Рішення № 138881948, 11.08.2026, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/4498/26

Провадження № 2/204/3509/26

ЧЕЧЕЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючої судді Токар Н.В.,

за участю секретаря Павлюк Д.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду у м.Дніпрі цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2026 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просив стягнути з відповідача на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» кредитну заборгованість за Заявою-договором від 21.02.2025 №30592376_RESTRUCT про надання кредиту, що станом на 07.04.2026 становить 223 765.56 грн., в т.ч.: заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) - 157 127.97 грн., заборгованість по відсоткам (в т.ч. прострочені) - 1.65 грн., заборгованість по комісії (в т.ч. прострочена) - 66 635.94 грн.; а також стягнути понесені позивачем судові витрати.

В обґрунтування позову, позивач вказав на те, що 21.02.2025 року між Акціонерним товариством «Таскомбанк» та гр. ОСОБА_1 було укладено Заяву-договір №30592376_RESTRUCT про надання кредиту. Відповідно до умов даного кредитного договору Позичальнику, зокрема, було надано кредит у сумі 164 127,97 грн., строком на 60 місяців. Кошти за Кредитним договором Відповідачем було отримано у передбачений кредитним договором спосіб що підтверджується відповідними виписками. Таким чином, Позивач, як Кредитодавець, свої обов`язки за Кредитним договором виконав в повному обсязі. Разом із тим, умови вищезазначеного Кредитного договору Позичальником не виконані, кредитні кошти у встановлені договором строки не повернуті, що мало наслідком утворення заборгованості, яка станом на дату даного звернення залишається непогашеною. Неодноразовими телефонними повідомленнями Банку Позичальника було сповіщено про наявність заборгованості за кредитом та про необхідність її погашення у стислі терміни, однак зазначені заходи виявились безрезультатними. Як наслідок, станом на 07.04.2026 заборгованість за Кредитним договором становить 223 765.56 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача у судовому порядку.

Ухвалою Чечелівського районного суду міста Дніпра від 22 квітня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження, справа розглянута без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам було направлено копію ухвали від 22.04.2026 року, а також відповідачу було направлено копію позовної заяви із додатками.

З урахуванням вимог ст.ст. 19, 274, 276, 277 ЦПК України, розгляд справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; особи, які беруть участь у справі, не викликались.

07 травня 2026 року на адресу суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив від ОСОБА_1 в якому остання просить відмовити у задоволенні позову в частині стягнення комісії; визнати умови договору щодо комісії несправедливими; зобов`язати позивача здійснити перерахунок заборгованості; врахувати здійснені платежі; визначити до стягнення лише фактичний залишок заборгованості за тілом кредиту; за можливості зарахувати суму комісії в рахунок погашення основного боргу. У відзиві ОСОБА_1 повідомила суд, що частково визнає факт укладення кредитного договору, однак заперечує проти розміру заявлених позовних вимог, оскільки вони є необґрунтованими, непрозорими та такими, що підлягають суттєвому зменшенню. В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що 21.02.2025 року між ОСОБА_1 та АТ «ТАСКОМБАНК» дійсно укладено заяву-договір №30592376_RESTRUCT про надання кредиту. Позивач зазначає, що станом на 07.04.2026 року заборгованість становить 223 765,56 грн. Разом з тим, згідно з вимогою банку станом на 10.02.2026 року структура заборгованості виглядає наступним чином: 134 033,27 грн строкова заборгованість за тілом кредиту; 23 094,70 грн прострочена заборгованість за тілом кредиту; 0,15 грн відсотки; 1,30 грн прострочені відсотки; 52 356,84 грн прострочена комісія; 4 759,71 грн строкова комісія. Позивач розділяє заборгованість за тілом кредиту на: строкову та прострочену. При цьому вказані суми є складовими одного і того ж грошового зобов`язання. Відповідач вважає, що така форма викладення інформації є непрозорою та не відповідає принципу добросовісності сторін. Щомісячне нарахування комісії у розмірі 4759,71 грн. не є платою за конкретну банківську послугу, не має економічного обґрунтування, фактично є прихованою формою процентів. Таким чином, позивач штучно замінив процентну ставку комісійними платежами, що є обходом вимог законодавства. Відповідач вказує, що нею було сплачено 7000 грн, що повинно бути враховано при визначенні остаточного розміру заборгованості.

Вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, у зв`язку з наступним.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положеннями ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 1, 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що 21.02.2025 року між Акціонерним товариством «Таскомбанк» та ОСОБА_1 було укладено Заяву-договір про надання кредиту на «Врегулювання кредитної заборгованості» №30592376_RESTRUCT (а.с.5-11).

Із пункту 1.1 договору вбачається, що ОСОБА_1 просить АТ «Таскомбанк» надати їй споживчий кредит на рефінансування заборгованості в АТ «Таскомбанк» в рамках кредитного продукту «Врегулювання кредитної заборгованості» на умовах договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб.

АТ «Таскомбанк» надав ОСОБА_1 споживчий кредит на наступних умовах: загальна сума кредиту 164 127,97 грн.; комісія за надання кредиту 0,00% від суми кредиту; строк кредиту 60 місяців (з 21.02.2025 року по 21.02.2030 року);проценти за користування кредитом 0,001%; штраф 300 грн., який нараховується на сьомий день виходу на прострочку (штраф нараховується стільки разів скільки позичальник буде порушувати умови договору.

Крім того, сторонами було погоджено та підписано графік платежів у якості додатку до Заяви-договору про надання кредиту на «Врегулювання кредитної заборгованості» №30592376_RESTRUCT (а.с. на звороті 7-8, 10-11).

Підписавши власноруч вказаний кредитний договір та графік платежів, відповідач відповідно до статей 626, 627 ЦК України добровільно погодилась на такі умови кредитного договору, взяла на себе відповідні зобов`язання.

Факт отримання відповідачем кредитних коштів не заперечувалось ОСОБА_1 . У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 підтвердила факт укладення кредитного договору та отримання за ним кредитних коштів.

Окрім того, як вбачається із розрахунку заборгованості за Заявою-договором про надання кредиту на «Врегулювання кредитної заборгованості» №30592376_RESTRUCT (а.с.13), відповідач на виконання умов договору здійснила часткову оплату на загальну суму 7 000 грн. Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинила конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту.

До теперішнього часу ОСОБА_1 свої зобов`язання за Заявою-договором про надання кредиту на «Врегулювання кредитної заборгованості» №30592376_RESTRUCT належним чином не виконує.

Відповідно до Розрахунку заборгованості за Заявою-договором про надання кредиту на «Врегулювання кредитної заборгованості» №30592376_RESTRUCT (а.с.13), ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 223 765.56 грн., в т.ч.: заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) - 157 127.97 грн., заборгованість по відсоткам (в т.ч. прострочені) - 1.65 грн., заборгованість по комісії (в т.ч. прострочена) - 66 635.94 грн.

Заперечуючи проти наданого позивачем розрахунку, відповідачем власного контррозрахунку суду надано не було.

Підстав для звільнення ОСОБА_1 від виконання зобов`язань за кредитним договором судом не встановлено.

Так, отримавши кредитні кошти за вказаним договором, відповідач належним чином не виконала взяті на себе зобов`язання, не повністю повернула у передбачений договором строк тіло кредиту та проценти за користування кредитними коштами. Тому зважаючи на умови укладеного договору, у відповідача виник обов`язок повернення кредиту та сплати процентів.

У позовній заяві АТ «Таскомбанк» просило, крім тіла кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованість за процентами за користування кредитними коштами в розмірі 1,65 грн.

Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях.

Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу.

Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України врегульовано правовідносини щодо сплати процентів саме за правомірне користування чужими грошовими коштами, коли боржник одержує можливість законно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. А саме - протягом строку кредитування, визначеному в кредитному договорі.

Про таке зазначено у правових висновках Верховного Суду, викладених в постанові від 23 травня 2018 року по справі № 910/1238/17.

Обов`язком суду є встановити розмір невиконаних зобов`язань та захистити порушене право у спосіб, передбачений процесуальним законом.

Як зазначено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року справа № 320/8618/15-ц провадження № 61-4393сво18, на суд покладено обов`язок з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми, які підлягають стягненню.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за Заявою-договором про надання кредиту на «Врегулювання кредитної заборгованості» №30592376_RESTRUCT, проценти за користування кредитом нараховані у межах строку дії кредитного договору, а саме за період з 21.02.2025 року по 01.04.2026 року.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13 та від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16 зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

З наведеного вбачається, що протягом дії договірних відносин, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором та протягом дії останнього сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, а після закінчення строку договору, у випадку наявності невиконаного грошового зобов`язання, у кредитора виникає право вимоги відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.

Відповідно до умов договору, відповідачу надано кредит у розмірі 164 127,97 грн. зі строком користування 60 місяців до 21.02.2030 року включно, з фіксованою незмінною процентною ставкою в розмірі 0,0001 процентів.

У зв`язку із чим, наявні обґрунтовані підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача тіла кредиту у розмірі 157 127,97 грн. та відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 1,65 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення комісії в розмірі 66 635,94 грн., суд зазначає наступне.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим згідно ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення ч.ч. 1, 2, 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19.

Встановивши, що позивачем були заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача комісії - плати за надання кредиту та за обслуговування, суд дійшов до висновку про те, що стягнення з відповідача заборгованості по комісії є безпідставним, у зв`язку із чим, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за Заявою-договором від 21.02.2025 року №30592376_RESTRUCT про надання кредиту, що станом на 07.04.2026 року становить 157 129 грн. 62 коп. в т.ч.: заборгованість по тілу кредиту - 157 127 грн. 97 коп., заборгованість по відсоткам 01 грн. 65 коп.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір з урахуванням коефіцієнту 0,8 передбаченого ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у розмірі 2 685,19 грн. (а.с.20).

Отже, враховуючи, що позов задоволено частково, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1 871,51 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 207, 509, 526, 551, 626, 628, 633, 634, 1047-1050, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 15, 16, 19, 141, 274, 276, 277 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» кредитну заборгованість за Заявою-договором від 21.02.2025 року №30592376_RESTRUCT про надання кредиту, що станом на 07.04.2026 року становить 157 129 (сто п`ятдесят сім тисяч сто двадцять дев`ять) грн. 62 (шістдесят дві) коп. в т.ч.: заборгованість по тілу кредиту - 157 127 (сто п`ятдесят сім тисяч сто двадцять сім) грн. 97 (дев`яносто сім) коп., заборгованість по відсоткам 01 (одна) грн. 65 (шістдесят п`ять) коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 871 (одна тисяча вісімсот сімдесят одна) грн. 51 (п`ятдесят одна) коп.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Акціонерне товариство «Таскомбанк» (ЄДРПОУ 09806443, місцезнаходження: 01032, м.Київ, вул.Симона Петлюри, буд.30).

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 )

Суддя Н.В. Токар