Ухвала суду № 138884606, 07.08.2026, Макарівський районний суд Київської області

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Димитрія Ростовського, 35, селище Макарів, Бучанський район, Київська область, 08001, тел. (063)069-85-65, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua

УХВАЛА

"07" серпня 2026 р. Справа № 370/964/24

Провадження № 1-в/370/20/26

Макарівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

із секретарем судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

засудженого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у смт Макарів Київської області клопотання засудженого ОСОБА_4 про звільнення від відбування покарання, призначеного вироком Київського апеляційного суду від 05 березня 2025 року, на підставі ст. 84 КК України,

в с т а н о в и в:

Вироком Макарівського районного суду Київської області від 14 червня 2024 року ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік. На підставі ст. 75 КК звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.

Вироком Київського апеляційного суду від 05 березня 2025 року вирок місцевого суду в частині призначеного покарання та звільнення від його відбування на підставі ст. 75 КК скасовано. Призначено ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. В решті вирок місцевого суду залишено без змін.

Постановою Верховного Суду вирок Київського апеляційного суду від 05 березня 2025 року щодо ОСОБА_4 залишено без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.

Від засудженого ОСОБА_4 до Макарівського районного суду Київської області надійшло клопотання про його звільнення від відбування покарання, призначеного вироком Київського апеляційного суду від 05 березня 2025 року, на підставі ст. 84 КК України, у зв`язку з тяжкою хворобою, що перешкоджає відбуванню покарання.

В обґрунтування клопотання засуджений вказав, що він на теперішній час проживає та проходить стаціонарне лікування у м. Києві у КНП «Київська міська клінічна лікарня №18».

Після набрання вироком законної сили його стан здоров`я істотно погіршився, у зв`язку з чим він був госпіталізований та пройшов стаціонарне лікування.

Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого №8170/26 йому встановлено діагноз: «Хвороба Крона. Термінальний ілеїт». Зазначене захворювання є тяжким хронічним запальним захворюванням шлунково-кишкового тракту, що має прогресуючий характер та потребує постійного медичного контролю, довготривалого лікування, спеціалізованого обстеження та систематичного нагляду лікарів.

У період стаціонарного лікування йому проведено ендоскопічні обстеження, біопсію, призначено тривалу медикаментозну терапію та подальше спеціалізоване лікування.

Відповідно до довідки КНП «КМКЛ №18» потребує подальшого стаціонарного лікування та медичного нагляду.

А тому, засуджений вважає, що з урахуванням тяжкого хронічного захворювання, необхідності безперервного лікування, стаціонарного медичного нагляду та фактичної неможливості належного відбування покарання, вважає наявними підстави для застосування ст. 84 КК України.

У судовому засіданні прокурор заперечувала проти клопотання. Вказувала на порушення правила підсудності, таке клопотання має розглядатися судом за місцем відбування покарання. Прокурор вказувала на відсутність хвороби в Переліку захворювань, які є підставою для подання в суди матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання, відсутність висновків лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Захисник засудженого та засуджений клопотання підтримали, з викладених у ньому підстав.

Додатково захисник вказав, що внаслідок захворювання на тяжку хворобу, яка була діагностована в період, коли вирок відносно ОСОБА_4 ще не набув законної сили, він перебуває на постійному стаціонарному та амбулаторному лікуванні, і визначення установи виконання покарань, в розумінні положень ст.ст. 86, 87 Кримінально-виконавчого кодексу України, відносно нього до цього часу не відбулось.

Таким чином, визначити місцевий суд, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, є об`єктивно неможливим із зазначених причин.

Жодною нормою діючого законодавства прямо не визначений суд, за юрисдикцією якого має розглядатись клопотання про звільнення особи від покарання за хворобою, в разі якщо така особа, внаслідок хвороби та проходження лікування, фактично не перебуває в жодній установі виконання покарань.

Засуджений ОСОБА_4 не є особою, яка на час розгляду цього клопотання перебуває в будь-якій установі виконання покарань, а місцем його фактичного перебування, в розумінні п. 1 ч. 2 ст. 539 КПК України, є адреса реєстрації його місця проживання, що знаходиться у Макарівській селищній територіальній громаді Київської області, в межах територіальної юрисдикції Макарівського районного суду Київської області.

Таким чином, з огляду на зазначені фактичні обставини та правові аргументи, вирішення питання про звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання підсудне Макарівському районному суду Київської області.

Заслухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд зазначає про наступне.

Згідно ст. 152 КВК України підставами звільнення від відбування покарання є: відбуття строку покарання, призначеного вироком суду; закон України про амністію; акт про помилування; скасування вироку суду і закриття кримінального провадження; закінчення строків давності виконання обвинувального вироку; умовно-дострокове звільнення від відбування покарання; хвороба; інші підстави, передбачені законом.

Відповідно до ч.1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання, зокрема, про звільнення від покарання за хворобою.

Статтею 539 КПК України визначено порядок вирішення судом питань, пов`язаних із виконанням вироку.

Відповідно до ч.1 вказаної статті КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.

Частиною 2 ст. 539 КПК визначено, що клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається: 1) до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 2-4, 6, 7 (крім клопотання про припинення примусового лікування, яке подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться установа або заклад, в якому засуджений перебуває на лікуванні), 7-1, 13-1, 13-4, 14 частини першої статті 537 цього Кодексу ; до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу; до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого проживає засуджений, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 5, 8, 9, 13-3 частини першої статті 537 цього Кодексу; до суду, який ухвалив вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 1, 10 (в частині клопотання про заміну покарання відповідно до частини п`ятої статті 53 Кримінального кодексу України), 12 (у разі якщо вирішення питання необхідне в зв`язку із здійсненням судового розгляду, воно вирішується судом, який його здійснює), 14 частини першої статті 537, статті 538 цього Кодексу.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 перебуває на постійному стаціонарному та амбулаторному лікуванні, що підтверджується наданими суду виписками із медичної карти стаціонарного хворого, довідками установи охорони здоров`я.

На час звернення із даним клопотанням засуджений ОСОБА_4 не перебуває в установі виконання покарань, фактичного затримання для відбування покарання не здійснено.

Адреса реєстрації його місця проживання знаходиться у Макарівській селищній територіальній громаді Київської області.

Враховуючи викладене та те, що чинним КПК не передбачено іншого порядку вирішення таких клопотань, не визначення суду, який має розглядати клопотання про звільнення особи від покарання за хворобою, в разі якщо така особа, внаслідок хвороби та проходження лікування, фактично не перебуває в жодній установі виконання покарань, суд, з метою недопущення порушення права засудженого на доступ до правосуддя, погоджується з доводами захисника, що вирішення питання про звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання, має розглядатися Макарівським районним судом Київської області.

Згідно із п.1 розділу VІ «Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров`я України №1348/5/572 від 15 серпня 2014 року медичному обстеженню з метою підготовки та подання до суду матеріалів для вирішення питання про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання підлягають засуджені, які захворіли в УВП, а також особи, які захворіли до засудження, але їх хвороби внаслідок прогресування набули характеру, зазначеного в переліку захворювань, які є підставою для подання до суду матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання, згідно з додатком 13 до цього Порядку.

Медичний огляд засуджених осіб проводиться лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров`я ДКВС, а у разі неможливості перенаправлення хворого засудженого до закладу охорони здоров`я ДКВС медичний огляд засуджених осіб проводиться лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров`я державної або комунальної форм власності після обов`язкового лікування і обстеження хворого в стаціонарних умовах закладів охорони здоров`я ДКВС або закладів охорони здоров`я державної або комунальної форм власності з урахуванням результатів його медичного обстеження, проведеного лікування та заключного діагнозу ( п.2 Розділу VI Порядку).

До складу лікарсько-консультативної комісії входять голова комісії - начальник закладу охорони здоров`я ДКВС та не менше трьох лікарів, а з урахуванням результатів медичного огляду засудженого ця комісія негайно складає висновок про медичний огляд засудженого щодо наявності захворювання, визначеного Переліком захворювань, які є підставою для подання до суду матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання, за формою, наведеною в додатку 13 до цього Порядку ( п.п.4,6 Розділу VI Порядку).

На підставі висновку комісії начальник УВП, за якою значиться засуджений, протягом доби після отримання висновку комісії готує подання до суду про вирішення питання для звільнення засудженого від відбування покарання за хворобою. До подання додаються особова справа засудженого і висновок комісії ( п.п.11,12 Розділу VI Порядку).

Медичний огляд засуджених осіб проводиться лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров`я ДКВС. До складу лікарсько-консультативної комісії входять голова комісії - керівник закладу охорони здоров`я ДКВС та не менше трьох лікарів.

Вирішуючи питання про звільнення від подальшого відбуття покарання осіб, які захворіли на тяжку хворобу, крім осіб, які захворіли на хронічну душевну хворобу, суд має виходити не тільки з висновку лікарської комісії, а й враховувати тяжкість вчиненого злочину, поведінку засудженого під час відбуття покарання, ставлення до праці, ступінь його виправлення, чи не ухилявся він від призначеного лікування, а також інші обставини.

Відтак, саме в разі, коли особа відбуває в установі відбування покарань комісія складає висновок про медичний огляд засудженого щодо наявності захворювання, визначеного Переліком захворювань, які є підставою для подання до суду матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання.

Перелік захворювань, які є підставою для подання в суди матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання, визначений Додатком № 13 до Наказу Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров`я України від 15.08.2014 № 1348/5/572 «Про затвердження Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі».

Захворювання на тяжку хворобу є підставою для звільнення особи від покарання або від подальшого його відбування лише у випадках, якщо ця хвороба не лише за тяжкістю, а й за характером перешкоджає відбуванню покарання, тобто коли подальше відбування покарання загрожує життю особи або може призвести до серйозного погіршення стану здоров`я чи інших тяжких наслідків.

Відповідно до усталеної судової практики факт захворювання засудженого на тяжку хворобу сам по собі не тягне обов`язкового звільнення від відбуття покарання. Звільнення від відбуття покарання через хворобу з місць позбавлення волі може бути застосоване судом до тих засуджених, які захворіли під час відбуття покарання і ця хвороба перешкоджає відбувати покарання, тобто у випадках, коли дальше утримання в місцях позбавлення волі загрожує їх життю або може призвести до серйозного погіршення здоров`я чи інших тяжких наслідків. Це стосується й тих осіб, які захворіли до засудження, але під час відбуття покарання їхня хвороба внаслідок прогресування набула характеру, зазначеного у визначеному переліку захворювань.

Разом з тим, на час вирішення даного клопотання засуджений ОСОБА_4 в жодній установі відбування покарань не перебуває. Зазначене виключає можливість проведення його медичного огляду лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров`я ДКВС та надання відповідного висновку.

Суд зауважує, що інститут звільнення від покарання та його відбування є одним з проявів принципу гуманізму у кримінальному праві. Його застосування спрямоване на звуження меж кримінально-правової репресії, для стимулювання виправлення засудженого, адаптації його до норм соціальної поведінки та вимог дотримання правопорядку. Суть цього інституту полягає у тому, що: 1) за підстав, передбачених Кримінальним кодексом засуджений може (або повинен) бути звільнений судом від: а) реального відбування покарання, призначеного вироком суду; б) подальшого відбування покарання, частину якого він вже відбув; 2) засудженому може бути: а) замінено покарання більш м`яким; б) пом`якшено призначене покарання. Звільнення від покарання та його відбування, заміна покарання більш м`яким, а також пом`якшення призначеного покарання становлять виключну прерогативу суду, крім звільнення від покарання або пом`якшення покарання на підставі закону України про амністію чи акта про помилування.

Підставою звільнення від покарання та його відбування є недоцільність або ж неможливість призначення чи виконання покарання в силу втрати чи значного зменшення суспільної небезпечності особи, яка вчинила злочин, погіршення стану її здоров`я або ж в силу зміни закону. Ці загальні підстави конкретизуються стосовно окремих видів звільнення від покарання та його відбування.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 84 КК України, особа, яка після вчинення злочину захворіла на тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання, може бути звільнена від покарання або від подальшого його відбування. При вирішенні цього питання, суд повинен врахувати тяжкість вчинення злочину, характер захворювання та інші обставини справи.

Суд враховує суспільну небезпечність вчиненого злочину, який згідно ст. 12 КК України є тяжким злочином. Злочин є необережним. До клопотання долучені заяви потерпілих, в яких вказано, що потерпілі обізнані про стан здоров`я ОСОБА_4 та не заперечують проти задоволення клопотання.

Зазначена засудженим у клопотанні хвороба не включена до Переліку захворювань, які є підставою для подання в суди матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Єрмоленко проти України" (N49218/10) від 15 листопада 2012 року зазначив, що практика вирішення питань звільнення особи від відбування покарання за станом здоров`я виходячи тільки з виключного переліку захворювань, які можуть бути підставою для такого звільнення, без оцінки інших обставин і за відсутності можливості судового розгляду відповідного рішення є такою, що не забезпечує гарантій статті 3 Конвенції.

Крім цього, Європейським судом з прав людини у п. 94. рішення ЄСПЛ по справі «Мельник проти України» (N 72286/01) від 28 березня 2006 року, вказано, що трьома складниками, які необхідно розглядати щодо сумісності стану здоров`я ув`язненого та умов його тримання, є: 1) медичний стан в`язня; 2) адекватність медичної допомоги та піклування, яка надається в умовах ув`язнення; 3) доцільність ув`язнення з огляду на стан здоров`я в`язня.

Відповідно до інформації про хворобу, наявної в медичних посібниках, Хвороба Крона це хронічне запальне захворювання шлунково-кишкового тракту (ШКТ), яке належить до групи запальних захворювань кишківника (ЗЗК). Ця патологія може уражати будь-яку частину ШКТ від рота до ануса, хоча найчастіше вражає термінальний відділ тонкої кишки та товсту кишку. Особливістю цієї патології є те, що запалення може проникати через усі шари стінки кишківника, що призводить до формування глибоких виразок, фістул та рубців. хвороба має хронічний багаторічний перебіг, зазвичай чергуються періоди загострень та ремісій, однак часто симптоми спостерігаються постійно та спричинюють значну інвалідизацію і необхідність виконання хірургічної операції з приводу ускладнень захворювання (протягом 20 років тривання захворювання майже у майже 50 % хворих розвиваються кишкові ускладнення, частіше у випадку змін в клубовій, ілеоцекальній ділянці або проксимальному відділі шлунково-кишкового тракту); рецидиви після оперативного лікування до 70 %.

Засудженим надано наступні докази на підтвердження наявності у нього тяжкого захворювання.

Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого №8170/26 йому встановлено діагноз: «Хвороба Крона. Термінальний ілеїт». Лікувальні і трудові рекомендації: нагляд сімейного лікаря за місцем проживання, контроль ФСК кожні 4-6 місяців, отримання результатів ПГД з повторною консультацією лікаря, при погіршенні стану госпіталізація в хірургічне відділення з можливим подальшим оперативним втручанням. Надійшов у стаціонар 22.04.2026.

Відповідно до довідки КНП «КМКЛ №18» ОСОБА_4 з 03.06.2026 перебуває на лікуванні в хірургічному відділенні.

Відповідно до довідки КНП «КМКЛ №18» потребує подальшого стаціонарного лікування та медичного нагляду.

Враховуючи викладене суд вважає, що наявні підстави для задоволення клопотання та звільнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування основного покарання, призначеного вироком Київського апеляційного суду від 05 березня 2025 року, на підставі ст. 84 КК України, у зв`язку з тяжкою хворобою, що перешкоджає відбуванню покарання.

Керуючись ст. ст. 284, 369-372, 532 КПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування основного покарання, призначеного вироком Київського апеляційного суду від 05 березня 2025 року, на підставі ст. 84 КК України, у зв`язку з тяжкою хворобою, що перешкоджає відбуванню покарання.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через суд, що її ухвалив, в порядку, передбаченому ст. 393 КПК України, протягом семи днів з моменту її проголошення.

Ухвала набирає законної сили по закінченню строку її оскарження, якщо вона не була оскаржена. В інакшому випадку - після її перегляду Апеляційним судом.

Повний текст ухвали складено та оголошено 10.08.2026 о 17.20 год.

Суддя ОСОБА_1