Рішення № 138877100, 10.08.2026, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/1228/26

2/215/2166/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючої судді Науменко Я.О., за участю секретаря Оніщенко Ю.М., розглянувши згідно з вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, вказуючи, що 15.03.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 192120127, відповідно до умов якого відповідач отримла кредит. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний Відповідачкою за допомогою одноразового ідентифікатора MNV93FF6. Згідно з умовами кредитного договору первісний кредитор виконав свій обов`язок та перерахував відповідачці шляхом ініціювання через банк провайдер грошові кошти у розмірі 8 100,00 грн. на банківську карту відповідачк, яку остання вказала у Заявці при укладенні кредитного договору. В подальшому відповідачці була збільшена сума кредиту до 10 300,00 грн. Проте відповідач умови договору виконувала не належним чином, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 38 026,61 грн., в тому числі: 8 081,75 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 29 944,86 грн. - сума заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 0,00 грн. - заборгованість за штрафними санкціями (пеня,штрафи).

28 листопада 2018 року між первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 192120127 від 15.03.2023, шляхом укладення додаткової угоди та підписання Реєстру прав вимоги №249 від 19.09.2023.

27 травня 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу № 27/0524-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 192120127 від 15.03.2023, шляхом укладення додаткової угоди та підписання Реєстру прав вимоги №1 від 27.05.2024.

15 липня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу № 15/07/25-Е, за яким ТОВ «ФК «Ейс» набуло права грошової вимоги за договором №192120127 від 15.03.2023. Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 38 026,61 грн..

На підставі викладеного позивач просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором №192120127 від 15.03.2023 у розмірі 38 026,61 грн., сплачений судовий збір у сумі 2 662,40 грн. та 7 000 грн. витрат на професійну правову допомогу.

Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11.03.2026 відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 28.04.2026, в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

28.04.2026 справу було відкладено на 10.07.2026 у зв`язку з ненадходженням витребуваних документів.

22.07.2026 АТ «Державний ощадний банк України» АТ «Ощадбанк» листом від 16.07.2026 №46/1211/98745/2026/БТ направив на виконання ухвали від 11.03.2026 інформацію про те, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відкрито рахунок № НОМЕР_2 , до якого було емітовано банківську платіжну картку № НОМЕР_3 (фінансовий номер НОМЕР_4 у період з 15.03.2023 по 23.04.2023), та на виконання ухвали Тернівського районного суду міста Кривого Рогу від 11.03.2026 у справі № 215/1228/26 надано підтверджуючі документи про зарахування коштів на вказаний рахунок, а саме: за платіжною інструкцією (МО) № 7167827005 від 17.03.2023 (дата валютування - 16.03.2023, виконання - 17.03.2023 о 05:29:56) зараховано 450,00 грн.; за платіжною інструкцією (МО) № 7292510805 від 17.03.2023 (дата валютування - 16.03.2023, виконання - 17.03.2023 о 05:48:06) зараховано 8 100,00 грн.; за платіжною інструкцією (МО) № 8611420705 від 29.03.2023 (дата валютування - 28.03.2023, виконання - 29.03.2023 о 04:12:44) зараховано 200,00 грн.; за платіжною інструкцією (МО) № 8611401405 від 29.03.2023 (дата валютування - 28.03.2023, виконання - 29.03.2023 о 04:12:43) зараховано 1 050,00 грн.; за платіжною інструкцією (МО) № 7342784305 від 19.04.2023 (дата валютування - 18.04.2023, виконання - 19.04.2023 о 04:35:04) зараховано 100,00 грн.; за платіжною інструкцією (МО) № 8189225405 від 20.04.2023 (дата валютування - 19.04.2023, виконання - 20.04.2023 о 05:09:25) зараховано 400,00 грн. (усі транзакції з призначенням «Зарахування переказу на рахунок CH Payment: MasterCard Acq --> Our EuroCard/MasterCard»), а всього на загальну суму 10 300,00 грн..

Ухвалою від 10.08.2026 призначено заочний розгляд даної цивільної справи.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, при цьому у прохальній частині позовної заяви просить у випадку неявки представника позивача у судове засідання проводити розгляд даної справи без його участі за наявними у справі матеріалами, зазначивши, що позовні вимоги підтримує та просить задовольнити у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явилась, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлялась належним чином у встановленому законом порядку, а саме за допомогою направлення судових повісток за її зареєстрованим місцем проживання, які повернуті на адресу суду з відмітками пошти «адресат відсутній за вказаною адресою». Відзив на позовну заяву відповідач не подала, будь-яких клопотань на адресу суду від неї не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за наявності всіх наступних умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечував проти такого вирішення справи.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази у справі, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

15 березня 2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір №192120127, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним за допомогою одноразового ідентифікатора «MNV93FF6», на підставі чого позичальник отримала від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» грошові кошти у розмірі 8 100,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, та зобов`язувався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику.

Відповідно до умов п. 2.1, 2.3 Договору, кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії з лімітом 10 300,00 грн., а також надати перший транш у розмірі 8 100,00 грн. зі строком повернення до 14.04.2023 . Умовами розділу 3 Договору визначено пільговий (дисконтний) період користування кредитом тривалістю 30 календарних днів, протягом якого, згідно з п. 8.3.1 Договору, нарахування процентів здійснюється за дисконтною ставкою 0,53% на день (193,45% річних).

Разом з тим, суд зазначає, що умовами п. 8.4 Договору передбачено, що після закінчення дисконтного періоду нарахування процентів здійснюється за індивідуальною процентною ставкою у розмірі 2,98% на день (1087,70% річних). Аналізуючи зміст вказаних правочинів та наданого позивачем розрахунку заборгованості, суд приходить до висновку, що факт укладення договору та отримання позичальником грошових коштів у розмірі 8 100,00 грн..

Згідно з довідкою «Манівео швидка фінансова допомога» щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ОСОБА_1 акцепт оферти здійснила 15.03.2023 о 13:58:45 одноразовим ідентифікатором «MNV93FF6», який направлено позичальнику на номер телефону НОМЕР_5 .

З наданих платіжних документів убачається, що ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» на виконання умов договору № 192120127 від 15 березня 2023 року перерахувало на користь ОСОБА_1 грошові кошти, а саме: відповідно до платіжного доручення № b980e810-6cb9-40c1-a9d2-fe66d38d5038 від 15 березня 2023 року - 8 100,00 грн; відповідно до платіжного доручення № dc119e98-ee4b-482b-b939-4c8c356e4c9e від 15 березня 2023 року - 450,00 грн; відповідно до платіжного доручення № 9cf40c67-3d28-4875-b374-ed57719361fb від 27 березня 2023 року - 1 050,00 грн; відповідно до платіжного доручення № 78cfded3-d135-4eb1-b64b-0415bc1f68bf від 27 березня 2023 року - 200,00 грн; відповідно до платіжного доручення № 80244ccf-5955-4fa8-ad22-4c25e88fa8ce від 17 квітня 2023 року - 100,00 грн; відповідно до платіжного доручення № 7ccb4b67-85bd-492f-bffa-dfaa1020b38b від 18 квітня 2023 року - 400,00 грн. Загальна сума перерахованих коштів становить 10 300,00 грн.

АТ «Державний ощадний банк України» («Ощадбанк») листом від 16.07.2026 № 46/1211/98745/2026/БТ на виконання ухвали Тернівського районного суду міста Кривого Рогу від 11.03.2026 у справі № 215/1228/26 надав інформацію про те, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , відкрито рахунок № НОМЕР_2 , до якого емітовано банківську платіжну картку № НОМЕР_3 , фінансовий номер телефону НОМЕР_4 , яка використовувалася у період з 15.03.2023 по 23.04.2023.

28 листопада 2018 року між первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 192120127 від 15.03.2023, шляхом укладення додаткової угоди та підписання Реєстру прав вимоги №249 від 19.09.2023.

27 травня 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу № 27/0524-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 192120127 від 15.03.2023, шляхом укладення додаткової угоди та підписання Реєстру прав вимоги №1 від 27.05.2024.

15 липня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу № 15/07/25-Е, за яким ТОВ «ФК «Ейс» набуло права грошової вимоги за договором №192120127 від 15.03.2023.

Як вбачається із витягу з реєстру боржників до договору факторингу №15/07/25-Е від 15.07.2025 до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 192120127 від 15.03.2023 в розмірі 38 026,61 грн., в тому числі: 8 081,75 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 29 944,86 грн. - сума заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 0,00 грн. - заборгованість за штрафними санкціями (пеня,штрафи).

Відповідно до частин 1,2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Тобто, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Зазначений вище кредитний договір укладено ОСОБА_1 із ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» шляхом ідентифікації позичальника та використання нею електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, що узгоджується з вимогами законодавства. Без здійснення цього договору від 15.03.2023 між вказаною особою, не був би укладений.

Матеріалами справи, підтверджено, що відповідач через особистий кабінет на веб-сайті первісного кредитора подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе та підтвердив умови отримання кредиту, після чого первісний кредитор надіслав відповідачу за допомогою засобів зв`язку на зазначений ним номером телефону одноразові ідентифікатор у вигляді смс-коду, які відповідач використав, як підтвердження підписання кредитного договору.

Уклавши вказаний договір на умовах, викладених в ньому, відповідач тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов`язання виконувати умови, які були закріплені в цьому договорі.

Без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора без здійснення входу відповідача на веб-сайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету укладання договору між сторонами є технічно не можливим. Належних доказів на спростування тверджень позивача щодо наявності на договорах електронного цифрового підпису одноразового ідентифікатора відповідачем не надано.

Доказів того, що персональні дані відповідача (копія паспорта громадянина України, картка фізичної особи-платника податків, реквізити банківської картки) були використані товариством для укладення кредитного договору від її імені, відповідачем не надані. До правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно неї шахрайських дій ОСОБА_1 не зверталась.

Належними та допустимими доказами розміри заборгованості по тілу кредиту та відсотках, нарахованих відповідно до умов договору, відповідачем не спростовано.

Таким чином кредитний договір від 15.03.2023 укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» в електронній формі, відповідає вимогам Закону і доводить факт існування волевиявлення сторін на їх укладання, оскільки форма та порядок укладання договору відбулось саме у змішаній формі - підписання позичальником заяви-анкети шляхом засвідчення генерацією ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем. Зазначені дії свідчать про укладання електронного договору у спрощеній формі (не у вигляді окремого документу).

Кредитні кошти за вказаним вище договором надавались ОСОБА_1 в безготівковій формі на реквізити банківської карти вказаної клієнтом в особисто підписаному договорі та були отримані відповідачкою, що підтверджується матеріалами справи.

З урахуванням встановлених обставин справи та досліджених доказів суд прийшов до висновку про доведеність факту укладання та підписання ОСОБА_1 з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредитного договору від 15.03.2023 та невиконання позичальником своїх зобов`язань щодо повернення позичених в борг коштів та наявності у відповідача боргових зобов`язань перед цією фінансовою установою.

Що ж стосується переходу права вимоги до позивача за кредитним договором № № 192120127 від 15.03.2023 слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що: «за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним (Постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 2-2035/11, постанова Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15).

Суд завертає увагу на те, що у постанові Верховного Суду від 07.01.2026 р. у справі № 727/2790/25 зазначено, що майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (частина перша статті 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу. Майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення.

При цьому суд звертає увагу на те, що відповідно до положень цих договорів факторингу, зокрема і договору № 28/1118-01 від 28.11.2018 передача права вимоги здійснюється не за самим договором факторингу, а в момент підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог.

Суд наголошує, що реєстр прав вимоги №249 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, підписаний між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ТОВ «Таліон Плюс» 19.09.2023, тобто у межах продовженого строку дії договору факторингу від 28 листопада 2018 року та вже після укладення кредитного договору від 15.03.2023, що не суперечить закону.

Таким чином, перехід права вимоги за кредитним договором стосувався чинного зобов`язання на момент його передачі і відбувся на законних підставах, оскільки реєстр прав вимоги підписано після укладення кредитного договору.

Враховуючи суд приходить висновку, що надані позивачем договори факторингу та реєстри права вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

Доказів того, що договори факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, № 27/0524-01 від 27.05.2024, №15/07/25-Е від 15.07.2025 визнані недійсними суду не надано, а тому суд вважає, що позивачем надано докази, які підтверджують ту обставину, що ТОВ «ФК «ЕЙС» набуло статус нового кредитора за договором № 192120127 від 15.03.2023.

Що стосується позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом, судом встановлено, що відповідно до умов кредитного договору № 192120127 від 15.03.2023 кредит було надано строком на 30 календарних днів, зі строком повернення до 14.04.2023.

З наданого первісним кредитором розрахунку заборгованості вбачається, що за період з 15.03.2023 по 14.04.2023 включно було нараховано проценти за користування кредитом у загальному розмірі 1 524,08 грн, з яких: за період з 15.03.2023 по 26.03.2023 - 543,84 грн, 27.03.2023 - 97,26 грн, за період з 29.03.2023 по 14.04.2023 - 882,98 грн.

14.04.2023 відповідачкою здійснено платіж у розмірі 2 501,00 грн, який, відповідно до наданого кредитором розрахунку, зараховано в рахунок погашення заборгованості, у тому числі 1 478,76 грн - у рахунок процентів та 1 022,24 грн - у рахунок основної суми боргу.

Таким чином, із нарахованих у межах строку кредитування 1 524,08 грн процентів відповідачкою сплачено 1 478,76 грн, у зв`язку з чим залишок заборгованості за процентами, нарахованими у межах строку кредитування, становить 45,32 грн.

Разом з тим, із розрахунку заборгованості вбачається, що після закінчення встановленого договором строку кредитування, тобто після 14.04.2023, первісним кредитором продовжувалося нарахування процентів за користування кредитом, а після переходу права вимоги до ТОВ «Таліон Плюс» такі проценти продовжували нараховуватися до 11.12.2023. Усього позивачем заявлено до стягнення 29 944,86 грн процентів.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Отже, після 14.04.2023 кредитор не мав правових підстав продовжувати нарахування процентів за користування кредитом за договірною процентною ставкою, оскільки встановлений сторонами строк кредитування закінчився. Доказів продовження строку кредитування або укладення сторонами відповідної додаткової угоди матеріали справи не містять.

За таких обставин суд вважає необґрунтованим нарахування процентів за період після 14.04.2023, а тому сума процентів у розмірі 29 944,86 грн не підлягає стягненню у повному заявленому розмірі.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що в межах строку кредитування за відповідачкою залишилась заборгованість за процентами у розмірі 45,32 грн, яка підлягає стягненню на користь позивача. В іншій частині позовних вимог про стягнення процентів слід відмовити.

Таким чином, з урахуванням встановлених судом обставин, матеріалами справи підтверджується наявність у ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 192120127 від 15.03.2023 у розмірі 8 127,07 грн., з яких 8 081,75 грн. - заборгованість за основною сумою кредиту та 45,32 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом, нарахованими в межах встановленого договором строку кредитування.

Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Ейс» та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» заборгованості за кредитним договором № 192120127 від 15.03.2023 у розмірі 8 127,07 грн, з яких 8 081,75 грн - заборгованість за основною сумою кредиту та 45,32 грн - заборгованість за процентами.

У задоволенні позовних вимог у частині стягнення процентів у розмірі 29 899,54 грн. слід відмовити, оскільки їх нарахування здійснено після закінчення встановленого договором строку кредитування.

Таким чином, із заявлених до стягнення 38 026,61 грн. заборгованості суд вважає доведеним та таким, що підлягає стягненню, розмір 8 127,07 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої пункту 1 частини третьої статті 133 та частин першої - третьої статті 137 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано довіреність, видану ТОВ «ФК «ЕЙС», позивач уповноважує адвоката Соломка О.В. бути представником ТОВ «ФК «ЕЙС» в будь-яких державних та недержавних органах, організаціях, установах, підприємствах, в тому числі в судових установах і органах примусового виконання судових рішень.

Згідно з п.3.6 договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025, копія якого знаходиться в матеріалах справи, сума гонорару, якщо вона буде стягнута на користь клієнта сплачується на користь адвоката не пізніше 10 числа місяця наступного за місяцем фактичного отримання коштів на рахунок клієнта.

Відповідно до акту прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 фактичний розрахунок сум судових витрат на професійну правничу допомогу склав 7 000 грн. 00 коп., в тому числі складання позовної заяви - 5 000,00 грн. (2 год.), вивчення матеріалів справи - 1 000,00 грн. (2 год.), підготовка адвокатського запиту - 500,00 грн. (1 год.), підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором - 500,00 грн. (1 год.).

Заява про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, який підлягає розподілу, відповідачем не подана.

З огляду на те, що позовні вимоги задоволено частково, а саме на 8 127,07 грн. із заявлених 38 026,61 грн., що становить 21,37 % від заявленої суми позовних вимог, судові витрати підлягають розподілу між сторонами пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 21,37 % сплаченого позивачем судового збору в розмірі 2 662,40 грн, що становить 568,95 грн..

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, судом визначено розмір таких витрат, що підлягає відшкодуванню, у сумі 7 000,00 грн. З урахуванням пропорційності задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 21,37 % зазначених витрат, що становить 1 495,90 грн..

Керуючись ст. ст. 2, 5, 10-13, 19, 76-82, 141, 258, 259, 264, 265, 273, 280-284 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором № 192120127 від 15.03.2023 у розмірі 8 127,07 грн., з яких 8 081,75 грн. - заборгованість за основною сумою кредиту та 45,32 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом, а також судові витрати у сумі 568 (п`ятсот шістдесят вісім) гривень 95 копійок - судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 495 (одна тисяча чотириста дев`яносто п`ять) гривень 90 копійок, а всього 10 191 (десять тисяч сто дев`яносто одна) гривня 92 копійки.

В решті позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку та подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складання рішення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 10 серпня 2026 року.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд.6, кабінет 13.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя