Рішення № 138880509, 05.08.2026, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/2892/26

Провадження № 2/466/2607/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2026 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Свірідової В.В.

при секретарі Солиган М.Р.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача Білецької О.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові у загальному позовному порядку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, за участю третьої особи приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Лозницької Лесі Романівни про зняття арешту з квартири, -

встановив:

03.04.2026 позивач ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Львова з позовною заявою до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, за участю третьої особи приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Лозницької Лесі Романівни, в якій просила зняти заборону на відчуження з квартири АДРЕСА_1 та вилучити з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про обтяження, реєстраційний номер 7850755 від 03.09.2008року.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що вона є єдиною спадкоємницею майна померлого ОСОБА_2 , зокрема квартири АДРЕСА_1 за заповітом. При зверненні до приватного нотаріуса з метою оформлення спадкових прав позивачу стало відомо, що на зазначену квартиру накладено арешт (заборону відчуження) на підставі ухвали Сихівського районного суду м. Львова від 20.08.2008 року в межах примусового виконання у виконавчому провадженні № 8887038. Відтак, вона не може оформити право власності на спадщину у нотаріуса через наявність даного арешту.

Згідно з довідкою виконавчої служби, вказане виконавче провадження вже давно завершене, а всі його матеріали знищено у зв`язку із закінченням строків зберігання. Оскільки виконавче провадження закрите, позивач вважає подальше існування арешту безпідставним. Наявність цього обтяження грубо порушує її право на спадкування та перешкоджає вільно розпоряджатися майном.

Позивач вважає, що за таких обставин перебування належного їй майна під забороно є протиправним, порушує її право власності та перешкоджає вільно розпоряджатись своїм майно, тому змушена звернутись до суду з позовною заявою.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова Свірідової В.В. від 07.06.2026 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду у загальному позовному провадженні (а.с.18).

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Львова від 05.06.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду (а.с.41).

У судовому засіданні позивачка та представник позивачки адвокат Білецька О.Р. позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити в повному обсязі та зазначили, що перед звернення до Шевченківського райсуду м.Львова з позовною заявою заявниця зверталась до Сихівського райсуду м.Львова із заявою в березня 2026 року про скасування заходів забезпечення позову, однак ухвалою судді Сихівського районного суду м.Львова від 17.03.2026 року її заяву було залишено без розгляду та повернуто заявнику, оскільки заявниця не є учасником справи № 2-2410/08.

Представник відповідача Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у судове засідання не з`явився, однак подав заяву про те, що проти задоволення позовних вимог щодо зняття арешту з квартири не заперечує.

Третя особа приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Лозницька Л.Р. у судове засідання не з`явилась, однак подала заяву про розгляд справи без її участі, у прийнятті рішення покладається на розсуд суду.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, дослідивши та оцінивши письмові докази у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з положеннями ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. (ч.1-4 ст. 77 ЦПК України).

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 ЦПК України, позови про зняття арешту з майна пред`являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.

Предметом розгляду цієї справи є зняття арешту з нерухомого майна, а саме: з квартири АДРЕСА_2 , який накладений на підставі ухвали Сихівського районного суду м. Львова від 20.08.2008 року в межах примусового виконання у виконавчому провадженні № 8887038.

Позивачка звернулась з позовом до суду, оскільки не може вільно користуватися та розпоряджатися майном.

Судом встановлено, що згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №470041323 від 26.03.2026, станом на 26.03.2026 відомості про реєстрацію прав власності та іпотек щодо квартири АДРЕСА_1 , у Державному реєстрі речових прав, Реєстрі прав власності на нерухоме майно та Державному реєстрі іпотек - відсутні.

Разом з тим, згідно з відомостями Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, 03.09.2008 за реєстраційним номером 7850755 зареєстровано обтяження у вигляді арешту нерухомого майна квартири за адресою: АДРЕСА_3 , власник: ОСОБА_2 . Підставою для державної реєстрації обтяження є ухвала Сихівського районного суду м. Львова від 20.08.2008р. (а.с.14).

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 20.08.2008 року з метою забезпечення позову у справі №2-1823/08 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ПП «Л-Арм», ВАТ УСК «Дженерал Гарант» про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, було накладено арешт квартири АДРЕСА_1 (а.с.12).

На виконанні у Шевченківському ВДВС у м. Львові ЗМУ МЮ перебувало виконавче провадженні № 8887038 з примусового виконання ухвали Сихівського районного суду м. Львова від 20.08.2008р.

В межах виконавчого провадження державним виконавцем накладено арешт на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно до положень ч.1, 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII, арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Судом встановлено, що арешт на майно накладений на підставі ухвали Сихівського районного суду м. Львова від 20.08.2008р. в межах цивільної справи №2-1823/08. Тобто, арешт майна був накладений для забезпечення реального виконання рішення Сихівського районного суду м. Львова від 23.12.2008р. у справі №2-1823/08.( рішення суду (а.с.66-69)

Відповідно до заяви Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України матеріали виконавчого провадження у відділі відсутні, оскільки вони були знищені по закінченню встановленого трирічного строку зберігання архіву (а.с.13).

ОСОБА_1 зверталась в березня 2026 року із заявою про скасування заходів забезпечення позову до Сихівського районного суду м.Львова, однак ухвалою судді Сихівського районного суду м.Львова від 17.03.2026 року її заяву було залишено без розгляду та повернуто заявнику, оскільки заявниця не є учасником справи № 2-2410/08.(а.с.70-73,74-75).

Вимоги позивача, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту. Така позиція викладена в постанові Верховного Суду України №6-26цс13 від 15 травня 2013 року.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Як вбачається з матеріалів справи після смерті матері позивачки ОСОБА_4 приватним нотаріусом Лозницькою Л.Р. заведено спадкову справу №2/2023 щодо майна померлої (квартири АДРЕСА_1 ). Спадщину за законом прийняли її спадкоємці: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою приватного нотаріуса від 09.07.2026. №41/02-14 (а.с.64).

Після смерті ОСОБА_2 (вітчима) приватним нотаріусом Лозницькою Л.Р. заведено спадкову справу № 3/2023 щодо майна померлого (квартири АДРЕСА_1 ), що підтверджується довідкою приватного нотаріуса від 09.07.2026. №41/02-14 (а.с.63).

За життя, 20 грудня 2022 року, ОСОБА_2 склав заповіт посвідчений приватним нотаріусом Яворівського районного нотаріального округу Шмагарою С.П., зареєстровано в реєстрі за № 790-791), яким усе належне йому майно призначив спадкоємцем ОСОБА_1 . (а.с.76-77).

ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за заповітом, яка прийняла спадщину.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Відповідно до ст.ст.316,317,319 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею,незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з ч.2 ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У пункті 5 частини першої статті 2 Закону України від 01 липня 2004 року №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, зокрема, що обтяження це заборона або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановлені законом, актами уповноважених на це органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших осіб, яких законом уповноважено накладати відповідну заборону (обмеження), або такі, що виникли з правочину.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація обтяжень проводиться, зокрема, на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, що набрало законної сили.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі №640/7794/16-ц наведено такий правовий висновок: «Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.»

Аналогічні висновки містяться у останній актуальній постанові від 30 червня 2021 року справа № 456/3731/18.

Разом з тим, при розгляді таких спорів суди повинні враховувати роз`яснення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, що містяться в Постанові Пленуму від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна».

Так, згідно п. 2 зазначеної Постанови Пленуму вбачається, що позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Позивач має намір вільно володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном. Таким чином, арешт накладений на майно порушує право власності позивача.

Згідно із ч.2 ст.50 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу, який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Відповідно до ч.ч. 1,2,3 ст.60 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

Наведе свідчить про те, що безпідставне обтяження майна, а саме нерухоме майно, перешкоджає позивачеві, у реалізації права власності, зокрема прав володіння, користування та розпорядження власністю.

Відповідно до інформації Шевченківського ВДВС у місті Львові завершені виконавчі провадження зберігаються в архіві протягом 3-х років з подальшим їх знищенням, що станом на день розгляду справи виконавче провадження №8887038 не перебуває(а.с.49)

Враховуючи зазначені вище обставини, оцінивши всі докази в сукупності, суд дійшов висновку, що накладений арешт на майно, яке належить в порядку спадкування позивачці, порушує її законні права як власника, а тому позов є обґрунтованим і підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 4,12, 13, 81, 89, 247 ч.2, 258-259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов задовольнити.

Зняти заборону на відчуження з квартири АДРЕСА_1 та вилучити з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про обтяження, реєстраційний номер 7850755 від 03.09.2008року.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду проголошено 05.08.2026р.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, м. Львів, вул. Котлярська, 6, код ЄДРПОУ 35009321.

Третя особа: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Лозницька Л.ІР., м. Львів, вул. Гайдамацька, 14/4.

Суддя В. В. Свірідова