Рішення № 138883162, 11.08.2026, Люботинський міський суд Харківської області

Справа № 630/336/26

Провадження № 2/630/354/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2026 року м. Люботин

Люботинський міський суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Сухорукова І.М.,

за участю секретаря Дубрової А.І.,

розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ :

Позивач системою «Електронний суд» звернувся до суду із даним позовом, в якому вказав, що 24.07.2020 р. відповідач уклав з АТ «ОТП Банк» кредитний договір № 2032000593_CARD, за яким відповідачу надано кредитні кошти, відповідно до умов та згідно порядку, визначеному кредитним договором. У подальшому, 15.03.2024 р. між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Діджи фінанс» уклали договір факторингу № 15/03/24, відповідно до якого відбулося відступлення права вимоги за вказаним вище договором. Відповідач неналежним чином виконував обов`язки за кредитним договором, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в сумі 66120,59 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 37010,95 грн., заборгованість за відсотками 29109,64 грн.

Ухвалою Люботинського міського суду Харківської області від 22.04.2026 відкрито провадження та призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.

У судове засідання представник позивача не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, де вказав, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з`явився, причину неявки суду не повідомив, відзиву на позов, заперечень або клопотань до суду не надавав. На адресу суду повернувся конверт, який містить копію ухвали про відкриття провадження, копію позовної заяви з додатками, а також судову повістку. У довідці про причини повернення зазначено, що «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Таким чином, враховуючи згоду представника позивача, суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Розглянувши подані позивачем документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі.

Судом встановлено, що 24.07.2020 між AT «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2032000593, відповідно до умов якої, AT «ОТП БАНК» надав відповідачу кредит 4999,00 грн. Також, позичальник у кредитному договорі розписався за отримання кредитної карти MC_Gold.

Кредитодавець та позичальник підписали додаток№1 до договору графік платежів, з якого вбачається, що позичальниця погодилася із процентною ставкою, яка була визначена у різні періоди від 0,04 до 0,01 та 0,00 у різні місяці, та погоджено періоди повернення кредиту відповідно до графіку платежів. Останній платіж з повернення кредиту визначено 24.07.2022.

Згідно до виписки з карткового рахунку позичальника остання операція з використання кредитного ліміту позичальником відбулася 22.03.2022 року.

Взяті на себе зобов`язання за кредитним договором позикодавець виконав своєчасно і в повному обсязі, надавши відповідачу у розпорядження кредитні кошти.

Внаслідок несплати відповідачем кредиту, у нього, згідно до розрахунку АТ «ОТП Банк» виникла заборгованість, яка станом на 15.03.2024 становить 66120,59 грн. Проценти нараховувалися по 15.03.2024.

15.03.2024 між AT «ОТП БАНК» та TOB «ДІДЖІ ФІНАНС» укладено договір факторингу №15/03/24, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за Кредитними договорами, у тому числі й до боржника ОСОБА_1 у розмірі 66120,59 грн (37010,95 грн боргу за тілом та 29109,64 грн заборгованості за процентами, згідно виписки з реєстру боржників до договору факторингу.

Таким чином, TOB «ДІДЖІ ФІНАНС» набуло статусу кредитора за кредитним договором від 24.07.2020 року.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, оцінивши докази, які містяться в матеріалах справи, на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього кодексу.

Відповідно до частин 1 та 2 ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно до частини 1 статті 1080 ЦК України, договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

На час розгляду справи судом, не отримано відомостей, що свідчать про повне погашення заборгованості позичальником.

Отже, оскільки відповідач порушив зобов`язання, встановлені Договором про надання кредитного ліміту, докази своєчасної та повної оплати заборгованості за цим договором в матеріалах справи відсутні, а тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення суми заборгованості за тілом кредиту у розмірі 37010,95 грн.

Разом із цим, суд вважає, що розмір заборгованості з відсотків обґрунтований не у повному обсязі у зв`язку із наступним.

З реєстру боржників вбачається, що право вимоги із заборгованості з відсотків відповідача було передано у розмірі 29109,64 грн.

Згідно до розрахунку заборгованості позичальника, вбачається, що відсотки нараховувалися з 24.07.2022 по 04.03.2024.

Згідно до графіку платежів, що є додатком до кредитного договору та підписаний сторонами, кінцевою датою кредитування є 24.07.2022.

Згідно до виписки з карткового рахунку позичальника, остання операція з використання нею кредитного ліміту відбулася 22.03.2022 року тобто у межах строку кредитування.

Доказів, які б свідчили про пролонгацію користування кредитним лімітом, або фактичне використання кредитним лімітом зі сторони позичальника матеріали справи не містять.

Таким чином, судом встановлено, що відсотки позичальник продовжував нараховувати позичальнику після 24.07.2022 тобто по закінченню строку кредитування.

За змістом ст. 1048 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 р по справі № 300/438/18.

При зверненні до суду з позовом, позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за відсотками за користування кредитом в розмірі 29109,64 гривень, яка існує станом на дату пред`явлення позову. Таким чином, вбачається, що відсотки за користування наданим кредитом продовжували нараховуватись поза межами строку кредитування після 24.07.2022.

Нарахування та стягнення процентів за користування позикою та кредитом поза визначеними строками суперечить вимогам ЦК України.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 05 червня 2020 року у справі № 922/3578/18 зазначила, що системний аналіз частини другої статті 536, частини другої статті 625 та статті 627 Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку, що законодавцем не обмежено право сторін визначити у договорі розмір процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами. Однак, диспозитивний характер цих норм у цілому обмежується положенням частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, яка зазначає про стягнення трьох процентів річних, що має наслідком визначення таких процентів саме у річних, а не будь-яким іншим способом обчислення процентів за умовами договору.

Отже, законодавцем передбачено, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення (зокрема, в розмірі певного проценту за кожний день прострочення).

Санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань (пункт 8.32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18).

В даному випадку з поданих до суду матеріалів вбачається, що позивачем було заявлено до стягнення з відповідача проценти за користування кредитними коштами поза межами строку кредитного договору. При цьому позовних вимог про стягнення грошових коштів за прострочення виконання зобов`язання відповідно до правил ст. 625 ЦК України позивач не заявляв.

Позивачем ставляться вимоги про стягнення саме тіла кредиту та процентів.

Розрахунку заборгованості в порядку ч. 2ст. 625 ЦК України позивач не надавав та вимог про стягнення таких коштів не заявляв.

У зв`язку із цим, до спірних правовідносин слід застосувати вищевказані правові висновки касаційного суду щодо обмеження нарахування процентів за користування кредитом строком дії договору.

За неповернення кредитних коштів після закінчення строку, на який вони були видані, може настати відповідальність, передбачена ст. 625 ЦК України, проте регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 Кодексу не можуть застосовуватись одночасно, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16.

Отже, позивач ототожнює відсотки за користування кредитними коштами та відсотки, які підлягають сплаті боржником за прострочення виконання зобов`язання, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Окрім того, суд бере до уваги, що на час дії воєнного стану, який з 24.02.2022 запроваджений в Україні, на підставі змін до пунктів 15, 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

За таких умов, правомірним є нарахування відсотків за передбачений договором (у додатку №1 до кредитного договору) строк кредитування.

З розрахунку заборгованості АТ «ОТП Банк» вбачається що за період з 26.07.2022 до 04.03.2026 понад строк кредитування нараховані відсотки у розмірі 25 794,29 грн.

Таким чином, вірним розміром боргу з відсотків буде 3315,35 грн. (29109,64 відняти 25 794,29 грн)

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд вважає, що доведеним розміром заборгованості є 40326,30 грн, що складається із заборгованості з тіла кредиту 37010,95 грн та заборгованості з відсотків 3315,35грн

Щодо витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише ті витрати, які мають розумний розмір.

Чинне цивільне-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Представник позивача у позовній заяві просить стягнути з відповідача судові витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги у сумі 7000,00 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що 01.07.2025 між TOB «ДІДЖИ ФІНАНС» та адвокатом Білецьким Б.М. було укладено договір про надання правничої допомоги № 42649746. За умовами зазначеного договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, адвокат надає клієнту послуги захисту прав та інтересів клієнта під час розгляду судом будь-якої інстанції справ, у яких клієнт є учасником.

Сторони погодили, що сума витрат, за надання адвокатом послуг по справі за позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором становить 7000,00 гривень, що підтверджується додатковою угодою №2032000593_card від 28.11.2025, актом надання послуг від 28.11.2025. При цьому витрати на правовий аналіз спірних правовідносин 1 год. коштує 2000 грн, складання позовної заяви 2 год. коштує 4000 грн, формування додатків до позову 30 хв. коштує 500 грн, подання позовної заяви та копії позову до суду поштою коштує 500 грн.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 20 вересня 2023 року у справі № 753/7936/22 (провадження № 61-1519св23).

У даному випадку, як вбачається з матеріалів справи, виконавцем юридичних послуг не здійснювався розрахунок заборгованості або вчинення інших подібних дій, які б потребували додаткового часу або спеціальних професійних навичок. Адвокатські запити чи інші додаткові послуги не здійснювалися, позовна заява підписана та подана позивачем, а не адвокатом. За своїм змістом позовна заява вочевидь є подібною до інших позовних заяв, які стосуються заборгованості за кредитними договорами.

Враховуючи обсяг виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, а також того, що позовні вимоги ТОВ «ДІДЖІ ФІНАНС» задоволено, суд дійшов висновку, що справедливим і співмірним буде стягнення з відповідача на користь позивача 3000,00 грн у рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому суд стягує частково з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати у зв`язку зі зверненням з позовом до суду у наступних розмірах.

Сума задоволених вимог 40326,30 грн складає 60,99 % від 66120,59 грн заявлених вимог. Судовий збір позивачем було сплачено у розмірі 2662,40 грн.

Тому, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 60,99 % судових витрат сплаченого зі сплати судового збору, тобто 1623,80 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦПК України, суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 7, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (ЄДРПОУ: 42649746, адреса для листування: 07406, Київська обл., м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1; IBAN: НОМЕР_2 в АТ «ПУМБ», МФО: 334851) заборгованість за Кредитним договором № 2032000593_CARD від 24.07.2020 року у розмірі 40326 (сорок тисяч триста двадцять шість) грн 30 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (ЄДРПОУ: 42649746, адреса для листування: 07406, Київська обл., м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1; IBAN: НОМЕР_2 в АТ «ПУМБ», МФО: 334851) судові витрати за надання правової допомоги в розмірі 3 000(три тисячі) грн 00 коп., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1623 (одна тисяча шістсот двадцять три) грн 80 коп.

В задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони по справі:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», ЄДРПОУ: 42649746, адреса для листування: 07406, Київська обл., м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1;

відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя І.М. Сухоруков