосовувалися.

В обґрунтування поданого позову позивач посилається на те, що головний спеціаліст відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті, Павлено Аліна Михайлівна, розглянувши відомості з матеріалів інформаційного файлу, створеного системою за допомогою технічних засобів WIM 53. WAGA-WIM35. зав.№44, встановила, що 06.05.2026 р. о 17 год. 14 хв. за адресою М-03, км 349+890, Харківська обл., автоматичним пунктом фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксовано транспортний засіб DAF XF 105.460, ДНЗ НОМЕР_1 , із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: загальної висоти транспортного засобу на 5,550% (0,222 м) при дозволеній максимальній фактичній висоті 4 м, відповідальність за яке передбачена ч.2ст.132-1 КУпАП. 01.07.2026 р. було винесено постанову серії AB №00011190 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладено на мене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500,00 грн. Вважає дану постанову незаконною з огляду на наступне. Позивач є власником транспортного засобу DAF ХF 105.460, ДНЗ НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 12.07.2024 р. Даний транспортний засіб обладнаний загальним напівпричепом .В оскаржуваній постанові не міститься інформації щодо марки, моделі, державного номерного знаку причепу, напівпричепу і а інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знаку транспортного засобу). З матеріалів постанови вбачається, що перевищення максимально дозволеної висоти транспортного засобу стосується саме автомобіля DAF XF 105.460, ДНЗ НОМЕР_1 . Із відкритих джерел щодо характеристик даного транспортного засоюу вбачається, що щодо технічних характеристик транспортного засобу DAF вбачається, що висота становить 3,7-4,0 м, тобто максимальна висота становить 4,0 м, що є допустимою висотою в розумінні пункта 22.5 ПДР України. В момент фото фіксації автомобілем здійснювалось переведення вантажу, в даних товарно-транспортної накладної № Р2833 від 06.05.2026 р., а саме графа «відомості про транспортний засіб», зазначено, що висота автомобіля 4,0м. Конструкція автомобіля та причепа є заводською, жодні зміни в конструкцію не вносились. пройшли належну сертифікацію, що підтверджується наступними документами: СЕМТ Сертифікат відповідності причепа технічним вимогам щодо безпечного транспортного засобу №UA3101407 від 22.03.2017 р.; протокол перевірки технічного стану транспортного засобу №01498-00845-25 від 16.09.2025 р. На фото події, а саме фотографії ззаду, видно, що під час руху транспортного засобу тент під впливом повітряного потоку наповнився повітрям, унаслідок чого його верхня частина піднялася вгору, що могло спричинити помилку під час фіксації висоти транспортного засобу. Отже, вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення. Просить суд скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення від 01.07.2026 року серії АВ № 00011190 про притягнення його до адміністративної відповідальності.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, згідно з яким з позовом не згоден, оскільки водій не виконав вимог п. 22.5 ПДР України, вимірювальний пристрій, яким проводилось вимірювання висоти транспортного засобу, є належним, відповідає технічним стандартам, висота транспортного засобу під час фіксації була 4282 м, замість допустимої 4 м.

У відзиві на позовну заяву відповідач наголошує, що відповідно до Порядку №1174, здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою, зокрема на автомобільному транспорті, може здійснюватися, в тому числі шляхом встановлення на автомобільних дорогах автоматичних пунктів - комплекс технічних засобів, що здатні в автоматичному режимі вимірювати загальну масу транспортного засобу, визначати кількості осей транспортного засобу, вимірювати навантаження, що припадають на кожну вісь транспортного засобу тощо. У подальшому така інформація від автоматичних пунктів передається до інформаційно-телекомунікаційної системи у вигляді метаданих. Зазначає, що суть процесу автофіксації правопорушень у сфері безпеки на транспорті полягає у забезпеченні прозорості фіксації порушень, зменшення участі посадових осіб у цьому процесі, що спрямовано на об`єктивну оцінку обставин та фактів вчинення правопорушення. При цьому, посадові особи під час розгляду справ даної категорії використовують інформаційні файли. Звертає увагу суду на те, що закріплений у законодавстві та реалізований на практиці механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі унеможливлює механічне втручання в роботу системи, а також унеможливлює наявність корупційної складової. У спростування доводів позивача із посиланням на Інструкцію №512 зазначає, що вказаною Інструкцією затверджено лише форму, а не вимоги до змісту постанови, яка визначає перелік інформаційних даних, які можуть міститися у постанові в залежності від обставин вчинення правопорушення. При цьому, на момент виникнення спірних правовідносин форма постанови оновлена та викладена відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України №324 від 14.05.2022.

Отже, постанова по справі про адміністративне правопорушення відповідає вимогам закону та в діях позивача є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 132-1 КУпАП.

Сторони в судове засідання не прибули, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, позивач надав письмову заяву, у якій просив справу розглянути без його участі, вимоги підтримує. Суд вважає можливим розглянути справу без участі сторін, враховуючи їх належне повідомлення про час та місце розгляду справи, подану позивачем заяву, на підставі наявних матеріалів справи, оскільки вони містять достатньо даних про права та взаємовідносини сторін на теперішній час.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини справи, судом фактично встановлено наступне.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним доказам в цілому (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу ( групи доказів).

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльність автомобільного транспорту визначає Закон України Про автомобільний транспорт №2344-III від 05.04.2001 (далі - Закон №2344-ІІІ), згідно ч.12 ст.6 якого, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Статтею 33 Закону України Про дорожній рух №3353-XII від 30.06.1993 (далі - Закон №3353-ХІІ) визначено, що технічний стан транспортних засобів, які перебувають в експлуатації, у частині, що стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, має відповідати правилам, нормативам, затвердженим у встановленому порядку. Обов`язок щодо забезпечення належного технічного стану транспортних засобів покладається на їх власників або інших осіб, які їх експлуатують, згідно з чинним законодавством.

Згідно статті 33 Закону України Про автомобільні дороги №2862-IV від 08.09.2005 (далі Закон № 2862-IV), рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч.2 ст.29 Закону №3353-ХІІ, з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмірі плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1.10 ПДР визначено, що габаритно-ваговий контроль - це перевірка габаритних і вагових параметрів транспортного засобу (в тому числі механічного транспортного засобу), причепу і вантажу на предмет відповідності встановленим нормам щодо габаритів (ширина, висота від поверхні дороги, довжина транспортного засобу) та щодо навантаження (фактична маса, осьове навантаження), яка проводиться відповідно до встановленого порядку на стаціонарних або пересувних пунктах габаритно-вагового контролю.

Відповідно до п 22.5 «а» ПДР України рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують, зокрема, висоти від поверхні дороги 4 м.

Частина 2 статті 132-1 КУпАП передбачає відповідальність за Перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами у виді штрафу у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%..

Згідно постанови серії АВ № 00011190 від 01.07.2026 р. встановлено, що ОСОБА_1 06.05.2026 р. о 17-14 год. за адресою М-03, км 349+890, Полтавська область, керував транспортним засобом DAF ХF 105.460, ДНЗ НОМЕР_1 із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР України загальної висоти транспортного засобу на 5,550% (0,222 м), при дозволеній максимальній фактичній висоті 4 м та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 8500 грн. В постанові містяться дані щодо засобу фіксації порушення, результати такої фіксації, з врахуванням похибки, висота транспортного засобу 4,222 м. (фактична висота зафіксована 4,282 м).

У відзиві відповідачем надано відповідні скріни фіксації адміністративного правопорушення, сертифікати відповідності приладів фіксації, що суд вважає належним та достатнім підтвердженням відповідності приладів фіксації відповідним стандартам та дотриманням вимог щодо сертифікації даного приладу.

Перевіряючи оскаржувану постанову на предмет відповідності нормам Інструкції, суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 1, 2 Розділу ІІ Інструкції №512, уповноважена посадова особа розглядає справи про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, які передбачені ч.2 ст.122-2, ч.2, 3 ст.132-1 КУпАП.

Справи про адміністративні правопорушення розглядаються за місцем оброблення таких правопорушень в Державній службі України з безпеки на транспорті.

Уповноважена посадова особа здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення шляхом опрацювання інформаційного файлу системою фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі (далі - система), необхідного для об`єктивного розгляду справи та винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі (далі - постанова).

У разі якщо адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122-2, ч.2, 3 ст.132-1 КУпАП, зафіксоване в автоматичному режимі, уповноважені посадові особи встановлюють особу, зазначену у ч.1 ст.143 КУпАП за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів та Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Пунктом 3 Розділу ІІ Інструкції №512 визначено, що під час опрацювання матеріалів інформаційного файлу та встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення, розгляд якого віднесено до компетенції Державної служби України з безпеки на транспорті, уповноважена посадова особа виносить сформовану системою в автоматичному режимі постанову без складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, оформлюється відповідно до додатка 1 до цієї Інструкції.

Додатком №1 до вказаної Інструкції установлено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі повинна містити суть адміністративного правопорушення, опис обставин, установлених під час розгляду справи, а також допустимі габаритно-вагові параметри транспортних засобів для проїзду на даній ділянці автомобільної дороги, а зокрема : марку, модель, державний номерний знак транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знаку транспортного засобу), категорія транспортного засобу, тип транспортного засобу, повна маса транспортного засобу, ширина, висота, довжина, розподіл навантаження за вісями транспортного засобу (номер вісі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей), фактична міжосьова відстань, фактична шинність (кількість коліс) на вісі, виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги.

При цьому, суд наголошує, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами 2 та 3 цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оспорювана постанова у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки на автомобільному транспорті, зафіксована в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування місцезнаходження юридичної особи) на території України відповідає усім вищенаведеним критеріям та містять необхідну інформацію, передбачену КУпАП.

Оспорювана постанова була винесена на підставі матеріалів інформаційного файлу, створеного системою за допомогою технічних засобів у зв`язку з встановленням в автоматичному порядку правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, про що зазначено в самій постанові.

Суд зазначає, що постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Щодо доказів, наданих позивачем на обґрунтування вимог, суд зазначає наступне:

Згідно протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу від 31.10.2024 р., UA 327-003709V, (транспортний засіб) DAF ХF 105.460, ДНЗ НОМЕР_1 , зазначений в пункті 6 цього протоколу тахограф модель 1381.2051109002, придатний. Суд звертає увагу, що вказану перевірку транспортного засобу проведено у 2024 р., постанова про адміністративне правопорушення складена у 2026 році, тобто суд критично відноситься до даного доказу, який надано позивачем на підтвердження відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.

Згідно товарно-транспортної накладної № Р2833 від 06.05.2026 р., автомобілю АІ 80 37 РС DAF, висота транспортного засобу 4 м., здійснювалась перевозка комбікормів. Суд звертає увагу, що наданий доказ не містить даних, ким саме та яким саме приладом здійснювалось вимірювання транспортного засобу, дані щодо похибки такого приладу, що викликає сумнів в достовірності отриманих результатів.

Згідно протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу № 01498-00845-25, транспортний засіб після технічного контролю, визнано технічно справним (дійсний з 24.06.2025 р. по 24.06.2026 р.), згідно протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу № 01498-00960-25, транспортний засіб DAF ХF 105.460, ДНЗ НОМЕР_1 визнано технічно справним.

Отже, оспорювана постанова відповідає усім критеріям та містить необхідну інформацію, передбачену КУпАП, пунктом 17 Порядку №1174 та Інструкцією №512. Дана постанова містить всі необхідні вихідні дані, зокрема фактичні дані транспортного засобу позивача зафіксовані в автоматичному режимі та виміряні з урахуванням похибки вагові або габаритні параметри транспортного засобу, а також відповідну формулу розрахунку відсотків перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.

За змістом оспорюваної постанови, ОСОБА_1 06.05.2026 р. о 17-14 год. за адресою М-03, км 349+890, Полтавська область, допустив керування транспортним засобом DAF ХF 105.460, ДНЗ НОМЕР_1 із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР України загальної висоти транспортного засобу на 5,550% (0,222 м), при дозволеній максимальній фактичній висоті 4 м. Відтак, його дії підпадають під ознаки правопорушення, передбаченого ч.2 ст.132-1 КУпАП, оскільки ним допущено перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами. Позивачем не надано належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження заявлених вимог. Обгрунтування позовних вимог у позовній заяві не спростовують обставин, наданих відповідачем у поданому відзиві. суд вказав, що оспорювані постанови були винесені на підставі матеріалів інформаційного файлу, створеного системою за допомогою технічних засобів у зв`язку з встановленням в автоматичному порядку правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, про що зазначено в самій постанові. Крім того, у постановах зазначено посилання в Інтернеті на веб сайт, на якому можливо ознайомитися з доказами вчинення правопорушення.

З огляду на вищенаведене, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Судові витрати залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. 271, 286 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення відмовити.

Відповідно до ч. 4 ст. 286 КАС України рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Суддя: О.А. Дурач