Ухвала суду № 138885585, 05.08.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/8818/25

Номер провадження 2/711/212/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі головуючого-судді Демчика Р.В., секретаря судового засідання Кобилки Є.О., за участі представника позивача Сердійчука О.Л. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» про визнання недійсним договір відступлення прав вимоги №10-01/2023 у частині передачі прав вимоги за Договором №3751424 та стягнення моральної шкоди, -

встановив:

ТОВ «Коллект Центр» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.

20.10.2025 року відповідач ОСОБА_1 , через систему Електронний суд, звернулася до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» про визнання недійсним договір відступлення прав вимоги №10-01/2023 у частині передачі прав вимоги за Договором №3751424 та стягнення з відповідача на її користь моральної шкоди у розмірі 20 000 грн.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10.02.2026 року зустрічний позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» про визнання недійсним договір відступлення прав вимоги №10-01/2023 у частині передачі прав вимоги за Договором №3751424 та стягнення моральної шкоди прийняти до спільного розгляду з первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором та об`єднано їх в одне провадження.

Розгляд справи за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» про визнання недійсним договір відступлення прав вимоги №10-01/2023 у частині передачі прав вимоги за Договором №3751424 та стягнення моральної шкоди, продовжено за правилами загального позовного провадження та замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07.05.2026 року закрите підготовче провадження у справі, справа призначена до розгляду по суті.

21.07.2016 року через систему «Електронний суд» до суду надійшли додаткові пояснення ОСОБА_1 та клопотання про долучення доказів.

В клопотанні про долучення доказів просить долучити до матеріалі справи Довідку ТОВ "МІЛОАН" вих. № 102/103200249 від 15.08.2021 року та Платіжне доручення № 31146124 від 15.08.2021 року.

Клопотання обгрунтовує тим, що ідповідно до частини восьмої статті 83 ЦПК України докази, не подані у встановлений строк, приймаються судом за умови обґрунтування неможливості їх подання у цей строк з причин, що не залежали від особи.

Ухвалою суду від 31.03.2026 року за клопотанням позивача витребувано виписку по моєму банківському рахунку в АТ КБ "ПриватБанк". Відповідь банку датована 26.04.2026 і надійшла до суду після спливу строку на подання доказів.

Обидва документи, що подаються, стосуються безпосередньо оцінки саме цієї виписки: платіжне доручення стосується тієї самої платіжної картки 414949*59, операції за якою відображені у витребуваній виписці, і того самого періоду; довідка стосується стану зобов`язань між тими самими особами станом на дату, що входить до періоду, охопленого випискою.

Потреба в поданні цих документів виникла у зв`язку з появою у справі доказу, витребуваного за клопотанням протилежної сторони, тобто з причин, що від неї не залежали.

Реалізація права заперечувати проти доказу, поданого іншим учасником справи (пункт 4 частини першої статті 43 ЦПК України), була для неї можливою лише після надходження цього доказу до суду (01.05.2026).

Документи подаються до початку розгляду справи по суті, є нечисленними (два аркуші), не потребують відкладення розгляду, не змінюють ані предмета, ані підстав заявлених вимог і не покладають на позивача обов`язку збирати додаткові докази. Копії надіслані позивачу одночасно з поданням цих пояснень, чим забезпечено його право надати заперечення.

З огляду на викладене просить долучити зазначені документи до матеріалів справи. У разі відмови прошу зазначити мотиви такої відмови в ухвалі та журналі судового засідання - для цілей подальшої реалізації нею права, передбаченого частиною третьою статті 367 ЦПК України.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання про долучення доказів.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, надіслала до суду заяву, в якій справу просила розглянути у її відсутності.

Вирішуючи клопотання про долучення доказів, суд виходить з наступного.

Так, статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд наголошує, що саме засада змагальності опосередковано, через її контролюючу функцію, є гарантом законності, об`єктивності, неупередженості та повноти судового розгляду справи.

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (Рішення у справі «Ruiz-Mateos проти Іспанії», від 23 червня 1993 року, заява № 12952/87, п. 63).

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав. При цьому, важливим є встановлення оптимального співвідношення активності сторін та активності суду.

В рішеннях де Європейський суд з прав людини дійшов висновку про порушення ст. 6 Конвенції, зазначено таке: Суд відзначає, що одним із складників справедливого судового розгляду в розумінні п. 1 статті 6 є право на змагальне провадження; кожна сторона, в принципі, має отримати нагоду не лише бути поінформованою про будь-які докази, які потрібні для того, щоб виграти справу, але також має знати про всі докази чи подання, які представлені або зроблені в цілях впливу на думку суду, і коментувати їх (див., mutatis mutandis, рішення у справах «Лобо Мачадо проти Португалії» (Lobo Machado v. Portugal) і «Фермьойлєн проти Бєльгії» (Vermeulen v. Belgium) від 20 лютого 1996 р., ReportsofJudgment sand Decisions 1996-I, сс. 206-07, п. 31 і п. 23, п. 33, відповідно, та рішення у справі «Нідерост-Губер проти Швейцарії» (Nidero st Huberv. Switzerland) від 18 лютого 1997 р., Reports 1997-I, с. 108, п. 24).

Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає п. 1 статті 6 (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Шенк проти Швейцарії» (Schenk v. Switzerland) від 12 липня 1988 р., серія A № 140, с. 29, п. 46).

Так, у відповідності до вимог ст. 83 ЦПК України, позивач, повинен подати докази разом з поданням позовної заяви; відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

За змістом статей 76, 95 ЦПК України, письмові докази (документи) є одними з доказів, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Пунктом 2 та п. 6 ч. 1 ст. 43 ЦПК України, визначено, що учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам та користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

За змістом ч. 8 ст. 83 ЦПК України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до положень п.4 ч.2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази. Виходячи з принципу змагальності цивільного процесу сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції в суді.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі N 129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19) зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони.

Представник відповідача звертаючись до суду із клопотанням про витребування доказів на стадії розгляду справи по суті, не наводить аргументів на предмет наявності винятковості випадку необхідності витребування означених доказів.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що встановлено вимогою ч.2 ст.77 ЦПК України.

Відповідно до ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ч. 1 ст. 127 ЦПК України).

Отже, докази, що підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані учасниками справи одночасно з заявами по суті справи у суді першої інстанції, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена учасником справи та належним чином обґрунтована. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом доказів з порушенням встановленого строку - наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи.

Такий підхід є усталеним та відповідає практиці Верховного Суду (постанова від 04.09.2024 року в справі № 363/3231/18, постанова від 10.04.2024 року в справі №638/6852/18).

Судом встановлено, що довідка ТОВ "МІЛОАН" вих. № 102/103200249 від 15.08.2021 року та платіжне доручення № 31146124 від 15.08.2021 року, не був поданий відповідачем разом із зустрічною позовною заявою. Про наявність такого доказу чи неможливість його подачі разом з зустрічною позовною заявою в тексті зустрічної позовної заяви відповідач також не вказувала.

Враховуючи дату складання довідки №102/103200249 15.08.2021 рік та платіжного доручення №31146124 - 15.08.2021 рік, на момент подання зустрічної позовної заяви в цій справі (20.10.2025 року) зазначені докази вже існували та перебували у розпорядженні відповідача. Крім того, вказані докази не було подано до суду протягом підготовчого провадження у справі, яке закрито відповідною ухвалою суду від 07.05.2026 року.

Клопотання про поновлення процесуального строку для подачі відповідних доказів до суду від відповідача не надходило.

Таким чином, клопотання про долучення додаткових доказів представником позивача подано до суду поза межами процесуальних строків, встановлених законом.

Разом з тим, представник позивача не довела наявності поважних причин пропуску встановленого законом строку для подання доказів. Факт відсутності державної реєстрації Додаткового договору, на переконання суду, не може вважатися поважною причиною неподання такого доказу у строки та у порядку, встановлених законом, оскільки такий факт не впливає ні на існування зазначеного доказу, ні на можливість подання його до суду разом з позовною заявою.

Отже, судом не встановлено обставин, які свідчать про поважність причин невчинення відповідачем відповідних процесуальних дій (подання доказів). Наведені в клопотанні доводи відповідача проте, що потреба в поданні цих документів виникла у зв`язку з появою у справі доказу, витребуваного за клопотанням протилежної сторони, тобто з причин, що від неї не залежали не може бути поважною причиною.

Згідно з ч. 2 ст. 222 ЦПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що залишення без розгляду поданого клопотання відповідатиме вищевказаним вимогам ЦПК України, на застосування яких обґрунтовано очікує протилежна сторона у справі. Правомірний та розумний формалізм у процесі є позитивним та необхідним явищем, оскільки забезпечує чітке дотримання судами та учасниками розгляду певних правил процесу. При застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, установлених законом.

Також суд звертає увагу на те, що звертаючись до суду із первісним позовом, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за Договором № 3751424 від 14.08.2021 у розмірі 65120.00 грн. витрати на сплату судового збору у розмірі 2422.40 грн., понесені витрати на правову допомогу у розмірі 16000.00 грн., а докази які просить приєднати відповідач стосуються договору № 102879626.

Керуючись ст.ст. 83, 84,126 ЦПК України, -

постановив:

Клопотання ОСОБА_1 про долучення доказів у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» про визнання недійсним договір відступлення прав вимоги №10-01/2023 у частині передачі прав вимоги за Договором №3751424 та стягнення моральної шкоди залишити без розгляду.

Ухвала є остаточною та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Заперечення на ухвалу можуть бути подані разом з апеляційною скаргою на рішення суду.

Головуючий: Р. В. Демчик