Рішення № 138884614, 10.08.2026, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/3021/26

Провадження 2-2321/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2026 року Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Проць Т.В.

при секретарі Лимаренко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2026 року до Обухівського районного суду Київської області надійшла вказана позовна заява до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 25.10.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 25.10.2025-100002415, згідно умов якого відповідачу надано кредит в сумі 8 000 грн. на строк 112 днів. Свої зобов`язання Товариство виконало в повному обсязі та надало відповідачу кредитні кошти, тоді як ОСОБА_1 свої зобов`язання належним чином не виконує, у зв`язку з чим у останньої утворилася заборгованість в розмірі 21 060 грн., яку представник позивача просить стягнути на користь Товариства.

Ухвалою судді від 25.05.2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін.

15.06.2026 року на адресу суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_1 , в якому остання вказала, що жодного волевиявлення на укладення кредитного договору № 25.10.2025-100002415 не вчиняла. Так, 11.06.2026 року відповідачка звернулася до Обухівського РУП ГУНП в Київській області із заявою про вчинення шахрайських дій, оскільки наприкінці жовтня 2025 року вона надала доступ своєму знайомому ОСОБА_2 до мобільного додатку «Приват24» та можливість прив`язати належну їй банківську картку до його мобільного пристрою, однак останній без її відому та згоди оформив на її ім`я низку кредитів у фінансових установах. Таким чином, між сторонами договірні правовідносини не виникали, а відтак відсутні підстави для покладення на відповідачку обов`язку зі сплати спірної заборгованості. Разом з цим просила витребувати технічні матеріали, які використовувались під час укладення кредитного договору.

17.06.2026 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив представника позивача ОСОБА_3 , в якій остання вказала, що кредитний договір містить інформацію, яка ідентифікує позичальника, зокрема, дані паспорту та ідентифікаційний код, що є належним та допустимим доказом на підтвердження кредитних зобов`язань. Крім того, від центрального вузла системи BankID Національного банку України були отримані дані, які однозначно ідентифікують відповідача. Тому, звернення до правоохоронних органів із заявою про вчинення шахрайських дій, не підтверджує викладені обставини відповідача, а відтак не спростовує укладення кредитного договору та отримання коштів.

Ухвалою суду від 14.07.2026 року витребувано від АТ КБ «Приватбанк» інформацію з особистого рахунку відповідача ОСОБА_1 та відмовлено останній у витребуванні заявлених доказів.

05.08.2026 на адресу суду надійшла інформація від АТ КБ «Приватбанк» по картковому рахунку відповідача.

Позивач в судове засідання в судове засідання не з`явився, в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи за відсутності його представника, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, подала через канцелярію суду заяву про розгляд справи без її участі та просила врахувати відзив при ухваленні рішення.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши матеріали справи і оцінивши наявні в справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, вирішуючи справу, виходить з наступного.

25.10.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено Кредитний договір (оферту) № 25.10.2025-100002415. Відповідно до умов Договору позичальнику надано кредит у розмірі 5 500 грн., строком на 112 днів. Дата повернення кредиту 13.02.2026 року.

Продовження строку, на який надається кредит, сторонами не передбачене.

Також сторони узгодили, що плата за користування кредитом здійснюється за фіксованою незмінною процентною ставкою у розмірі 1% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит; розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку та комісію за надання кредиту в сумі 1100 грн.

Разом з цим, 25.10.2025 року ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 в електронній формі уклали Додатковий кредитний договір, у якому погодили додатковий транш в сумі 2 500 грн. та комісію за надання кредиту в сумі 500 грн.

ТОВ «Споживчий центр» 25.10.2025 року за допомогою системи LiqPay перерахувало суму кредиту в розмірі 5 500 грн. та 2 500 грн. на вказану відповідачем у договорі платіжну картку № НОМЕР_1 , що відображено у наданій АТ КБ «Приватбанк» інформації з карткового рахунку.

Таким чином ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором виконало в повному обсязі, перерахувало відповідачу кредитні кошти у розмірі 8 000 грн.

В свою чергу відповідач свої зобов`язання за Договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим, має заборгованість в сумі 21 060 грн., з яких: 8 000 грн. заборгованість по тілу кредиту; 8 960 грн. заборгованість по процентам; 1 600 грн. заборгованість за комісією; 2 500 грн. відсотки, нараховані по ст. 625 ЦК України.

Таким чином, спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неналежним виконанням позичальником взятих на себе зобов`язань перед кредитодавцем, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 526, 612, 625 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію").

Статтею 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію").

Згідно із ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У частинах першій та другій ст. 639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч.1ст. 642 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Суд вважає доведеним факт укладення кредитного договору № 25.10.2025-100002415 від 25.10.2025 між позивачем і відповідачкою та погодженого на умовах, викладених у ньому. На доведення факту укладення цього договору позивачем надано суду письмові докази, які суд вважає належними та достатніми.

Судом встановлено, що у цьому випадку підлягають застосуванню положення Закону України «Про електронну комерцію», оскільки договір був підписаний з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі за допомогою електронного підпису відповідачки одноразовим ідентифікатором.

Отже, виходячи з принципу правомірності даного правочину, який не визнано судом недійсним, у позичальниці ОСОБА_1 виникло зобов`язання з повернення одержаного кредиту., умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Суд зауважує, що відповідачкою не надано належних та допустимих доказів вчинення шахрайських дій щодо неї іншими особами з метою заволодіння вказаними кредитними коштами, тобто без її згоди та відому. Як зазначено вище, під час укладення кредитного договору кредитору іншою стороною договору було надано особисті дані позичальниці, використано належний їй номер мобільного телефону та банківської картки, про втрату яких вона до моменту укладення цього договору до відповідних органів не заявляла. Як вбачається із відзиву на позов та додатків до нього, відповідачці було відомо про особу, яка на її думку використала вищевказану інформацію та засоби, однак остання не надала доказів вчинення нею дій для запобігання використання таких останнім із власною метою, що спричинило наслідки, які настали.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оскільки позивачем надано достатні та належні докази на підтвердження істотного порушення відповідачем умов кредитного договору та існування заборгованості, яку відповідач не заперечив, суд вважає доведеними факт укладення Договору № 25.10.2025-100002415 від 25.10.2025 року та факт отримання відповідачем кредитних коштів, тому з відповідача підлягає стягнення заборгованість у розмірі 18 560 грн. (тіло кредиту+проценти+комісія).

Щодо стягнення заборгованості відсотками, нарахованими по ст. 625 ЦК України, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Отже, у стягненні процентів у розмірі 2 500 грн. з відповідача на користь товариства слід відмовити.

Оскільки позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» суд задовольняє частково, то відповідно до положень статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 346,35 грн. сплаченого судового збору.

Керуючись статтями12,13,76-81,133,141,259,263-268,274 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за Кредитним договором № 25.10.2025-100002415 від 10.10.2025 року в розмірі 18 560 грн. та судовий збір в розмірі 2 346,35 грн., а всього стягнути 20 906,35 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення виготовлено та підписано 10 серпня 2026 року.

Суддя: Т.В.Проць