Рішення № 138882085, 11.08.2026, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/15780/25

Провадження № 2/185/5665/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2026 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Перекопського М.М., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю 'ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ 'ВІВА КАПІТАЛ' до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що відповідач уклав кредитний договір, відповідно до якого ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» (надалі - первісний кредитор) надав відповідачу грошові кошти на умовах строковості, зворотності, платності. Відповідач свій обов`язок повернути кредит та сплатити відсотки не виконує належним чином, у зв`язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором, яку позивач просить стягнути.

Ухвалою суду провадження у справі відкрито, постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Копію ухвали суду було направлено відповідачу за його зареєстрованим місцем проживання та з урахуванням приписів ст. 272 ЦПК України вважається врученою належним чином. Відповідач відзиву чи будь-яких заяв суду не надав.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи по суті, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено такі фактичні обставини, які підтверджуються доказами, які містяться в матеріалах справи.

Між первісним кредитором та відповідачем в письмовій формі було укладено кредитний договір № 1502334674471 від 23.01.2025. Згідно умов договору: сума кредиту 6500 грн, проценти 0,99% на день, строк кредиту 120 днів.

На підставі кредитного договору первісний кредитор надав відповідачу грошові кошти в сумі 6500, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості по кредитному договору заборгованість становить 24596,16 грн, яка складається з наступного:

Заборгованість за кредитом 6435,65 грн.;

Заборгованість за відсотками 5160,51 грн.;

Штраф 13000,00 грн.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачем були здійснені оплати на погашення заборгованості:

64,35 грн на погашення тіла кредиту, 2496,85 грн на погашення відсотків, а всього 2 561,20 грн.

Суд не може погодитись з наданим позивачем розрахунком та вважає, що сума заборгованості в межах позовних вимог становить: 11596,16 грн, з яких 6435,65 грн тіло кредиту, 5160,51 грн проценти, виходячи з наступного.

В іншій частині позовних вимог слід відмовити з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини другої статті 639 ЦК України та статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, підписаний електронним підписом чи одноразовим ідентифікатором, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Верховний Суд неодноразово наголошував, що кредитний договір, укладений в електронній формі з використанням одноразового пароля-ідентифікатора, має юридичну силу письмового правочину за умови досягнення сторонами згоди щодо всіх його істотних умов (зокрема, постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19).

У постанові від 28 березня 2018 року Велика Палата ВС зазначила, що відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування (строку, на який позичальник отримав кредит) чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Права та інтереси позивача у цих правовідносинах забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача комісії, пов`язаної з наданням, обслуговуванням або супроводженням кредиту, оскільки така комісія фактично є платою за дії кредитодавця, які вчиняються ним у межах власної діяльності з укладення та виконання кредитного договору і не становлять самостійної послуги, замовленої позичальником. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 зазначила, що банк не може стягувати плату за управління кредитом, оскільки такі дії не є банківською послугою, яку замовив позичальник. Ураховуючи споживчий характер кредитних правовідносин, а також те, що кредитодавець отримує плату за користування кредитом у вигляді процентів, покладення на позичальника додаткової плати за дії кредитодавця, які не мають ознак окремої споживчої послуги, є необґрунтованим. За таких обставин вимоги про стягнення комісії задоволенню не підлягають.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

За таких обставин, законодавцем заборонено нарахування неустойки (штрафів, пені) на період воєнного стану (з 24.02.2022 року по теперішній час), а тому позовні вимоги про стягнення неустойки за цей період задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, а також за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Зменшення заявленої до стягнення неустойки є правом суду, який, оцінивши обставини конкретної справи та подані докази в їх сукупності, на власний розсуд визначає наявність підстав для такого зменшення і його розмір. При цьому суд має враховувати ступінь виконання зобов`язання боржником, тривалість прострочення, співвідношення розміру неустойки з основним боргом і можливими збитками кредитора, поведінку сторін, майнові наслідки порушення, а також засади розумності, добросовісності, справедливості та пропорційності, щоб неустойка не набула характеру надмірної каральної санкції. Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом, зокрема, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 та постанові Верховного Суду від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).

Відповідно до ст. 13 ЦПК України Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем понесені судові витрати на сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн.

З урахуванням часткового задоволення позову з відповідача підлягає стягнути судовий збір у розмірі:

11596,16 х 2422,40 : 24596,16 = 1142,07 грн.

Також позивач просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 10600 грн.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою з урахуванням конкретних обставин справи, ціни позову.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У зв`язку з наведеним, суд може обмежити розмір судових витрат на професійну (правничу) допомогу з огляду на розумну необхідність таких судових витрат для конкретної справи.

Вирішуючи питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить із того, що відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг, витраченим часом, ціною позову та значенням справи для сторони.

З урахуванням принципів розумності, співмірності та справедливості, а також практики Верховного Суду щодо недопустимості покладення на іншу сторону надмірних судових витрат, суд доходить висновку про необхідність зменшення заявлених витрат на професійну правничу допомогу до розумного та співмірного розміру. При цьому суд враховує: що дана справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, не є значної складності, не потребувала участі представника у судових засіданнях, подання значної кількості процесуальних документів чи здійснення складного правового аналізу.

За таких обставин, суд вважає, що з відповідача підлягають стягненню на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу 3000 грн.

Керуючись ст. 2, 12, 13, 19, 81, 89, 263, 265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю 'ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ 'ВІВА КАПІТАЛ' до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю 'ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ 'ВІВА КАПІТАЛ' заборгованість за кредитним договором № 1502334674471 від 23.01.2025 у розмірі 11596,16 грн, з яких 6435,65 грн тіло кредиту, 5160,51 грн проценти.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю 'ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ 'ВІВА КАПІТАЛ' судові витрати у розмірі 4142,07 грн, що складаються: судовий збір - 1142,07 грн, витрати на правничу допомогу - 3000 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ВІВА КАПІТАЛ", код ЄДРПОУ/РНОКПП 40860735, вул.Таранця, будинок 20, м.Шпола, Звенигородський р-н р-н, Черкаська обл. обл., 20603.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Суддя М. М. Перекопський