Рішення № 138878474, 06.08.2026, Деражнянський районний суд Хмельницької області

Справа № 673/1387/25

Провадження № 2/673/257/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2026 р. м. Деражня

Деражнянський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючого судді Мартинюка В.Б.,

за участю: секретаря судового засідання Капітана В.А.,

розглянувши в м. Деражня в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 15 квітня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір (оферти) №15.04.2025-100000426. Відповідно до умов Договору позичальнику надано кредит у розмірі 10000,00 грн, строком на 168 дні.

15 квітня 2025 року відповідачем отримано кредитні кошти у розмірі 10000,00 грн. Отже, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором виконано в повному обсязі.

В свою чергу відповідач свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подачі позову утворилась заборгованість, що підтверджується Заявкою, яка є невід`ємною частино оферти, у розмірі 22900,00 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 10000,00 грн, по процентам в розмірі 9050,00 грн, додатковій комісії в розмірі 500,00 грн та неустойка в розмірі 3350,00 грн.

Ухвалою судді від 26 грудня 2025 року постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін по справі.

Проте, у зв`язку з настанням обставин, які унеможливлюють участь судді Ягодіної Т.В. у розгляді судових справ, зазначену справу передано для повторного автоматизованого розподілу між суддями Деражнянського районного суду Хмельницької області.

За результатами повторного автоматизованого розподілу справу визначено до розгляду судді Мартинюку В.Б.

Ухвалою суду від 20 січня 2026 року суддею Мартинюком В.Б. справу прийнято до свого провадження та призначено судове засідання.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, позивач та його представник були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, у позовній заяві представник просив проводити розгляд справи за його відсутності та зазначив, що не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явилася. Про час і місце розгляду справи вона повідомлялася належним чином шляхом надсилання судової повістки рекомендованим поштовим відправленням за зареєстрованим місцем проживання, до суду повернулось рекомендоване поштове повідомлення з розпискою про вручення 17.03.2026, 07.05.2026, 26.05.2026 та 14.07.2026.

06 серпня 2026 року надала клопотання в кому просила розгляд справи проводити без її участі, без фіксації судового процесу. Заявлені до неї позовні вимоги визнає частково, а саме за основною сумою та частково за нарахованими процентами. В задоволені решти вимог просить відмовити.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15 квітня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №15.04.2025-100000426 шляхом подачі пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), Заявки, що є невід`ємною частиною цього Договору. Відповідно до його умов ТОВ «Споживчий центр» надало відповідачу кредит у розмірі 10000,00 грн строком на 168 днів, дата повернення кредиту 29.09.2026 року, шляхом безготівкового зарахування коштів на належні ТОВ «Споживчий центр» реквізити.

Орієнтовна вартість кредиту, згідно умов укладеного договору, складає 25300,00 грн, при цьому, загальні витрати за споживчим кредитом, розраховані кредитодавцем на час укладення договору, складають 15300,00 грн.

Кредитний договір підписаний ОСОБА_1 в електронній формі, за допомогою одноразового ідентифікатора Е822, який був надісланий на номер телефону НОМЕР_1 , зазначений відповідачем, при укладенні договору.

Також ОСОБА_1 при укладенні договору зазначено картковий рахунок для надання кредитних коштів № НОМЕР_2 .

Як вбачається з довідки платіжної системи «іPау», ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за кредитним договором виконало шляхом перерахування грошових коштів на суму в розмірі 10000,00 грн., з призначенням платежу «видача за договором № 15.04.2025-100000426 » на картковий рахунок: НОМЕР_2 .

Судом встановлено, що згідно з відповіддю АТ «БАНК АЛЬЯНС» на виконання ухвали Деражнянського районного суду Хмельницької області від 21.04.2026, за результатами розгляду зазначеної ухвали повідомлено, що за вказаними ідентифікаторами громадянки ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) у системі банку інформація про наявність клієнта АТ «БАНК АЛЬЯНС» відсутня. У зв`язку з відсутністю клієнта банку, надати інформацію про рух коштів по банківському рахунку № НОМЕР_4 не вбачається можливим.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором становить 22900,00 грн, з яких по тілу кредиту в розмірі 10000,00 грн, по процентам в розмірі 9050,00 грн, додаткова комісія в розмірі 500,00 грн та неустойка в розмірі 3350,00 грн.

Крім того, відповідачем частково виконано зобов`язання за кредитним договором, а саме: 04.05.2025 здійснено платіж у розмірі 2800,00 грн, 13.05.2025 у розмірі 3 400,00 грн та 30.05.2025 у розмірі 1200,00 грн, тобто загалом сплачено 7 400,00 грн.

Судом також встановлено, що зазначені платежі не були враховані позивачем при визначенні розміру заборгованості. Таким чином, з урахуванням здійснених відповідачем платежів загальна сума витрат за споживчим кредитом підлягає зменшенню на 7400,00 грн та становить 7900,00 грн (15300,00 грн 7400,00 грн = 7900,00 грн).

Таким чином, суд дійшов висновку, що обґрунтованим та таким, що підтверджується матеріалами справи, є розмір заборгованості процентів у сумі 7900,00 грн, тоді як заявлена позивачем до стягнення сума 9050,00 грн не відповідає фактичному розміру заборгованості, оскільки не враховує здійснені відповідачем платежі.

Положенням статті 3 Закону України № 675-VIII «Про електронну комерцію»(далі Закон) визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 527 ЦК України).

Якщо у зобов`язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), згідно з частиною першою статті 530 ЦК України.

Положенням статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Положенням статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором Банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із встановлених обставин вбачається, що між сторонами виникли договірні правовідносини у сфері споживчого кредитування, в яких ТОВ «Споживчий центр» виступає кредитодавцем (виконавцем послуги кредитування), а відповідач ОСОБА_1 - споживачем (отримувачем вказаної послуги), та в межах яких виник спір щодо права позивача, як кредитора у цьому зобов`язанні, на повернення відповідачем, як боржником, отриманого ним кредиту та сплати процентів за його користування.

Керуючись принципами змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, оцінивши надані у справі докази, суд вважає доведеними факт укладення Договору №15.04.2025-100000426 від 15.04.2025 між ТОВ «Споживчий центр і ОСОБА_1 та факт отримання відповідачем кредитних коштів належними, достовірними та допустимими доказами.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача неустойки, суд виходить з наступного.

Зі змісту п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України вбачається, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки та оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» запроваджено воєнний стан на всій території України, що триває станом на теперішній час.

Зважаючи, що Кредитний договір № 15.04.2025-100000426 укладений 15 квітня 2025 року, тобто в період дії воєнного стану в Україні, відповідач звільнений від обов`язку сплати пені.

Тому суд, у стягненні з відповідача 3350,00 грн неустойки нарахованої за кожний день прострочення, відмовляє.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача додаткової комісії в розмірі 500,00 грн, суд виходить з наступного.

Згідно з абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року №1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері, у зв`язку з чим, у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Правилами ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування»(10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

Положення кредитного договору № 15.04.2025-100000426 від 1504.2025 про сплату позичальником на користь банку комісійної винагороди за надання кредиту та обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 500,00 грн. суперечать положенням ч. 1, ч. 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» і є нікчемними з моменту укладення цього правочину.

За таких обставин, позивачем без належних на те правових підстав нарахована комісія за надання кредиту та обслуговування кредитної заборгованості на загальну суму в розмірі 500,00 грн, а відтак, позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» про стягнення заборгованості за комісією є необґрунтованими з наведених вище підстав та задоволенню не підлягають.

За наведених обставин, з урахуванням порушення позичальником умов кредитного договору щодо своєчасного і повного погашення заборгованості, ненадання відповідачем доказів про погашення заборгованості за кредитним договором № 15.04.2025-100000426 від 15.04.2025, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі: 10000,00 грн заборгованість по тілу кредиту, 7900,00 грн заборгованість по процентам, а всього 17900,00 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Оскільки позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» суд задовольняє частково на 78,16%, відповідно до положень статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1893,34 грн сплаченого судового збору.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-268, 274 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 15.04.2025-100000426 від 15.04.2025 в розмірі 17900,00 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 1893,34 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» адреса: вул. Саксаганського, 133-А, місто Київ, 01032, ЄДРПОУ: 37356833;

відповідач: ОСОБА_1 адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Повний текст рішення складено 10.08.2026.

Суддя: В. Б. Мартинюк