Ухвала суду № 138879128, 04.08.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/36651/26-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2026 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві судове провадження за клопотанням директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Крафт Холл» ОСОБА_3 , про скасування арешту майна накладеного на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03.12.2024 у справі № 757/56951/24-к, від 19.02.2025 у справі № 757/8005/25-к, від 19.02.2025 у справі №757/8003/25-к, від 19.02.2025 у справі № 757/7984/25-к, у рамках кримінального провадження №12024000000001575 від 31.07.2024, -

ВСТАНОВИВ:

02.07.2026 у провадження Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Крафт Холл» ОСОБА_3 , про скасування арешту майна накладеного на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03.12.2024 у справі № 757/56951/24-к, від 19.02.2025 у справі № 757/8005/25-к, від 19.02.2025 у справі № 757/8003/25-к, від 19.02.2025 у справі № 757/7984/25-к, у рамках кримінального провадження № 12024000000001575 від 31.07.2024.

Мотивуючи подане клопотання, про скасування арешту майна, заявник вказує, що арешт було накладено безпідставно, необґрунтовано, також посилається на те, що ТОВ «Крафт Холл» та службові особи не перебувають у статусі підозрюваного, обвинуваченого та не є особою, яка в силу закону несе відповідальність за шкоду, задану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

17.07.2026 від адвоката на адресу суду надійшло клопотання про долучення доказів.

03.08.2026 на адресу суду від прокурора надійшли заперечення, з яких останній вважає, що клопотання не підлягає задоволенню. Вказав, що арешт було накладено з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні. Крім того, зазначив, що на це час відсутні обставини, які вказували б на те, що в подальшому застосуванні арешту відпала потреба або його накладено необґрунтовано. Просив відмовити у задоволенні клопотання та проводити засідання, без участі прокурора.

Заявник у судове засіданні не з`явився, про місце і час судового розгляду повідомлений належним чином.

Разом з тим, від представника заявник -, адвоката ОСОБА_4 на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі, вимоги підтримали.

Прокурор у судове засідання не з`явився, про місце і час судового розгляду повідомлений належним чином.

Вивчивши клопотання, дослідивши матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.

Судовим розглядом встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України, за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024000000001575 від 31.07.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

З матеріалів клопотання убачається, що ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 03.12.2024 у справі № 757/56951/24-к, було накладено арешт на кошти, які знаходяться на розрахункових рахунках ТОВ «КРАФТ ХОЛЛ», а саме:

- АТ «КБ «ГЛОБУС» (380526), що розташовується за адресою: м. Київ,пров. Куренівський, б.19/5:

НОМЕР_1 (980 - українська гривня);

НОМЕР_1 (840 - долар США);

НОМЕР_1 (978 - євро);

- АТ «ПУМБ» (334851), що розташовується за адресою: м. Київ, вул. Андріївська, 4:

НОМЕР_2 (840-долар США);

НОМЕР_2 (980-українська гривня);

НОМЕР_3 (980-українська гривня);

НОМЕР_2 (978 - євро);

НОМЕР_2 (985 польський злотий):

- ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» (320478), що розташовується за адресою: м. Київ, вул. Єреванська, 1:

НОМЕР_4 (840 долар США);

НОМЕР_4 (978- євро);

НОМЕР_4 (980 - українська гривня);

- АТ КБ «ПриватБанк» (305299), що розташовується за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, 11:

НОМЕР_5 (980 - українська гривня);

НОМЕР_6 (980 - українська гривня);

НОМЕР_7 (840 - долар США);

НОМЕР_8 (978 - євро).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19.02.2025 у справі № 757/8005/25-к, накладено арешт на грошові кошти, з забороною відчуження, розпорядження та користування ними у будь-який спосіб до завершення досудового розслідування та судового розгляду (до скасування арешту майна у встановленому КПК України порядку), за винятком видаткових операцій по сплаті податків, зборів, інших обов`язкових платежів до державного бюджету всіх рівнів, які перебувають на розрахунковому рахунку ТОВ «КРАФТ ХОЛЛ» (43848752), відкритому у АТ «Банк Альянс» (МФО 300119), а саме: UA813001190000026000379302001.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19.02.2025 у справі № 757/8003/25-к, накладено арешт, зокрема на корпоративні права ТОВ «КРАФТ ХОЛЛ» (код ЄДРПОУ 43848752), адреса знаходження: 43023, Волинська обл, м. Луцьк, вул. Конякіна, буд. 2, у розмірі 500000 грн., що становить 100% (сто відсотків) статутного капіталу та належать ОСОБА_5 , з забороною Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам, акредитованим суб`єктам та Державній реєстраційній службі України здійснювати державну реєстрацію змін, пов`язаних зі зміною засновників, директорів та інших реєстраційних дій.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19.02.2025 у справі № 757/7984/25-к, накладено арешт в частині майна, яке належить ТОВ «КРАФТ ХОЛЛ», а саме: легковий автомобіль марки NISSAN, модель LEAF, ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_9 ; легковий автомобіль марки MERCEDES-BENZ, модель SPRINTER 311CDI, ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_10 ; автомобіль вантажний марки модель "MAN TGL 8.220", ідентифікаційний номер (номер кузова, рами, шаci) - НОМЕР_11 ; легковий автомобіль марки FORD, модель FOCUS, ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_12 ; легковий автомобіль марки SKODA, модель OCTAVIA, Ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_13 ; легковий автомобіль марки Volkswagen, модель Caddy, ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_14 ; легковий автомобіль марки Volkswagen, модель Touran, ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_15 ; легковий автомобіль марки SKODA, модель SUPERB, ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_16 , з забороною Головному сервісному центру МВС України та його територіальним органам, нотаріусам, акредитованим суб`єктам здійснювати ресстрацію та перересстрацію вказаних транспортних засобів.

У відповідності до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Таким чином, слідчий суддя, вивчивши матеріали клопотання, приходить до висновку про наявність у заявника права на звернення до суду з клопотанням про скасування арешту майна.

Так, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Як вбачається з мотивувальних частин ухвал Печерського районного суду м. Києва, при накладенні арешту, суд виходив з того, що арешт є необхідним з метою забезпечення збереження речових доказів, або ненастання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Між тим, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об`єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Так, стороною обвинувачення не надано доказів, які б свідчили про будь-які логічні та об`єктивні підстави для накладення арешту на майно, яке перебуває у власності заявника.

Стороною обвинувачення не надано суду допустимих, в розумінні ст. 86 КПК України, доказів що вказують про прямий, або опосередкований зв`язок на осіб, які вчинили кримінальне правопорушення з обставинами, які є предметом досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, а також відсутні підстави відповідальності заявника.

Версія органу досудового розслідування, що майно на яке накладено арешт відповідає ознакам визначених ст. 98 КПК України, тобто відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні № 12024000000001575, належним чином не підтверджена допустимими в розумінні ст. 86 КПК України доказами, а спростована наданими доказами в обґрунтування скасування арешту майна.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Разом з тим, безготівкові грошові кошти не можуть бути речовими доказами, оскільки не є матеріальними об`єктами, а є виключно записами на рахунках у банках.

Відповідно до Закону України «Про банки та банківську діяльність», банківські рахунки рахунки на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов`язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.

Згідно зі ст. 31 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Безготівкові розрахунки, це перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді (п. 1.3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою правління НБУ № 22 від 21.01.2004).

З цих норм слідує висновок, що на банківському рахунку не зберігаються індивідуально визначені кошти власника рахунку, відповідна сума грошових коштів обліковуються банком на рахунку під зобов`язання банку за дорученням власника рахунку перерахувати/зарахувати відповідну суму грошових коштів у межах такої суми.

За таких умов, безготівкові кошти не є індивідуалізованими матеріальними об`єктами, відповідно режим поводження з ними не може бути аналогічний тому, який запроваджений до речових доказів. Тому накладення арешту на грошові кошти, що обліковуються на рахунках, враховуючи їх нематеріальний і неіндивідуалізований характер, не узгоджується з заявленою метою збереження речових доказів, адже їх неможливо використати як доказ у кримінальному провадженні.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого антикорупційного суду від 19.09.2019 року у справі № 760/18416/19.

Для збереження речових доказів (п.1 ч.2 ст. 170 КПК України), такий арешт застосований бути не може, внаслідок не відповідності критеріям ст.98 КПК України.

Згідно зі ст. 3.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Отже, із зазначених законодавчих визначень вбачається, що банківський рахунок використовується лише для обліку грошових коштів, а не їх фактичного збереження. Тобто, банківський рахунок містить лише числові відомості про кількість грошових коштів. Натомість КПК України прямо передбачено, що речовими доказами визнаються лише матеріальні об`єкти, у тому числі грошові кошти, які можуть належати до матеріальних об`єктів, наприклад, у вигляді грошових банкнот/купюр, які є матеріальними об`єктами. Однак грошові кошти на банківському рахунку становлять комп`ютерний код, що в силу природи відносить їх до нематеріальних об`єктів. Як наслідок грошові кошти на банківському рахунку не відповідають обов`язковій ознаці, передбаченій для речового доказу, а саме матеріальності.

Так, під час обшуків, готівкові кошти не вилучалися, господарська діяльність Товариства здійснюється в межах законодавчо визначених приписів, а тому не має підстав для арешту коштів Товариства.

До того ж, корпоративні права за своєю суттю не набувають матеріально-речового виміру. Вони існують виключно як сукупність нематеріальних правомочностей учасника юридичної особи, тобто як юридична можливість, а не як об`єкт фізичного світу. Їх не можна відчути на дотик, оглянути під мікроскопом чи помістити на стіл так, як це роблять, скажімо, зі зброєю чи викраденими речами. Самі корпоративні права залишаються суто нематеріальними. Саме ця фундаментальна відмінність між «правом» і «річчю» унеможливлює визнання корпоративних прав речовими доказами у кримінальному провадженні.

Слід зазначити, що корпоративні права існують лише віртуально, а тому із цих підстав вони не можуть мати ознак речових доказів. Також, корпоративні права не відповідають вимогам до речових доказів з логіки ст. 98 КПК України, яка пов`язує доказовий статус об`єкта з його матеріальною формою. Крім того, наявність постанови про визнання речовим доказом не призводить до автоматичного визнання корпоративних прав, про які в них йдеться, речовими доказами, позаяк по-перше, КПК України не передбачено винесення постанови слідчим або прокурором як передумови визнання певного об`єкта речовим доказом, оскільки останній є речовим доказом лише тоді, коли він відповідає критеріям, встановленим ст. 98 КПК України.

До того ж, стороною обвинувачення не доведено, що транспортні засоби, на які накладено арешт, безпосередньо пов`язані із злочином або є знаряддям його вчинення.

Прокурором/слідчим не було доведено, що майно ТОВ «КРАФТ ХОЛЛ», на яке накладено арешт, має значення для досудового розслідування, є належними речовими доказами, та є необхідність у його подальшому збереженні.

Крім того, судом враховано, що, згідно ЄРДР, слідство ведеться за правовою кваліфікацією ч. 2 ст. 364 КК України, за фактом: зловживання своїм становищем службовими особами ряду суб`єктів господарювання, під час імпорту транспортних засобів, з метою одержання неправомірної вигоди, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом державним інтересам та спричинило тяжкі наслідки.

Стаття 364 КК України входить до розділу XVII Кримінального кодексу України, який називається "Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов`язаної з наданням публічних послуг" та охоплює злочини, що вчиняються у зв`язку з виконанням службових обов`язків або наданні публічних послуг. До нього входять статті, що стосуються зловживання владою або службовим становищем, службового підроблення, службової недбалості, прийняття та надання неправомірної вигоди, а також інших злочинів, пов`язаних з корупцією та зловживанням владою.

При цьому, службовими особами у статтях 364, 368, 3685, 369 Кримінального кодексу України, є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом. Для цілей статей 364, 368, 3685, 369 Кримінального кодексу України до державних та комунальних підприємств прирівнюються юридичні особи, у статутному фонді яких відповідно державна чи комунальна частка перевищує 50 відсотків або становить величину, що забезпечує державі чи територіальній громаді право вирішального впливу на господарську діяльність такого підприємства. Службовими особами також визнаються посадові особи іноземних держав (особи, які обіймають посади в законодавчому, виконавчому або судовому органі іноземної держави, у тому числі присяжні засідателі, інші особи, які здійснюють функції держави для іноземної держави, зокрема для державного органу або державного підприємства), а також іноземні третейські судді, особи, уповноважені вирішувати цивільні, комерційні або трудові спори в іноземних державах у порядку, альтернативному судовому. посадові особи міжнародних організацій (працівники міжнародної організації чи будь-які інші особи, уповноважені такою організацією діяти від її імені), члени міжнародних парламентських асамблей, учасником яких є Україна, та судді і посадові особи міжнародних судів.

Так, з матеріалів клопотання убачається, що ТОВ «КРАФТ ХОЛЛ», не є ні органом державної влади, ні органом місцевого самоврядування, ні державним чи комунальним підприємством, посадові особи товариства не виконують жодних організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, не виконують функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, тому суд приходить до висновку, посадові особи Товариства та їх працівники в принципі не можуть бути суб`єктами відповідальності за даним звинуваченням.

До того ж, відповідно до матеріалів, ТОВ «КРАФТ ХОЛЛ» та службові особи не перебувають у статусі підозрюваного, обвинуваченого та не є особою, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Між іншим, з моменту накладення арешту за ухвалами від 03 грудня 2024 у справі №757/56951/24-к, від 19 лютого 2025 у справі №757/8005/25-к, від 19 лютого 2025 у справі №757/8003/25-к, від 19 лютого 2025 у справі №757/7984/25-к, пройшло більше року та жодних слідчих або процесуальних дій щодо зазначеного майна не проводилося.

Так, тривале збереження арешту без належного слідчого або процесуального обґрунтування є недоцільним та суперечить принципам пропорційності і розумності, закріпленим у законодавстві України, а також порушує конституційні права та законні інтереси власника майна, зокрема право на володіння, користування та розпорядження своїм майном, гарантовані ст. 41 Конституції України та ст. 319 ЦК України.

Враховуючи, вказане, підстав вважати, що існує правова підстава для арешту майна заявника взагалі спростовується, а також враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, тоді як орган досудового розслідування не представив слідчому судді належних доказів для безспірного висновку щодо необхідності продовження дії даного заходу забезпечення кримінального провадження, та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння заявника належним йому майном, у зв`язку з чим вважає за доцільне скасувати арешт майна, не вбачаючи підстав для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.

Таким чином, клопотання підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 98, 167, 170,171, 172, 173, 174, 379 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03.12.2024 року у справі №757/56951/24-к, на кошти, які знаходяться на розрахункових рахунках ТОВ «КРАФТ ХОЛЛ» (43848752), відкритих у:

- АТ «КБ «ГЛОБУС» (380526), що розташовується за адресою: м. Київ,пров. Куренівський, б.19/5:

НОМЕР_1 (980 - українська гривня);

НОМЕР_1 (840 - долар США);

НОМЕР_1 (978 - євро);

- АТ «ПУМБ» (334851), що розташовується за адресою: м. Київ, вул. Андріївська, 4:

НОМЕР_2 (840-долар США);

НОМЕР_2 (980-українська гривня);

НОМЕР_3 (980-українська гривня);

НОМЕР_2 (978 - євро);

НОМЕР_2 (985 польський злотий):

- ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» (320478), що розташовується за адресою: м. Київ, вул. Єреванська, 1:

НОМЕР_4 (840 долар США);

НОМЕР_4 (978- євро);

НОМЕР_4 (980 - українська гривня);

- АТ КБ «ПриватБанк» (305299), що розташовується за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, 11:

НОМЕР_5 (980 - українська гривня);

НОМЕР_6 (980 - українська гривня);

НОМЕР_7 (840 - долар США);

НОМЕР_8 (978 - євро).

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19.02.2025 року у справі № 757/8005/25-к, на грошові кошти, які перебувають на розрахунковому рахунку ТОВ «КРАФТ ХОЛЛ» (43848752), відкритому у АТ «Банк Альянс» (МФО 300119), а саме: НОМЕР_17 .

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19.02.2025 року у справі № 757/8003/25-к, а саме в частині накладення арешту на корпоративні права ТОВ «КРАФТ ХОЛЛ» (код ЄДРПОУ 43848752), адреса знаходження: 43023, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Конякіна, буд. 2, у розмірі 500 000 грн., що становить 100% (сто відсотків) статутного капіталу та належать ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_18 з забороною Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам, акредитованим суб`єктам та Державній реєстраційній службі України здійснювати державну реєстрацію змін, пов`язаних зі зміною засновників, директорів ТОВ «КРАФТ ХОЛЛ» (код ЄДРПОУ 43848752) та інших реєстраційних дій.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19.02.2025 року у справі № 757/7984/25-к, а саме в частині накладення арешту на майно належне ТОВ «КРАФТ ХОЛЛ» (код ЄДРПОУ 43848752), а саме:

- легковий автомобіль марки NISSAN, модель LEAF, ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_9 ;

- легковий автомобіль марки MERCEDES-BENZ, модель SPRINTER 311CDI, ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_10 ;

- автомобіль вантажний марки модель "MAN TGL 8.220", ідентифікаційний номер (номер кузова, рами, шаci) - НОМЕР_11 ;

- легковий автомобіль марки FORD, модель FOCUS, ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_12 ;

- легковий автомобіль марки SKODA, модель OCTAVIA, Ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_13 ;

- легковий автомобіль марки Volkswagen, модель Caddy, ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_14 ;

- легковий автомобіль марки Volkswagen, модель Touran, ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_15 ;

- легковий автомобіль марки SKODA, модель SUPERB, ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_16 ;

з скасуванням заборони Головному сервісному центру МВС України та його територіальним органам, нотаріусам, акредитованим суб`єктам здійснювати ресстрацію та перересстрацію вказаних транспортних засобів.

Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_6