Ухвала суду № 138882421, 10.08.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/15407/26

Провадження № 1-кс/344/5849/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого слідчого відділу Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , в рамках кримінального провадження № 12026091010001343 від 07.08.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджено з прокурором, в обґрунтування якого посилається на те, що досудовим розслідуванням встановлено, що 07.08.2026 близько 17 год. 30 хв. у світлу пору доби, водій ОСОБА_4 , керуючи мотоциклом марки «Honda CBF 600» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався лівою смугою проїзної частини дороги бульвару Південного в місті Івано-Франківську зі сторони вул. Бельведерська, в напрямку до вул. Володимира Великого. Ділянка дороги, по якій рухався ОСОБА_4 , має по дві смуги для руху в кожному напрямку, зустрічні потоки транспортних засобів розділені між собою дорожньою розміткою 1.16.1 Правил дорожнього руху України (надалі ПДР).

У цей час, у попутному напрямку із мотоциклом марки «Honda CBF 600» реєстраційний номер НОМЕР_1 , правою смугою рухався легковий автомобіль білого кольору При наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, який розташований навпроти будинку № 22, по бульварі Південному в м. Івано-Франківську та позначений інформаційно-вказівними дорожніми знаками 5.38.1 та 5.38.2 «Пішохідний перехід» і дорожньою розміткою 1.14.1 «зебра» ПДР України, водій автомобіля білого кольору почав зменшувати швидкість, після чого повністю зупинився та надавав перевагу в русі пішоходу ОСОБА_7 , яка перетинала проїзну частину дороги по нерегульованому пішохідному переході справа наліво відносно напрямку руху транспортних засобів.

Також, у попутному напрямку із мотоциклом марки «Honda CBF 600» реєстраційний номер НОМЕР_1 , у тій же смузі руху дещо попереду, рухався мотоцикл марки «Honda RС 47» реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_8 , який реагуючи на небезпеку, зменшив швидкість, після чого повністю зупинився та надавав перевагу в русі пішоходу ОСОБА_7 .

У відповідності до вимог п. 4.16 а) ПДР України, пішохід ОСОБА_7 під час переходу проїзної частини, позначеної нерегульованим пішохідним переходом, мала перевагу у русі.

Водій ОСОБА_4 , при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, будучи проінформований інформаційно-вказівними знаками 5.38.1 та 5.38.2 «Пішохідний перехід», проявив неуважність, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, не обрав безпечної швидкості, своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, допустив дотичне контактування із задньою частиною мотоцикла марки «Honda RС 47» реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_8 , після чого, продовживши рух прямо, вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_7 , та після наїзду покинув місце дорожньо-транспортної пригоди.

При цьому, ОСОБА_4 порушив вимоги Правил дорожнього руху, затвердженого Постановою КМ України № 1306 від 10.10.2001 (з подальшими змінами та доповненнями), а саме:

п. 1.5, дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

п. 2.3, в якому зазначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;

п. 2.10. відповідно до якого, разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний:

а) негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди;

б) увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки відповідно до вимог пункту 9.10 ПДР України;

в) не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди;

г) вжити можливих заходів для надання домедичної допомоги потерпілим, викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги, а в разі відсутності можливості вжити зазначених заходів звернутися по допомогу до присутніх і відправити потерпілих до закладу охорони здоров`я;

ґ) у разі неможливості виконати дії, перелічені в підпункті «г» пункту 2.10 ПДР України, відвезти потерпілого до найближчого лікувального закладу своїм транспортним засобом, попередньо зафіксувавши розташування слідів пригоди, а також положення транспортного засобу після його зупинки; у лікувальному закладі повідомити своє прізвище та номерний знак транспортного засобу (з пред`явленням посвідчення водія або іншого документа, який посвідчує особу, реєстраційного документа на транспортний засіб) і повернутися на місце пригоди;

д) повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття поліцейських;

е) вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організувати об`їзд місця пригоди;

п. 4.16 а) в якому зазначено, що пішоходи мають право на перевагу під час переходу проїзної частини позначеними нерегульованими пішохідними переходами, а також регульованими переходами за наявності на те відповідного сигналу регулювальника чи світлофора;

п. 12.1, згідно якого під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;

п. 13.1, у якому зазначено, що водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу;

п. 12.3, відповідно до якого у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди;

п. 18.1, де зазначено, що водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека;

п. 18.4, відповідно до якого якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах, повинні зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися і можуть продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

У результаті порушення ОСОБА_4 вказаних пунктів ПДР України сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої потерпіла ОСОБА_7 , відповідно до довідки КНП «ОКЛ ІФ ОР», отримала тілесні ушкодження, у вигляді забою головного мозку, перелому потиличної кістки, забійної рани потиличної кістки, які згідно Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння.

У вчиненні зазначеного кримінального правопорушення обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

08 серпня 2026 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано в порядку ст. 208 КПК України та того ж дня йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_4 повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, а саме відомостями, які містяться: в протоколах оглядів місця події, протоколах допитів свідків та іншими доказами в їх сукупності, які є в матеріалах кримінального провадження.

Відповідно до ст. 12 КК України, злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , відноситься до категорії тяжких.

Під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні.

Можливість підозрюваного ОСОБА_4 переховуватись від органів досудового розслідування чи суду обґрунтовується тим, що підозрюваний ОСОБА_4 , усвідомлюючи тяжкість покарання за вчинений злочин, може намагатись уникнути покарання. Окрім того, підозрюваний ОСОБА_4 , після вчинення ДТП, покинув місце події, що тільки підтверджує зазначений ризик.

Можливість підозрюваного ОСОБА_4 незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому кримінальному провадженні з метою зміни свідком показань обґрунтовується тим, що йому відомі їхні анкетні.

Враховуючи вищевикладене, а також вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_4 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, та те, що ОСОБА_4 , усвідомлюючи тяжкість покарання, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, впливати на неповнолітню потерпілу і свідків, орган досудового розслідування приходить до висновку про необхідність обрання підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки уникнути вищевказаних ризиків шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів неможливо, так як вони не зможуть запобігти вищевказаним ризикам.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав з підстав наведених в ньому, також вважав за можливе визначити заставу, як альтернативний запобіжний захід.

Захисник в судовому засіданні заперечив щодо задоволення клопотання, просив застосувати запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою, або визначити заставу в мінімальному розмірі, оскільки підозрюваний вину визнає, на утриманні має трьох дітей, допомагає військовим.

Підозрюваний в судовому засіданні підтримав думку свого захисника.

Заслухавши прокурора, захисника, підозрюваного, дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

У результаті порушення ОСОБА_4 пунктів ПДР України сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої потерпіла ОСОБА_7 , відповідно до довідки КНП «ОКЛ ІФ ОР», отримала тілесні ушкодження, у вигляді забою головного мозку, перелому потиличної кістки, забійної рани потиличної кістки, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння.

У вчиненні зазначеного кримінального правопорушення обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

08 серпня 2026 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано в порядку ст. 208 КПК України та того ж дня йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_4 повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, а саме відомостями, які містяться: в протоколах оглядів місця події, протоколах допитів свідків та іншими доказами в їх сукупності, які є в матеріалах кримінального провадження.

Враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження, детальний перелік яких міститься у клопотанні та досліджений в судовому засіданні, а слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Прокурором доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органу досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні.

Згідно з ч.3 ст.183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, який в свою чергу відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Вирішуючи дане клопотання враховую також вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_4 , зазначеного злочину, його вік, наявність на утриманні трьох дітей, визнання ним своєї вини.

Частиною 5 ст.182 КПК України визначено, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При визначенні підозрюваному розміру застави, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини в частині того, що застава повинна достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірною для нього.

Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу, тому клопотання слід задовольнити та застосувати щодо ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з визначенням застави 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням на підозрюваного передбачених у ст. 194 КПК України додаткових обов`язків, необхідність покладення яких встановлена з наведеного слідчим обґрунтування клопотання і саме такий запобіжний захід буде достатнім на даний час для забезпечення дієвості даного кримінального провадження. Саме такий розмір застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.

Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів (ч. 1 ст. 197 КПК України).

З урахуванням положень ч. 1 ст. 197 КПК України, де визначено що строк дії ухвали про тримання особи під вартою не може перевищувати шістдесяти днів, обсягу необхідних для проведення слідчих, процесуальних дій, термін тримання ОСОБА_4 під вартою слід визначити на строк до 06 жовтня 2026 року, в межах строку досудового розслідування.

За змістом ч. 2 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання, тому строк тримання під вартою слід обчислювати з 08 серпня 2026 року.

На підставі керуючись ст. ст. 176-178, 182-183, 193, 194, 196, 197, 205, 309, 376, 395 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання задовольнити.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 06 жовтня 2026 року включно в межах строку досудового розслідування.

Взяти підозрюваного під варту в залі суду, а тримання під вартою ОСОБА_4 здійснювати в Державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)».

Визначити заставу 66 560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) гривень, яка може бути внесена, як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (МФО: 820172, код отримувача: 26289647, банк отримувача: ДКС України, м. Київ, рахунок: UA158201720355259002000002265).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 на строк до 06 жовтня 2026 року включно обов`язки:

прибувати до слідчого прокурора, суду за кожною вимогою;

- повідомляти слідчого, прокурора, чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- утримуватися від спілкування із свідками у цьому кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну,

та роз`яснити, що в разі невиконання таких обов`язків щодо нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і може бути накладено грошове стягнення від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі оригінал документу із відміткою банку має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення, яка після його отримання та перевірки має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення, про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Окружної прокуратури м. Івано-Франківська ОСОБА_3 .

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1

Повний текст ухвали оголошено 10.08.2026 року о 16:00 год.