Ухвала суду № 138879381, 10.08.2026, Київський районний суд м. Одеси

cправа №947/1742/26

провадження №1-кп/947/698/26

У Х В А Л А

10 серпня 2026 року м.Одеса

Київський районний суд міста Одеси у складі головуючого судді ОСОБА_1 , у присутності секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12025163480000745 від 18.11.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.162, ч.4 ст.185 КК України,

за участю: прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_5 ,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Київського районного суду м.Одеси перебуває кримінальне провадження №12025163480000745 від 18.11.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.162, ч.4 ст.185 КК.

06.08.2026 року прокурором подано клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

1. Клопотання прокурора.

В обґрунтування клопотання прокурор зокрема зазначив, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.162, ч.4 ст.185 КК України.

Вказував, що ухвалою суду від 24.06.2026 року ОСОБА_3 було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 22.08.2026 року.

Вважав, що ризики, які були враховані судом під час розгляду попереднього клопотання не втратили своєї актуальності.

Так, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років та відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п.1, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме: 1) може переховуватись від суду, оскільки ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання, тільки у вигляді позбавлення волі на строк від 5 років до 8 років, що передбачено п.1 ч.1 ст.177 КПК України; 2) може незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, з огляду на тяжкість покарання, яке йому загрожує у випадку доведеності його вини та оспорювання обвинувачення, що є ризиком, передбаченим п.3 ч.1 ст.177 КПК України; 3) може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_3 , будучи особою, яка маючи судимість за вчинення корисного тяжкого злочину, знову обвинувачується у вчиненні аналогічного тяжкого кримінального правопорушення, що є ризиком передбаченим п.5 ч.1 ст.177 КПК України.

Наголошував, що вказані обставини дають можливість стверджувати про наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

Звертав увагу, що на даний час докази у справі не досліджувались, свідки не допитувались. При вирішенні питання щодо продовження запобіжного заходу ОСОБА_3 необхідно врахувати, що жоден з більш м`яких запобіжні заходів, ніж тримання під вартою не може запобігти зазначеним ризикам.

Так, особисте зобов`язання не може бути застосовано, у зв`язку з тим, що це найбільш м`який запобіжний захід і він не відповідає тяжкості вчиненого злочину. Особиста порука не може бути застосована в силу того, що не встановлено осіб, які заслуговують на довіру та можуть поручитися за виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, передбачених ст.194 КПК України і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу.

Крім того, у справі ще не досліджено всіх доказів, у тому числі не допитано свідків, а застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не є можливим, оскільки такий захід в цілому не зможе гарантовано запобігти ризикам, зазначеним вище.

Посилаючись на викладене, просив продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 на 60 діб, а розмір застави залишити без змін.

2. Позиції учасників судового провадження.

В судовому засіданні, прокурор підтримав подане клопотання, просив його задовольнити.

Обвинувачений та захисник проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечували. Захисник зокрема зазначив, що обвинувачений тривали час перебуває під вартою, а заявлені прокурором ризик відсутні. Заявляв, що обвинувачений сприяв розкриттю злочинів та визнає вину, а розмір застави не співмірним, оскільки ОСОБА_3 продовжує перебувати під вартою.

3. Мотиви та висновки суду.

Суд, заслухавши клопотання прокурора та вислухавши думки учасників кримінального провадження, прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Судом встановлено, що ухвалою суду від 24.06.2026 року обвинуваченому ОСОБА_3 було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 22.08.2026 року та визначено заставу у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що дорівнює 60560,00 грн.

Продовжуючи вказаний запобіжний захід, судом були враховані ризик, передбачені п.1 (переховування від суду), п.5 (вчинення іншого кримінального правопорушення) ч.1 ст.177 КПК України.

Згідно з положеннями ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Частина 3 ст.199 КПК України передбачає, що однією з підстав для продовження строку тримання під вартою є наявність вважати, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Суд погоджується, що станом на 10.08.2026 року, ризики передбачені п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України також продовжують існувати, а саме:

1) переховуватися від суду, оскільки ОСОБА_3 обвинувачується, у тому числі у вчиненні тяжких злочинів, за які передбачено покарання тільки у виді реального позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, а тому з метою уникнення кримінальної відповідальності, останній може вчинити спробу переховування від суду;

2) вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_3 маючи не зняту та непогашену судимість за корисливі злочини проти власності, знову обвинувачується у вчиненні тяжких корисливих злочинів проти власності, які нібито вчинив через нетривалий строк після свого звільнення за попереднім вироком, а тому, на думку суду, існує ризик вчинення обвинувачених інших кримінальних правопорушень.

Таким чином, суд робить висновок, що існування обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.162, ч.4 ст.185 КК України, у сукупності з існуючими ризиками, передбаченими п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, не дозоляють суду змінити запобіжний захід відносно обвинуваченого та є достатньою підставою для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а менш суворі запобіжні заходи, на думку суду, не достатні для запобіганню зазначеного ризику.

При цьому, суд вважає, що зі спливом певного часу, вказані ризики не зменшилися, оскільки обставини, які їх обумовили, також не змінилися та не відпали, а реальному прояву ризикам переховування від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення, і перешкоджає своєчасне застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

На думку суду, тривалість застосованого відносно обвинуваченого запобіжного заходу у співвідношенні із пред`явленим обвинуваченням та можливою мірою покарання, на даний час не виходить за межі розумного строку тримання під вартою, а кореспондується з характером суспільного інтересу, який існує у випадку протидії вчиненню кримінальних правопорушень проти власності в період воєнного стану.

При цьому, суд не знаходить підстав для зменшення розміру застави, оскільки вказаний розмір відповідає мінімальному розміру, передбаченому п.2 ч.5 ст.182 КПК України, та визначений з урахуванням обставин кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого та ризикам, передбаченим зокрема п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а тому вважає за необхідне залишити його у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що дорівнює 60560,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 27, 177, 178, 181, 194, 199, 331, 369 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів, тобто до 08 жовтня 2026 року включно.

2. Залишити без змін обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 20 (двадцяти) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що дорівнює 60560 (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) гривень.

У разі внесення застави на рахунок Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти негайно та зобов`язати останнього: 1) прибувати за кожною вимогою до суду; 2) не відлучатися із міста Одеси без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання

3. Роз`яснити обвинуваченому, що у разі неявки за викликом до суду без поважних причин, або неповідомлення про причини своєї неявки, чи порушення покладених на нього обов`язків застава звертається у дохід держави.

У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.

4. Ця ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення шляхом подачі на неї апеляційної скарги.

5. Ця ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, ця ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Подання апеляційної скарги на цю ухвалу зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Суддя ОСОБА_1