Вирок № 138878433, 07.08.2026, Теребовлянський районний суд Тернопільської області

Справа № 606/358/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 року м. Теребовля

Теребовлянський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

в присутності прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , представника потерпілої адвоката ОСОБА_6 , законного представника потерпілого ОСОБА_7 ,

розглянувши в м. Теребовля в залі суду у відкритому судовому засіданні, кримінальне провадження №1202520000000822 від 10.12.2025 про обвинувачення

ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Залізці Зборівського району Тернопільської області, проживає в по АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, одруженого, працюючого водієм ТОВ «ТЕХО-БУД-ЦЕНТР» та ТОВ «Спецавтоінвест», раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

10.12.2025 о 08 годині 50 хвилин, водій ОСОБА_4 , керував технічно справним автомобілем «FORD 4142D DC», реєстраційний номер НОМЕР_1 , тину «вантажний-спеціалізований самоскид», який був завантажений асфальтобетонною сумішшю «АСГ.Др.Щ.А.НП.І», вагою 18 тонн, та без пасажирів рухався ним проїзною частиною автомобільної дороги М-19 «Доманове - Ковель - Чернівці - Тереблече» через с. Плебанівка Теребовлянської міської громади Тернопільського району Тернопільської області зі сторони м. Теребовля у бік м. Чортків, в зоні дії попереджувального дорожнього знаку 1.33 «Діти», який згідно з Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, зі змінами та доповненнями (далі - ПДР), встановлюється на ділянці дороги на якій можлива поява дітей з території дитячого закладу (дошкільний заклад, заклад загальної середньої освіти, оздоровчий табір тощо), що прилягає безпосередньо до дороги.

У цей час попереду ОСОБА_4 у попутному напрямку по тій самій смузі рухався автомобіль «SKODA Fabia», р.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_8 , яка, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного дорожніми знаками 5.38.1/ 5.38.2 та дорожньою розміткою 1.14.2 («зебра», червоно-білого кольору) ПДР, зменшувала свою швидкість та надалі повністю зупинилась, щоб дати дорогу пішоходам ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які знаходились перед ним з правого боку.

Після повної зупинки автомобіля «SKODA Fabia», впевнившись у відсутності небезпеки для себе, неповнолітні ОСОБА_9 та ОСОБА_7 розпочали переходити проїзну частину вказаним нерегульованим пішохідним переходом.

У свою чергу, водій автомобіля «FORD 4142D DC», ОСОБА_4 не був достатньо уважним та не стежив належно за дорожньою обстановкою, щоб своєчасно реагувати на її зміну та не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху, чим порушив вимоги п. 2.3 (б, д) ПДР.

Так, маючи об`єктивну можливість завчасно виявити, що попереду, у попутному напрямку, перед вищевказаним нерегульованим пішохідним переходом зменшував швидкість та зупинився автомобіль «SKODA Fabia», водій ОСОБА_4 , у порушення вимог п. 18.4 ПДР, не зменшив швидкість керованого ним автомобіля «FORD 4142D DC», р.н. НОМЕР_2 , не зупинився перед нерегульованим пішохідним переходом, щоб переконатися, що на ньому немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, а продовжив рух у зазначеному напрямку, при цьому здійснив маневр перестроювання на зустрічну смугу, на якій, в межах нерегульованого пішохідного переходу, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_7 , яка рухалась справа наліво відносно напрямку його руху.

Унаслідок наїзду малолітній ОСОБА_7 спричинено: відкриті переломи правої нижньої кінцівки у виді підвертлюгового перелому правої стегнової кістки, багатоуламкових переломів нижніх третин діафізів (тіл) великогомілкової та малогомілкової кісток, переломів п`яткової, човноподібної, проміжної клиновидної та кубовидної кісток та «рваної» рани стегна, «скальповано-рваної» рани гомілки та стопи з пошкодженням малогомілкового нерва та поверхневих судин гомілки, садно правого стегна; закриті переломи кісток тазу - обох лонних кісток з поширенням на вертлюгові впадини та розривом лонного симфізу, правої сідничної кістки; закриту черепно-мозкову травму у виді струсу головного мозку; субкапсулярний розрив селезінки; множинні садна лобової ділянки голови, носа, тулуба, кистей рук, «гематому» лівого стегна та множинні садна нижніх кінцівок, які супроводжувались розвитком гіповолемічного шоку III ступеня (за клінічною -пасифікацією), який за показниками гемодинаміки відповідає декомпенсованій його стадії та постгеморанічної анемії (недокрів`я) важкого ступеню, і які за ознакою небезпеки для життя у момент заподіяння належать до тяжких тілесних ушкоджень.

Порушення водієм автомобіля «FORD 4142D DC» ОСОБА_4 вимог л. 18.4 ПДР перебуває в прямому причинному зв`язку з настанням дорожньо - транспортної пригоди та заподіянням малолітній ОСОБА_7 тяжких тілесних ушкоджень.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли потерпілій ОСОБА_7 тяжкі тілесні ушкодження.

Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, визнав повністю, за викладених в обвинувальному акті обставин, показав, що 10.12.2025 їхав вантажним автомобілем із смт. Березовиця до м. Кам`янець-Подільський, автомобіль був навантажений асфальтом. Дорога була мокрою, швидкість не була великою. Перед ним рухався автомобіль Шкода. В с. Плебанівка автомобіль Шкода зупинився перед пішохідним переходом. ОСОБА_4 вказує, що своєчасно не зреагував на зміну обстановки, почав гальмувати, однак автомобіль вантажний, вчасно зупини автомобіль не вдалося і здійснив наїзд на потерпілу. Обвинувачений показав, що йому дуже прикро, що так сталося, постраждала неповнолітня дитина, щиро розкаюється, допомагає матеріально на лікування дитині, хоче щоб потерпіла одужала. Просив пробачення у батьків і дитини, що з його вини сталося ДТП. Крім того, обвинувачений просив не позбавляти його водійських прав, вказував, що він має тридцять років водійського стажу, ДТП з його участю сталося вперше, є інвалідом, переніс оперативне втручання на хребет, окрім водійської роботи не зможе фізично працювати, кошти на реабілітацію дитині потрібні вже, допомагає і буде допомагати, щоб потерпіла змогла лікуватися.

Так, обвинувачений ОСОБА_4 , визнавши свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.2 ст.286 КК України, за обставин, викладених в обвинувальному акті, повністю погодився зі всіма зібраними в процесі досудового розслідування доказами, що її підтверджують, відмовився від їх дослідження під час судового розгляду.

За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз`яснивши учасникам процесу положення ст.349 КПК України, провів судовий розгляд даного провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч.3 ст.349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому суд з`ясував правильність розуміння учасниками судового процесу змісту цих обставин, з`ясував чи немає сумнівів в добровільності їх позиції, а також роз`яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, суд дійшов переконання про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та кваліфікує його дії за ч.2 ст.286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли потерпілій ОСОБА_7 тяжкі тілесні ушкодження.

При призначенні покарання ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, вчиненого з необережності, особу винного, який на обліках в лікаря нарколога та психіатра не перебуває, позитивну характеристику з Залозецької селищної ради, тобто з місця проживання, позитивну характеристику з місця роботи і те, що він раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, а також, обставини, які пом`якшують покарання це визнання вини, щире каяття, активне сприяння встановленню істини, добровільне відшкодування шкоди потерпілій, добровільне відшкодування витрат на лікування потерпілої в користь держави, заяву потерпілої, в якій вона просить звільнити винного від кримінальної відповідальності з випробуванням та не призначати йому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами. Обставин, що обтяжують покарання в обвинувальному акті не зазначено.

З метою виправлення ОСОБА_4 та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень йому треба призначити основне покарання передбачене ч.2 ст.286 КК України у виді позбавлення волі.

Враховуючи правову позицію прокурора про призначення покарання з випробуванням, наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, позитивні характеристики суд вважає, що ОСОБА_4 може бути виправлений без відбування покарання. Отже, в порядку передбаченому ст.75 КК України його доцільно звільнити від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк із покладенням обов`язків передбачених п.1, п.2, ч.1 та п.2 ч.3 ст.76 КК України.

Щодо додаткового покарання суд зазначає наступне.

Санкція ч. 2 ст. 286 КК передбачає можливість застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами. Вказане положення закону України про кримінальну відповідальність має альтернативний характер стосовно його застосування, і вирішення цього питання законодавець відніс до дискреційних повноважень суду, реалізація яких залежить від конкретних обставин кримінального провадження.

Верховний Суд у справах про злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту послідовно виходить із того, що під час призначення як основного, так і додаткового покарання за відповідною частиною ст. 286 КК суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та конкретні обставини здійснених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, за наявності - вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх), обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, особу винного тощо саме в контексті того, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Суд враховує письмову заяву законного представника потерпілої, яку вона підтримала в судовому засіданні, а саме: просила звільнити винного від кримінальної відповідальності з випробуванням та не призначати йому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, вказувала, що для дитини потрібна тривала реабілітація, відповідно для лікування потрібні кошти, які обвинувачений зобов`язався надати. Обвинувачений є інвалідом 3 групи, дружина обвинувачено також є інвалідом, на його утриманні перебувають двоє неповнолітніх дітей, крім того обвинувачений проживає з батьками, які є похилого віку, потребують догляду. Від ТОВ «Техно-Буд-Центр» надійшло клопотання до суду, в якому роботодавець просить не позбавляти права керування ОСОБА_4 , у клопотанні вказано, що робота водієм для ОСОБА_4 є єдиним джерелом доходу, ДТП, що мало місце є одиничним випадком, на зборах трудового колективу ОСОБА_4 вказав, що шкодує про вчинене, старається відшкодувати заподіяну шкоду, зобов`язується в подальшому допомагати потерпілій.

В даному конкретному випадку з врахуванням вищенаведеного, а також того факту, що потерплій потрібне постійне лікування та реабілітація, для надання можливості обвинуваченому і надалі відшкодовувати заподіяну шкоду, суд не вбачає підстав призначати обвинуваченому додаткове покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Щодо цивільного позову про відшкодування моральної шкоди, суд приходить до переконання, що його слід задоволити.

Позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецавтоінвест» в користь ОСОБА_10 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_7 1200000 грн. моральної шкоди.

Вимоги обґрунтовані тим, що згідно з ч.1 ст. 1172 ЦК України, юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час викання ним своїх трудових обов`язків. ОСОБА_4 завдав моральної шкоди потерпілій під час виконання ним трудових обов`язків, належним відповідачем у цій справі є ТОВ «»Спецавтоінвест». Потерпілій завдано тяжких тілесних ушкоджень, що спричинило для неї значні фізичні та моральні страждання, тривале лікування, суттєве порушення звичного способу життя, а також створило реальну загрозу для її життя. Малолітня потерпіла внаслідок отриманих травм була обмежена у пересуванні, потребувала сторонньої допомоги у повсякденному житті, була позбавлена можливості вести звичний спосіб життя. Відвідувати навчальний заклад, спілкуватися з однолітками, брати участь у фізичній активності та повноцінному розвитку.

Враховуючи наведене, у судовому засіданні представник цивільного позивача та позивач підтримали свої вимоги, вважали їх обґрунтованими та законними.

Представник відповідача ТОВ «СПЕЦАВТОІНВЕСТ» позовні вимоги про стягнення моральної шкоди визнав частково, в розмірі 350000 грн., вказав, що саме такий розмір моральної шкоди відповідатиме засадам розумності, справедливості, виваженості. Просив взяти до уваги, що обвинуваченим ОСОБА_4 самостійно передано потерпілій в якості компенсації грошову суму в розмірі 343000 грн.,

Приписами ч. 2 ст. 127 КПК України передбачено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК України. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Положеннями ст. 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає, між іншим, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала через протиправну поведінку щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до ч. 1 ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Згідно положень ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням і зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається судом залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їхньої тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд має навести в рішенні відповідні мотиви.

Таким чином, законодавець визначив загальні критерії щодо меж судової дискреції у вирішенні питання про розмір грошового відшкодування моральної шкоди. Тобто визначення розміру такого відшкодування становить предмет оціночної діяльності суду.

Малолітня потерпіла отримала тяжкі тілесні ушкодження, через які перенесла неодноразові оперативні втручання і в подальшому потребуватиме таких, була позбавлення можливості не те, що пересуватися, а й вільно рухатись, потерпіла в подальшому потребуватиме тривалої реабілітації, наслідки отриманих травм залишаться на все життя. Потерпілою перенесені моральні страждання у виді порушення звичного способу та ритму життя, необхідності тривалого лікування, стороннього догляду, емоційної напруги, тривоги, стресу, відчуття болю та безпорадності, неможливості відвідувати навчальний заклад, гуртки, спілкуватися з однолітками.

Враховуючи вищенаведене, позов слід задоволити повністю.

Цивільні позови прокурора залишити без розгляду за клопотання прокурора, оскільки обвинуваченим оплачено витрати на лікування потерпілої, які зазначені в позовах в добровільному порядку, квитанції про оплату долучено до матеріалів справи.

В порядку передбаченому ч.4 ст.174 КПК України накладений ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 грудня 2025 року на автомобіль марки «FORD» 4142 D DC, реєстраційний номер НОМЕР_3 , який належить ТОВ «ПАРТНЕР-АВТО-ПРОМ».

Згідно з ст.100 КПК України речові докази автомобіль марки «FORD» 4142 D DC, реєстраційний номер НОМЕР_3 повернути ТОВ «ПАРТНЕР-АВТО-ПРОМ», медичну картку стаціонарного хворого № 14438 на ім`я ОСОБА_7 , яку вилучено у КНП «Тернопільська обласна дитяча клінічна лікарня» повернути у КНП «Тернопільська обласна дитяча клінічна лікарня»; два оптичні диски із результатами обстежень ОСОБА_7 , які вилучені у КНП «Тернопільська обласна дитяча клінічна лікарня» повернути КНП «Тернопільська обласна дитяча клінічна лікарня» копію медичної карти стаціонарного хворого № 7055 на імя ОСОБА_7 , яку витребувано у КНП «Теребовлянська міська лікарня» - зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Судові витрати обвнуваченим відшкодовано добровільно, квитанцію долучено до матеріалів провадження.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.370,374 КПК України, Суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.286 КК України і призначити йому основне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років, без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Відповідно до ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років, з випробуванням та встановити йому іспитовий строк - 2 (два) роки.

Згідно з п.1, п.2 ч.1 та п.2 ч.3 ст.76 КК України на ОСОБА_4 покласти обов`язки: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Залишити без розгляду цивільні позови прокурора.

Позовну заяву ОСОБА_10 в інтересах малолітньої потерпілої до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецавтоінвест», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_4 , Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Перша» про відшкодування моральної шкоди завданої вчиненням кримінального правопорушення задоволити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецавтоінвест» в користь ОСОБА_10 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_7 1200000 грн. моральної шкоди.

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 грудня 2025 року на автомобіль марки «FORD» 4142 D DC, реєстраційний номер НОМЕР_3 .

Речові докази:

- автомобіль марки «FORD» 4142 D DC, реєстраційний номер НОМЕР_3 повернути ТОВ «ПАРТНЕР-АВТО-ПРОМ» після набрання вироком законної сили.

- медичну картку стаціонарного хворого № 14438 на ім`я ОСОБА_7 , яку вилучено у КНП «Тернопільська обласна дитяча клінічна лікарня» повернути у КНП «Тернопільська обласна дитяча клінічна лікарня»;

- два оптичні диски із результатами обстежень ОСОБА_7 , які вилучені у КНП «Тернопільська обласна дитяча клінічна лікарня» повернути КНП «Тернопільська обласна дитяча клінічна лікарня»

- копію медичної карти стаціонарного хворого № 7055 на ім`я ОСОБА_7 , яку витребувано у КНП «Теребовлянська міська лікарня» - зберігати при матеріалах кримінального провадження;

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку шляхом подачі апеляції, особами визначеними у ст.393 КПК України, до Тернопільського апеляційного суду через Теребовлянський районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Судове рішення не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Судове рішення, що набрало законної сили звертається до виконання не пізніше як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до Теребовлянського районного суду Тернопільської області із суду апеляційної чи касаційної інстанції.

Копію вироку негайно вручити прокурору і обвинуваченому.

Головуючий суддя ОСОБА_1