Ухвала суду № 138884573, 11.08.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/21081/23

Провадження №2/369/1008/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2026 року м. Київ

Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Янченко А.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі № 369/21081/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК», про поділ спільного майна та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК», про поділ майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває цивільна справа № 369/21081/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК», про поділ спільного майна та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК», про поділ майна подружжя.

У липні 2026 року до суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_3 ; заборонити суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, нотаріусам вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію права власності, переоформлення, укладання договорів купівлі-продажу, міни, іпотеки, дарування, переуступки, тощо) щодо квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивача вказує на те, що у провадженні суду перебуває цивільна справа № 369/21081/23 про поділ спільного майна подружжя, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Підготовче провадження у справі було закрите, а розгляд справи по суті призначено на 19.08.2026 року.

08.07.2026 року від свого адвоката позивач дізналася про те, що відповідач подав до суду клопотання з копією Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з цим витягом, спірна квартира була таємно відчужена ще 05.11.2024 року на користь третьої особи ОСОБА_3 . Вказана реєстраційна дія була вчинена приватним нотаріусом Чигрін А.О.

Також відповідач стверджує, що через цей продаж позивач має право претендувати лише на грошову компенсацію.

З метою перевірки цієї інформації 09 липня 2026 року позивач особисто отримала інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яка підтверджує факт реєстрації права власності за ОСОБА_3 .

Позивач наголошує, що вказана квартира була придбана в період шлюбу за спільні кошти подружжя (в іпотеку), де позивач була поручителем, а тому є об`єктом права спільної сумісної власності. Подальше розірвання шлюбу між сторонами не припинило право спільної сумісної власності на це майно.

Жодної згоди (в тому числі нотаріальної) на продаж чи відчуження цієї квартири у 2024 році позивач не надавала.

Відповідач навмисно приховав факт переоформлення спільного майна, продовжував одноособово користуватися ним, що свідчить про умисне приховування квартири від поділу.

Оскільки на засіданні 19.08.2026 року позивачем буде ініційовано питання про залучення ОСОБА_3 як співвідповідача та доповнення позовних вимог пунктом про визнання договору відчуження від 05.11.2024 року недійсним, існує очевидна та реальна загроза подальшого перепродажу майна.

За правилами ч. 1 ст. 153 Цивільного процесуального кодексу України суд проводить розгляд заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Вивчивши матеріали цивільної справи та заяву про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Перелік видів забезпечення позову передбачений статтею 150 ЦПК України, у якій, зокрема, визначено, що позов забезпечується забороною вчиняти певні дії (пункт 2 частини першої статті 150 ЦПК; а також встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник з сімейних правовідносин (пункт 3 частини першої статті 150 ЦПК України).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Таким чином, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що: «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Судом встановлено, що станом на момент розгляду заяви про забезпечення позову власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 згідно наданої позивачем Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна є ОСОБА_3 , яка не є відповідачем у даній справі, в той час як заходи забезпечення позову не можуть застосовуватися до особи, яка не є відповідачем (або третьою особою, щодо якої заявлено самостійні вимоги).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі № 369/21081/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК», про поділ спільного майна та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК», про поділ майна подружжя.

На підставі викладеного та керуючись вимогами ст. ст. 149-154, 157, 258, 261, 353 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі № 369/21081/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК», про поділ спільного майна та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК», про поділ майна подружжя, - відмовити у повному обсязі.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Повна ухвала складена та підписана: 11.08.2026 року.

Суддя А.В. Янченко