Вирок № 138878415, 11.08.2026, Козівський районний суд Тернопільської області

Справа № 951/339/26

Провадження №1-кп/951/40/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року селище Козова

Козівський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

захисника - адвоката ОСОБА_5 ,

потерпілої ОСОБА_6 ,

представника потерпілої адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026211050000057 від 03 березня 2026 року про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Криве Козівського району Тернопільської області, що зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, із середньою спеціальною освітою, непрацевлаштованої, розлученої, не депутата, раніше засудженої вироком Козівського районного суду Тернопільської області від 08.04.2026 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 389 Кримінального кодексу України (далі КК України), та на підставі ч. 1 ст. 74 КК України, з урахуванням ч. 3 ст. 61 КК України, звільненої від покарання, передбаченого ч. 3 ст. 389 КК України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статі 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 №2229-VIII (з наступними змінами та доповненнями) кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.

Частиною 2 статті 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 №2229-VIII (з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: батьки (мати, батько) і дитина (діти).

Встановлено, що у період часу з 05 вересня 2025 року по 18 грудня 2025 року ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем спільного проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 , маючи прямий умисел на заподіяння психологічного страждання на ґрунті неприязних відносин, діючи умисно та усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи настання таких наслідків, систематично вчиняла психологічне насильство над своєю матір?ю ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що виражалось у нецензурних висловлюваннях, погрозах фізичною розправою та застосуванні фізичної сили. Вказані дії ОСОБА_4 призвели до психологічних страждань, погіршення якості життя її матері ОСОБА_6 та обумовили формування негативних психоемоційних переживань (моральних страждань).

Так, 05 вересня 2025 року, близько 12 години 40 хвилин, ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем спільного проживання по АДРЕСА_1 , вчинила домашне насильство психологічного характеру щодо своєї матері ОСОБА_6 , а саме обзивала її нецензурними словами.

За вказаним фактом постановою Козівського районного суду Тернопільської області від 07 жовтня 2025 року, провадження №3/951/318/2025, ОСОБА_4 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді адміністративного арешту строком на 5 діб.

Окрім цього, 18 грудня 2025 року, близько 18 години 30 хвилин, ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем спільного проживання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , вчинила домашнє насильство психологічного характеру стосовно своєї матері ОСОБА_6 , а саме: висловлювала словесні образи, погрози, приниження, залякування, що викликало у потерпілої побоювання за свою безпеку, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров?ю.

За вказаним фактом постановою Козівського районного суду Тернопільської області від 10 лютого 2026 року, провадження №3/951/16/2026, ОСОБА_4 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді адміністративного арешту строком на 7 діб.

Окрім цього, рішенням Козівського районного суду від 08 січня 2026 року, провадження №2-0/951/9/2026 задоволено заяву ОСОБА_6 та видано обмежувальний припис стосовно ОСОБА_4 , яким визначено наступні заходи тимчасового обмеження прав кривдника, строком на 3 (три) місяці у виді заборони ОСОБА_4 : 1) перебувати в місці спільного проживання (перебування) із ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 ; 2) контактувати із ОСОБА_6 особисто.

Також, будучи неодноразово протягом останнього року притягнутою до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства відносно своєї матері ОСОБА_6 , тобто адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.173-2 КУпАП, ОСОБА_4 25 лютого 2026 року знову вчинила домашнє насильство відносно своєї матері ОСОБА_6 .

Так, 25 лютого 2026 року близько 15 години 00 хвилин, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем спільного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , вчинила домашнє насильство психологічного характеру щодо своєї матері ОСОБА_6 , а саме: виражалася в її сторону нецензурною лексикою, погрожувала, залякувала, виганяла з дому, проявляла агресію та застосовувала фізичну силу.

Внаслідок систематичних протиправних дій ОСОБА_4 , потерпілій ОСОБА_6 завдано психологічні страждання, відбулося погіршення якості її життя, що обумовило формування негативних психоемоційних переживань (моральних страждань) у потерпілої.

Дії обвинуваченої суд кваліфікує за ст. 126-1 КК України, як домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо особи, з якою вона перебуває у сімейних відносинах, що призвело до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої ОСОБА_6 .

Прокурор у судовому засіданні вказав на доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України. Звернув увагу, що статтею 126-1 КК України за вчинення даного кримінального правопорушення передбачено такі види покарання: громадські роботи на строк від ста п`ятдесяти до двохсот сорока годин або пробаційний нагляд на строк до п`яти років, або обмеження волі на той самий строк, або позбавлення волі на строк до двох років. При призначені обвинуваченій покарання просив врахувати, що за змістом положень загальної частини КК України такі види покарання як громадські роботи або обмеження волі не можуть бути застосовані до осіб пенсійного віку, якою є обвинувачена ОСОБА_4 . Покарання у виді пробаційного нагляду, на переконання прокурора, теж не може бути застосоване до обвинуваченої, оскільки вироком Козівського районного суду Тернопільської області від 08.04.2026 ОСОБА_4 засуджено без призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 389 КК України, тобто за умисне ухилення від відбування покарання у виді пробаційного нагляду. Відтак просив визнати ОСОБА_4 винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі терміном на 1 (один) рік.

Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину у скоєному кримінальному правопорушенні, передбаченому ст. 126-1 КК України, визнала частково. Зазначила, що в них з матір`ю часто виникають суперечки, проте матір завджи перша провокує конфлікт. Ночує матір у сестри, сестра запрошує її до себе. ОСОБА_4 підтвердила, що 25.02.2026 сварила матір, однак не пам`ятає чи висловлювалася нецензурно в її сторону. Не вважає скоєне домашнім насильством, на її переконання, мала місце звичайна сварка, конфлікт. Стверджує, що матері не погрожувала, фізичної сили не застосовувала, можливо висловлювала словесні образи на адресу матері. Також ОСОБА_4 зазначила, що планує змінити місце проживання, розкаюється у вчиненому, пробувала миритися з матір`ю, просила пробачення, однак ОСОБА_6 не йде на примирення.

Обвинувачена просила суд не позбавляти її волі, а призначити покарання у виді пробаційного нагляду.

Захисник обвинуваченої ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні просив суд надати критичну оцінку показанням свідків та врахувати, що обвинувачена звільнилася з роботи, має намір підшукати собі інше житло для проживання, що сприятиме вирішенню конфліктної ситуації з матір`ю. Також вказав, що перевиховання ОСОБА_4 можливе без позбавлення волі, а найбільш доцільним покаранням в даному випадку є покарання у виді пробаційного нагляду.

Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 показала, що проживає з дочкою ОСОБА_4 , з якою в них постійно виникають конфлікти, сварки. Був випадок, що обвинувачена вдарила її відром, іншого разу отримала від неї удар чоботом, постраждало ліве око. Потерпіла підтвердила, що у період з 05.09.2025 по 18.12.2025 ОСОБА_4 систематично вчиняла відносно неї домашнє насильство, а саме: виганяла з власного будинку, била, обзивала нецензурною лайкою. Крім того, обвинувачена не виконує вимоги заборонного припису, зловживає алкоголем.

Також потерпіла показала, що у лютому 2026 року, точної дати не пригадує, повернулася від іншої дочки додому за місцем спільного проживання з ОСОБА_4 , де обвинувачена знову вчинила відносно неї домашнє насильство: кричала, погрожувала, нецензурно висловлювалася в її сторону.

Потерпіла стверджує, що вказаними діями обвинуваченої їй було завдано психологічних страждань, погіршився стан її здоров`я, підвищився артеріальний тиск, з приводу чого вона зверталася до лікаря. Потерпіла постійно живе в стресі та боїться за свою безпеку.

При обранні міри покарання обвинуваченій просила суд застосувати суворе покарання, вказавши, що покарання у виді позбавлення волі строком 1 рік, як пропонує прокурор, на її переконання, в даному випадку є недостатнім.

Представник потерпілої адвокат ОСОБА_7 у судовому засіданні підтримав позицію потерпілої щодо міри покарання, зазначивши, що домашнє насильство триває, ОСОБА_4 продовжує вчиняти протиправні дії щодо своєї матері, щире каяття в обвинуваченої відсутнє, відтак просив суд призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком 2 роки.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 , яка є дочкою потерпілої ОСОБА_6 та рідною сестрою обвинуваченої ОСОБА_4 , показала суду, що ОСОБА_4 систематично вчиняє домашнє насильство відносно ОСОБА_6 , внаслідок чого матір часто змушена ночувати у неї вдома, оскільки побоюється за власну безпеку. ОСОБА_8 повідомила, що 25.02.2026 прийшла до будинку матері, що за адресою: АДРЕСА_1 , треба було взяти деякі документи. Однак ОСОБА_4 розпочала конфлікт, висловлювалася в сторону матері нецензурними словами. Прийшлось викликати поліцію. Такі ситуації виникають постійно, обвинувачена закриває матір в хаті, погрожує. Внаслідок дій ОСОБА_4 потерпілій ОСОБА_6 завдано психологічних та моральних страждань, погіршилось її здоров`я, піднімається артеріальний тиск. Свідок також повідомила, що ОСОБА_4 вживає алкоголь, під дією якого стає агресивна. На переконання свідка, ОСОБА_4 свідомо вчиняє домашнє насильство відносно матері, у вчиненому не розкаюється, перед матір`ю не вибачалася.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 , яка є сусідкою ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , а також троюрідною сестрою ОСОБА_4 , показала суду, що конфлікти між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 тривають приблизно 3-4 роки. Протягом останнього року обвинувачена постійно вчиняє сварки з матір`ю, часто вживає алкоголь, обзиває потерпілу. Пригадала випадок, як одного разу ОСОБА_4 кинула металеве відро у ОСОБА_6 . Через постійні погрози потерпіла боїться йти додому, якщо там є ОСОБА_4 . Свідку відомо, що ОСОБА_6 ночує в своєї дочки ОСОБА_8 , оскільки боїться за свою безпеку. ОСОБА_6 неодноразово повідомляла ОСОБА_9 , що ОСОБА_4 систематично вчиняє відносно неї домашнє насильство психологічного характеру, внаслідок чого остання зазнає психологічних страждань.

Свідок підтвердила, що в лютому 2026 року був випадок, коли до сусідів приїжджала поліція у зв`язку з поведінкою ОСОБА_4 . Також чула як ОСОБА_4 кричить та голосно висловлюється до своєї матері, виганяє її, обзиває. Город в них необроблений, бо обвинувачена не пускає матір туди, при цьому ОСОБА_6 оплачує комунальні платежі.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 , яка є рідною сестрою ОСОБА_6 та тіткою ОСОБА_4 , показала суду, що була свідком нападів обвинуваченої на матір. Також їй відомі випадки, коли ОСОБА_4 припирала матір дверима, а одного разу вилила на неї окріп ззаду, який потрапив на куртку. Кожного разу, коли свідок приходить до них додому, відбувається скандал. Свідок стверджує, що обвинувачена систематично вчиняє домашнє насильство відносно своєї матері, що також бачать сусіди. Це триває близько 2 років. Крім того, ОСОБА_10 зазначила, що ОСОБА_4 вживає алкоголь, стає агресивна під його дією. Свідок пробувала бесідувати з обвинуваченою з приводу її поведінки, однак ОСОБА_4 не бажає обговорювати дану ситуацію.

Свідок також зазначила, що потерпіла змушена тікати з дому та ночувати в іншої дочки. ОСОБА_6 страждає від такої поведінки обвинуваченої, в неї виникли проблеми зі здоров`ям.

ОСОБА_10 підтвердила, що в лютому 2026 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 мав місце конфлікт, ОСОБА_4 сварилась, обзивала матір нецензурною лайкою.

Незважаючи на часткове визнання обвинуваченою своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, винуватість обвинуваченої у вчиненні вказаного кримінального правопорушення за викладених вище обставин, повністю підтверджується зібраними в ході досудового розслідування та безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами:

- копією постанови Козівського районного суду Тернопільської області від 07.10.2025 у справі №951/609/25, яка набрала законної сили 17.10.2025, відповідно до якої ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді адміністративного арешту на строк 5 (п`ять) діб,

- копією постанови Козівського районного суду Тернопільської області від 10.02.2026 у справі №951/11/26, яка набрала законної сили 20.02.2026, відповідно до якої ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді адміністративного арешту на строк 7 (сім) діб,

- висновком експерта за результатами комплексної судової психолого-психіатричної експертизи №171 від 12.02.2026, проведеної відносно ОСОБА_6 , відповідно до якої ситуації психологічного домашнього насильства відносно ОСОБА_6 були для неї психотравмуючими, погіршували її соціальне функціонування та якість життя, обумовили формування негативних психоемоційних переживань (моральних страждань),

- актом огляду спеціальної медичної комісії №107 від 21.04.2026, складеного КНП «Тернопільський обласний медичний центр соціально-небезпечних захворювань» ТОР, відповідно до якого в обстежуваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , встановлений діагноз: розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю,

- висновком експерта за результатами судово-психіатричної експертизи №275 від 23.04.2026, проведеної відносно ОСОБА_4 , у якому встановлено, що при вчиненні інкримінованого злочину ОСОБА_4 виявляла ознаки розладу психіки і поведінки внаслідок вживання алкоголю, що не досягає рівня психозу чи вираженого недоумства. ОСОБА_4 могла усвідомлювати свої дії та керувати ними. На даний час ОСОБА_4 може усвідомлювати свої дії та керувати ними, застосування до неї примусових заходів медичного характеру не потребує.

Оцінюючи здобуті у справі та дослідженні в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані відповідно до вимог чинного кримінального процесуального законодавства.

Зазначені докази є узгодженими між собою та не викликають сумніву у своїй належності та допустимості.

Ураховуючи викладене, суд дійшов переконання про доведеність винуватості обвинуваченої ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, тобто домашнього насильства, а саме умисного систематичного вчинення психологічного насильства щодо особи, з якою вона перебуває у сімейних відносинах, що призвело до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи.

При вирішенні питання про призначення покарання, суд виходить із встановленої ст. 50 КК України мети покарання, якою є не лише кара, а й виправлення особи і запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень, що заснована на вимогах виваженості та справедливості.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченій ОСОБА_4 за вчинене кримінальне правопорушення, суд ураховує характер, суспільну небезпечність та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до нетяжких злочинів, обставини, вчинення кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченої, яка за місцем роботи характеризується позитивно, за місцем проживання негативно, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, знаходиться на обліку в лікаря-нарколога, обставини, які обтяжують покарання обвинуваченої, до яких суд відносить вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку. Обставини, що пом`якшують покарання, відсутні.

За змістом досудової доповіді Тернопільського районного сектору № 6 філії Державної установи «Центр пробації» у Тернопільській області щодо ОСОБА_4 , ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як високий, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як високий. Беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченої та її спосіб життя, історію правопорушень, а також високу ймовірність вчинення повторного кримінального правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_4 без позбавлення або обмеження волі може становити небезпеку для суспільства (у тому числі окремих осіб).

Водночас суд звертає увагу, що санкцією ст. 126-1 КК України, за якою ОСОБА_4 визнано судом винуватою, передбачено покарання у виді громадських робіт на строк від ста п`ятдесяти до двохсот сорока годин або пробаційний нагляд на строк до п`яти років, або обмеження волі на той самий строк, або позбавлення волі на строк до двох років.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 56 КК України громадські роботи не призначаються особам, визнаним особами з інвалідністю першої або другої групи, вагітним жінкам, особам, які досягли пенсійного віку, а також військовослужбовцям строкової служби.

Приписами ч. 3 ст.61 КК України визначено, що обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до осіб з інвалідністю першої і другої групи.

Частина 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV передбачає право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років.

Судом встановлено, що на момент розгляду кримінального провадження, обвинувачена ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягла пенсійного віку (60 років), відтак з огляду на вимоги ч. 3 ст. 56, ч. 3 ст. 61 КК України до неї не може бути застосоване покарання у виді громадських робіт та обмеження волі.

Також суд не вбачає доцільності в призначенні обвинуваченій покарання у виді пробаційного нагляду, оскільки вироком Козівського районного суду Тернопільської області від 08.04.2026 ОСОБА_4 було визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 389 КК України, тобто в ухиленні засудженого від відбування покарання у виді пробаційного нагляду.

Аналізуючи вищенаведене, зврахуванням ступеня тяжкості вчиненого обвинуваченою кримінального правопорушення, особи винної,обставин кримінального провадження, беручи до уваги думку потерпілої,керуючись принципом справедливості та індивідуалізації покарання, суд дійшов висновку, що обвинуваченій ОСОБА_4 слід призначити покаранняу межах санкції ст. 126-1 КК України у виді позбавлення волі. При цьому суд не вбачає підстав для застосування положень статті 75 КК України при призначенні покарання ОСОБА_4 з огляду на встановлені обставини вчиненого кримінального правопорушення, поведінку обвинуваченої під час судового розгляду, часткове визнання нею вини, відсутність обставин, що пом`якшують покарання, а також ураховуючи висновки, викладені в досудовій доповіді уповноваженого органу з питань пробації, відповідно до яких виправлення ОСОБА_4 без позбавлення або обмеження волі може становити небезпеку для суспільства (у тому числі окремих осіб). Відтак застосування інституту звільнення від покарання з випробуванням у даному випадку є недоцільним, оскільки суд вважає неможливим досягнення мети запобігання вчиненню обвинуваченою нових кримінальних правопорушень і її виправлення без ізоляції від суспільства.

Саме таке покарання, на переконання суду,відповідатиме тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої, попередження вчинення нових кримінальних правопорушень та сприятиме дотриманню справедливого балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Запобіжний захід у виді особистого зобов`язання, обраний ОСОБА_4 відповідно до ухвали слідчого судді Бережанського районного суду Тернопільської області від 09.04.2026, припинив свою дію 09.06.2026. Клопотань щодо обрання запобіжного заходу прокурором до суду подано не було, тому суд не вбачає підстав для обрання обвинуваченій запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Речові докази та процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

На підставі наведеного, керуючись статтями 368-371, 373, 374, 395, 532 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України та призначити їй покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

Строк відбування покарання обчислювати з дня звернення вироку до виконання.

Вирок може бути оскаржений до Тернопільського апеляційного суду через Козівський районний суд Тернопільської області, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Головуючий суддя ОСОБА_1