Рішення № 138883895, 10.08.2026, Локачинський районний суд Волинської області

Справа № 931/445/26

Провадження № 2/931/402/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року селище Локачі

Локачинський районний суд Волинської області

у складі: головуючого - судді Масляної С.В.,

за участю: секретаря - Проскуненкової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Локачі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Профіт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

05 червня 2026 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 24.07.2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» дистанційно в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції укладено договір позики № 9212315, який підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до умов договору позики позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики. Згідно з п.2 укладеного договору сума позики становить 12000 грн, процентна ставка 1,60%, яка нараховується за кожен день користування позикою. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору, а відповідач умов кредитного договору не виконав.

Зазначає, що право вимоги за цим кредитним договором перейшло від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» (на підставі договору факторингу №10072020 від 10.07.2020 та реєстру прав вимоги №115 від 09.04.2021 року).

Покликається на те, що у зв`язку з порушенням ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором у нього виникла заборгованість у розмірі 35644,40 грн, з яких: 12000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 23644,40 грн - заборгованість за відсотками. Цю заборгованість відповідач не погасив ні первісному, ні новому кредитору.

З врахуванням вищенаведеного, просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» заборгованість за договором позики № 9212315 від 24 липня 2020 року у розмірі 35644,40 грн та понесені судові витрати, а саме 2662, 40 грн судового збору та 7000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою судді Локачинського районного суду Волинської області від 18 червня 2026 року відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

06 липня 2026 року від представника відповідача Колодяжної Н.В. через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що з даним позовом сторона відповідача не погоджується та вважає його таким, що не підлягає задоволенню. Так, п. 2 договору позики №9212315 передбачено, що відповідачу надано кредит у сумі 12000 грн строком на 30 днів з 24.07.2020 року по 23.08.2020 рік з базовою процентною ставкою в день 1,60%. Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 9212315 від 24.07.2020 року, доданого до позовної заяви, вбачається, що позивачем нараховано ставка відсотків до 02.12.2020 року, тобто поза межами строку дії кредитного договору. Однак право позивача нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилися після спливу визначеного договором строку кредитування 23.08.2020, тому позовна вимога про стягнення з відповідача нарахованих позивачем за користування кредитом поза межами строку дії договору прострочених процентів за користування кредитом задоволенню не підлягає. Після закінчення строку кредитування позивач, як і попередній кредитор, не вправі був нараховувати договірні відсотки, а надалі відносини між сторонами трансформуються з договірних в охоронні, де застосовуються положення ст. 625 ЦК України. Крім того вказує, що приєднана до позову довідка-розрахунок заборгованості, видана первісним кредитором, не є первинним документом та не підтверджує ні факт користування відповідачем кредитними коштами, ні факт наявності заборгованості. Щодо довідки ТОВ ФК Фінекспрес №КД-000141616/ТНПП від 02.04.2026 року, яка міститься в матеріалах справи, зазначає, що її не можна вважати належним та допустимим доказом, оскільки вона не містить підпису уповноваженої особи та на ній відсутня печатка товариства.

Крім того, при визначенні розміру витрат на оплату послуг адвоката, просить суд врахувати критерії реальності, співмірності та розумності з врахуванням конкретних обставин справи. Просить у задоволенні позову відмовити повністю (а.с. 88-92).

Представник позивача у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа (а.с. 81 на звороті). Одночасно, у позовній заяві представником позивача заявлено клопотання про розгляд справи за його відсутності, не заперечує щодо ухвалення заочного рішення (а.с. 7).

Відповідач у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки (а.с. 87).

Представник відповідача в судове засідання не з`явилася, 06.07.2026 року разом з відзивом заявила клопотання про розгляд справи за відсутності відповідача та його представника (а.с. 91 на звороті).

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників справи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та оцінивши представлені у справі докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 24.07.2020 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (позикодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) уклали договір позики №9212315, за умовами якого позикодавець зобов`язався передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язався повернути кредитодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми позики (а.с. 14).

Основні умови кредитування згідно цього договору:

- сума позики - 12 000 грн (п. 2);

- дата надання позики - 24.07.2020 (п. 2);

- дата повернення позики - 23.08.2020 (п. 2);

- строк позики - 30 днів (п. 2);

- базова процентна ставка - 1,60 % в день (п. 2);

- розмір процентів акційний - 0,48 % в день (п. 2);

- процентна ставка за понадстрокове користування позикою - 2,70 % в день (п. 2).

Аналогічні умови прописані в паспорті позики (а.с. 14 зворот).

Договір підписано відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором (а.с. 14).

У договорі позичальник надав свої реквізити для ідентифікації особи для отримання позики: прізвище, ім`я, по батькові, дату народження, ІПН, дані паспорту, адресу, телефон, адресу електронної пошти, номер рахунку (а.с. 14).

До позовної заяви також додано Правила надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», затверджені рішенням загальних зборів учасників ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» протокол № 07/02/2019 від 07.02.2019 (а.с. 15-23).

Згідно з довідкою про ідентифікацію ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» ідентифікувало клієнта ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з яким укладено договір № 9212315 від 24.07.2020 року, та надіслало на вказану ним електронну адресу одноразовий ідентифікатор (а.с. 24).

24.07.2020 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» надало (перерахувало) ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 12 000 грн, ЕПЗ номер НОМЕР_2 (довідка ТОВ ФК Фінекспрес №КД-000141616/ТНПП від 02.04.2026 року, а.с. 27).

10.07.2020 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» (фактор) уклали договір факторингу №10072020 (а.с. 32 - 21), на підставі якого до фактора перейшло право вимоги за кредитним договором №9212315 від 24.07.2020 до ОСОБА_1 (реєстр прав вимог №115 від 09.04.2021, а.с. 40-42).

З розрахунку, наданого позивачем, заборгованість відповідача за кредитним договором становить 35644,40 грн, з них: 12 000 грн - тіло кредиту, 25094,40 грн - проценти за користування кредитом. З розрахунку також вбачається, що відповідачем було сплачено 1450 грн на виконання укладеного між сторонами договору (дані позовної заяви, а.с. 2, розрахунок заборгованості, а.с. 29-31).

Надаючи оцінку фактичним обставинам справи, суд виходить з таких норм права.

За змістом ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України та ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризики настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Статтею 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15 боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Відповідно до 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1); жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 2); суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 3).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що матеріалами справи доведено факт укладення 24.07.2020 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 договору позики №9212315 в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Оскільки договір позики укладений на сайті позикодавця та ОСОБА_1 підписав його одноразовим ідентифікатором, то без отримання повідомлення з відповідним ідентифікатором та без здійснення входу на сайті товариства, такий договір не був би укладений.

Зазначене відповідає висновкам, що викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).

Матеріалами справи також підтверджується, що до позивача ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» перейшло право стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором.

Суд зазначає, що у справах про стягнення заборгованості за кредитним договором кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Факт виконання пункту 1 договору позики в частині надання відповідачу грошових коштів у розмірі 12 000 грн шляхом їх перерахування 24 липня 2020 року на банківський картковий рахунок ОСОБА_1 підтверджений у справі довідкою ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» вих. № КД-000141616/ТНПП від 02.04.2026 року (а.с. 27)

У відзиві сторона відповідача вказує, що вищезазначена довідка не є належним доказом перерахування коштів, оскільки вона не містить підпису уповноваженої особи та на ній відсутня печатка товариства.

Суд відхиляє вказані доводи представника відповідача, адже довідка підписана електронним підписом директора ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» Губіною О.Ю., що підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого підпису (а.с. 28), крім того, враховуючи принцип змагальності, відповідач може спростувати факт зарахування коштів, зокрема, шляхом надання власної банківської виписки, чого ОСОБА_1 вчинено не було.

Отже, станом на час розгляду справи відповідач не спростував заявлений позивачем розмір заборгованості за тілом позики, не надав доказів сплати ним зазначеної суми.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 12 000 гривень тіла кредиту.

Разом з тим, суд не погоджується із розрахунками процентів за користування кредитом, наданими позивачем, з таких підстав.

Сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право нараховувати проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 року (справа №444/9519/12) та від 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа № 910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.

Згідно укладеного між сторонами договору позики, погодженим строком кредитування є строк 30 днів, дата повернення позики 23.08.2020 (п. 2 договору позики).

Сам договір позики не містить умов щодо пролонгації чи автоматичної пролонгації погодженого сторонами строку кредитування.

З наданого позивачем суду розрахунку заборгованості ОСОБА_1 встановлено, що проценти за користування отриманою ним сумою кредиту в розмірі 12000 грн, нараховувались первинним кредитором з 24.07.2020 по 02.12.2020, тобто, більше як 30 днів.

Враховуючи правові позиції Верховного Суду, суд вважає, що право первісного кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитним договором припинилося після спливу визначеного договором строку надання кредиту, тобто після 23 серпня 2020 року, а тому з 24 серпня 2020 року первісний кредитор не мав права нараховувати передбачені договором проценти за договором позики, а мав право на захист свого порушеного права відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, але таких вимог не заявляв, тому суд вирішує справу в межах заявлених позовних вимог.

Нарахування та стягнення процентів за користування кредитом поза визначеним кредитним договором строком суперечить вимогам Цивільного кодексу України та умовам договору.

За таких обставин, з урахуванням викладеного, суд вважає, що з відповідача підлягають до стягнення відсотки за вказаним кредитним договором у розмірі 5760 грн за період з 24 липня 2020 року по 23 серпня 2020 року: 12000 грн (сума кредиту) х 1,60 % (процентна ставка) = 192 грн х 30 днів (строк кредитування) = 5760 грн.

Крім того, враховуючи, що відповідачем було сплачено в рахунок погашення заборгованості 1450 грн, то розмір заборгованості за відсотками, який підлягає стягненню з відповідача, становить 4310 грн (5760 грн 1450 грн = 4310 грн).

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позовна вимога про стягнення відсотків підлягає до задоволення частково у розмірі 4310 гривень.

Відтак, загальна сума заборгованості за договором позики №9212315 від 24.07.2020 року, яка підлягає стягненню з відповідача складає 16310 гривень (12000 грн тіло кредиту, 4310 грн відсотки).

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал`до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики № 9212315 від 24.07.2020 року підлягають задоволенню частково у розмірі 16310 гривень.

Щодо судових витрат суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Крім того, згідно пункту 3 частини другої цієї статті у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Загальна ціна позову становила 35644,40 гривень. Суд задовольнив позовні вимоги на суму 16310 гривень (на 46 %).

При пред`явленні позову позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 гривень, що стверджується відповідною платіжною інструкцією (а.с. 13). Отже, пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача слід стягнути 1225 гривень судового збору.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.133 та ч.1 - 3 ст.137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Судом встановлено, що на підтвердження понесених витрат позивача на професійну правничу допомогу надано договір про надання правничої допомоги №02-24 від 01.07.2024, додаткову угоду №1/1 до договору про надання правничої допомоги, акт прийому-передачі наданої правничої допомоги №97 від 24.12.2025, акт прийому-передачі реєстру боржників №45 від 21.04.2026, акт №45 наданої правничої допомоги від 13.05.2026 рокуплатіжну інструкцію №1806 від 25.12.2025, довіреність від 31.12.2025, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, платіжну інструкцію від 14.05.2026 року №2076 (а.с. 44-47, 48, 49, 50, 52, 58).

Представник відповідача у відзиві на позов просила суд під час визначення розміру витрат на правничу допомогу позивача врахувати критерії реальності, співмірності та розумності з врахуванням конкретних обставин справи та відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу, яку заявив позивач.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

Відповідно до ч.5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті щодо співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд враховує, що дана категорія справ є поширеною, типовою, сама по собі позовна заява є нескладною та не потребує особливих затрат часу на її складання. Пакет документів, що доданий до позовної заяви, також є наперед визначеним та не потребує великих зусиль для його зібрання. Розгляд справи відбувався за відсутності учасників справи.

Виходячи з наведеного, враховуючи складність справи (є малозначною), ціну позову, обсяг наданих послуг, вимоги співмірності, розумності та справедливості, суд приходить до висновку, що заявлену до стягнення позивачем суму витрат на правничу допомогу слід зменшити до 5000 грн, та, з врахуванням часткового задоволення позову на 46 %, стягнути з відповідача в користь позивача у розмірі 2300 грн.

На підставі ст. ст. 526, 549, 610, 611, 625, 626, 628, 629, 638, 1048, 1054, 1055 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 77-81, 141, 247, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Профіт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договоромпро стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Профіт Капітал"(ЄДРПОУ 39992082, адреса: м. Київ, вул.Набережно-Лугова, 8, рахунок: IBAN № НОМЕР_3 в АТ "Універсал Банк", код банку 322001) заборгованість за договором позики № 9212315 від 24.07.2020 року у розмірі 16310 (шістнадцять тисяч триста десять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Профіт Капітал"судовий збір у розмірі 1225 (одна тисяча двісті двадцять п`ять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Профіт Капітал"2300 (дві тисячі триста) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повний текст рішення складено 10.08.2026 року.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал», ЄДРПОУ 39992082, адреса: м. Київ, вул.Набережно-Лугова, 8.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП- НОМЕР_1 .

Суддя Локачинського районного суду С.В. Масляна