Ухвала суду № 138879634, 10.08.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 6/759/772/26

ун. № 752/166/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Бабич Н.Д., в порядку спрощеного письмового провадження, розглянувши заяву відповідача ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду у цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Просто-страхування" до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду перебувала вказана справа.

05.09.2023 р. у справі постановлено рішення суду про часткове задоволення позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного суду від 13.09.2024 р. змінено рішення в частині розміру судових витрат, в іншій частині залишено без змін.

26.06.2026 р. до суду надійшла заява відповідача про розстрочення виконання рішення суду.

Ухвалою суду від 20.07.2026 заяву про розстрочення виконання рішення суду прийнято до розгляду.

Від представника стягувача не надходили заперечення щодо розстрочення виконання рішення суду.

Суд, розглянувши заяву про розстрочку виконання рішення суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 05.09.2023 р. у справі постановлено рішення суду про часткове задоволення позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного суду від 13.09.2024 р. змінено рішення в частині розміру судових витрат, в іншій частині залишено без змін.

Розстрочка виконання рішення суду - це розподіл виконання рішення на частини, що підлягають виконанню протягом певного періоду часу або через певні періоди часу, що призводять до перенесення строку виконання рішення на пізніші періоди, зокрема, полягає в розподілі належних до сплати сум платежу на певні частини із встановленням конкретного строку для виконання кожної з визначених частин рішення. При розгляді заяв щодо розстрочки виконання рішення суд виходить з міркувань доцільності та об`єктивності необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання такого додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання строку для розстрочки виконання рішення суд не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, розстрочка має бути компромісом між заінтересованими сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Як передбачено ч. 4 ст. 435 ЦПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

У відповідності до ч. 5 ст. 435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що право на доступ до суду включає право на своєчасне виконання рішення (рішення у справі Трихліб проти України, заява № 58312/00, п. п. 25-32, від 20 вересня 2005 року, у справі Іммобіліаре Саффі проти Італії, заява № 22774/93, ЄСПЛ 1999-V, п. 66).

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру, а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежить, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

У постанові від 03 жовтня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 824/50/22 дійшов таких висновків: «Враховуючи, що судове рішення, виконання якого просить відстрочити заявник, ухвалено 02 серпня 2022 року, а з відповідно заявою АТ «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» звернувся до суду у травні 2024 року, тобто більше ніж через один рік з дня ухвалення судового рішення (майже через 2 роки), то в її задоволенні слід відмовити, оскільки положення частини п`ятої статті 435 ЦПК України містить імперативну вимогу про неможливість відстрочення виконання судового рішення більше ніж на один рік з дня його ухвалення, яка не підлягає двоякому тлумаченню.

До подібних висновків у пункті 56 постанови від 16 жовтня 2020 року дійшла Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/2912/15.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до матеріалів справи, рішення Святошинського районного суду м. Києва ухвалено 05.09.2023 р, постановою Київського апеляційного суду від 13.09.2024 р. змінено рішення в частині розміру судових витрат, в іншій частині залишено без змін, а із заявою про відстрочку його виконання звернувся до суду лише 26.06.2026 року, тобто з пропуском визначеного законодавством строку на вчинення відповідної процесуальної дії - надання розстрочки.

Враховуючи викладене, у задоволенні заяви про розстрочку виконання судового рішення належить відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.263, 267, 435 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду у цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Просто-страхування" до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,- відмовити.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Н.Д. Бабич