Рішення № 138878192, 10.08.2026, Франківський районний суд м. Львова

Справа № 465/4232/26

Провадження 2-а/465/148/26

РІШЕННЯ

Іменем України

10.08.2026 року м. Львів

Франківський районний суд м.Львова в складі:

головуючого судді Дзеньдзюри С.М.,

за участі секретаря судового засідання Титикайла І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, -

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду із позовною заявою до Управління патрульної поліції у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Позов мотивує тим, що Постановою інспектора 1 взводу 2 роти 2 батальйону Управління патрульноїполіції у Львівській області лейтенанта поліції Гіль Ю.С. серії ЕНА №7075873 від 23.04.2026 року його притягнуто до адміністративноївідповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. Згідно даної постанови, ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 23.04.2026 16:54:45 у с. Ков`ярі, дорога А/Д М-06 КИЇВ-ЧОП 557 КМ керуючи ТЗ в населеном пункті с. Ков`ярі а/д М-06 Київ-Чоп 557 км рухався зі швидкістю 75 км/год чим перевищив встановлені обмеження руху більше як на 20км/год. швидкість руху вимірювалася приладом TruCam ТС 000683 чим порушив п.12.4.ПДР - Порушення швидкісного режиму в населених пунктах.

Під час розгляду справи йому доказів вчинення ним правопорушення не було пред`явлено, а до оскаржуваної постанови небуло долучено жодного доказу, який би ці обставини підтверджував, не було надано підтвердження метрологічної повірки приладу TruCam. Також, інспектором не враховано та не перевірено тієї обставини, що поряд із автомобілем під керуванням ОСОБА_1 рухався інший автомобіль із більшою швидкістю,чий показник швидкості і міг бути зафіксованим.

Під час винесення постанови було грубо порушені права позивача, передбачені ст. 268 КУпАП, а саме: він не був ознайомлений з матеріалами справи; не отримав можливість надати свої пояснення та докази по справі, заявити клопотання. Ванівський Ю.О. заявив про бажання скористатися правовою допомогою адвоката, однак йому було відмовлено. Це є прямим порушенням з боку Відповідача, щодо процесу розгляду справи про адміністративне правопорушення. Відповідно до положень КУпАП, Закону України «Про дорожній рух», у разі порушення Правил дорожнього руху України, водій повинен бути зупинений, постанову складено на місці, у випадку незгоди з порушенням повинен бути складений протокол, у порядку передбаченому ст. 256 КУпАП, із зазначенням відомостей про особу, що скоїла правопорушення, пояснень цієї особи, та роз`ясненням її права на правову допомогу та на право оскарження даної постанови. У дійсності ж ніякого протоколу складено не було, чим грубо порушено ч.2 ст.254 КУпАП, ст.256 КУпАП, відповідно до яких, протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох примірниках, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. У ч.6 ст.258 КупАП, передбачений випадок, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, зокрема, у разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, проте навіть у самій назві винесеної постанови зазначено, що дане порушення зафіксоване не в автоматичному режимі. В даному випадку, відповідач також порушив ст.62 Конституції України, яка передбачає, що всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Із зазначеною постановою позивач не погоджується, вважає, що така не відображає фактичних обставин, більше того, суперечить їм. Зазначеного у постанові правопорушення ОСОБА_1 не вчиняв. Відтак, оскаржувана постановавинесена з грубим порушенням чинного законодавства, є незаконною та підлягає скасуванню.

Не погоджуючись з даним позовом, представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що з позовними вимогами не погоджується та просить відмовити повністю у задоволенні позову.

Відзив мотивує тим, що позивач керував транспортним засобом в населеному пункті зі швидкістю 95 км/год, а не 75 км/год, як про це помилково в Постанові вказав Інспектор, в даному випадку допущено описку. Інспектор чітко спостерігав факт допущення позивачем порушення вимог ПДР, а тому, як посадова особа єдиного контролюючого органу у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зобов`язаний був відреагувати на факт вчинення правопорушення, що і було зроблено шляхом зупинення транспортного засобу під керуванням позивача. До відзиву долучають, окрім відеофіксації й фотофіксацію вчиненого Позивачем правопорушення, із лазерного приладувимірювання швидкості Trucam LTI 20/20 TC000683.

Вказує, що Позивач керуючи транспортним засобом рухався в населеному пункті зі швидкістю 95 км/год., при дозволеній швидкості 50 км/год, що чітко зафіксовано на відповідному приладі TruCam та нагрудному відеореєстраторі Інспектора. Разом з тим, Позивачеві під час розгляду справи пред`являлись для ознайомлення докази вчиненого ним правопорушення. Відтак, Інспектор керуючись наявними доказами та нормами власної дискреції виніс абсолютно законну та правомірну Постанову.

Наголошує, що використання лазерного приладу TruCam LTI 20/20 TC000683 в ручному режимі є абсолютно правомірним. Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №22-01/36173, виданого ДП «Укрметртестстандарт» 12 березня 2026, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam LTІ 20/20 ТС000683 є придатним до застосування до 12 березня 2026 .

Відтак, на думку представника відповідача, постанова у справі про адміністративне правопорушення є обгрунтованою та винесеною на підставі та у порядку, передбаченому законодавством.

15.06.2026 представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Оприском М.В. подані додаткові письмові пояснення у справі. В яких вказує, що самим відповідачем у відзиві визнано, що зазначена в оскаржуваній постанові швидкість руху автомобіля є помилковою: «Позивач керував транспортним засобом в населеному пункті зі швидкістю 95 км/год, а не 75 км/год, як про це помилково в Постанові вказав Інспектор. В даному випадку допущено описку». Наголошує, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності саме за перевищення встановлених обмеженьшвидкості руху, і в такому складі правопорушення числове значення дійсної швидкості руху транспортного засобу має основне значення. Тому неправильне зазначення у постанові числового вираження швидкості руху (незалежно від того, чи це значення є більшим, чи меншим від зафіксованого у інших доказів у справі) ставить під сумнів викладену у постанові версію подій. Суд під час розгляду справи про оскарження постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності не вправі відшукувати докази винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, змінювати зазначену у такій постанові інформацію чи виправляти постанову іншим чином.

Встановлення суперечності між постановою про притягнення особи до адміністративної відповідальності та доказами у справі є підставою для визнання її протиправною та закриття провадження у справі.

Також відповідачем не спростовано доводів позивача про порушення його прав, передбачених ст. 268 КУпАП, необхідності складання протоколу у порядку передбаченому ст. 256 КУпАП, із зазначенням відомостей про особу, що скоїла правопорушення, пояснень цієї особи, та роз`ясненням її права на правову допомогута інших.

Позивач в судове засідання не з`явився, однак в матеріалах справи міститься заява його представника про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, однак у поданому відзиві просив проводити розгляд справи без їх участі.

З врахуванням вищенаведеного, та у відповідності до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

У зв`язку з тим, що учасники справи в судове засідання не з`явились, на підставі ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Судом встановлено, що постановою інспектора взводу №1 роти №2 батальйону №2 Управління патрульної поліції у Львівській області ДПП Гіль Ю.С. серії ЕНА №7075873 від 23.04.2026 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого 1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 гривень.

За змістом даної постанови, 23.04.2026 16:54:45 у с. Ков`ярі, дорога А/Д М-06 Київ-Чоп 557 км./год. керуючи ТЗ в населеном пункті с. Ков`ярі а/д М-06 Київ-Чоп 557 км. рухався зі швидкістю 75 км/год чим перевищив встановлені обмеження руху більше як на 20км/год. швидкість руху вимірювалася приладом TruCam ТС000683 чим порушив п.12.4.ПДР - Порушення швидкісного режиму в населених пунктах, чим порушив п.12.4 ПДР, за що передбачена відповідальність, передбачена ч.1 ст.122 КУпАП.

Предметом оскарження у даній справі є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306.

Відповідно до п. 1.1 Правил дорожнього руху, ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Пунктом 12.4 Правил дорожнього руху передбачено, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Частиною четвертою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена адміністративна відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Стаття 9 КУпАП визначає адміністративне правопорушення (проступок) як протиправну, винну (умисну або необережну) дію чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об`єктивне встановлення обставин справи, вирішення її у точній відповідності до закону.

Відповідно до закріпленого в ст. 62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів.

У справі Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 6 грудня 1988 року зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).

Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.

Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У справі «Надточій проти України» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 15.05.2008 року відзначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення (п. 21 рішення).

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

В рекомендації № R (91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).

Візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.

Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Так, суд звертає увагу на те, що у оскаржуваній постанові дані вказані інспектором відрізняються від тих, які містяться на відеозапису, що в свою чергу свідчить про відсутність належних доказів події та складу правопорушення.

Відтак, оскаржувана постанова не відповідає вимогам ст.283 КУпАП, оскільки не містить опису обставин, установлених під час розгляду справи, зокрема, щодо правильного показника швидкості, з якою рухався автомобіль під керуванням ОСОБА_2 .

Суд не може самостійно, на шкоду особі, яка притягнута до адміністративної відповідальності, змінювати обставини справи, викладені в постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення.

Так, Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) поширює на провадження у справах про адміністративні правопорушення стандарти, які встановлює Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод для кримінального провадження.

У справі «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 року, заява №16347/02) провадження у справі про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 51 КпАП України стосовно заявниці, яка вчинила дрібну крадіжку на загальну суму 0,42 грн., ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції «з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням».

Тим більше «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1ст.122 КУпАП, оскільки таке порушення вчинене у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

У справі «Карелін проти росії» («Karelin v. Russia», заява №926/08, рішення від 20.09.2016 року) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, ЄСПЛ зазначив, що за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення частини 1 статті 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).

З огляду на зазначене, ЄСПЛ дійшов висновку, що суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді, а також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції.

Виходячи з практики ЄСПЛ, суд також не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у постанові у справі про адміністративне правопорушення, оскільки вона містить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення та свідчить про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

До відзиву представником відповідача додано файли фото відео-фіксації порушення, на яких міститься зафіксоване приладом вимірювання швидкості TruCam відео транспортного засобу за 23.04.2026 о 16:54:04 год., з швидкістю автомобіля 95 км/год, проте у постанові про накладення адміністративного стягнення вказана швидкість автомобіля 75 км/год.

Враховуючи вищевикладене, надані представником відповідача файли фото, відео фіксації не підтверджують обставини, викладені в оскаржуваній постанові, оскільки зафіксована на них швидкість транспортного засобу не відповідає швидкості, зазначеній у постанові. Таким чином між змістом постанови та доказами існує істотна суперечність, що виключає можливість вважати факт перевищення швидкості доведеним наданими доказами.

Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

За даних обставин, представником відповідача УПП у Львівській області ДПП при винесені постанови не дотримано вимог КУпАП та Інструкціїз оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.

Враховуючи, що позивач заперечує факт вчинення адміністративного правопорушення, оскаржувана постанова не відповідає вимогам ст.283 КУпАП, а саме в такій містяться розбіжності у швидкістю руху автомобіля під керуванням позивача, суд вважає, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7075873 від 23.04.2026 року винесена інспектором без додержання вимог закону, а відтак підлягає скасуванню.

За правилами ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що доводи позивача щодо невідповідності оскаржуваної постанови вимогам закону свідчать про те, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, а тому постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення відносно позивача закриттю.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Керуючись ст.2, 77, 205, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.251, 288, 289, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -

У Х В А Л И В :

позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі задоволити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7075873 від 23.04.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.122 КУпАП - скасувати.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП - закрити.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108646, адреса: м. Львів, вул. Перфецького, 19.

Cуддя Дзеньдзюра С.М.