Рішення № 138885201, 04.08.2026, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/739/26

Провадження № 2/545/1232/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2026 р. Полтавський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді - Стрюк Л.І.,

з участю секретаря Гаврися В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив встановити факт належності йому свідоцтва про право власності на житло від 29.08.1994, виданого відділом приватизації житла ПМС № 132, та належить йому на праві приватної спільної (сумісної або часткової) власності на квартиру АДРЕСА_1 , в якому ОСОБА_4 записаний як ОСОБА_3 . А також просив визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право влансості на 3/4 частки квартири АДРЕСА_1 у порядку спадкування за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 .

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер спадкодавець позивача ОСОБА_4 . Після смерті ОСОБА_5 залишилась спадщина, яка складається з наведеної вище квартири. За життя спадкодавець склав заповіт, згідно з яким спадкоємцем усього належного йому майна є ОСОБА_1 .

17.12.2024 позивач подав заяву до державного нотаріуса Полтавської районної державної нотаріальної контори про видачу свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно після смерті ОСОБА_4 .

Після звернення позивача, нотаріус видала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки ОСОБА_1 не надав оригінал документа, що посвідчує право власності на нерухоме майно, повідомивши, що такий документ відсутній у зв`язку зі смертю співвласників квартири та відсутністю встановлених часток на квартиру АДРЕСА_1 .

Зазначав, що вищенаведене унеможливлює видачу свідоцтва про право на спадщину та проведення державної реєстрації нерухомого майна у встановленому законом порядку.

Вказував, що у свідоцтві про право власності на житло від 29 серпня 1994 року співласниками зазначені: ОСОБА_6 (мати, померла ІНФОРМАЦІЯ_4 ), ОСОБА_2 (колишній чоловік, виїхав на постійне місце проживання до АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 , ОСОБА_7 (син, помер ІНФОРМАЦІЯ_5 ), відтак, кожен зі співвласників мав 1/4 частку у праві власності.

Стверджував, що при видачі свідоцтва про право власності на житло одним із співвласників помилково зазначено « ОСОБА_3 » - замість вірного « ОСОБА_4 », оскільки у дійсності така особа не існувала.

Так, у погосподарській книзі зазначений склад сім`ї за вказаною адресою: ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 .

Відтак, враховуючи те, що спадкодавець позивача - ОСОБА_4 прийняв спадщину після померлого співвласника спірного нерухомого майна - своєї матері ОСОБА_6 (1/4), яка, у свою чергу, прийняла спадщину шляхом спільного проживання після смерті свого сина ОСОБА_7 (1/4), та беручи до уваги помилку у написанні імені та по батькові співвласника ОСОБА_3 , яким у дійсності є ОСОБА_4 , вважає, що він має право на 3/4 спірної квартири, яка входить до складу спадщини після смерті ОСОБА_4 .

Відзив на позов не надходив.

Позивач та його представник позов підтримали та просили задовольнити, надавши пояснення, що за змістом аналогічні тим, які викладені у позовній заяві. Також позивач повідомив, що його мати проживала у цивільному шлюбі із братом спадкодавця ОСОБА_7 більше семи років, тому ОСОБА_4 , який не має інших близьких родичів склав на нього заповіт.

Представник відповідача - Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області в судове засідання не з`явився, просив розгляд справи проводити без його участі, при вирішенні спору покладалися на розсуд суду.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомлені шляхом розміщення оголошення про виклик осіб на офіційному сайті Полтавського районного суду Полтавської області.

Встановлено, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с. 9).

За життя ОСОБА_4 склав заповіт від 20.04.2023, згідно з яким усе належне йому майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, на яке він матиме право по закону та усе те, що належатиме йому на день смерті, заповів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 16).

Згідно з довідкою Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , за адресою: АДРЕСА_3 , був зареєстрований з 10.02.1991 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_8 , а/з №14 від 22.01.2024(а.с.22).

Згідно з постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 17.12.2024 №1066/02-31 відмовлено у вчинені нотаріальної дії - видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за заповітом на квартиру АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та який був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 . Підставою відмови стало ненадання ОСОБА_1 нотаріусу оригіналу документу, що посвідчує право власності на нерухоме майно, про що останній повідомив, що такий документ відсутній у зв`язку зі смертю співвласників квартири та відсутністю встановлених часток на квартиру (а.с. 17-18).

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло, квартира за адресою: АДРЕСА_4 належить ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 (а.с. 19).

Як вбачається з копії Книги №11 обліку громадян, яких взято на чергу для одержання жилої площі, заведеної Полтавською колійною машинною станцією, від 01.01.1975, у графі «прізвище, ім`я, по батькові, рік народження заявника та членів його сім`ї» зазначено: ОСОБА_8 , заявник, 1961 рік, ОСОБА_7 , син, 1982 рік, ОСОБА_4 , 1987 рік.

Як вбачається з відповіді Терешківської сільської ради від 13.02.2026 на адвокатський запит, згідно з поквартирною карточкою форми «Б» гр. ОСОБА_3 не зареєстрований за адресою АДРЕСА_4 . Відповідно до запису в погосподарській книзі № 28 «Погосподарська книга господарств в с. Копили» на 1991-1995 роки, особовий рахунок № НОМЕР_1 , за адресою АДРЕСА_4 обліковується домоволодіння за ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_9 . У розділі 1 «Список членів господарства» зазначено інформацію такого змісту:

-ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_9 голова;

-ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_10 син;

-ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 син;

-ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_11 чоловік.

У розділі «Додаткові відомості» зазначено «одержала квартиру, згідно з ордером № 166 С-РП рішення райвиконкому за №7 від 21.01.1991 року».

Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , померла ІНФОРМАЦІЯ_12 (а.с. 13).

ОСОБА_2 згідно з актом від 27.01.1997, складеного комісією в складі депутатів Терешківської сільської ради, вибув без виписки на постійне місце проживання в АДРЕСА_5 від 09 липня 1996 року і по теперішній час за вказаною адресою жодного дня не проживав.

Згідно з актом від 09.07.1999, складеним комісією в складі депутатів Терешківської сільської ради, у АДРЕСА_4 , у двокімнатній квартирі проживає сім`я в складі чотирьох чоловік. Чоловік ОСОБА_10 вибув без виписки на постійне місце проживання в АДРЕСА_5 , 09 липня 1996 року і по теперішній час за вказаною адресою жодного дня не проживав, відтак, комісія вважає за доцільне провести виписку гр. ОСОБА_10 з місця прописки (а.с. 28-зворот а.с. 28).

Як вбачається зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого повторно, батьком ОСОБА_4 зазначений ОСОБА_3 (а.с. 11).

Інші відомості щодо особи ОСОБА_3 суду не відомі, та, відповідно, сторонами надані не були.

ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_13 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 .

Відповідно до ст.. 316 ЦК України, право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб . Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Згідно з ч.1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Як передбачено ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, в тому числі шляхом визнання права.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.. 128 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення,перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ст.. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або майнові права, які обтяжені, та\або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Відповідно до положень ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з п. 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» суди повинні мати на увазі, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК), проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно (стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Разом із тим суди повинні розмежовувати право на спадщину як майнове право (об`єкт спадкування) та виникнення права власності на спадкове майно як на об`єкт нерухомого майна.

Що стосується позовної вимоги щодо встановлення факту належності правовстановлюючого документу ОСОБА_4 , а саме: свідоцтва про право власності на житло від 29.08.1994, видане відділом приватизації житла ПМС № 132 та належить йому на праві приватної спільної (сумісної або часткової) власності на квартиру АДРЕСА_1 , в якому ОСОБА_4 записаний як ОСОБА_3 , суд приходить до таких висновків.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2024 року у справі №369/8687/22 справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належить до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник подає докази підтвердження того, що звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови; чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Відтак, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло, квартира за адресою: АДРЕСА_4 належить ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 (а.с. 19).

ОСОБА_3 , записаний в свідоцтві про народження серії НОМЕР_3 , виданому повторно, батьком ОСОБА_4 (а.с. 11).

За твердженням позивача, ОСОБА_4 мав свою частку у майні, а саме у кв. АДРЕСА_1 , однак був неправильно записаний у свідоцтві, тому вважає, що він мав також 1/4 частку у власності.

Так, аналізуючи доводи позивача у сукупності з поданими доказами, суд приходить до таких висновків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України (ст. 81 ЦПК України).

Під предметом доказування розуміється коло юридичних фактів, від встановлення яких залежить рішення справи по суті, зокрема, факти підстави позову і заперечень проти нього. В практичній площині завдання доказування полягає не стільки в тому, щоб встановити істину, скільки в тому, щоб з`ясувати, чиї твердження про факти, позивача чи відповідача, найдостовірніші. Обов`язок доказування покладається на сторін. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Матеріально-правовий зміст обов`язку подавати докази полягає в тому, що, в випадку його невиконання суб`єктом доказування і неможливості отримання доказів суд має право визнати факт, на який посилалась зацікавлена сторона, неіснуючим, чи навпаки, як це має місце при використанні презумпції, існуючим, якщо інше не доказано другою стороною.

Цивільне процесуальне законодавство закріплює положення щодо того, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому жодні докази для суду не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК).

Чинний ЦПК закріплює достовірність та достатність як вимоги до доказів поряд із звичною регламентацією таких вимог, як належність та допустимість доказів (ст. ст. 79, 80 ЦПК).

Так, згідно з практикою ЄСПЛ в цивільному судочинстві використовується стандарт доказування «баланс ймовірностей» (balance of probabilities), а у США два стандарти: класичний стандарт «перевага доказів» (preponderance of the evidence) та більш жорсткий стандарт «ясні та переконливі докази» (clear and convincing evidence) (Clermont K.M., Sherwin E. A Comparative View of Standards of Proof // American Journal of Comparative Law. 2002. Vol. 50). Стандарт доказування дозволяє оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суддю у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем не надано достатніх та допустимих доказів, які б підтверджували факт допущення помилки при видачі правовстановлюючого документу на спірне майно та що « ОСОБА_4 » і « ОСОБА_3 »(який при цьому записаний його батьком) є однією і тією ж особою, а відтак приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині. При цьому суд враховує і ту обставину, що після видачі свідоцтва про право власності на житло від 29.08.1994 ні законний представник ОСОБА_4 , 1987 р.н., який на той момент був малолітнім, ні сам ОСОБА_4 після досягнення повноліття і до дня своєї смерті не оспорювали зазначений документ. Допитані судом свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 лише підтвердили факт проживання ОСОБА_6 з синами за вказаною адресою, разом з тим, їхні свідчення не спростовують висновків суду, викладених вище.

Водночас, що стосується позовної вимоги щодо визнання за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 3/4 частки квартири АДРЕСА_1 у порядку спадкування за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , то суд вважає, що зазначена вимога підлягає частковому задоволенню з таких міркувань.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 Цивільного кодексу України (далі ЦК) спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шестимісячного строку він не заявив про відмову від неї.

Таким чином закон не вимагає від особи, яка постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, подання заяви про прийняття спадщини. Якщо протягом шести місяців з дня смерті спадкодавця такий спадкоємець не заявив про відмову від спадщини, він може одержати свідоцтво про право на спадщину на загальних підставах.

Так, судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло квартира за адресою: АДРЕСА_4 належить ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 (а.с. 19).

Відповідно до запису в погосподарській книзі № 28 «Погосподарська книга господарств в с. Копили» на 1991-1995 роки особовий рахунок № НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_4 обліковується домоволодіння за ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_9 . В розділі 1 «Список членів господарства» зазначено інформацію наступного змісту:

1.ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_9 голова;

2.ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_10 син;

3.ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 син;

4.ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_11 чоловік.

В розділі «Додаткові відомості» зазначено «одержала квартиру, згідно з ордером № 166 С-РП рішення райвиконкому за №7 від 21.01.1991 року».

ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_13 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 .

Відомостей щодо прийняття після нього спадщини, за законом чи за заповітом, заведення спадкової справи відсутні. Відтак, вбачається, що спадщину після його смерті прийняла його мати ОСОБА_6 , як спадкоємець першої черги за законом та яка проживала і була зареєстрована разом з ним на день смерті за однією адресою.

Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , померла ІНФОРМАЦІЯ_12 (а.с. 13), а тому спадщину після її смерті прийняв її син, ОСОБА_4 як спадкоємець першої черги за законом, який проживав разом з нею та був зареєстрований.

За ст. 357 ЦК України, частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

За таких обставин вбачається, що спадкодавець ОСОБА_4 за життя прийняв спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_6 , яка, в свою чергу, за життя прийняла спадщину після смерті свого сина ОСОБА_7 , а відтак на момент своєї смерті ОСОБА_4 мав право на спадщину у розмірі 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 , яка і входить до спадкової маси після його смерті за заповітом, складеним на позивача.

Отже, позовні вимоги слід задовольнити частково - визнавши за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 у порядку спадкування за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 .

Керуючись ст.ст. 12, 81, 263, 265 ЦПК України,

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_6 ) право власності на 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 .

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Л. І. Стрюк