Єдиний державний реєстр судових рішень
Кегичівський районний суд Харківської області
Справа № 624/703/26
№ провадження 2/624/484/26
РІШЕННЯ
іменем України
селище Кегичівка 11 серпня 2026 року
Кегичівський районний суд Харківської області, у складі
головуючого судді Куст Н.М.,
за участю секретаря судового засідання Ткаченко А.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №624/703/26,
позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК ЄАПБ» ),
представник позивача: Кудіна Анастасія Вячеславівна,
відповідач: ОСОБА_1 ,
суть вимог: про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
Виклад позиції позивача.
ТОВ «ФК ЄАПБ» в особі представника Кудіної А.В. звернулося до суду з позовом в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК ЄАПБ» заборгованість за кредитним договором №750954836 у розмірі 13171,28 грн та понесені судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 17 жовтня 2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 750954836.
03 лютого 2026 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу МВ-ТП/90 відповідно до якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги за переліком в реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
27 травня 2026 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 27/0526-01, у відповідності до умов якого, ТОВ «Таліон Плюс» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрах прав вимоги.
Відповідно до реєстру прав вимоги №2 від 27 травня 2026 року до договору факторингу № 27/0526-01 від 27 травня 2026 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 13171,28 грн, з яких: - 4099,73 грн заборгованість по основному боргу (тіло кредиту); - 7021,68 грн заборгованість по процентам; - 0,00 грн заборгованість по комісії; - 2049,87 грн неустойка.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
08 липня 2026 року представник позивача звернувся до суду з позовом.
Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 09 липня 2026 року провадження по справі відкрито за правилами спрощеного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 31 липня 2026 року. Клопотання про витребування задоволено.
Представник позивача в судове засідання не з`явився, про місце, дату та час розгляду повідомлявся належним чином, одночасно з позовом надав заяву, в якій повідомляється, що позовні вимоги підтримує, просить розглянути справу без його участі.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, натомість на попереднє судове засідання надав заяву через канцелярію суду, в якій позовні вимоги визнає та розглядати справу без його участі.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
За змістом ч. 1 ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Як передбачено ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.
Судом установлено, що 17 жовтня 2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 750954836. Цей договір підписаний ОСОБА_1 електронним підписом (одноразовим ідентифікатором 750954836). Загальний розмір наданого одразу після укладення кредиту 4100, та додаткові суми, що можуть бути надані шляхом переказу додаткових траншів позичальнику в межах встановленого кредитного ліміту 4900,00 грн (п.2.2 договору), строк позики до 16 листопада 2030 року (п.7.3) П.15 договору містить юридичні адреси та реквізити сторін.
ОСОБА_1 також підписав паспорт споживчого кредиту одноразовим ідентифікатором.
Згідно платіжного доручення № 9f131b63-264a-4258-aa1b-66202b947f72 від 17 жовтня 2025 року вбачається перерахування ОСОБА_1 суму 4100,00 грн від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», зарахування цих коштів також підтверджується витребуваною інформацією наданої на виконання ухвали АТ «Банк КД» від 23 липня 2026 року.
03 лютого 2026 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу МВ-ТП/90 відповідно до якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги за переліком в реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
27 травня 2026 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 27/0526-01, у відповідності до умов якого, ТОВ «Таліон Плюс» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрах прав вимоги.
Відповідно до реєстру прав вимоги №2 від 27 травня 2026 року до договору факторингу № 27/0526-01 від 27 травня 2026 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 13171,28 грн.
Згідно розрахування заборгованості ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК ЄАПБ» за кредитним договором № 750954836 від 17 жовтня 2025 року сумі 13171,28 грн, з яких: - 4099,73 грн заборгованість по основному боргу (тіло кредиту); - 7021,68 грн заборгованість по процентам; - 0,00 грн заборгованість по комісії; - 2049,87 грн неустойка.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 627 цього Кодексу передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Частинами 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.
Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору
Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі «Інтернет» або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З кредитного договору № 750954836 від 17 жовтня 2025 року вбачається, що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.
Оскільки ці договори укладені на сайтах позикодавця, та ОСОБА_1 підписав їх одноразовими ідентифікатором, тому без отримання повідомлень з відповідними ідентифікаторами, без здійснення входу на сайти товариств такі договори не були би укладеними.
Зазначене відповідає висновкам, що викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).
Матеріали справи містять докази, щодо зарахування ОСОБА_1 кредитних коштів на його рахунок.
Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» такі правочини вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюються до договору, укладеному у письмовій формі.
Виходячи з викладеного, позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору № 750954836 від 17 жовтня 2025 року та отримання ОСОБА_1 коштів згідно вказаного договору.
Тому суд, приходить до висновку, що в частині стягнення тіла кредиту за кредитними договорами підлягає до задоволення.
Позивач, пред`являючи вимоги до ОСОБА_1 , просив, крім суми основної заборгованості (тіла кредиту), стягнути також заборгованість за процентами за користування кредитними коштами та неустойкою.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з частинами першою, другою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору, а встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Отже, право кредитодавця на отримання процентів за користування кредитними коштами виникає на підставі умов кредитного договору та положень цивільного законодавства. При цьому розмір та порядок їх нарахування визначаються умовами укладеного між сторонами договору.
Щодо вимог про стягнення неустойки суд виходить із того, що відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 отримав кредитні кошти на умовах, визначених відповідними кредитними договорами, однак належним чином свої зобов`язання щодо їх повернення та сплати передбачених договорами платежів не виконав.
Наявний у матеріалах справи розрахунок заборгованості містить визначені позивачем суми заборгованості за процентами та неустойкою, періоди їх нарахування та ґрунтується на умовах укладених між сторонами договорів. Відповідачем зазначений розрахунок не спростовано, контррозрахунку заборгованості суду не надано, доказів належного виконання зобов`язань у відповідній частині або відсутності заборгованості за процентами та неустойкою також не надано.
З огляду на викладене, враховуючи встановлені судом обставини укладення кредитних договорів, отримання відповідачем кредитних коштів, порушення ним строків виконання грошових зобов`язань, а також відсутність доказів погашення відповідної заборгованості, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за процентами та неустойкою у розмірі, заявленому позивачем.
Щодо права позивача пред`являти свої вимоги до боржника за договорами, то суд керується такими положеннями Закону.
За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частин перша статті 513 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Частиною першою статті 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як встановлено у судовому засіданні було укладено договора факторингу №МВ-ТП/90 від 03 лютого 2026 року, та № 27/0526-01 від 27 травня 2026 року, отже до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшли всі права щодо права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №750954836 від 17 жовтня 2025 року.
Враховуючи, вищевикладене, позовні вимоги, підлягають задоволенню в повному обсязі.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, оскільки позовні вимоги позивача задоволено повністю, тому відповідача на користь позивача підлягають стягненню також понесені ним та документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2662,40 грн.
Відповідно до ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення суду ухвалюються, складаються і підписуються складом суду, який розглянув справу.
Керуючись ст.11,14,16,526,530,611,615,1050,1054,1055 ЦК України, ст.141,258,259,264-265,280-282 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів» в особі представника Кудіної Анастасії Вячеславівни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором: № 750954836 від 17 жовтня 2025 року в розмірі 13171 (тридцять тисяч сто сімдесят одну) грн 28 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.
Відповідно до п.п.15.5 п.15 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи Харківському апеляційному суду або через Кегичівський районний суд Харківської області, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування (ім`я) сторін:
позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК ЄАПБ» ), місцезнаходження: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, код ЄДРПОУ 35625014,
представник позивача: Кудіна Анастасія Вячеславівна, поштова адреса: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, поверх 4,
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя Н.М. Куст
Судове рішення № 138877351, Кегичівський районний суд Харківської області було прийнято 11.08.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 624/703/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: