Рішення № 138879878, 03.08.2026, Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 585/2172/26

Номер провадження 2/585/1459/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Цвєлодуб Г.О.,

за участю секретаря судового засідання Салій О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ромни цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої до суду звертається як представник адвокат Коморна Олена Василівна, до Акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України», третя особа: приватний нотаріус Роменського районного нотаріального округу Сумської області Колісник Світлана Миколаївна, про зняття (скасування) заборони на відчуження нерухомого майна, -

В С Т А Н О В И В:

29.05.2026 представник позивача адвокат Коморна О.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовом до АТ «Державний Ощадний банк України», третя особа: приватний нотаріус Роменського районного нотаріального округу Сумської області Колісник С.М., в якому просить: зняти (скасувати) обтяження шляхом припинення обтяження у вигляді заборони на відчуження нерухомого майна та внести запис про припинення обтяження, який міститься в невід`ємній архівній складовій частині Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна) відносно: реєстраційний номер обтяження № 7122939, тип обтяження: заборона (архівний запис), зареєстровану 05.05.2008 09:18:36 реєстратором: Роменська районна державна нотаріальна контора; підстава обтяження: повідомлення P29, 02.06.1988, Роменський Ощадбанк; об`єкт обтяження: інше, автозаправочна станція, адреса: АДРЕСА_1 . Власник: ОСОБА_2 , причина відсутності коду: архівний запис Додаткові дані: архівний номер 2376362SUMY19, Архівна дата: 28.01.2002, Дата виникнення: 28.01.2002, № реєстра: 165689-1593.

В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі. 19 березня 1987 року за договором купівлі-продажу, який посвідчений секретарем Бобрицької сільської ради Роменського району Сумської області та зареєстрований у виконавчому комітеті Бобрицької сільської ради в реєстрі за № 7, ОСОБА_2 купив у ОСОБА_3 жилий будинок, розташований на земельній ділянці 0,06 га у селі Бобрик Роменського району Сумської області. Оскільки будинок був дуже старий, подружжя вирішило побудувати новий будинок. ОСОБА_2 , який на той час працював у Роменській автоколонні №15948, звернувся до підприємства, яке надало йому позику в розмірі 18000 крб на будівництво будинку. Вказані кошти підприємство перерахувало ОСОБА_2 на ощадну книжку Ощадбанку СРСР та кожного місяця підприємство здійснювало відрахування із заробітної плати чоловіка в рахунок погашення позики, яка була повністю повернута у 1992 році. У 1993 році ОСОБА_2 звільнився з вказаного підприємства. З відкритих джерел в мережі Інтернет позивачці стало відомо, що Роменська автоколонна № 15948 була перетворена у ВАТ «Роменське автотранспортне підприємство 15948», яке як юридична особа припинено 03.04.2025 року. Ні Роменська автоколонна № 15948, ні ВАТ «Роменське автотранспортне підприємство 15948» жодних майнових претензій до ОСОБА_2 не пред`являли. Будівництво будинку з господарськими будівлями було закінчено у 1998 році. 11 серпня 1999 року згідно розпорядження голови Роменської районної державної адміністрації Сумської області № 239 від 06 серпня 1999 року, ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності на домоволодіння, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , за номером сімдесят один. Право власності за ним зареєстровано Державним комунальним підприємством «Роменське міжміське бюро технічної інвентаризації» 11 серпня 1999 року в реєстровій книзі № 3 реєстровим № 650. 18 листопада 2015 року на підставі рішення другої сесії сьомого скликання Бобрицької сільської ради Роменського району Сумської області «Про перейменування вулиць» в селі Бобрик Роменського району Сумської області перейменували вулицю Радянську на вулицю Вишнева. 01 липня 2002 року Бобрицькою сільською радою Роменського району Сумської області на підставі рішення Бобрицької сільської ради Роменського району Сумської області від 07 червня 2002 року на ім`я ОСОБА_2 видано та зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1569 Державний акт на право приватної власності на землю серія ІІІ-СМ № 012354. Право власності за ОСОБА_2 на вказану вище земельну ділянку також зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Роменської районної державної адміністрації Сумської області Суходольською О.В. 11 липня 2019 року за номером 32402440, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1872656059241. Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0000171122025, що сформований 30.01.2025 відносно земельної ділянки площею 0,1053 га, яка відноситься до категорії земель: землі житлової та громадської забудови, за класифікатором видів цільового призначення: 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), місце розташування: АДРЕСА_1 , якій присвоєно кадастровий номер - 5924182300:03:003:0003, підтверджує право власності ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія ШІ-СМ № 012354, виданого Бобрицькою сільською радою Роменського району Сумської області 01 липня 2002 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1569. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Роменського районного нотаріального округу Сумської області Колісник С.М. щодо оформлення спадкових прав та видачі на її ім`я свідоцтва про право на спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , останнє місце проживання, реєстрації на час відкриття спадщини: АДРЕСА_1 . Спадкоємицею ОСОБА_1 подано заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину. Постановою приватного нотаріуса Роменського районного нотаріального округу Сумської області Колісник С.М. від 13.08.2025 № № 372/02-31 відмовлено у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину щодо вказаного нерухомого майна. Підставою для відмови нотаріус зазначила, що під час перевірки відсутності заборони відчуження та арешту спадкового майна встановлено, що у невід`ємній архівній складовій частині Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме: в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна є запис: Тип обтяження: заборона (архівний запис), Реєстраційний номер обтяження: 7122939, Зареєстровано: 05.05.2008 09:18:36 за № 7122939 реєстратором: Роменська районна державна нотаріальна контора, Підстава обтяження: повідомлення P29, 02.06.1988, Роменський Ощадбанк, Об`єкт обтяження: інше, автозаправочна станція, адреса: АДРЕСА_1 . Власник: ОСОБА_2 , причина відсутності коду: архівний запис Додаткові дані: архівний номер 2376362SUMY19, Архівна дата: 28.01.2002, Дата виникнення: 28.01.2002, № реєстра: 165689-1593. У зв`язку з чим неможливо безспірно встановити факт наявності/відсутності заборони на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , за номером сімдесят один. ОСОБА_2 за життя не отримував від Ощадбанку у кредит грошових коштів. Жодних боргових зобов`язань перед ОСОБА_4 не мав. АТ «Ощадбанк» не володіє будь-якими документами та інформацією, що стосується підстав внесення обтяження (заборони) на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , або підстав припинення вказаного обтяження (заборони), про що зазначено в листі від 10.06.2025 № 34/2-08/77899/2025 на запит нотаріуса та відображено у постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 12.08.2025. Роменська автоколонна № 15948, в якій працював спадкодавець у період з 1988 по 1993 роки, або її правонаступник майнових претензій до ОСОБА_2 не пред`являли. Згідно інформації з Автоматизованої системи виконавчих проваджень та Єдиного реєстру боржників вбачається відсутність відкритих виконавчих проваджень, за якими б спадкодавець ОСОБА_2 виступав боржником перед Ощадбанком чи Роменською автоколонною № 15948. Існування обмежень нерухомого майна, належного позивачу на праві приватної власності, створює перешкоди в реалізації нею свого права власності та порушує право на мирне володіння та вільне розпорядження своїм майном, а оскільки вжиті заходи врегулювання спору у досудовому порядку виявилися безрезультатними, позивач вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою суду від 12.06.2026 по справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, з призначенням підготовчого судового засідання.

18 червня 2026 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову, розгляд справи здійснювати без участі представника, посилаючись на те, що наявність будь-яких правових наслідків, спричинених обставинами, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог, належними та допустимим доказами не підтверджено, зазначене вказує на відсутність існування порушення зі сторони АТ «Ощадбанк» права позивача та безпідставність заявлених позовних вимог саме до Банку, відтак, з урахуванням викладених обставин АТ «Ощадбанк» вважає, що заявлений позов ОСОБА_1 , який міститься в невід`ємній архівній складовій частині ДРРП не підлягає задоволенню.

08 липня 2026 року до суду від приватного нотаріуса Роменського районного нотаріального округу Сумської області Колісник С.М. надійшов лист, в якому при розгляді справи та винесенні рішення поклалась на розсуд суду, просила справу розглядати без її участі, вказала, що в Державному реєстрі прав є відомості щодо наявності обтяження речового права об`єкта нерухомого майна за адресою місцезнаходження спадкового майна, актуальність яких документально не можливо підтвердити, крім того кредитора, якого нотаріус зобов`язаний повідомити про видачу свідоцтва про право на спадщину щодо об`єкту нерухомого майна, який перебуває під забороною - не існує, правонаступників не має, оскільки AT «Ощадбанк» як правонаступник Державного спеціалізованого комерційного Ощадного банку України не являється правонаступником Українського республіканського банку Ощадного банку СРСР.

13 липня 2026 року до суду від представника позивача надійшла заява, в якій позовні вимоги підтримала, не заперечувала щодо закриття підготовчого провадження та призначення судового розгляду.

Ухвалою суду від 14 липня 2026 року по справі закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті.

Учасники досудового розгляду до суду не з`явились, проте належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.

Представник позивача в заяві до суду позовні вимоги підтримала, просила справу розглядати без її участі.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, вивчивши та дослідивши письмові докази, які наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню доданих правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 відповідно до Закону №475/97-ВР від 17.07.1997 "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом захисту певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Таким чином, для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно також враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02.07.2019 у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19) та багатьох інших.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76).

Із матеріалів справи вбачається, що 19 березня 1987 року за договором купівлі-продажу, який посвідчений секретарем Бобрицької сільської ради Роменського району Сумської області та зареєстрований у виконавчому комітеті Бобрицької сільської ради в реєстрі за № 7, ОСОБА_2 купив у ОСОБА_3 жилий будинок, розташований на земельній ділянці 0,06 га у селі Бобрик Роменського району Сумської області.

Будівництво будинку з господарськими будівлями було закінчено у 1998 році, що підтверджується технічним паспортом, реєстраційний номер якого у Реєстрі будівельної діяльності: TI01:1185-2156-3001-8430, виготовленим Комунальним підприємством «Роменське міськрайонне бюро технічної інвентаризації» 28 січня 2025 року.

11 серпня 1999 року згідно розпорядження голови Роменської районної державної адміністрації Сумської області № 239 від 06 серпня 1999 року, ОСОБА_2 Роменською районною державною адміністрацією Сумської області видано свідоцтво про право власності на домоволодіння, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , за номером сімдесят один.

Право власності за ОСОБА_2 зареєстровано Державним комунальним підприємством «Роменське міжміське бюро технічної інвентаризації» 11 серпня 1999 року в реєстровій книзі № 3 реєстровим № 650.

18 листопада 2015 року на підставі рішення другої сесії сьомого скликання Бобрицької сільської ради Роменського району Сумської області «Про перейменування вулиць» в селі Бобрик Роменського району Сумської області перейменували вулицю Радянську на вулицю Вишнева.

01 липня 2002 року Бобрицькою сільською радою Роменського району Сумської області на підставі рішення Бобрицької сільської ради Роменського району Сумської області від 07 червня 2002 року на ім`я ОСОБА_2 видано та зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1569 Державний акт на право приватної власності на землю серія ІІІ-СМ № 012354.

Право власності за ОСОБА_2 на вказану вище земельну ділянку також зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Роменської районної державної адміністрації Сумської області Суходольською О.В. 11 липня 2019 року за номером 32402440, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1872656059241.

Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0000171122025, що сформований 30.01.2025 відносно земельної ділянки площею 0,1053 га, яка відноситься до категорії земель: землі житлової та громадської забудови, за класифікатором видів цільового призначення: 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), місце розташування: АДРЕСА_1 , якій присвоєно кадастровий номер - 5924182300:03:003:0003, що підтверджує право власності ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія ШІ-СМ № 012354, виданого Бобрицькою сільською радою Роменського району Сумської області 01 липня 2002 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1569.

Як вказано в позовній заяві, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2

ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Роменського районного нотаріального округу Сумської області Колісник С.М. щодо оформлення спадкових прав та видачі на її ім`я свідоцтва про право на спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , постановою від 13.08.2025 № 372/02-31 було відмовлено у видачі останній свідоцтва про право на спадщину щодо вказаного нерухомого майна.

З вказаної постанови приватного нотаріуса вбачається, що під час перевірки відсутності заборони відчуження та арешту спадкового майна встановлено, що у невід`ємній архівній складовій частині Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме: в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна є запис: Тип обтяження: заборона (архівний запис), Реєстраційний номер обтяження: 7122939, Зареєстровано: 05.05.2008 09:18:36 за № 7122939 реєстратором: Роменська районна державна нотаріальна контора, Підстава обтяження: повідомлення P29, 02.06.1988, Роменський Ощадбанк, Об`єкт обтяження: інше, автозаправочна станція, адреса: АДРЕСА_1 . Власник: ОСОБА_2 , причина відсутності коду: архівний запис Додаткові дані: архівний номер 2376362SUMY19, Архівна дата: 28.01.2002, Дата виникнення: 28.01.2002, № реєстра: 165689-1593. У Державному реєстрі прав є відомості щодо наявності обтяження речового права об`єкта нерухомого майна за адресою місцезнаходження спадкового майна, актуальність яких документально не можливо підтвердити, крім того кредитора, якого нотаріус зобов`язаний повідомити про видачу свідоцтва про право на спадщину щодо об`єкту нерухомого майна, який перебуває під забороною - не існує, правонаступників не має, оскільки AT «Ощадбанк» як правонаступник Державного спеціалізованого комерційного Ощадного банку України не являється правонаступником Українського республіканського банку Ощадного банку СРСР. У зв`язку з чим неможливо безспірно встановити факт наявності/відсутності заборони на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , за номером сімдесят один.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Частинами 1 та 2 статті 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Позивач - це особа, на захист суб`єктивних прав і охоронюваних інтересів якої порушено цивільний процес.

Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Відповідач є обов`язковим учасником цивільного процесу, його стороною. Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість, саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Крім того, відповідач є тією особою, на яку вказує позивач як на порушника свого права.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що сторонами у справі є позивач і відповідач, між якими саме і виник спір, за вирішенням якого позивач звернувся до суду з позовом до відповідача.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що поняття "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у процесі": сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункт 70), від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц (пункт 66), від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17 (пункт 27), від 09.02.2021 у справі № 635/4741/17 (пункт 33.2).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.05.2024 в справі № 755/10537/21 вказано, що: "належними сторонами в цивільному процесі є суб`єкти переданих на розгляд суду спірних матеріально-правових відносин. При цьому, належний позивач особа, якій належить право вимоги; належний відповідач особа, котра повинна відповідати за позовом. Відповідно, неналежними сторонами у справі є ті особи, які не є суб`єктами права вимоги чи несення обов`язку. Обґрунтування належності у осіб процесуальної правосуб`єктності позивача і відповідача покладається на позивача та осіб, які порушують процес на захист прав та інтересів позивача. Разом із тим, суд, розглядаючи справу, повинен вирішити питання про правильність визначення процесуальної правосуб`єктності сторін, зокрема, що позивач дійсно є суб`єктом тих прав, законних інтересів та юридичних обов`язків, які становлять зміст спірних правовідносин і з приводу яких суд повинен ухвалити судове рішення.

В свою чергу, неналежний відповідач це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі належному відповідачеві (див. постанову Верховного Суду 07.10.2020 в справі № 705/3876/18).

Верховний Суд у постанові від 28.10.2020 в справі №761/23904/19 вказав, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов`язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі як співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.01.2022 в справі № 457/726/17).

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 18.10.2023 в справі № 300/808/19, постанову Верховного Суду від 07.12.2023 в справі № 363/2300/20, постанову Верховного Суду від 13.12.2023 в справі № 753/8710/21.

27.01.2023 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 343/565/21, досліджував питання щодо особливостей визначення відповідачів у справі про зняття арешту з майна.

Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (частина перша статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що відповідачем у справах за позовами про звільнення майна з-під арешту є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних правовідносин щодо такого майна (постанови від 26.11.2019 у справі № 905/386/18, від 05.05.2020 у справі № 554/8004/16, від 07.04.2021 у справі № 174/474/17).

Крім того у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі №905/386/18 (провадження №12-85гс19) зроблено правовий висновок про те, що орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16, від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15, від 21.11.2018 у справі № 127/93/17, від 12.12.2018 у справі № 372/51/16, від 12.12.2018 у справі № 570/3439/16, від 30.01.2019 у справі № 552/6381/17, від 13.03.2019 у справі № 757/39920/15, від 27.03.2019 у справі № 520/17304/15, від 01.04.2020 у справі № 520/13067/17).

Якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов`язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі в якості співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (постанови Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 200/8461/15-ц, від 03.05.2022 у справі № 711/3591/21).

Отже, відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна (аналогічна правова позиція підтримана Верховним судом 07.12.2022 у справі № 359/3609/19).

Із змісту позовної заяви та її прохальної частини убачається, що позивач звернувся до суду із позовом про зняття (скасування) обтяження шляхом припинення обтяження у вигляді заборони на відчуження нерухомого майна та внести запис про припинення обтяження, який міститься в невід`ємній архівній складовій частині Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна) відносно: реєстраційний номер обтяження № 7122939, тип обтяження: заборона (архівний запис), зареєстровану 05.05.2008 09:18:36 реєстратором: Роменська районна державна нотаріальна контора; підстава обтяження: повідомлення P29, 02.06.1988, Роменський Ощадбанк; об`єкт обтяження: інше, автозаправочна станція, адреса: АДРЕСА_1 . Власник: ОСОБА_2 , причина відсутності коду: архівний запис Додаткові дані: архівний номер 2376362SUMY19, Архівна дата: 28.01.2002, Дата виникнення: 28.01.2002, № реєстра: 165689-1593.

При цьому судом встановлено, що AT «Ощадбанк» як правонаступник Державного спеціалізованого комерційного Ощадного банку України не являється правонаступником Українського республіканського банку Ощадного банку СРСР, з яким у позивача відсутні будь-які цивільно-правові відносини.

За теоретичним визначенням «відповідач» - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (пункт 8.10 Постанови Велика Палата Верховного Суду від 05.07.2023, справа № 910/15792/20).

Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача. Якщо позовна вимога заявлена до особи, яка не є учасником спірних правовідносин (тобто, не до тієї особи, яка має відповідати за цією вимогою), така особа є неналежним відповідачем.

Суд погоджується із позицією представника відповідача, що оскільки АТ «Ощадбанк» не порушувало права позивача, не здійснювало обтяження, не накладало арешт на речові права позивача, відтак не може бути відповідачем у даній справі і здійснити у майбутньому виконання судового рішення (у разі його задоволення) не буде спроможним, а стягнення з відповідача судових витрат не відповідатиме вимогам справедливості.

З врахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що АТ «Ощадбанк» не було стороною договірних правовідносин з позивачем, не здійснювало обтяження та не накладало арешт на майнові права позивача, а тому АТ «Ощадбанк» є неналежним відповідачем у справі, що свідчить про обґрунтованість доводів сторони відповідача, а відтак позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України у зв`язку з відмовою у задоволенні позову не підлягають стягненню на користь позивача понесені ним судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 5, 12, 13, 18, 258, 260, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , в інтересах якої до суду звертається як представник адвокат Коморна Олена Василівна, до Акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України», третя особа: приватний нотаріус Роменського районного нотаріального округу Сумської області Колісник Світлана Миколаївна, про зняття (скасування) заборони на відчуження нерухомого майна відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З повним текстом рішення суду сторони можуть ознайомитись у приміщенні Роменського міськрайонного суду Сумської області 12 серпня 2026 року, на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень за електронною адресою: https://reyestr.court.gov.ua, за № справи 585/2172/26, або у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС у кабінеті користувача.

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО

МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ Г.О.ЦВЄЛОДУБ