Рішення № 138880365, 10.08.2026, Бродівський районний суд Львівської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №439/1255/26

Провадження № 2/439/860/26

10 серпня 2026 року м. Броди

Бродівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Войтюк Т.Л.,

за участі секретаря судового засідання Бойко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Бродівської міської ради Львівської області, про визнання права на середню частку (пай),

в с т а н о в и в:

Суть спору.

ОСОБА_1 діючи черезсвого представника адвоката Микитюка С.М. звернулася до суду з позовом до Бродівської міської ради Львівської області про визнання права на середню частку (пай).

Стислий виклад позиції учасників справи.

1)Позиція позивача.

Обґрунтовуючи позов, позивачка зазначає, що з 01.07.1992 по 14.10.1999 вона працювала в народній агрофірмі «Прогрес», Золочівського (колишнього Бродівського) району. Розпаювання земель у Суховільській сільській раді Бродівського району і затвердження списків осіб, які мають право на середню земельну частку (пай) відбулось на підставі рішення II сесії І демократичного скликання Суховільської сільської Ради народних депутатів Бродівського району Львівської області від 20.03.1996. У період коли складалися списки осіб, які мають право на отримання середньої частки (паю) і їх затвердження сесією Суховільської сільської Ради народних депутатів позивач працювала в народній агрофірмі «Прогрес», однак з невідомих причин не була включена у списки.

Вважає, що її безпідставно не було включено у списки осіб, які мали право на середню земельну частку (пай). З цього приводу позивач зверталася, як у відповідне господарство, так і в колишню Суховільську сільську раду Бродівського району з усними заявами про включення її до додаткового списку і виділення, як члену колективного сільськогосподарського підприємства середньої земельної частки (паю), однак позивачу було відмовлено у такому. Розмір середньої земельної частки (паю) по колишній Суховільській сільській раді Бродівського району Львівської області становить 2.25 умовних кадастрових гектарах. На території колишньої Суховільської сільської ради Бродівського району на даний час є вільні землі запасу, тобто є можливість для виділення середньої земельної частки (паю ) позивачу як, колишньому члену колективного сільськогосподарського підприємства.

Позивач вважає, що відповідно до ст. 1, 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі ( на місцевості ) земельних ділянок власникам земельних часток ( паїв) має право на визнання за нею права на середню земельну ділянку ( пай) розміром 2.25 умовних кадастрових гектарів, як колишній член народної агрофірми «Прогрес» Бродівського району Львівської області.

2)Позиція відповідача.

Відповідач відзиву не подав.

Заяви (клопотання) учасників справи.

Від представника позивача адвоката Микитюка С.М. 10.08.2026, надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивача та його представника.

22.06.2026 відповідач подав до суду заяву, у якій просив розгляд справи проводити без участі представника Бродівської міської ради на підставі наявних у справі доказів.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді від 28.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі. Призначене підготовче засідання.

Ухвалою суду від 13.07.2026 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання 10.08.2026 учасники справи не з`явились.

На підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

У судовому засіданні суд, відповідно до положень ст. 244 ЦПК України, перейшов до стадії ухвалення рішення.

Згідно з вимогамич. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суд створив учасникам процесу належні умови для реалізації ними своїх процесуальних прав та обов`язків, а також надав сторонам строк для подачі відзиву, відповіді на відзив та заперечень для висловлення своїх доводів і заперечень, повідомлення усіх відомих їм обставин та подання усіх можливих доказів.

Суд визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов такого висновку.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Згідно з копією трудової книжки НОМЕР_1 , ОСОБА_1 01.07.1992 прийнята на роботу в народну агрофірму «Прогрес» робочою та звільнена з роботи 14.10.1999 (а.с. 7).

Відповідно до Довідки №83 від 23.06.2026 виданої СТзОВ «Прогрес-Плюс», ОСОБА_1 була членом СТзОВ «Прогрес-Плюс» з 01.07.1992 по 14.10.1998 (а.с.23).

Рішенням Суховільської сільської Ради народних депутатів Бродівського району Львівської області ІІ сесії І демократичного скликання від 20.03.1996 «Про внесення змін та доповнень до списків громадян що мають право на середню земельну частку», затверджено списки осіб які мають право на середню земельну частку згідно з додатками № 1, 2, 13 (а.с.9).

У документах Суховільської сільської ради в рішенні 2 сесії 1 демократичного скликання від 20.03.1996 ОСОБА_1 в списках не значиться, що підтверджується відповіддю архівного відділу Золочівської районної державної адміністрації Львівської області від 27.04.2026 № А/156-1 (а.с.11).

Станом на 01.01.2026 громадянка ОСОБА_1 на території Суховільського старостинського округу Бродівської міської територіальної громади, Золочівського району, Львівської області (колишня територія Суховільської сільської ради) не отримувала у власність середню земельну частку (пай) на підставі рішення органу місцевого самоврядування в процесі роздержавлення і приватизації земель агрофірми «Прогрес», що підтверджується Довідкою виконавчого комітету Бродівської міської ради №2026/961/03-01 від 01.05.2026 (а.с.13).

Також, згідно з вказаною довідкою, відповідно до проекту роздержавлення та приватизації земель агрофірми «Прогрес» с. Суховоля, Суховільської сільської ради народних депутатів Бродівського району Львівської області (колишня Суховільська сільська рада) на території Суховільського старостинського округу Бродівської міської ради Золочівського району Львівської області розмір земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах становить 2,25 ум.кад. га. Станом на 01.01.2026, на території колишньої Суховільської сільської ради (тепер територія Суховільського старостинського округу, Бродівської міської територіальної громади) наявні вільні землі запасу не надані у власність чи користування орієнтовною площею 25,0 га.

Відповідно до Довідки вих № 53 від 20.04.2026, виданої СТзОВ «Прогрес-Плюс», колгосп «Прогрес» було перейменовано агрофірму «Прогрес» 2 березня 1992 року, Протокол №2, а агрофірму «Прогрес» було перейменовано на СТзОВ «Прогрес» 18 лютого 2000 року, Протокол №1, СТзОВ «Прогрес» було перейменовано на СТзОВ «Прогрес-Плюс» 1 квітня 2005 року, Протокол №2 (а.с.8).

Отже, з наведеного встановлено, що ОСОБА_1 сертифікат на земельну частку (пай) не отримувала. Доказів на підтвердження включення її до списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства,що мають право на середню земельну частку, що додається до державного акта, та самого державного акта на право колективної власності на землю виданого СТзОВ «Прогрес-Плюс» суду надано не було.

Позивачка вважає, що має право на визнання права на середню земельну ділянку (пай) розміром 2.25 умовних кадастрових гектарів, як колишнього члена колективного сільськогосподарського підприємства, для чого звернулася до суду за захистом свого права.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.

Предметом спору у справі, є визнання права на земельну ділянку (пай). Спірні правовідносини регулюються Цивільного Кодексу України, Цивільним Кодексом УРСР, Земельним Кодексом України 1990 року, Указом Президента України від 08.08.1995 № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» № 899-IV від 05.06.2003.

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) передбачено, щокожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною другоюстатті 14 Конституції України встановлено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно зі статтею 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Загальними засадами цивільного законодавства є: неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановленихКонституцією Українита законом; свобода договору; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність (ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Згідно із частиноюпершоюстатті 317 ЦК Українивласникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до пункту 1 Указу Президента України від 08.08.1995 № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» (далі - Порядок паювання земель) визначено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі, створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Право на земельну частку (пай) згідно з пунктом 2 Порядку паювання земель мають члени сільськогосподарського підприємства, кооперативу, акціонерного товариства, у тому числі, пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

У частині дев`ятій статті 5 Земельного кодексу України1990 року, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі ЗК України 1990 року) передбачено, що кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомоюстатті 6 цього Кодексу.

Згідно із частиною першоюстатті 22 ЗК України 1990 року право власності на землю виникає після одержання документа, що посвідчує це право.

У частині другій статті 23 ЗК України 1990 року зазначено, що державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

Отже, право особи на земельну частку (пай) виникає за наявності трьох умов: одержання КСП державного акта на право колективної власності на землю, перебування такої особи в членах КСП на час передачі державного акта та включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Порядку паювання земельмає бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Отже, громадянин, якого помилково (безпідставно) не внесено до списку чи виключено з нього додатка до державного акта на право колективної власності на землю, має до проведення розпаювання і видачі сертифікатів звернутися до загальних зборів членів КСП з питанням щодо внесення його до списку. Якщо землі вже розпайовані, то за згодою всіх власників сертифікатів має бути проведено перепаювання; у разі ж недосягнення згоди спір розглядається в судовому порядку.

У такому випадку особа має звернутися до суду з позовом про визнання її права на земельну частку (пай) в КСП.

Статтею 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» визначено, що право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай). Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Відповідно до статті 2 цього Закону основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

На час затвердження списків громадян, що мають право на середню земельну частку на території Суховільської сільської ради Бродівського району Львівської області (20.03.1996) позивач, відповідно до наданих доказів: довідки №83 від 23.06.2026, копії трудової книжки, довідки№ 53 від 20.04.2026 була членом агрофірми «Прогрес» (на час розгляду справи СТзОВ «Прогес-Плюс»). Відповідно позивач мала право на внесення її до списку осіб на розпаювання землі, однак не була включена до такого списку з невідомих причин.

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

З огляду на зазначені вимоги, в цій справі слід застосовувати положення актів цивільного законодавства, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, а саме Цивільний Кодекс Української РСР (ЦК УРСР 1963 року).

Згідно зі статтею 71 ЦК УРСР 1963 року, чинного на час виникнення спірних правовідносин, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Відповідно до статті 76 ЦК УРСР 1963 року, перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

У пункті 6 Прикінцевих і перехідних положень Цивільного Кодексу України вказано, що правила цього Кодексу щодо позовної давності стосуються тільки тих позовів, строк пред`явлення яких, встановлений попереднім законодавством, не сплив до 01 січня 2004 року. Якщо ж строк позовної давності закінчився до зазначеної дати, то до відповідних відносин застосовуються правила про позовну давність, передбачені ЦК УРСР 1963 року.

У статтях 71, 75 ЦК УРСР зазначено, що загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Позовна давність застосовується судами незалежно від заяви сторін.

Статтею 80 ЦК УРСР встановлено, що закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Оскільки право на позов у ОСОБА_1 виникло ще у 1996 році, то трирічний строк позовної давності, встановлений статтею 71 ЦК УРСР 1963 року, сплинув до набрання чинності ЦК України 2003 року, тому суд зобов`язаний самостійно застосувати наслідки його спливу, без подання відповідної заяви іншими сторонами спору.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного суду від 04 серпня 2021 року у справі № 617/537/19.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Бродівської міської ради Львівської області про визнання права на земельну частку (пай), слід відмовити.

Розподіл судових витрат.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.141 ЦПК України, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Бродівської міської ради Львівської області про визнання права на земельну частку (пай) - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_1 ,місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач Бродівська міська рада Львівської області,місцезнаходження:Львівська область, Золочівський район м. Броди, пл. Ринок 20, 80600 Код ЄДРПОУ 26525941.

Повний текст рішення складено 10.08.2026 року.

Суддя Т.Л. Войтюк