Рішення № 138884463, 29.05.2026, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/1771/26

Провадження № 2/361/837/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2026 р. м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Ведмідь Н.В.

за участю секретаря Чуняк В.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін цивільнусправу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач шляхом використання Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи «Електронний суд» звернувся з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №137632466 від 17.03.2021 року в розмірі 42664,00 грн., судовий збір в розмірі 2662,40 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.

Обґрунтовуючи вимоги позивач вказує, що 17.03.2021 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №137632466, за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 3000,00 грн. Проте в подальшому відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 12000,00 грн.

Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника за допомогою одноразового ідентифікатора 9АМN533X, у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

28.11.2018 року ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу №28/1118-01 за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі й до відповідача.

05.08.2020 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» уклали договір факторингу №05/0820-01 за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі й до відповідача.

11.07.2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» уклали договір факторингу №11/07/25-Е за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі й до відповідача.

Позивач в позові вказує, що в порушення умов укладеного кредитного договору відповідач свої зобов`язання належним чином не виконує, кредитні кошти не повернув, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка становить 42664,00 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту 12000,00 грн; заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом 30664,00 грн.

Згідно з ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 20.02.2026 року у справі відкрито провадження та постановлено розгляд справи проводити у спрощеному позовному провадженні з повідомленням сторін; задоволено клопотання позивача та витребувано в банка-емітента АТ "Універсал Банк", серед іншого, інформацію щодо платіжної картки на ім`я ОСОБА_1 та рух коштів по ній.

30.03.2026 АТ "Універсал Банк" на виконання вимог ухвали суду від 20.02.2026 направило документи, які витребовував суд (а.с. 243-249).

09.03.2026 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву (а.с. 212-221), в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Посилався на те, що позивачем не надано доказів направлення відповідачу письмового повідомлення про відступлення права вимоги, а також доказів отримання такого повідомлення, у зв`язку з чим він був позбавлений можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості або оспорити вимоги або ж виконати їх, що не може свідчити про безспірність суми, пред`явленої до стягнення.

Вказав у відзиві, що заявлений позивачем розмір нарахованих процентів та інших платежів є явно неспівмірним із сумою отриманого кредиту та наслідками порушення зобов`язання. Нарахування процентів у розмірі, що у декілька разів перевищує суму отриманого кредиту, суперечить принципам справедливості та добросовісності.

10.03.2026 року представник позивача подала до суду відповідь на відзив (а.с. 226-236), в якій просила задовольнити позов в повному обсязі.

Посилалась на те, що позивачем на підтвердження своїх позовних вимог надано розрахунки заборгованості створені та підписані електронними підписами ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс». Дані документи є належними, повними та вичерпними доказами заборгованості, оскільки вони охоплюють всі необхідні обчислення сум, які стягуються. Зокрема, містять таблиці з даними та обчисленнями, з яких можна зрозуміти яким чином отримано результат, відповідно до вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», ОСОБА_1 на виконання умов Договору № 137632466 від 17.03.2021 здійснював часткові платежі на загальну суму 20,00 грн. Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту.

Відповідач не заперечує, що на дату закінчення 30-денного строку кредиту і на цей час він не сплатив заборгованість за кредитом, а отже, строк кредиту продовжено у порядку та на умовах, визначених пунктом 1.7.1. цього Договору (автопролонгація на 90 календарних днів).

Підписавши договір, позичальник погодився на укладення договору саме на таких умовах, в тому числі й щодо автопролонгації строку кредитування на 90 днів, що з врахуванням принципу свободи договору, визначеного ст.ст. 6, 627 ЦК України спростовує твердження відповідача про неможливість автопролонгації договору.

Підписавши кредитний договір, позичальник надав свою згоду на сплату усіх зазначених у них платежів (процентів та винагороди), які були визначені за взаємною згодою сторін та недійсними не визнані.

Нарахування процентів здійснюється на підставі положень договору, відповідач до укладення був належним чином ознайомлений з усіма його істотними умовами, включаючи порядок та розмір нарахування відсотків. Факт ознайомлення та згоди з умовами ОСОБА_1 підтвердив шляхом підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Процентна ставка за користування кредитними коштами погоджена відповідачем, а виходячи з оплатного характеру кредитного договору, відсутні підстави вважати, що умови договору про сплату відсотків за користування кредитом є несправедливими та призводять до дисбалансу прав та обов`язків сторін договору.

Відповідачем не надано власного розрахунку заборгованості, а також доказів, які підтверджують повернення позичальником кредиту у повному розмірі та в строки, передбачені кредитним договором, зокрема, доказів, що спростовують правильність наданого позивачем розрахунку заборгованості, доводи сторони про необґрунтованість розрахунку кредитної заборгованості є безпідставними, якщо на його спростування сторона не надала власного розрахунку.

Оскільки відповідно до договору факторингу № 11/07/25-Е, ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступило право вимоги за Кредитним договором ТОВ «ФК «ЕЙС», то останній не зобов`язаний направляти письмове повідомлення боржнику про відступлення права грошової вимоги.

Якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні первісному кредитору, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Також, відповідач у жодному разі не спростовує факт отримання кредиту та наявності зобов`язання щодо його сплати. Предметом спору відповідач вважає правильність визначення кредитора, якому належить виконати своє зобов`язання.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав до суду клопотання, в якому просив розгляд справи проводити без участі представника позивача, позов підтримує та просить його задовольнити, проти заочного рішення не заперечує.

Відповідач, будучи належним чином повідомленими, в судові засідання 30.03.2026 та 29.05.2026 не з`являвся, причини неявки суд не повідомив, однак скористався своїм правом на подачу відзиву до суду.

Верховний Суд у постановах від 13 листопада 2020 року у справі № 359/5348/17 (провадження № 61-18620св19), від 08 грудня 2021 року у справі № 369/10161/19 (провадження № 61-3468св21) зазначив, що якщо сторони чи їх представники, чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторони чи її представника, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить наступного.

Судом встановлено, що 28.11.2018 року ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу №28/1118-01 за умовами якого та додаткових угод до нього, останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб. (а.с. 143-149)

05.08.2020 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» уклали договір факторингу №05/0820-01 за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників. (а.с. 127-132)

11.07.2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» уклали договір факторингу №11/07/25-Е за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором №137632466 від 17.03.2021 року. (а.с. 111-118)

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини 1 статті 512 ЦК).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 514 ЦК). Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (частина 1 статті 517 ЦК).

Матеріальне правонаступництво реалізується в межах процесуального правонаступництва виключно за правилами останнього.

Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Першою та третьою частинами статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 515 ЦК України заміна кредитора не допускається лише у зобов`язаннях, нерозривно пов`язаних з особою кредитора, зокрема у зобов`язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Як передбачено статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Отже, із наведених положень закону вбачається, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому неповідомлення боржника про заміну кредитора не впливає на дійсність такої заміни та не припиняє існування самого зобов`язання. Наслідком такого неповідомлення є покладення на нового кредитора ризику несприятливих наслідків, зокрема у випадку виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові.

Таким чином, доводи відповідача про те, що його не було письмово повідомлено про відступлення права вимоги та що позивачем не надано доказів отримання ним такого повідомлення, самі по собі не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову.

Як встановлено судом, відповідач не надав доказів виконання ним грошового зобов`язання за договором № 137632466 від 17.03.2021 року ані первісному кредитору, у тому числі ТОВ «Фінансова компанія «Ейс». Також відповідачем не наведено обставин та не надано доказів того, що після відступлення права вимоги він здійснював платежі, які могли б визнаватися належним виконанням зобов`язання.

Посилання відповідача на те, що у зв`язку з неповідомленням про заміну кредитора він був позбавлений можливості бути своєчасно поінформованим про наявність заборгованості та оспорити вимоги, також не свідчить про відсутність у нього обов`язку виконати взяте на себе грошове зобов`язання. Сам по собі факт неповідомлення боржника про заміну кредитора не звільняє його від виконання зобов`язання та не змінює обсягу його обов`язків перед новим кредитором.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

В частинах 1, 2 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

В статті 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.ч.1,2 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Згідно зі ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У статтях 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов забороняється.

За правилами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (пункт 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Верховний Суд у справі № 234/7159/20 в постанові від 10 червня 2021 року, вирішуючи спір про захист прав споживача та встановлення нікчемності кредитного договору і застосування наслідків його недійсності погодився з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову, оскільки оспорюваний договір про надання кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 18 червня 2021 року у справі № 234/8079/20 (провадження № 61-2904св21), від 12 серпня 2022 року у справі № 234/7297/20 (провадження № 61-11504св21), від 31 січня 2024 року у справі № 671/1832/20 (провадження № 61-232св23). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.

Судом встановлено, що 17.03.2021 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір №137632466, за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 3000,00 грн., строком на 30 днів, із процентною ставкою в розмірі 215,35 % річних, що становить 0,59 % від суми кредиту за кожен день користування ним. (а.с. 60-64).

17.03.2021 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до договору №137632466 від 17.03.2021 року, за умовами якої позикодавець збільшив суму кредиту відповідачу на 3000,00 грн. (а.с. 66)

17.03.2021 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до договору №137632466 від 17.03.2021 року, за умовами якої позикодавець збільшив суму кредиту відповідачу на 6000,00 грн. (а.с. 68)

Кредитний договір, додаткові угоди та графіки розрахунків підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису МNV575НС) у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Позивач в позові вказує, що в порушення умов укладеного кредитного договору відповідач свої зобов`язання належним чином не виконує, кредитні кошти не повернув, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка становить 42664,00 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту 12000,00 грн; заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом 30664,00 грн., які позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.

Згідно п. 4.13 договору, позичальник підтверджує, що:

- отримав від кредитодавця до укладення цього договору інформацію, вимоги надання якої передбачені законодавством України, в тому числі інформацію передбачену ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» та ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», яка необхідна для отримання споживчого кредиту, включаючи інформацію, що наведена в Паспорті споживчого кредиту та Правилах;

- інформація надана кредитодавцем з дотриманням вимог законодавства України та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання.

Невід`ємною частиною цього Договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення договору. Уклавши цей Договір, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на Сайті Товариства: www.moneyveo.ua. Згідно п. 4.1 договору. (а.с. 60-64)

На виконання умов договору №137632466 від 17.03.2021 року відповідачу було надано кредитні кошти шляхом перерахунку на банківську картку НОМЕР_1 , 17.03.2021 8:46:28 в розмірі 3000,00 грн., 17.03.2021 11:05:29 в розмірі 3000,00 грн., 17.03.2021 14:07:59 в розмірі 6000,00 грн, що підтверджується довідками ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога», довідкою Акціонерного товариства «Універсал Банк» та випискою про рух коштів по картці. (а. с. 55, 56, 57, 243, 245-248).

Суд звертає увагу, що договір підписаний електронним підписом, використання якого не можливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203 св 20), від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

Згідно з даними довідки Акціонерного товариства «Універсал Банк» на ім`я ОСОБА_1 було емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 на яку було зараховано за період від 17.03.2021 до 22.03.2021 в сумі 6000,00 грн., 3000,00 грн. та 3000,00 грн. (а.с.243-249)

З матеріалів справи, досліджених судом, встановлено, що позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу ОСОБА_1 кредитні кошти в розмірі, який визначений договором. Разом з тим, відповідач свої зобов`язання про повернення коштів за кредитним договором не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Відповідно до доданих до позовної заяви розрахунків ТОВ «ФК «Ейс» просило стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 42664,00 грн., з яких: 12000,00 грн. - заборгованість по кредиту; 30664,00 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.

Відсотки за користування кредитом були розраховані за період з 18.05.2021 року по 14.07.2021 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Такі висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі №310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 р по справі № 300/438/18.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК Українипро щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України».

Водночас, відповідно до договору №137632466 від 17.03.2021 року, паспорта споживчого кредиту продукту «Смарт» до договору №137632466 від 17.03.2021 року, додаткових угод та графіків розрахунків, що є додатком до договору, сторонами було визначено строк кредитування 30 днів, розмір процентів за вказаний строк, який підлягав сплаті відповідачем, становить 2124,00 грн.

А відтак, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» в межах строків кредитування підлягало стягненню за договором №137632466 від 17.03.2021 року в розмірі 14124,00 грн., з яких: 12000,00 грн. - заборгованість за кредитом, 2124,00 грн. - заборгованість за процентами.

В іншій частині заборгованість по відсоткам стягненню не підлягає.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу.

20 серпня 2025 року Адвокатське бюро «Соломко та партнери» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» уклали договір про надання правничої допомоги № 20/08/25-01, та 29.12.2025 року складено акт приймання-передачі наданих послуг (даний акт є невід`ємною частиною до договору про надання правничої допомоги) справ на надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025, згідно якого послуги адвоката становлять 7000,00 грн.

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тобто у ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, у постановах від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) та від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19).

Розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19, та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов задоволено частково, оскільки стягнуто з відповідача на користь позивача 14124,00 грн., понесені позивачем витрати на правничу допомогу підлягають задоволенню пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 2317,70 грн.

На підставі ст. 141 ЦПК України, оскільки судом позов задоволений частково (33,11%), стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 881,52 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 259, 263-265, 268, 273, 353, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором № 137632466 від 17.03.2021 року в розмірі 14124,00 грн., сплачений судовий збір у розмірі 881,52 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 2317,70 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», ЄДРПОУ 42986956, адреса: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя Ведмідь Н. В.