Рішення № 138878120, 02.06.2026, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/1515/26

Провадження № 2/450/1787/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Кукси Д.А.

секретаря судового засідання Глинської У.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Новояричівської сільської ради Львівського району Львівської області про (предмет спору): визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,-

суд постановив таке рішення:

підстава позову (позиція позивача): позивач звернувся до Пустомитівського районного суду Львівської області з позовною заявою про визнання право власності в порядку спадкування за заповітом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з тамбура, коридору, кухні та трьох житлових кімнат, загальною площею 70,4 кв.м., з якої 56,5 кв.м, житлової площі та 13,9 кв.м. допоміжної площі, що належав ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 08.04.1997. Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої, зокрема, входить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою №48 від 13.02.2026. Відповідно до технічного паспорта від 05.03.2026, житловий будинок 1970 року побудови складається з тамбура, коридору, кухні та трьох житлових кімнат загальною площею 70,4 кв.м., у тому числі 56,5 кв.м. житлової та 13,9 кв.м. допоміжної площі. 23 вересня 1996 року ОСОБА_2 склав заповіт, посвідчений секретарем виконкому Пикуловичівської сільської Ради народних депутатів Пустомитівського району Львівської області та зареєстрований за № 22, відповідно до якого заповів усе належне йому на день смерті майно своєму синові ОСОБА_3 . Спадкоємців, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, немає, оскільки дружина спадкодавця, ОСОБА_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 . Згідно з довідкою № 49 від 13.02.2026, на день смерті ОСОБА_2 проживав та був зареєстрований у с. Пикуловичі Пустомитівського району Львівської області разом із сином ОСОБА_3 . Таким чином, відповідно до ст. 549 ЦК УРСР позивач фактично прийняв спадщину після смерті батька. Водночас правовстановлюючі документи на зазначений житловий будинок на ім`я ОСОБА_2 відсутні, а відомості про його право власності на будинок відсутні в ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Однак, прийнявши спадщину після смерті ОСОБА_2 , він не може отримати свідоцтво про право на спадщину на вказане вище спадкове майно, оскільки спадкодавець за життя не виготовив правовстановлюючі документи на належний йому житловий будинок. Оформити право власності на спадкове майно в позасудовому порядку немає можливості, а тому позивач змушений звернутися за захистом своїх майнових прав та інтересів стосовно оформлення прав на спадкове майно до суду.

В судове засідання позивач не прибув, представник позивача подав заяву про розгляд цивільної справи у відсутності сторони позивача. Позовні вимоги підтримують, просять такі задоволити.

Позиція відповідача: відповідач Новояричівської сільська рада Львівського району Львівської області явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечила, подала заяву про розгляд справи без участі відповідача.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі.

30.03.2026 ухвала про відкриття провадження у справі; 07.04.2026 заява про розгляд справи без участі відповідача; 13.05.2026 заява про розгляд справи без участі сторони позивача; 13.05.2026 ухвала про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду; 02.06.2026 заява представника позивача про слухання справи без участі.

Встановлені судом фактичні обставини та оцінка суду.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст. 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 15 ЦПК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 , про що свідчить свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 від 08.04.1997, актовий запис №6.

Після його смерті відкрилася спадщина, яка окрім іншого, складається з житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить довідка №48 від 13.02.2026.

Записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності (Інформаційний лист ВСС України з розгляду цивільних та кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування»).

Відповідно до технічного паспорта від 05.03.2026 житловий будинок 1970 року побудови, з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 складається з тамбура, коридору, кухні та трьох житлових кімнат, загальною площею 70,4 кв.м., з якої 56,5 кв.м. житлової площі та 13,9 кв.м. допоміжної площі.

23.09.1996 ОСОБА_2 склав заповіт, який посвідчений секретарем виконкому Пикуловичівської сільської Ради народних депутатів Пустомитівського району Львівської області Тарас Н.О., зареєстрований в реєстрі за № 22. Відповідно до цього заповіту ОСОБА_2 , на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження: все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі все, що йому належатиме на день смерті і на що він за законом матиме право заповідає своєму синові ОСОБА_3 .

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 13.09.1960, батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , про що складено актовий запис №69.

Таким чином, що спадкоємців, які мають право на обов`язкову частку в спадковому майні, немає, оскільки мати позивача, а дружина спадкодавця ОСОБА_4 померла швидше ІНФОРМАЦІЯ_5 , про це свідчить свідоцтво про смерть серія НОМЕР_2 від 11.08.1995, актовий запис №15.

Відповідно до довідки №49 від 13.02.2026 ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , до дня його смерті проживав та був зареєстрований за адресою: с. Пикуловичі Пустомитівський район Львівської області. Разом з ним за вказаною адресою на день його смерті були зареєстровані та проживали наступні особи: окрім інших, ОСОБА_3 , 1960 р.н. - син.

Відповідно до ст. 534 ЦК Української РСР кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Заповідач може у заповіті позбавити права спадкоємства одного, кількох або всіх спадкоємців за законом.

Згідно з положенням ст. 549 ЦК Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відтак, в силу вимог ст. 549 ЦК Української РСР ОСОБА_1 , вважається таким, що прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_2 .

Спадкоємців, які у відповідності до вимог ст. 535 ЦК Української РСР мали б право на обов`язкову частку у спадковому майні немає.

Судом встановлено, що в позасудовому, зокрема нотаріальному, порядку оформити спадщину на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , неможливо, оскільки правовстановлюючі документи на ім`я спадкодавця ОСОБА_2 на вказаний житловий будинок відсутні, а інформація про право власності ОСОБА_2 на такий будинок в ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня, що підтверджується листом приватного нотаріуса Олефіра Р.В. № 97/01-16 від 10.03.2026.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власника є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Дане також підтверджується п. 3.1 Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування».

Приписами ч.2 ст.328 ЦК України встановлено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Виходячи з засад диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За вказаних вище обставин, беручи до уваги те, що спадкодавець з підстав, що не заборонені законом, а отже, правомірно набув право власності на спадкове майно; позивач, як спадкоємець за заповітом прийняв спадщину, претендує на спадкове майно, однак не може оформити право власності на нього, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на майно; те, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, а обставини склалися так, що в іншому, крім судового порядку, позивач не має можливості реалізувати своє право на спадщину, те, що визнання права власності за позивачем на спірне майно не порушить прав відповідача, суд прийшов до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Вирішуючи даний спір, суд враховує свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права та принцип пропорційності між застосованим заходом і переслідуваною метою, якою є захист порушених прав заявника в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_3 , - задоволити.

Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , право власності в порядку спадкування за заповітом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з тамбура, коридору, кухні та трьох житлових кімнат, загальною площею 70,4 кв.м., з якої 56,5 кв.м, житлової площі та 13,9 кв.м. допоміжної площі, що належав ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду або через Пустомитівський районний суд Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 .

Відповідач: Новояричівська сільська рада Львівського району Львівської області, код ЄДРПОУ 04374134, 80465, Львівська область, Львівський район, смт. Новий Яричів, вул.. Незалежності, 6.

Суддя: Д. А. Кукса