Рішення № 138885654, 11.08.2026, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/5326/26

Провадження №2/712/3523/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2026 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого/судді - Троян Т.Є.

при секретарі Чумак Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором споживчого кредиту.

Позовна заява мотивована тим, що 23 квітня 2024 року між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 , в електронній формі укладено договір про споживчий кредит № 7582983, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 10 000,00 зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій.

24 вересня 2024 року за договором відступлення прав вимоги № 110-МЛ ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги за вказаним кредитним договором на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал». Відповідач умови договору належним чином не виконував, у зв`язку з чим за ним обліковується заборгованість у розмірі 65144,40 грн, з яких 10 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 48994,40 грн - заборгованість за відсотками, 5000 грн заборгованість за порушення грошового зобов`язання, 1150 грн.- прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту. Позивачем було надіслано відповідачу досудову вимогу про погашення кредитної заборгованості. Заходи досудового врегулювання спору проводились, але спір вирішено не було.

Посилаючись на вказані обставини ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 7582983 від 23 квітня 2024 року в розмірі 65144,40 грн, а також судовий збір у розмірі 2662,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Соснівського районного суду міста Черкаси від 27.04.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

22 червня 2026 року через систему «Електронний суд» представником відповідача адвокатом Кузьмінським О.О. подано відзив на позовну заяву, в якому зазначалось, що позов підлягає частковому задоволенню. Відповідач не погоджувався з розміром заборгованості за нарахованими відсотками в розмірі 48 994,40 грн, посилаючись на те, що 22 листопада 2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX, який набрав чинності 24 грудня 2023 року та яким статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, відповідно до якої максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %. Оскільки кредитний договір укладено 24 квітня 2024 року, тобто після набрання чинності цим Законом, проценти повинні бути нараховані у розмірі, що не перевищують 1 % на день. Натомість позивач нараховував проценти за ставкою 511% протягом першого розрахункового періоду та решти строку. Таким чином денна процентна ставка за користування кредитними коштами складає 1,4%, що прямо суперечить вказаному Закону, отже таки умови є нікчемними умовами договору в силу ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування». З урахуванням нікчемності відповідних пунктів договору відповідач вважав, що проценти мають бути нараховані на рівні облікової ставки НБУ за відповідний період та становлять 1337,95 грн. Відповідач визнав позов у частині стягнення тіла кредиту в розмірі 10 000,00 грн, відсотків у розмірі 1337,95 грн. Також заперечував проти нарахування заборгованості за порушення грошового зобовязання в розмірі 5 000 грн. в силу пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Також просив відмовити у задоволенні вимог щодо стягнення комісії у розмірі 1150 грн. Просив зменшити розмір витрат на правничу допомогу у зв`язку із її неспівмірністю з обсягом виконаних робіт, оскільки справа є типовою для даної категорії справ.

30 червня 2026 року представником позивача через систему «Електронний суд» подано відповідь на відзив у справі, в яких позивач, заперечуючи проти доводів відповідача зазначив, що кредитний договір №7582983 від 23.04.2024 укладений між ТОВ «Мілоан» та відповідачем в електронній формі із використанням одноразового ідентифікатора, а тому є таким, що укладений у письмовій формі. Позивач послався на умови кредитного договору, відповідно до яких відповідачу було надано кредит у розмірі 10 000 грн строком на 360 днів, із визначенням процентної ставки, комісії та графіка платежів. На думку позивача, відповідач, підписавши договір одноразовим ідентифікатором, підтвердив ознайомлення та згоду з його умовами.

Позивач також зазначив, що первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання щодо надання кредитних коштів, тоді як відповідач належним чином свої зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Щодо розміру заборгованості позивач послався на надані до матеріалів справи розрахунок заборгованості, відомості про щоденні нарахування та погашення, а також графік платежів. Позивач вказав, що відповідно до умов договору проценти за користування кредитом нараховувалися за ставкою 511 % річних, а загальний розмір процентів за весь строк кредитування, передбачений договором, становив 40 698 грн. Крім того, позивач заявив до стягнення 1 150 грн комісії за надання кредиту та 5 000 грн за порушення грошового зобов`язання.

При цьому у відповіді на відзив позивач навів власний розрахунок заборгованості, відповідно до якого загальна сума заявленої до стягнення заборгованості становила 36 327 грн, тоді як у іншій частині відповіді на відзив позивач зазначив загальний розмір заборгованості 65 144,40 грн, у тому числі 10 000 грн основного боргу, 48 994,40 грн процентів, 1 150 грн комісії та 5 000 грн за порушення грошового зобов`язання.

Позивач обґрунтовував право нарахування процентів тим, що строк кредитування за договором становив 360 днів, а тому проценти могли нараховуватися протягом погодженого сторонами строку кредитування. Посилаючись, зокрема, на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, позивач зазначив, що право кредитодавця нараховувати проценти за користування кредитом припиняється після спливу строку кредитування або пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту. Позивач стверджував, що нараховані ним проценти не виходять за межі строку кредитування.

Позивач також зазначив, що право вимоги за кредитним договором було передано новому кредитору на підставі договору відступлення права вимоги № 110-МЛ від 24.09.2024, у зв`язку з чим до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшли права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу.

Щодо штрафних санкцій позивач послався на пункт 4.1 кредитного договору, яким передбачено штраф у розмірі 700 грн за кожний випадок порушення строків сплати, якщо таке порушення триває більше шести днів. Позивач вважав, що передбачені договором штрафні санкції підлягають стягненню, оскільки кредитний договір укладено 23.04.2024, тобто після набрання чинності змінами до законодавства про споживче кредитування, та вважав, що встановлений цивільним законодавством мораторій на нарахування неустойки у період воєнного стану до спірних правовідносин не застосовується.

Щодо комісії позивач зазначив, що договором передбачена одноразова комісія за надання кредиту в розмірі 1 150 грн, яка становить 11,5 % від суми кредиту. На думку позивача, така умова була погоджена сторонами при укладенні договору, а тому відповідач зобов`язаний сплатити відповідну суму.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн, посилаючись на договір про надання правничої допомоги, ордер, акт та детальний опис наданих послуг.

Таким чином, позивач вважав заявлені ним вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором обґрунтованими та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

В судове засідання представник позивача скерував заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримав, просив задовольнити.

В судове засідання представник відповідача - адвокат Кузьмінський О.О. скерував заяву, в якій розгляд справи просив проводити буз його участі, позов задовольнити частково з урахування заперечень, викладених у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку письмовим доказам щодо їх належності, допустимості та достатності в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 23 квітня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про споживчий кредит №7582983.

Відповідно до пункту 1.2 договору сума (загальний розмір) кредиту становить 10 000,00 грн. Згідно з пунктом 1.3 договору кредит надано загальним строком на 360 днів, починаючи з 23 квітня 2024 року.

Відповідно до пункту 1.4 договору остаточним терміном повернення кредиту, сплати комісії та процентів за користування кредитом визначено 18 квітня 2025 року.

Пунктом 1.5.1 договору передбачено комісію за надання кредиту в розмірі 1 150,00 грн, яка нараховується за ставкою 11,50 відсотків від суми кредиту одноразово в момент його видачі.

Згідно з пунктами 1.5.2, 1.5.3 договору проценти за користування кредитом протягом усього строку кредитування визначені за процентною ставкою 511,00 відсотків річних від фактичного залишку кредиту.

Відповідно до пункту 2.2.2 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється з дня, наступного за днем надання кредиту, по дату остаточного погашення заборгованості включно, на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування.

Пунктом 4.1 договору про споживчий кредит передбачено, що у разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно з Графіком платежів), сплати процентів за його користування, комісії та/або інших платежів позичальник зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця штраф у розмірі 700,00 грн за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов`язання зі сплати платежів у визначені Графіком платежів дати, якщо порушення відповідної дати платежу триває більше шести днів.

На підтвердження факту надання кредиту позивачем надано докази перерахування ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 10 000,00 грн (платіжне доручення №129116460 від 23.04.2023). При цьому згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості погашення відповідачем кредитної заборгованості не здійснювалися, а фактичний залишок заборгованості за тілом кредиту становить 10 000,00 грн.

24.09.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимог № 110-МЛ, за яким відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором № 7582983 від 23.04.2024р., розмір заборгованості за яким склав 36444,40 грн., з яких:

- 10000грн. заборгованість за тілом кредиту;

- 20294,40грн. заборгованість за сумою відсотків;

- 1150 грн. заборгованість за комісією;

- 5000 грн. - заборгованість за порушення грошового зобов`язання.

Позивачем було надіслано відповідачу письмову претензію про погашення кредитної заборгованості. Заходи досудового врегулювання спору проводились, але спір вирішено не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно ч. 3 ст. 10 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Факт укладення договору та досягнення згоди щодо його істотних умов відповідачем не заперечується.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання, а в ч.1 ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відносини у сфері споживчого кредитування регулюються, зокрема, Законом України «Про споживче кредитування».

Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 відсоток.

Разом з тим пунктом 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» встановлено тимчасові обмеження максимального розміру денної процентної ставки. Зокрема, протягом перших 120 днів з дня набрання чинності Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX максимальний розмір денної процентної ставки не міг перевищувати 2,5 відсотка, а протягом наступних 120 днів 1,5 відсотка. Після закінчення зазначеного перехідного періоду застосовується встановлений частиною п`ятою статті 8 Закону максимальний розмір денної процентної ставки 1 відсоток.

Таким чином, при визначенні розміру заборгованості за договором про споживчий кредит суд повинен виходити не лише з погодженого сторонами розміру процентної ставки, а й з імперативних обмежень щодо максимально допустимого розміру денної процентної ставки, встановлених законом.

Доводи представника відповідача про нікчемність пунктів, які встановлюють розмір відсотків у договорі та необхідність нарахування відсотків за обліковою ставкою НБУ суд відхиляє. Нікчемність умов договору про споживчий кредит настає лише у разі, якщо такі умови обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими законом (ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування»). Наявність законодавчих лімітів щодо денної процентної ставки не означає, що умови договору, які перевищують ці ліміти, є нікчемними у повному обсязі - такі умови підлягають застосуванню в межах допустимого законом максимуму, а не замінюються обліковою ставкою НБУ. Застосування облікової ставки НБУ передбачено ч. 1 ст. 1048 ЦК України лише у разі, якщо розмір процентів взагалі не встановлений договором, що у даній справі не має місця.

Отже, судом було встановлено, що договір між сторонами укладено 23 квітня 2024 року, тобто у період дії тимчасового обмеження максимальної денної процентної ставки у розмірі 1,5 відсотка.

За умовами договору проценти визначені таким чином, що їх розмір у перерахунку на денну ставку становить 1,4 відсотка, що не перевищує встановленого законом на цей період максимального розміру денної процентної ставки 1,5 відсотка.

Відтак, за період з 23 квітня 2024 року по 20 серпня 2024 року включно, тобто протягом 120 днів, проценти підлягають нарахуванню за погодженою сторонами денною ставкою 1,4 відсотка.

Розмір процентів за цей період становить:

10 000,00 грн ? 1,4 % ? 120 днів = 16 800,00 грн.

Починаючи з 21 серпня 2024 року застосуванню підлягає встановлене частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» обмеження максимальної денної процентної ставки у розмірі 1 відсотка.

Загальний строк кредитування відповідно до пункту 1.3 договору становить 360 днів. Таким чином, після закінчення перших 120 днів кредитування залишається 240 днів строку кредитування.

За період з 21 серпня 2024 року по 17 квітня 2025 року включно проценти підлягають нарахуванню виходячи з максимально допустимої законом денної процентної ставки 1 відсоток.

Розмір процентів за цей період становить:

10 000,00 грн ? 1 % ? 240 днів = 24 000,00 грн.

Отже, загальний розмір процентів, які можуть бути стягнуті з відповідача за договором, становить 40 800,00 грн (16 800,00 грн + 24 000,00 грн).

Суд не може погодитися з законністю нарахування та стягнення комісії в сумі 1150 грн, виходячи з наступного.

Так, умовами п. 1.5.1 договору передбачено комісію за надання кредиту в розмірі 1 150,00 грн, яка нараховується за ставкою 11,50 відсотків від суми кредиту одноразово в момент його видачі.

З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.

Аналогічні висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (пункти 29-31).

Згідно з ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.»

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Закон №1734-VІІІ визначає право кредитодавця отримувати винагороду за супутні з наданням кредиту послуги, зокрема комісію за обслуговування кредиту, у разі якщо такі послуги дійсно були надані банком позичальнику. Водночас, банкам забороняється встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь, або за дії, які споживач здійснює на користь банку. Також на позивача не може бути покладений обов`язок сплачувати платежі, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.

Загальною підставою визнання правочину недійсним є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог закону щодо його дійсності, які встановлені статтею 203 ЦК України. Нікчемним є правочин, недійсність якого прямо встановлена законом.

Умови договору про надання споживчого кредиту, що передбачають здійснення платежів за дії, які не є послугою, або здійснення платежів, які заборонені законом, є нікчемними.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 9 грудня 2019 року (справа №524/5152/15-ц), яка згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України має враховуватися судами при застосуванні норм права.

Як виснував Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 6 листопада 2023 року (справа №204/224/21), якщо в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), та не узгоджено їх зі споживачем, то такі умови є нікчемними відповідно до ч.ч.1,2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

Отже, у договорі про споживчій кредит не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, що пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, за які встановлена комісія. Відтак умови кредитного договору про сплату ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» комісії є нікчемними.

Враховуючи вищевикладене, вимоги щодо стягнення заборгованості за комісією задоволенню не підлягають.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафу у розмірі 5000 грн. за порушення грошового зобов`язання.

Пунктом 4.1 договору про споживчий кредит передбачено, що у разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно з Графіком платежів), сплати процентів за його користування, комісії та/або інших платежів позичальник зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця штраф у розмірі 700,00 грн за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов`язання зі сплати платежів у визначені Графіком платежів дати, якщо порушення відповідної дати платежу триває більше шести днів.

Отже, зазначена договором сума у розмірі 700,00 грн. за кожний випадок прострочення є не є компенсаційними виплатами у розумінні статті 625 ЦК України, а є неустойкою у формі штрафу.

Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Таким чином, правова природа зазначеного платежу визначається змістом пункту 4.1 договору.

Разом з тим, спірні правовідносини виникли з договору про споживчий кредит, укладеного 23 квітня 2024 року, у зв`язку з чим до них підлягають застосуванню положення Закону України «Про споживче кредитування» у редакції, чинній на час укладення договору.

Закон України «Про споживче кредитування» встановлює спеціальні правила щодо відповідальності споживача за порушення умов договору про споживчий кредит. Таке спеціальне регулювання має пріоритет перед загальними положеннями цивільного законодавства у частині, в якій воно встановлює особливі умови відповідальності споживача.

Крім того, відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений судом за наявності обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання щодо розміру неустойки, суд враховує, що відповідач отримав кредит у розмірі 10 000,00 грн, при цьому позивачем заявлено до стягнення 5 000,00 грн штрафу, тобто сума штрафу становить 50 відсотків від суми отриманого кредиту.

При цьому позивачем не надано доказів понесення ним реальних збитків, спричинених простроченням відповідачем виконання зобов`язань, у розмірі, співмірному із заявленою до стягнення сумою штрафу.

Суд також враховує, що відповідач є споживачем фінансової послуги, а встановлення та стягнення значної за розміром неустойки за прострочення виконання зобов`язання не повинно призводити до неспівмірного збільшення його боргового навантаження порівняно з основним зобов`язанням.

З огляду на співвідношення розміру основної заборгованості та штрафу, характер порушення зобов`язання, відсутність доказів реальних збитків позивача, а також необхідність забезпечення розумного балансу між інтересами кредитодавця та споживача фінансової послуги, суд вважає за необхідне зменшити розмір договірної неустойки до нуля.

За таких обставин вимоги позивача про стягнення 5 000,00 грн штрафу задоволенню не підлягають.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню 10 000,00 грн. основного боргу та 40 800,00 грн. процентів за користування кредитом, а всього 50 800,00 гиивень.

Щодо вирішення питання про стягнення судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем надана платіжна інструкція №25907 від 15.04.2026 року про сплату судового збору у розмірі 2 662,40 грн.

Враховуючи те, що задоволено 78 % позовних вимог (50800 грн. від 65144,4 грн. складає 78% %), суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму понесених судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, яка становить 2076,67 грн. (2 662,40 грн. х 78 % : 100).

Позивачем при поданні позову понесено судові витрати на правову допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 р. по справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судові витрати покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, оскільки позов задоволено частково, тому з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6240 гривень.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 12, 76-81, 141, 247, 259, 263-265, 268, 274-279, 280-284, 289, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1 28 корпус, ЄДРПОУ 35234236) заборгованість по кредитному договору №7582983 від 23 квітня 2024 року в розмірі 50800 гривень, судовий збір 2076,67 гривень та витрати на правничу допомогу в розмірі 6240 гривень, а всього стягнути 59 116,67 гривень (п`ятдесят дев`ять тисяч сто шістнадцять) грн. 67 коп.

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 11.08.2026.

Головуючий Т.Є.Троян