Постанова № 138884003, 11.08.2026, Старовижівський районний суд Волинської області

Справа № 168/539/26

Провадження № 3/168/275/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року сел. Стара Вижівка

Суддя Старовижівського районного суду Волинської області Малюта А.В., розглянувши матеріали, які надійшли від Ковельського районного управління поліції ГУНП у Волинській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя

АДРЕСА_1 , одруженого, працюючого трактористом у ФГ "Голугіддя",

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

17 червня 2026 року о 18.18 год. ОСОБА_1 в с.Журавлине по вул. Перемоги, Ковельського району Волинської області, керував транспортним засобом - трактором «John Deere 6510», д.н.з НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння. А саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння шкіри обличчя та тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в найближчому медичному закладі водій відмовився у встановленому законом порядку.

Чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 адвокат Хомич А.М. клопотав провадження у справі закрити за відсутністю складу адмінправопорушення. Оскільки, відсутні підстави законної зупинки транспортного засобу, не зафіксовано факт руху ОСОБА_1 транспортним засобом, порушена процедура огляду на стан сп`яніння та ненадання можливості його пройти, відсутня чітка та добровільна відмова від огляду, поліцейськими не проведено відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, а відеозапис та докази є недопустимими. З цих підстав просив провадження у справі закрити.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вказав, що все так і було як на відеозаписі. Зранку біля 12.00 год. випив пляшку пива, спочатку погодився пройти огляд, а потім він не знав що робити і злякався. Тому потім відмовився від проходження огляду. Просив суд не позбавляти прав керування. Окрім цього, просив закрити провадження по справі за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку учасників справи, суд висновує таке.

Суд безпосередньо в судовому засіданні дослідив відеозапис з місця події. Встановлено, що ОСОБА_1 в с.Журавлине по вул. Перемоги, Ковельського району Волинської області, керував трактором «John Deere 6510», д.н.з НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння. З відеозапису з місця події встановлено, що ОСОБА_1 ствердив працівникам поліції, що вночі кропив трактором, а зранку вживав алкогольні напої. Випив пляшку пива. Тому ОСОБА_1 тричі повідомив працівників поліції, що не буде проходити медичний огляд на стан сп`яніння ні на місці зупинки, ні в медичному закладі охорони здоров`я. Працівник поліції роз`яснив ОСОБА_1 його права та обов`язки.

Судом встановлено, що працівники поліції діяли в межах повноважень, роз`яснили водієві наслідки такої поведінки, проте водій свою позицію не змінив.

Користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів.

Суд вважає, що таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку огляд на визначення стану сп`яніння, кореспондується із обов`язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Суд звертає увагу і на те, що правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП є закінченим з моменту відмови водія пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я.

Згідно з довідками Ковельського РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_1 отримав посвідчення тракториста-машиніста НОМЕР_2 . До адміністративної відповідальності за статтею 130 КУпАП протягом року не притягувався.

Суд відхиляє за безпідставністю клопотання захисника ОСОБА_1 адвоката Хомича А.М. про закриття провадження у справі та його підстави. Бо його твердження, що відсутні підстави законної зупинки транспортного засобу, не зафіксовано факт руху ОСОБА_1 транспортним засобом, порушена процедура огляду на стан сп`яніння та ненадання можливості його пройти, відсутня чітка та добровільна відмова від огляду, поліцейськими не проведено відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, а відеозапис та докази є недопустимими, спростовуються таким.

Щодо незаконної зупинки транспортного засобу та фіксації факту руху ОСОБА_1 транспортним засобом.

Доводи про незаконну зупинку транспортного засобу спростовуються матеріалами відеозапису, згідно якого підставою зупинки транспортного засобу стали механічні пошкодження, що повідомлялося працівниками поліції водієві. При цьому закон не вимагає того, що в кожному випадку зупинки транспортного засобу має складатися адміністративний матеріал. Крім того, зупинка здійснювалася під час дії воєнного стану, що дає право працівникам поліції здійснювати перевірку транспортних засобів.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на існування усталеної на даний час судової практики у справах в категорії адміністративних правопорушень, передбачених статтею 130 КУпАП.

Так, у постанові Хмельницького апеляційного суду від 26 грудня 2024 року в справі №680/495/24 було зазначено наступне: стосовно доводів сторони захисту про перевищення працівником поліції своїх службових обов`язків, яке полягає у незаконній зупинці транспортного засобу, що потягло безпідставне проведення огляду на виявлення стану алкогольного сп`яніння у водія, то апеляційний суд з таким твердженням погодитися не може. Так, Хмельницький апеляційний суд неодноразово зазначав, що законність підстави зупинки транспортного засобу не охоплюється диспозицією статті 130 КУпАП і дії працівників поліції щодо законності таких підстав зупинки можуть бути оскаржені в окремому порядку, зокрема, в адміністративному із наданням суду відповідних доказів на підтвердження таких обставин (зокрема, постанови у справах №688/1959/20, №686/8878/20, №672/1223/23, № 686/28677/23). У зв`язку із чим апеляційний суд не вбачає підстав відступати від згаданої сталої практики.

У постанові Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2024 року у справі №759/19292/23 було зазначено: посилання апелянта на те, що працівниками поліції було порушено вимоги статті 35 Закону України «Про Національну поліцію», оскільки працівники поліції безпричинно зупинили транспортний засіб під керуванням особи (05.18. год.) та не поінформували його про конкретну причину зупинення транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті, не ґрунтуються на вимогах закону, позаяк незалежно від причини зупинки транспортного засобу, поліцейські, виявивши у водія ознаки сп`яніння чи іншого хворобливого стану, який свідчить про зниження уваги та швидкості реакції водія, з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, зобов`язані вчинити дії по перевірці стану водія на предмет перевірки дотримання водієм вимог підпунктів "а" та "б" пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, а водій, відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху, повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Окрім того, відповідно до положень п.п.1, 3 ч.1 статті 23 ЗУ "Про національну поліцію", поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

Згідно із постановою Тернопільського апеляційного суду від 11 липня 2025 року у справі №595/804/25: посилання на недопустимість доказів з підстав, на думку апелянта, неправомірної зупинки транспортного засобу, є безпідставними, оскільки незгода водія із причинами зупинки, або його необізнаність про це, не позбавляє його обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, оскільки такий обов`язок прямо передбачений Правилами дорожнього руху України та не пов`язаний з причиною зупинки транспортного засобу.

У постанові Одеського апеляційного суду від 27 серпня 2025 року у справі № 505/1412/25 зазначено: довід скарги щодо не повідомлення про причини зупинки транспортного засобу є необґрунтованим, оскільки з огляду на правовий аналіз норм Правил дорожнього руху, не згода водія із причинами зупинки або його необізнаність про це, не позбавляє його обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, і такий обов`язок не впливає на причину зупинки. Неправомірна зупинка працівниками поліції транспортного засобу, за певних обставин, може бути підставою притягнення таких працівників до відповідальності. Проте, якщо при цьому з`ясувалось, що водій перебував з ознаками сп`яніння, то факт неправомірної зупинки його працівниками поліції, не звільняє водія від обов`язку виконання вимог п. 2.5 ПДР України.

Подібна за змістом правова позиція була висловлена Чернігівським апеляційним судом у постановах від 17 березня 2025 року у справі №738/2704/24, від 17 березня 2025 року у справі №747/398/24 та від 19 лютого 2025 року у справі №750/17801/24; Одеським апеляційним судом у постанові від 19 серпня 2024 року у справі № 512/961/23 та від 19 серпня 2024 року у справі № 947/36081/23; Київським апеляційним судом у постанові від 09 червня 2025 року у справі № 375/885/25, від 09 грудня 2024 року у справі № 369/9223/24, від 05 жовтня 2023 року у справі № 760/17715/22 та від 19 червня 2023 року у справі № 379/430/23; постанові Тернопільського апеляційного суду від 22 липня 2025 року у справі № 607/10583/25 та від 30 червня 2025 року у справі № 596/235/25; у постановах Харківського апеляційного суду від 17 червня 2025 року у справі № 643/8653/24 та від 03 червня 2025 року у справі № 645/1374/25; постановах Сумського апеляційного суду від 25 липня 2025 року у справі № 591/446/25, від 03 вересня 2020 року у справі № 585/1205/20 та від 29 травня 2020 року у справі № 950/501/20 та багато інш.

При цьому суд вважає за необхідне окремо акцентувати увагу на тому, що дана судова практика має на даний час статус саме усталеної практики, тобто певної сформованої позиції, яка превалює при вирішенні судами даної категорії справ. Дана судова практика, яка свідчить про те, що навіть у разі неповідомлення працівниками поліції про причини зупинки транспортного засобу, така обставина не звільняє водія від обов`язку проходження огляду на визначення стану сп`яніння, є достатньо чітко сформованою, поширеною незалежно від регіону України та доступною для ознайомлення.

При цьому суд повністю підтримує таку практику та не вбачає ані найменшої причини відступати від неї у межах даної справи. Керування трактором є діяльністю, що пов`язана із джерелом підвищеної небезпеки, і така діяльність створює небезпеку для життя як самого водія, так і інших осіб. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Отже, у разі виявлення працівниками поліції у водія наявності ознак алкогольного або наркотичного сп`яніння, такий водій підлягає безумовному обов`язку пройти огляд на визначення наявності стану сп`яніння незалежно від підстав зупинки транспортного засобу. У разі ж виявлення факту перебування у стані сп`яніння водій має бути відсторонений від керування транспортним засобом, оскільки його дії створюють небезпеку для оточуючих. Факт керування транспортним засобом у стані сп`яніння є підставою для відповідальності за статтею 130 КУпАП незалежно від підстав зупинки транспортного засобу.

Водночас у тому разі, якщо водій незгоден або вважає незаконними дії працівників поліції саме щодо підстав зупинки транспортного засобу, такий водій не позбавлений права оскаржити у визначеному законом порядку дії працівників поліції і вимагати притягнення їх до відповідальності. Однак це питання не входить до кола обставин, що підлягають вирішенню при розгляді адміністративних справ, провадження в яких здійснюється за статтею 130 КУпАП.

А факт керування транспортним засобом підтверджується відеозаписом події. Наданий відеозапис є належним i допустимим доказом в справі, оскільки в повному обсязі відображає відомості про вчинення правопорушення.

Щодо порушення процедури огляду на стан сп`яніння та ненадання можливості його пройти, відсутності чіткої та добровільної відмови від огляду та не відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом.

Дані твердження спростовуються відеозаписом події правопорушення. З відео вбачається, що ОСОБА_1 тричі відмовився від проходження огляду як на місці, так і в медичному закладі (відео 18.29.19 18.29.28). Та тричі було зобов`язано ОСОБА_1 працівниками поліції про відсторонення останнього від керування транспортним засобом. А в матеріалах прави наявне зобов`язання до протоколу серії ЕПР1 № 695750 від 17 червня 2026 року. Окрім того, захисник ОСОБА_2 в судовому засіданні ствердив, що дії поліцейських ними не оскаржувались.

Згідно зі статтею 19 Закону України «Про міжнародні договори України», статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Так, у пункті 52 рішення ЄСПЛ від 05 лютого 2008 року «Романаускас проти Литви» судом констатовано, що національний суд повинен переконатися, що провадження в цілому, зокрема спосіб отримання доказів, було справедливим.

Відповідно судової практики ЄСПЛ, «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (пункт 43 рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на пункт 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).

Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про те, що ОСОБА_1 , керуючи трактором «John Deere 6510», д.н.з НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, відмовився від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, чим порушив вимоги пункту 2.5. ПДР України .

Вина ОСОБА_1 , у вчиненні правопорушення доводиться дослідженими в судовому засіданні доказами. А саме: протоколом серії ЕПР1 № 695750 від 17 червня 2026 року, направленням на огляд водія з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, актом огляду на стан сп`яніння, зобов`язанням до протоколу та відеозаписом події правопорушення з нагрудної камери поліцейського. Наданий відеозапис є належним i допустимим доказом в справі, оскільки в повному обсязі відображає відомості про вчинення правопорушення.

Отже, враховуючи вищевказане, а також те, що будь-яких порушень при провадженні справи про адмінправопорушення з боку працівників поліції при перегляді відеозаписів судом не встановлено, суд, оцінюючи кожен наведений доказ за своїм внутрішнім переконанням, вважає їх належними, допустимими та достовірними, а їх сукупність є достатньою для того, щоб покласти в основу цієї постанови щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, за вищевикладених обставин.

Відповідно до статті 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).

Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Пом`якшуючих та обтяжуючих відповідальність обставин судом не встановлено.

З врахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих відповідальність обставин, вважаю, що до ОСОБА_1 слід застосувати стягнення, передбачене санкцією частини 1 статті 130 КУпАП з позбавленням права керування транспортними засобам.

Відповідно до статті 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладене таке стягнення.

Згідно із пунктом 5 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, особою, на яку накладене таке стягнення сплачується судовий збір в сумі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись статтями 33, 40-1, 130, 283, 284, 289, 294 КУпАП,

суддя

П О С Т А Н О В И В:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.

Накласти на ОСОБА_1 стягнення - штраф у розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Реквізити сплати штрафу: рахунок отримувача: UA278999980313000106000003544 ; код ЄДРПОУ: 38009371.

У разі несплати правопорушником штрафу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії постанови після набрання нею законної сили, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення, відповідно до частини 2 статті 308 КУпАП у ході примусового виконання постанови суду штраф стягується у подвійному розмірі.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665,60 (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок) гривень за такими реквізитами: отримувач коштів: ГУК у м.Києві/ м.Київ/ 22030106 код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UА908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Старовижівський районний суд Волинської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя А. В. Малюта