Рішення № 138883019, 11.08.2026, Зміївський районний суд Харківської області

641/4786/26

2/621/2045/26

РІШЕННЯ

іменем України

11 серпня 2026 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області:

головуючий - суддя Овдієнко В. В.

секретар судового засідання - Кришталь А. А.,

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Позика",

представник позивача - Міньковська А. В.,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши за відсутності учасників справи за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Позика" до ОСОБА_1 про стягнення суми,

у с т а н о в и в:

25.05.2026 від ТОВ "ФК "ПОЗИКА" через систему "Електронний суд" надійшла до Слобідського районного суду міста Харкова позовна заява до ОСОБА_1 з наступними вимогами: стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 52437555 від 09.09.2021 в розмірі 13 845 грн 00 коп.; стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 662 грн 40 коп. та 5 500 грн 00 коп. витрати на професійну правничу допомогу.

На обґрунтування позовних вимог зазначено, що 09.09.2021 між ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ІРБІС" та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 52437555.

Законодавством України передбачено, що оформлення Кредиту онлайн із використанням одноразового пароля прирівнюється до підписання Договору в паперовій формі власноручним підписом.

Кредитодавець передає Одноразовий ідентифікатор Клієнту засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його Інформаційно-телекомунікаційній системі (вказаний в Особистому кабінеті Клієнта), в тому числі, але не виключно, шляхом направлення йому СМС-повідомлення за номером телефону, вказаним Клієнтом під час заповнення Заявки.

У відповідності до умов кредитного договору, його підписання здійснювалось електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону вказаний Позичальником при укладанні кредитного договору.

За даним кредитним договором Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит, в розмірі визначеному кредитним договором, на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, відповідно до умов, зазначених у кредитному договорі, додатках до нього та в Правилах надання грошових коштів у позику, що розміщені на офіційному веб-сайті Кредитодавця.

Таким чином, відповідач уклав Кредитний договір № 52437555 від 09.09.2021 із ТОВ "ФК "ІРБІС" та відповідачу перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 3 900 грн 00 коп.

Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин - ст. 526 та ст. 527 Цивільного кодексу України, внаслідок чого, керуючись нормами ст. ст. 530, 1082, 1084 ЦК України, 01.09.2025 між ТОВ "ФК "ІРБІС" та ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ПОЗИКА" відповідно до чинного законодавства України, укладений Договір факторингу №01092025/1.

Згідно даного Договору факторингу 01.09.2025 відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № 52437555 від 09.09.2021.

Відповідно до Договору факторингу сума боргу перед Новим кредитором є обґрунтованою та документально підтвердженою, що становить 13 845 грн 00 коп., із яких: - заборгованість за тілом кредиту становить 3 900 грн 00 коп.; - заборгованість за відсотками становить 9 945 грн 00 коп.; - заборгованість за штрафними санкціями та комісіями становить 0 грн 00 коп.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань за укладеним кредитним договором стало підставою для пред`явлення в суді цього позову.

Ухвалою Слобідського районного суду міста Харкова від 26.05.2026 позовну заяву ТОВ "ФК "ПОЗИКА" до ОСОБА_1 про стягнення суми направлено за підсудністю до Зміївського районного суду Харківської області.

23.06.2026 матеріали справи надійшли до суду.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 24.06.2026 позовну заяву залишено без руху, оскільки до позовної заяви не додано доказ надсилання відповідачу копій поданих до суду документів з урахуванням положень частини 7 статті 43 Цивільного процесуального кодексу України.

02.07.2026 представник позивача Міньковська А. В. надіслала заяву про усунення недоліків та долучила доказ надсилання відповідачу копій поданих до суду документів з урахуванням положень частини 7 статті 43 Цивільного процесуального кодексу України.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 07.07.2026 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду на 11.08.2026.

30.07.2026 відповідач ОСОБА_1 подала відзив на позовну заяву. На обґрунтування відзиву вказала, що визнає позовні вимоги частково, а саме виключно в межах тіла кредиту та законних нарахувань, а в частині стягнення інших сум, штрафів та витрат на правову допомогу не визнає.

Щодо нарахованих відсотків зазначила, що кредитний договір був укладений 09.09.2021 строком на 30 днів. Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду (по справі № 444/9519/12), право кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки припиняються по закінченню визначеного у договорі строку кредитування. Таким чином, нарахування щоденних відсотків за понад 4 роки поза межами строку дії договору є повністю протиправним.

Щодо обмеження розміру штрафів та пені: Відповідно до ч. 3 ст. 21 ЗУ "Про споживче кредитування", у разі прострочення виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит, загальна сума неустойки (штраф, пеня) не може перевищувати 50 відсотків від суми, одержаної споживачем. Відповідач вказала, що оскільки тіло кредиту становить 3 900 грн 00 коп., максимальний розмір усіх штрафних санкцій за законом не може перевищувати 1 950 грн 00 коп., а будь-які більші нарахування позивача є прямим порушенням імперативної норми закону.

Крім того, відповідач вказала щодо витрати на правову допомогу неспівмірні, оскільки дана справа є типовою, шаблонною та такою, що не вимагає значних часових витрат. Стягнення з неї на користь позивача заявленої суми є несправедливою. Просила повністю відмовити у задоволенні вказаної суми або зменшити їх до суми у розмірі 500 грн 00 коп.

Також, відповідач ОСОБА_1 подала заяву, в якій вказала, що позовну заяву подано після спливу строку позовної давності, тому просить застосувати строк позовної давності, а у задоволенні позову відмовити.

Вказала, що кредитний договір був укладений 09.09.2021 строком на 90 днів. Граничний строк повернення коштів припадав на 08.12.2021. Саме з цієї дати у позивача виникло право вимоги, і саме з цього моменту розпочався перебіг позовної давності.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

З моменту порушення зобов`язання (08.12.2021) до моменту звернення позивача до суду минуло понад 4,5 роки.

Набуття чинності Законом України № 4434-ІХ відновило повний перебіг строків позовної давності. Позивач мав достатньо часу для реалізації свого права на судовий захист, проте звернувся до суду значно пізніше встановлених законом строків - як річного строку для штрафних санкцій, так і трирічного загального строку для тіла кредиту та відсотків.

Таким чином, відповідно до частини 4 статті 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

06.08.2026 представник позивача Міньковська А. В. надіслала відповідь на відзив, де просила відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про застосування наслідків спливу позовної давності, а позов ТОВ "Фінансова компанія "ПОЗИКА" про стягнення заборгованості за Договором про надання фінансового кредиту № 52437555 від 09.09.2021 задовольнити у повному обсязі та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "ПОЗИКА" понесені судові витрати, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу, у заявленому позивачем розмірі.

На обґрунтування відповіді на відзив вказала, що доводи відповідача не ґрунтуються на фактичних обставинах справи, суперечать умовам укладеного між сторонами Договору про надання фінансового кредиту № 52437555 від 09.09.2021, спростовуються письмовими доказами, поданими разом із позовною заявою, а також базуються на неправильному застосуванні норм матеріального права.

Щодо безпідставності заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності:

Заява відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності ґрунтується на довільному тлумаченні норм матеріального права та повністю ігнорує умови укладеного між сторонами Договору про надання фінансового кредиту № 52437555 від 09.09.2021.

Обґрунтовуючи свою заяву, відповідач виходила із того, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню загальна позовна давність тривалістю три роки, передбачена статтею 257 Цивільного кодексу України. Водночас, така позиція не враховує, що сторони, реалізовуючи принцип свободи договору та право, передбачене статтею 259 Цивільного кодексу України, при укладенні Договору досягли окремої письмової домовленості щодо збільшення строку позовної давності.

Так, пунктом 10.6 Договору сторони прямо погодили, що до вимог, які виникають із цього Договору, строк позовної давності збільшується до десяти років, а відповідне застереження є письмовим договором про збільшення позовної давності відповідно до статті 259 Цивільного кодексу України.

Отже, твердження Відповідача про сплив трирічної позовної давності суперечить не лише положенням цивільного законодавства, а й погодженим сторонами умовам Договору, обов`язковість виконання яких встановлена статтею 629 Цивільного кодексу України.

Крім того, Відповідач залишає поза увагою, що пунктом 11.1 Договору сторони погодили його дію до 08.12.2021, але в будь-якому випадку - до повного виконання Клієнтом своїх зобов`язань за Договором, а пунктом 11.3 Договору прямо передбачено, що закінчення строку його дії не звільняє сторони від відповідальності за порушення зобов`язань, які виникли під час його дії.

Таким чином, сам Договір містить погоджений сторонами механізм визначення строку захисту порушеного права та не містить жодних положень, які б свідчили про припинення права кредитора на судовий захист після спливу трьох років з моменту настання строку виконання зобов`язання. Більше того, навіть за умови застосування загальної позовної давності, на що безпідставно посилається відповідач, її перебіг підлягає обчисленню з урахуванням пункту 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, відповідно до якого у період дії воєнного стану строки, визначені статтями 257259 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк його дії.

Таким чином, за наведених обставин доводи відповідача про сплив позовної давності є безпідставними, не відповідають умовам укладеного між сторонами Договору та вимогам чинного законодавства, а тому заява про застосування наслідків спливу позовної давності не підлягає задоволенню.

Щодо безпідставності доводів Відповідача про неправомірність нарахування процентів за користування кредитом:

Відповідач стверджує, що позивачем нібито здійснювалося нарахування процентів за користування кредитом протягом понад чотирьох років після закінчення строку кредитування, у зв`язку з чим посилається на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12.

Зазначені доводи не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються як умовами Договору, так і наданим позивачем розрахунком заборгованості.

Так, відповідно до пункту 4.2 Договору відповідач зобов`язався повністю повернути кредит та сплатити проценти, нараховані за користування кредитом, до 08.12.2021, який сторонами визначено як строк кредитування.

У свою чергу пунктом 3.2 Договору сторони погодили порядок нарахування процентів саме в межах строку кредитування, встановивши: пільговий період тривалістю 30 календарних днів - з 09.09.2021 по 09.10.2021, протягом якого застосовується пільгова процентна ставка у розмірі 2,5 % на день; стандартний період тривалістю 60 календарних днів - з 10.10.2021 по 08.12.2021, протягом якого застосовується стандартна процентна ставка у розмірі 3 % на день.

При цьому пунктом 3.2 Договору прямо передбачено, що стандартна процентна ставка застосовується у межах строку, визначеного пунктом 4.2 Договору, а її застосування після спливу строку кредитування можливе виключно у разі продовження строку кредитування за ініціативою Клієнта шляхом укладення додаткового договору.

Матеріали справи не містять жодного додаткового договору про продовження строку кредитування, а позивач і не посилається на існування таких обставин.

Натомість поданий разом із позовною заявою розрахунок заборгованості підтверджує, що проценти були нараховані виключно за період користування кредитом до 08.12.2021, після чого їх нарахування припинено. Відтак, твердження відповідача про нарахування процентів протягом понад чотирьох років після закінчення строку кредитування не відповідає матеріалам справи та не підтверджується жодним доказом.

Таким чином, правова позиція Великої Палати Верховного Суду, на яку посилається відповідач, не спростовує заявлених позивачем вимог, оскільки проценти до стягнення заявлені виключно в межах погодженого сторонами строку кредитування та відповідно до умов Договору. Посилання Відповідача на зазначену судову практику ґрунтується на неправильному припущенні про нарахування процентів після 08.12.2021, тоді як такі обставини матеріалами справи не підтверджуються.

Щодо безпідставності доводів Відповідача про застосування обмежень, передбачених статтею 21 Закону України "Про споживче кредитування": посилаючись на частину третю статті 21 Закону України "Про споживче кредитування"», відповідач стверджує, що загальний розмір штрафних санкцій не може перевищувати 50 відсотків від суми отриманого кредиту, а тому просить суд відмовити у стягненні "роздутих штрафів".

Проте такі доводи не відповідають змісту укладеного між сторонами Договору та фактичним обставинам справи. Договір чітко розмежовує проценти за користування кредитом як плату за користування наданими коштами та штрафні санкції як вид відповідальності за порушення зобов`язання. Поданий Позивачем розрахунок заборгованості підтверджує, що до стягнення заявлено виключно суму неповернутого кредиту та проценти за користування кредитом, нараховані відповідно до умов Договору. Вимоги про стягнення штрафу або пені Позивачем не заявлялися.

За таких обставин, посилання відповідача на частину третю статті 21 Закону України "Про споживче кредитування" є безпідставним, оскільки наведена норма регулює обмеження розміру неустойки (штрафу, пені), тоді як предметом позову у цій справі є стягнення основної суми кредиту та договірних процентів, передбачених пунктами 3.2, 5.1 та 5.45.10 Договору.

Щодо безпідставності заперечень Відповідача стосовно витрат на професійну правничу допомогу:

У відзиві Відповідач просить суд відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу або зменшити їх до 500 грн 00 коп., посилаючись виключно на те, що дана справа є "типовою", а позовна заява нібито є "шаблонною". Такі доводи не відповідають вимогам цивільного процесуального законодавства та не підтверджені жодними належними і допустимими доказами. Відповідач обмежилась власним суб`єктивним твердженням про "типовість" спору, яке саме по собі не є підставою для зменшення судових витрат. При цьому підготовка позовної заяви у даній справі передбачала аналіз умов укладеного між сторонами електронного кредитного договору, перевірку документів щодо його укладення та акцепту, дослідження документів, які підтверджують видачу кредитних коштів, формування розрахунку заборгованості, підготовку та оформлення доказової бази, а також формування процесуальної позиції відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства.

Отже, відповідач не виконала покладений на неї процесуальний обов`язок щодо доведення неспівмірності заявлених витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку з чим підстави для їх зменшення або відмови у їх стягненні відсутні.

11.08.2026.належним чином повідомлені учасники справи в судове засідання не з`явилися.

Представник позивача Міньковська А. В. у відповіді на відзив просила провести розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала.

Відповідач ОСОБА_1 засобами телефонного зв`язку повідомила про неможливість прибуття на судовий розгляд, просила проводити судовий розгляд за її відсутності, з урахуванням поданих до суду документів.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на те, що всі належним чином повідомлені учасники справи в судове засідання не з`явилися, і це не перешкоджає розгляду справи по суті, судовий розгляд справи проведено за відсутності учасників справи на підставі наявних у суду матеріалів. При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. ст. 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Повноваження позивача щодо надання послуг кредитування підтверджуються відомостями, що містяться у виписці з ЄДРПОУ та статуті ТОВ "ФК "Позика" (а. с. 47, 57-61).

Даними договору про надання фінансового кредиту № 52437555 від 09.09.2021, додатку № 1 до договору про надання фінансового кредиту № 52437555 від 09.09.2021, довідки про ідентифікацію клієнта від 16.02.2026, листа ТОВ "ФК "ІРБІС" про зарахування коштів відповідачу 09.09.2021 підтверджується, що 09.09.2021 між ТОВ "ФК "ІРБІС" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 3 900 грн 00 коп. Відповідно до п. 3.2.1. п. 3.2. Договору: пільговий період 30 календарних днів з 09.09.2021 по 09.10.2021, де пільгова процентна ставка (знижена) - 2,5 %. Відповідно до п. 3.2.2. п. 3.2. Договору: стандартний період 60 календарних днів з 10.10.2021 по 08.12.2021, де стандартна процентна ставка - 3 %. Договір та його складові містять електронний підпис /340215/ ОСОБА_1 у якості позичальника (а. с. 48-55, 55 зворот).

Право вимоги ТОВ "Фінансова компанія "Позика" до ОСОБА_1 щодо повернення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 52437555 від 09.09.2021 підтверджується: договором факторингу № 01092025/01 від 01.09.2025 укладеного між ТОВ "ФК "ІРБІС" та ТОВ "ФК "ПОЗИКА"; актом приймання-передачі Реєстру прав вимоги від 01.09.2025 до договору факторингу № 01092025/01 від 01.09.2025; витягом з Додатку № 1 до договору факторингу № 01092025/01 від 01.09.2025 (а. с. 62-68).

Згідно розрахунку заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 52437555 від 09.09.2021, станом на 01.09.2025 за відповідачем ОСОБА_1 мається заборгованість у розмірі 13 845 грн 00 коп., з яких: - заборгованість за тілом кредиту становить 3 900 грн 00 коп.; - заборгованість за відсотками становить 9 945 грн 00 коп. (а. с. 56).

У відповідності з частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За загальними правилами, що випливають з положень статей 11-14, 202, 509, 525, 526, 546, 549, 550, 610, 614, 622-625 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки, виникають, зокрема, з договорів, і повинні належно виконуватися; позичальник зобов`язаний повернути кредитору усе заборговане на умовах, передбачених договором і законом, а кредитор управі вимагати виконання порушеного зобов`язання, стягнення неустойки; особа здійснює свої права та виконує цивільні обов`язки у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, зловживання правом не допускається; особа діє у цивільних відносинах вільно, на власний ризик і повинна діяти, в тому числі, вчиняючи правочин, добросовісно, розумно, передбачаючи наслідки.

Позивачем надано докази виникнення між сторонами правовідносин у зв`язку укладанням 09.09.2021 між ТОВ "ФК "ІРБІС" та ОСОБА_1 договору про надання фінансового кредиту № 52437555 та подальшим укладанням 01.09.2025 між ТОВ "ФК "ІРБІС" та ТОВ "ФК "ПОЗИКА" договору факторингу № 01092025/01, у результаті чого ТОВ "Фінансова компанія "Позика" набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту № 52437555 від 09.09.2021, та наявності з боку відповідача невиконаних зобов`язань за цим договором.

Відповідач ОСОБА_1 заперечувала проти позовних вимог. Вважала, що позовну заяву подано після спливу строку позовної давності, а нарахування процентів за користування кредитом здійснено після завершення строку дії договору.

Так, п. 3.2. розділу 3 Договору про надання фінансового кредиту передбачено, що графік (порядок та умови надання кредиту). За користування кредитом Клієнт зобов`язаний сплатити Товариству стандартну процентну ставку у розмірі 3 %. Стандартна процентна ставка застосовується у межах строку, визначеного у п. 4.2. цього Договору та у межах нового стандартного періоду строк кредитування, якщо відбулось продовження строку кредитування за ініціативою Клієнта.

Відповідно до п. 4.2. розділу 4 Договору про надання фінансового кредиту клієнт зобов`язується повністю повернути кредит та сплатити відсотки, що були нараховані за Кредитом до 08.12.2021 шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок Товариства.

ТОВ "ФК "ІРБІС" зобов`язання виконало у повному обсязі, а відповідач, всупереч викладеним у договорі про надання фінансового кредиту умовам, в установлені терміни не повернув належні до сплати грошові суми, тим самим порушив встановлений графік обов`язкових платежів.

Матеріалами справи підтверджується, що у підписаному позичальником договорі визначено, що клієнт зобов`язаний сплачувати Товариству проценти за користування Кредитом, за процентною ставкою, зазначеній у пунктах 3.1. та 3.2. цього Договору, але з урахуванням положень, передбачених п. 3.2. цього Договору (п. 5.1. розділу 5 Договору).

Крім того, п. 5.4. розділу 5 Договору про надання фінансового кредиту нарахування процентів за Кредитом провадиться за період з дня списання суми Кредиту з поточного рахунку Товариства до дня повернення Клієнтом суми Кредиту на поточний рахунок Товариства. Правилами може бути передбачено обмеження щодо строку нарахування процентів за Кредитом у випадку прострочення Клієнтом повернення Кредиту.

Отже, нарахування відсотків відповідачу здійснено відповідно до умов договору.

Щодо застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID - 19, спричиненої корона вірусом SARS-CоV-2" на всій території України встановлено карантин з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року, дія якого постановами Кабінету Міністрів України неодноразово продовжувався.

З урахуванням п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та часу введення в Україні карантину у межах позовної давності знаходиться період з 12 березня 2020 року. До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 06 грудня 2023 року у справі № 212/10834/21. Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року відмінено з 24 год 00 хв 30 червня 2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

При цьому, відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції, яка діяла до 04.09.2025), у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії, яким доповнено ЦК України в березні 2022 року у зв`язку з російською військовою агресією проти України.

Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану у подальшому неодноразово продовжувався і діяв на момент звернення до суду із даним позовом.

Пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України виключено на підставі Закону № 4434-IX від 14.05.2025.

Враховуючи викладене позовна давність у спірних правовідносинах застосуванню не підлягає відповідно до пунктів 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, оскільки протягом всього часу існування спірних правовідносин з лютого 2022 року по 04.09.2025 на всій території України діяв або карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), або воєнний стан. Тобто, строк позовної давності є таким, що спочатку продовжився у зв`язку із карантином, а потім його перебіг зупинився у зв`язку із воєнним станом до 04.09.2025, коли втратив чинність п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Отже, в цій справі відсутні підстави для застосування строку позовної давності.

За таких обставин, позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Позика" про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 52437555 від 09.09.2021 підлягає задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у загальному розмірі 13 845 грн 00 коп.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

У частині другій статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У частині третій статті 12 та частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У частині восьмій статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідач заперечувала щодо заявленої представником позивача суми витрат на правову допомогу - 5 500 грн 00 коп., вважала цю суму завищеною.

Разом з тим, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано копії: договору про надання правової допомоги № 39493634/03 від 02.01.2026; додаткової угоди № 52437555 від 08.08.2026 до договору про надання правової допомоги № 39493634/03 від 02.01.2026; акта надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 08.05.2026; детальний опис робіт (наданих послуг) від 08.05.2026 (а. с. 69-72, 72 зворот).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зроблено висновок, що: "суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами".

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд взяв до уваги, що розглядувана справа, має незначну складність, не викликала суспільного інтересу під час її розгляду, результат вирішення цієї справи не має вплинути на репутацію сторін, спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, законодавство у цій категорії справ є сталим і судова практика має ознаку єдності.

Сума витрат на правову допомогу, що вимагається до відшкодування, є співмірною складності справи. Витрати понесені саме у зв`язку з розглядом цієї справи і є реальними.

Враховуючи конкретні обставини спору, сталість судової практики щодо категорії справ, до якої відноситься цей спір, суму тіла кредиту та нарахованих відсотків, суд дійшов висновку, що вказана сума не є завищеною щодо іншої сторони спору та не підлягає зменшенню.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України з відповідача належить стягнути на користь позивача 2 662 грн 40 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору та 5 500 грн 00 коп. на відшкодування витрат на правову допомогу.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 223, ч. 2 ст. 247, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Позика" 13 845 (тринадцять тисяч вісімсот сорок п`ять) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору та 5 500 (п`ять тисяч п`ятсот) грн 00 коп. на відшкодування витрат на правову допомогу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Позика", місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, м. Бровари, Київська область, 07406, код ЄДРПОУ: 39493634.

Відповідач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .

Повне рішення складене 11.08.2026.

Головуючий: В. В. Овдієнко